Ухвала

від 31.01.2023 по справі 922/1297/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

31 січня 2023 року м. ХарківСправа № 922/1297/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

стягувача - не з`явився

боржника - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 Господарським судом Харківської області у справі №922/1297/22 ухвалено судове рішення, яким закрито провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. основного боргу; позов задоволений частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" - 142 177,12 грн. основного боргу, 1 819,87 грн. пені, 24 577,75 грн. інфляційних збитків, 2 332,40 грн. три проценти річних, 3 743,54 грн. штрафу, 1258,44 грн. вартості (компенсація) припинення постачання (подачі) природного газу, 812,10 грн. вартості (компенсації) замовленої потужності за три газових місяці та 3776,89 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення 27.12.2022 набрало законної сили та на його виконання виданий відповідний наказ.

23.01.2022 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" (боржник), в якій останнє просить суд розстрочити виконання вказаного рішення суду за наведеним у прохальній частині заяви графіком. В обґрунтування заяви вказує на те, що на теперішній час боржник практично не працює, оскільки, по-перше, на території України продовжуються військові дії, та, по-друге, діяльність підприємства пов`язана із наданням послуг щодо відпочинку на узбережжі річки Харків, що можливо переважно у літній період року. На теперішній час ТОВ "Пак Мая" є збитковим підприємством, що підтверджується копією податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2022 року з квитанцією за №2, додатками "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" та "Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору" за кожний місяць кварталу та копією фінансової звітності малого підприємства станом на 30.09.2022. Ці фактори істотно ускладнюють виконання боржником рішення суду, а саме обов`язку сплатити стягувачу кошти у встановленому судом розмірі. За рахунок власних коштів засновник боржника намагається погасити заборгованість.

Ухвалою суду від 24.01.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області до розгляду; призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 31.01.2023 о 09:30.

24.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (стягувач) до суду надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення. Проти розстрочення виконання рішення стягувач заперечує, просить відмовити у задоволенні заяви. Також, просить суд судове засідання 31.01.2023 проводити без участі представника стягувача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника стягувача судом не визнавалась.

Представник боржника у судове засідання 31.01.2023 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заяви та доданих до неї доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності дост. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд наголошує, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У контексті вищенаведених норм суд зауважує, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу Українине містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочки та/або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку та/або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

За оцінкою суду, у даному випадку посилання відповідача на його місцезнаходження, ускладнення підприємницької діяльності у зв`язку з початком бойових дій та сезонністю роботи, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі, при цьому, як боржник, так і стягувач також об`єктивно зазнав загальновідомих майнових втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищеозначену норму процесуального законодавства, суд не вбачає винятковості обставин, на які посилається заявник як на підставу розстрочення виконання цього судового рішення, оскільки вони не свідчать про неможливість сплати заборгованості. Посилання у цьому спірному випадку на скрутне фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов`язань на період, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Відтак, не вбачається ефективності організації системи виконання рішення у справі №922/1297/22 шляхом надання запитуваного розстрочення.

Суд звертає увагу, що згідно приписів чинного процесуального законодавства, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 331 ГПК України, є врахування майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідну заяву, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею ухваленої судовим рішенням суми у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вже зазначалось, заявником (боржником) не надано суду доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду, так, зокрема, не підтверджено відсутність грошових коштів у боржника у необхідній сумі, у тому числі через вплив воєнного стану саме на господарську діяльність боржника.

Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених боржником доказів та враховуючи майнове право і інтерес стягувача, не дає підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, за приписами ч. 5ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У постанові від 20.09.2018 у справі №905/2953/17 Верховний Суд зробив наступний висновок: "Так, ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення... Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п`ята статті 331).". Із зазначеною правовою позицією погодився Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

У даному випадку, боржник просить розстрочити виконання рішення суду понад річний строк (до 31.01.2024).

Викладене у сукупності, зумовлює висновок про необґрунтованість надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/1297/22.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 232-235,331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак Мая" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/1297/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повна ухвала підписана 01 лютого 2022 року.

СуддяО.В. Погорелова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.