Постанова

від 29.11.2022 по справі 640/32924/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/32924/21 Головуючий у 1 інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Групп» до Антимонопольного комітету України, треті особи: Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» (далі - ТОВ « 4 Д Груп») звернувся до суду з позовом до Антимонопольного комітету України, треті особи: Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасування рішення Постійно діючої Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель №23090-р/пк-пз від 11.10.2021 року;

- стягнути з Антимонопольного комітету України кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями у повному обсязі - 17200,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "4 Д Груп" .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель №23090-р/пк-пз від 11.10.2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

До Окружного адміністративного суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» надійшла заява, в якій просить суд винести додаткове рішення, яким стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року заяву представників Товариства з обмеженою відповідальністю "4 Д Груп" про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "4 Д Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, відповідач - Антимонопольний комітет України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представників позивача про ухвалення додаткового судового рішення відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що в судовому засіданні до закінчення судових дебатів, представниками позивача не заявлялось жодних заяв чи клопотань стосовно відшкодування витрати на правову допомогу. Також, апелянт зазначає про відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Норми ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що у заяві про збільшення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» просило стягнути на користь Товариства здійснені судові витрати, при цьому, зазначаючи, що Сума попередніх судових витрат складається із сум судового збору та сум послуг понесених підприємством на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Оскільки, п`ятий день після ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року припадав на вихідний день (неділя), 15 серпня 2022 року представниками ТОВ « 4 Д Груп» засобами поштового зв`язку направлено до суду першої інстанції заяву, в якій просили постановити додаткове судове рішення, яким стягнути з Антимонопольного комітету України на користь ТОВ « 4 Д груп» витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 25 000 грн.

До вищевказаної заяви було додано копії наступних документів:

- Договору про надання правових послуг адвоката №01/10-21 від 01.10.2021 року;

- Акту №1 від 12.08.2022 здачі-приймання надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021 року;

- прибуткового касового ордеру №1 від 12.08.2022 року на суму 12 700,00 грн.;

- Договору про надання правових послуг адвоката №01/01 від 30.01.2022 року;

- Акту від 12.08.2022 року №1 здачі приймання наданої правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №01/01 від 30.01.2022 року;

- прибуткового касового ордеру №6 від 12.08.2022 року на суму 12 300 грн.

Доводи апелянта про те, що в судовому засіданні до закінчення судових дебатів, представниками позивача не заявлялось жодних заяв чи клопотань стосовно відшкодування витрати на правову допомогу, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, ТОВ « 4 Д груп» просило суд стягнути витрати на правову допомогу у заяві про збільшення позовних вимог.

В силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 29 липня 2021 року у справі №160/5098/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на правову допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні заяви представників позивача про ухвалення додаткового рішення дійшов обгрунтованого висновку про те, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатами послуг позивачу, а тому, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн., та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Посилання апелянта на відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару, колегія суддів вважає необгрунтованими, адже, відповідно до пунктів 4.1 Договору про надання правових послуг адвоката №01/10-21 від 01.10.2021 року та Договору про надання правових послуг адвоката №01/01 від 30.01.2022 року, плата за представництво інтересів Клієнта обумовлюється укладенням акту приймання-передачі наданих послуг.

Водночас, в Акті №1 від 12.08.2022 здачі-приймання надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021 року та в Акті від 12.08.2022 року №1 здачі приймання наданої правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №01/01 від 30.01.2022 року наведено опис наданих адвокатами послуг та вартість таких послуг.

Посилання апелянта на те, що жоден процесуальний документ не було підписано адвокатом Магерою Р.М. колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, дана обставина не спростовує факту надання Товариству з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» відповідних послуг з правничої допомоги.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» про ухвалення додаткового судового рішення та наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв додаткове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 05.12.2022 р.