Ухвала

від 27.02.2023 по справі 640/32924/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/32924/21

адміністративне провадження № К/990/5001/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №640/32924/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Групп» до Антимонопольного комітету України, треті особи: Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України, треті особи: Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель №23090-р/пк-пз від 11 жовтня 2021 року;

- стягнути з Антимонопольного комітету України кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями у повному обсязі - 17200,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель №23090-р/пк-пз від 11 жовтня 2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, заяву представників Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

10 лютого 2023 року відповідач втретє засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У тексі касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: положення частини сьомої статті 139 КАС України та статті 143 КАС України, а також не застосовано постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та постанови Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі №640/10091/21 та від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а.

Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Всупереч зазначеному, скаржник лише в загальному послався на норми статтей КАС України щодо розподілу судових витрат, фактично висловив незгоду із стягнутою судами сумою витрат на правничу допомогу, що не є належним обґрунтуванням підстав відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 1 частин четвертої статті 328 КАС України.

Також скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, що спричинило неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, а саме:

- статей 632 та 903 Цивільного Кодексу України стосовно того, що у договорі про правову допомогу повинно бути зазначено про розмір оплати, строки та порядок здійснення оплати послуг;

- статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» стосовно того, що порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплата, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги;

- приписи Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року №148 стосовно того, що про приймання готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), визначених обов`язкових реквізитів в касових ордерах та проставлення відбитку штампа або напису «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Водночас, касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновок Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті.

Скаржник указує на окремі положення нормативно-правових, разом з тим не наводить об`єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи.

Окрім того, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, підстави визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаних підстав касаційного оскарження, проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 05 січня 2023 року та від 30 січня 2023 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №640/32924/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 4 Д Групп» до Антимонопольного комітету України, треті особи: Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур