Рішення

від 05.12.2022 по справі 711/5295/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5295/20

Провадження № 2/711/933/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Глущенка О.С.

представника відповідача Крюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення вимог просив стягнути на свою користь наступні кошти:

1)з ПрАТ «СК «ВУСО» - залишок страхового відшкодування згідно полісу №169393394, укладеного між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_4 , в розмірі 19 918 грн. та 500 грн. в якості відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу;

2)з ПрАТ «СК «УНІКА» - страхове відшкодування відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу № 024056/4450/0000068 від 05.06.2019р. в розмірі 44 565,50 грн. та страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю потерпілого, в розмірі 18 891,16 грн.;

3)з ОСОБА_4 - франшизу в розмірі 1 000 грн., витрати з оплати автотоварознавчого дослідження в розмірі 2000 грн., витрати витрачені на отримання консультації та підготування позовної заяви в розмірі 4 500 грн.;

4)солідарно з усіх відповідачів - витрати з оплати судової експертизи в розмірі 1015,20 грн. та судового збору в розмірі 4545,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль позивача. Цивільна відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільної відповідальності, а позивача - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу в ПрАТ «СК «ВУСО». Відповідно до висновку експерта від 17.01.2022р. вартість відновлювального ремонту автомобілю позивача складає 378 591,19 грн., тоді як ринкова вартість такого автомобілю до ДТП складала 210 710 грн., а залишкова його вартість в пошкодженому стані після ДТП - 66 144,50 грн., отже розмір матеріальної шкоди складає 144 565,50 грн. Страховиком ПрАТ «СК «ВУСО» позивачу було відшкодовано 79 082 грн. (страхова виплата), хоча ліміт відповідальності такого страховика перебуває в межах суми 100 000 грн. Тож позивач вважає, що ПрАТ «ВУСО» має доплатити йому страхове відшкодування в сумі 19 918 грн. та компенсувати витрати, пов`язані з евакуацією його автомобілю в розмірі 500 грн., а ПрАТ «УНІКА» - іншу частину матеріальної шкоди в розмірі 44 565,50 грн. Також позивач стверджує, що внаслідок ДТП змушений був тривалий час проходити лікування, а тому ПрАТ «УНІКА» має виплатити йому страхове відшкодування в якості компенсації витрат, пов`язаних з лікуванням, в сумі 18 891,16 грн. Іншу частину матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок події ДТП та обумовлених необхідністю вжиття заходів для забезпечення судового захисту своїх прав (франшиза; автотоварознавче дослідження; правова допомога) позивач просить стягнути з ОСОБА_4 , як з безпосередньої винуватиці ДТП.

Представником відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» - Ровінською Т.С. надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ПрАТ «СК «УНІКА» заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відшкодування шкоди, завданої позивачу в ДТП відбувалось на умовах угоди про пряме врегулювання збитків, укладеної між страховиками учасників ДТП. Розмір належного позивачу відшкодування визначався на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку від 21.04.2020р. та звіту про визначення ринкової вартості пошкодженого автомобілю від 20.05.2020р., як різниця між дійсною вартістю автомобілю до пошкодження та його залишковою вартістю після ДТП, оскільки проведення відновлювального ремонту є економічно необґрунтованим. Оскільки розмір матеріального збитку, завданого позивачу, перебуває в межах лімітів страхового відшкодування поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 , то відсутні правові підстави для здійснення виплати за договором добровільного страхування цивільної відповідальності ОСОБА_4 ..

Представником відповідачки ОСОБА_5 - адвокатом Глущенко О.С. - надано суду відзив, в якому той просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 .. Свою позицію обґрунтовує тим, що за будь-яких обставин вартість відшкодування збитків позивачу знаходиться в межах страхових лімітів договорів страхування цивільно-правової відповідальності, а тому вимоги в частині стягнення шкоди до ОСОБА_4 не підлягають до задоволення.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» - адвокатом Сокол Д.В. - також надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ПрАТ «СК «ВУСО» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до цього відповідача. Свою позицію обґрунтовує тим, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та незаконними. Зазначає, що позовні вимоги та доводи позивача фактично зводяться до незгоди ОСОБА_3 з розміром збитків, визначених на підставі відповідних звітів оцінювачів, зроблених за замовленням страховиків, оскільки у звіті, складеному за замовленням позивача зазначений більший розмір вартості його автомобілю та завданих йому внаслідок ДТП збитків. Натомість відповідач вважає, що в даному випадку має використовуватись саме звіти про оцінку вартості, складені за замовленням страховиків, оскільки вони є більш об`єктивними. Також зазначено, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією автомобілю позивача, є неправомірними, оскільки в даному випадку була не евакуація автомобілю з місця ДТП, а транспортування автомобілю з місця стоянки до місця ремонту.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.08.2020р. відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.08.2020р. судом частково задоволено заяву позивача та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження будинку за адресою: АДРЕСА_1 , - що належить ОСОБА_4

16.11.2020р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Сокол Д.В. - в яких зазначено, що складений на замовлення позивача звіт про оцінку пошкодженого в ДТП автомобілю позивача ґрунтується на неправильних вихідних даних про дату виготовлення транспортного засобу (2008р.), оскільки фактично такий транспортний засіб був виготовлений 12.10.2007р., що підтверджується листом від 10.11.2020р. ТОВ «ПОРШ Україна», який є офіційним імпортером концерну Volkswagen AG в Україні.

12.04.2021р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача - адвоката Карпенка Д.В. - в яких зазначено, що позовна вимога про стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» витрат, пов`язаних з евакуацією пошкодженого транспортного засобу позивача до місця проведення ремонту відповідає вимогам, передбаченим ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому підлягає задоволенню. Також у поясненнях зазначається про необґрунтованість звітів про оцінку майна, використаних страховиками для обчислення розміру страхового відшкодування, та їх істотне відхилення від аналогічного звіту, складеного за замовленням позивача, що обумовлює необхідність проведення автотоварознавчої експертизи.

За клопотанням представника позивача - адвоката Карпенка Д.В. - ухвалою суду від 22.11.2021р. по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу для з`ясування питань ринкової вартості автомобілю позивача на момент настання та після ДТП, а також вартості відновлювального ремонту такого автомобілю без урахування коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням такого коефіцієнту. У зв`язку з призначенням судової експертизи провадження по справі було зупинено.

На виконання такого судового рішення 20.01.2022р. до суду надійшов висновок №СЕ-19/124-21/14742-АВ від 17.01.2022р. судового експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, складений за результатами проведеної відповідної судової експертизи, у зв`язку з чим 26.01.2022р. судом було відновлено провадження по справі.

17.02.2022р. представником позивача - адвокатом Карпенко Д.В. - подано до суду уточнену позовну заяву з остаточним викладенням позовних вимог, які стали предметом судового розгляду справи по суті.

22.02.2022р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення представника ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Сокол Д.В. - в яких зазначено про те, що заявлені позивачем вимоги до ПрАТ «СК «ВУСО» в частині стягнення залишку страхового відшкодування, розрахованого як різниця між сумою коштів виплаченою цим відповідачем в досудовому порядку та лімітом відповідальності, встановленим згідно полісу №169393394, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «УНІКА» (за вирахуванням франшизи) є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом. Додатково зазначено, що витрати позивача, пов`язані з доставкою пошкодженого автомобілю до місця проведення ремонту, не підлягають відшкодуванню.

18.05.2022р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення представника ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Сокол Д.В. - в яких, окрім підтвердження позиції відповідача, викладеної в додаткових письмових поясненнях від 22.02.2022р., також зазначено, що відшкодування судових витрат за наслідками розгляду справи судом має відбуватись не в солідарному порядку, а пропорційно до розміру задоволених вимог.

26.07.2022р. судом закрите підготовче провадження у справі, а справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Лавріненко Є.Ю. - підтримав позовні вимоги, адресовані до відповідачів ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «СК «УНІКА» в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, зазначених в позовній заяві з урахуванням зроблених стороною позивача уточнень. Заявив про відмову позивача від позовних вимог до ОСОБА_4 в частині стягнення з неї франшизи в розмірі 1 000 грн., витрат з оплати автотоварознавчого дослідження в розмірі 2 000 грн. та витрат на отримання консультації та підготування позовної заяви в розмірі 4 500 грн., про що подав відповідні письмові заяви від 09.11.2022р. та від 25.11.2022р.

Представник відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» - Крюк Ю.А. - в судовому засіданні зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Додатково зазначила, що заперечує проти позовних вимог щодо відшкодування за рахунок страховика шкоди, завданої здоров`ю позивача, оскільки такі позовні вимоги вважає необґрунтованими.

09.11.2022р. судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення з останньої витрат з оплати автотоварознавчого дослідження в розмірі 2 000 грн. та витрат на отримання консультації та підготування позовної заяви в розмірі 4 500 грн., оскільки позивач відмовився від цих позовних вимог і така відмова прийнята судом (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

25.11.2022р. судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення з останньої франшизи в розмірі 1 000 грн. оскільки позивач відмовився від цих позовних вимог і така відмова прийнята судом (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Також 25.11.2022р. судом постановлено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

23.01.2020р. о 14 год. 45 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Nissan Х-Traіl», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Різдвяній в м. Черкаси, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Благовісна, не надала перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі під керуванням ОСОБА_3 , та скоїла з ним зіткнення, чим порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.01.2020р. у справі №711/651/20 ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні даної ДТП /а.с. 9 т. 1/.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №163305671 від 02.04.2019р. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн., франшиза - 2 000 грн. /а.с. 10 т.2/.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Х-Traіl», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №169393394 від 04.06.2019р. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 100 000грн, франшиза - 1 000 грн. /а.с. 130 т. 1/.

Також між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «УНІКА» укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту №024056/4450/0000068 від 05.06.2019. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 250 000 грн. Пунктом 2.3 договору передбачено, що шкода, заподіяна життю, здоров`ю, майну третіх осіб у результаті настання страхового випадку, передбаченого цим договором, підлягає відшкодуванню тільки в тому розмірі, який перевищує ліміти відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за відповідним видом заподіяної шкоди, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент настання страхового випадку /а.с. 131-139 т. 1/.

Позивач є власником автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 7 т. 1/.

24.01.2020р. відповідачкою ОСОБА_4 було складене повідомлення про страховий випадок на адресу ПрАТ «СК «УНІКА» /а.с. 141 т. 1/.

ПрАТ «СК «УНІКА» та ПрАТ «СК «ВУСО» на момент ДТП були учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, внаслідок чого 28.01.2020р. позивач звернувся до свого страховика (ПрАТ «СК «ВУСО») з заявою на виплату страхового відшкодування /а.с. 11 т. 2/.

04 та 14 лютого 2020 року представником ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено огляд автомобілю позивача з метою здійснення оцінки вартості матеріального збитку, за наслідками чого складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.02.2020р. за вих.№17085. Згідно такого звіту вартість відновлювального ремонту автомобілю «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 23.01.2020р. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 202 288,85 грн., а відтак більша ринкової вартості такого автомобілю на момент його пошкодження, яка складає 171 972грн. /а.с. 12-51 т. 2/. Цим же оцінювачем 28.02.2020р. складений звіт №17085/1 про визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, відповідно до якого зроблено висновок, що ринкова вартість пошкодженого після ДТП транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , може становити 92 250 грн. /а.с. 52-64 т. 2/.

Згідно страхового акту №2005433-1 від 05.03.2020р. ПрАТ «СК «ВУСО» прийняте рішення про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 78 722 грн. на користь позивача в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП його автомобілю. Розрахунок суми страхового відшкодування визначено, як різниця між ринковою вартістю автомобілю позивача до та після його пошкодження у ДТП.

06.03.2020 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 78 722 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6713 від 06.03.2020р. /а.с. 168 т. 1/.

18.03.2020р. пошкоджений автомобіль позивача було перевезено до станції технічного обслуговування (вул. Чигиринська, 80, м. Черкаси). Послуга з перевезення пошкодженого автомобілю коштувала позивачу 500 грн. і була надана ФОП ОСОБА_6 /а.с. 21 т. 1/.

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_7 було складено звіт про оцінку автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , №А03-80 від 24.03.2020р., відповідно до якого оцінювачем складений висновок про те, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, прирівнюється до ринкової вартості такого автомобілю і складає 227 988 грн. /а.с. 14-20 т. 1/.

30.03.2020р. позивач звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою, в якій просив доплатити залишок належного йому страхового відшкодування /а.с. 12 т. 1/.

Листом від 24.04.2020р. за вих. №1894 ПрАТ «СК «УНІКА» повідомило позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №024056/4450/0000068, оскільки фактичний розмір збитку, що підлягає відшкодуванню за рахунок страховика ОСОБА_4 складає 79 082 грн., тобто не перевищує ліміт відповідальності страховика, передбачений полісом №169393394 на ім`я ОСОБА_4 , і фактично був відшкодований за рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» /а.с. 28 т. 1/.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/124-21/14742-АВ від 17.01.2022р., складеного судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України, ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання ДТП становила 210 710 грн., після ДТП - 66 144,50 грн., вартість відновлювального ремонту - 378 591,19 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 144 565,50 грн. /а.с. 138-146 т. 3/.

Оскільки фактичний збиток, завданий позивачу внаслідок пошкодження у ДТП його автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 144 565,50 грн., а за рахунок страховиків йому відшкодовано лише 79 082 грн. (як зазначено в позові), то позивач вимагає стягнути залишок матеріального збитку із страховиків учасників ДТП.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 17.06.2020р. позивач в період часу з 25.01.2020р. проходив курс лікування з діагнозом «наслідки травми в ДТП 23.01.2020р., застарілого пошкодження медіального меніска, застарілого пошкодження медіально-колатеральної зв`язки з кальцефікатом та тендинозом, ДОА І-ІІст. правого колінного суглобу» /а.с. 21 т. 1/.

Витрати, пов`язані з лікуванням, ніхто з відповідачів не відшкодовував позивачу. Позивач стверджує, що загальний період лікування тривав з 23.01.2020р. по 15.06.2020р., що складає 143 дні. Оскільки розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року складав 4 723 грн., тобто 157,43 грн. на день, то позивач просить стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, в розмірі 18891,16 грн. (157,43 грн. * 120 днів) у відповідності до ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961).

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону №1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 Закону №1961 шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону №1961 передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 30 Закону №1961 транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу позивача значно перевищує вартість такого автомобілю до ДТП, а відтак позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що розмір виплаченого позивачу страхового відшкодування визначався на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.02.2020р. за вих. №17085 та звіту про визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу від 28.02.2020р. за №17085/1, складеними на замовлення ПрАТ «СК «ВУСО» відповідним оцінювачем ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит». За висновками оцінювача ринкова вартість автомобілю позивача до ДТП складає 171 972 грн., а після 92 250 грн.

Натомість позивач, заперечуючи об`єктивність висновків такого оцінювача, замовив здійснення оцінки у іншого оцінювача - ФОП ОСОБА_7 - яким було складено звіт про оцінку автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , №А03-80 від 24.03.2020р., відповідно до якого оцінювачем складений висновок про те, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, прирівнюється до ринкової вартості такого автомобілю і складає 227 988 грн. Залишкова ринкова вартість пошкодженого автомобілю позивача після ДТП у такому звіті не визначалась.

Приймаючи до уваги, що відповідні звіти складені за різними вихідними даними щодо року випуску автомобілю (у звіті, складеному за замовленням страховика, - 2007р., а у звіті, складеному за замовленням позивача, - 2008р.) під час судового розгляду справи було проведено судову автотоварознавчу експертизу. Висновки такої експертизи є комплексними і містять відповідні на всі спірні питання щодо вартості пошкодженого автомобілю (до ДТП, після ДТП, вартість відновлювального ремонту тощо). За таких обставин при вирішенні спору суд керується саме висновком судово-автотоварознавчої експертизи, як спеціальним доказом, передбаченим ст. 102 ЦПК України в контексті положень ст. 77, ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/124-21/14742-АВ від 17.01.2022р. ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання ДТП становила 210 710 грн., після ДТП - 66 144,50 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу - 378 591,19 грн. Отже на підставі п. 30.2 ст. 30 Закону №1961 позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка за висновком експерта складає 144 565,50 грн. (210 710 грн. - 66 144,50 грн.).

По обставинам справи судом встановлено, що ПрАТ «СК «ВУСО» є відповідальним страховиком за шкоду, завдану автомобілю позивача, в межах ліміту 99 000 грн. (ліміт 100 000 грн. - франшиза 1 000 грн.). ПрАТ «СК «УНІКА» є відповідальним страховиком за шкоду, завдану автомобілю позивача, розмір якої перевищує 100 000 грн., а ліміт відповідальності такого страховика обмежений 250 000 грн.

Документально підтверджено виплату ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування позивачу на суму 78 722 грн., а відтак позовні вимоги про стягнення з такого відповідача на користь позивача недосплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 19 918 грн. є правомірними та обґрунтованими, оскільки не перевищують ліміту відповідальності такого страховика (99 000 грн. - 78 722 грн.). Відповідальність такого страховика обґрунтовується дією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 169393394, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_4 , полісу №163305671 від 02.04.2019р., укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 , та умовами угоди про пряме врегулювання збитків.

Частина матеріальних збитків в розмірі 44 565,50 грн. (144 565,50 грн. - 100 000 грн.) підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок ПрАТ «СК «УНІКА», як відповідальної особи за такі збитки на підставі Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу № 024056/4450/0000068 від 05.06.2019р.

Стосовно вимог про відшкодування витрат на евакуацію пошкодженого автомобілю позивача, то суд зауважує, що за змістом ст. 29 Закону №1961 евакуація транспортного засобу, як шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, передбачає лише переміщення пошкодженого транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в місце подальшого зберігання (місце проживання володільця, який керував транспортним засобом у момент ДТП; місце здійснення ремонту на території України; стоянка), а отже подальші переміщення такого транспортного засобу не є тією шкодою, що підлягає відшкодуванню на підставі Закону №1961.

В даному випадку перевезення пошкодженого автомобілю позивача відбувалось 18.03.2020р. і не з місця ДТП, а відтак позовні вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу, в розмірі 500 грн. є необґрунтованими, оскільки відповідні витрати в даному випадку обумовлені не евакуацією, а транспортуванням пошкодженого автомобілю позивача з місця його зберігання до місця ремонту.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача витрат на лікування, то суд виходить з наступного.

Статтею 23 Закону №1961 передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: 1) шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; 2) шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; 3) шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; 4) моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 5) шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ст. 24 Закону №1961 у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Системний аналіз змісту ст. 24 Закону №1961 свідчить, що вона передбачає необхідність відшкодування саме реально понесених витрат на лікування потерпілого і лише у разі їх здійснення, а відтак такі витрати мають підтверджуватись відповідними доказами.

В цьому контексті суд зауважує, що відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Надані позивачем докази не містять підтвердження здійснення витрат, пов`язаних з лікуванням позивача (придбання ліків; оплата вартості послуг ультразвукового обстеження; купівля медичних матеріалів; оплата вартості послуг лабораторних досліджень тощо), а підтверджують лише існування лікарських рекомендацій щодо необхідності проведення лікувально-профілактичних заходів та перебування позивача під медичним наглядом. З наданої позивачем виписки із медичної карти амбулаторного хворого неможливо встановити фактичний період лікування, зокрема, дату одужання позивача. Натомість, варто зауважити, що сам факт перебування позивача на медичному спостереженні у лікарів, навіть якщо певний період такого часу обґрунтовується тимчасовою непрацездатністю, не є правовою підставою для виплати страхового відшкодування в розмірі, передбаченому п. 24.2 ст. 24 Закону №1961, оскільки це не свідчить про здійснення витрат на лікування, існування та необхідність здійснення яких має бути підтверджена документально відповідним закладом охорони здоров`я (а. 2 п. 24.1 ст. 24 Закону №1961).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2018р. у справі №910/7449/17 зазначила, що: «Відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону №1961 підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону №1961), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону №1961).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди.»

По обставинах спірних правовідносин судом не встановлено обставин, які б свідчили що позивач взагалі звертався до ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою про відшкодування йому витрат на лікування, незважаючи на те, що відповідне право у позивача існує на протязі трьох років з моменту ДТП і не є простроченим на час розгляду справи судом, а відтак доводи позивача про неправомірність дій такого страховика в цій частині вимог є передчасними.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПрАТ «СК УНІКА» витрат на лікування через їх недоведеність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідні судові витрати по справі складаються із витрат, понесених позивачем: судовий збір, сплачений при поданні позову в розмірі 4545,69 грн./, та витрати з оплати судово-автотоварознавої експертизи в розмірі 1015,20 грн. Разом з тим, судовий збір сплачувався позивачем виходячи з відповідного розрахунку на підставі первинних позовних вимог та ціни позову. Після остаточного уточнення позовних вимог ціна позову складала 91 374,66 грн., а отже позивачем мав бути сплачений судовий збір в сумі 913,74 грн., а переплачена сума судового збору (3631,95 грн.) може бути повернута позивачеві судом за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Таким чином загальний розмір судових витрат позивача, що підлягає розподілу за наслідками розгляду справи складає 1928,94 грн. (1015,20 грн. + 913,74 грн.).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 64 483,50 грн. (19 918 грн. + 44 565,50 грн.), що складає 70,57% від загальної ціни позову, а отже на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідачів 644,80 грн. судового збору (913,74 грн. * 70,57%).

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За таких обставин, вирішуючи питання щодо розміру компенсації судових витрат позивачу суд бере до уваги, що витрати позивача, пов`язані з оплатою судово-автотоварознавчої експертизи, є необхідними та об`єктивними витратами для підтвердження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків за рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «СК «УНІКА». Необхідність проведення такої експертизи обумовлена поведінкою ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «СК «УНІКА», які заперечували наявність у позивача права на більший розмір відшкодування, ніж йому було сплачено в добровільному порядку, оскільки не забезпечили своєчасного об`єктивного та безспірного визначення розміру суми страхового відшкодування. Тобто спір між позивачем та ПрАТ «СК «ВУСО» і ПрАТ «СК «УНІКА» виник внаслідок неправильних дій останніх в матеріально-правових відносинах. За таких обставин на підставі ст. 11, ч. 3, 9 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність покладання виключно на ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «СК «УНІКА» обов`язку повного відшкодування позивачу в рівних частках витрат, пов`язаних з оплатою судової експертизи в сумі 1015,20 грн.

Стосовно відшкодування витрат з оплати судового збору в сумі 644,80 грн., то суд бере до уваги, що провадження у справі в частині позовних вимог до відповідачки ОСОБА_4 було закрите внаслідок того, що відповідачкою в добровільному порядку було відшкодовано позивачу розмір його майнових вимог до неї та судові витрати, пропорційні розміру таких вимог, а отже покладання на такого відповідача додаткового обов`язку відшкодування судового збору позивачу є неправомірним. В той же час, оскільки позивачем заявлялись до відповідачів ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «СК «УНІКА» різні за вартістю вимоги, які частково задоволені судом, а розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу не перевищує мінімальної ставки судового збору, то справедливим буде покласти на таких відповідачів обов`язок відшкодувати позивачу витрати з оплати судового збору в рівних частках, тобто по 322,40 грн. з кожного (644,80 грн. / 2).

Таким чином, за рахунок відповідачів ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «СК «УНІКА» позивачу мають бути відшкодовані в рівних частках судові витрати на загальну суму 1 660 грн. (644,80 грн. + 1015,20 грн.), тобто по 830 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) залишок страхового відшкодування згідно полісу № 169393394, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_4 , в розмірі 19 918 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) страхове відшкодування, відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу № 024056/4450/0000068 від 05.06.2019р., в розмірі 44 565 грн. 50 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості компенсації судових витрат суму коштів в розмірі 830 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості компенсації судових витрат суму коштів в розмірі 830 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 05 грудня 2022 року.

Головуючий: В.М. Скляренко