Постанова

від 09.11.2022 по справі 2-807/2007

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 2-807/2007

провадження № 61-16413св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство «Ремонтник - Юг»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особи, які подали апеляційні скарги: Приватне підприємство «Юридична компанія «Юстиніан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест електро», перший заступник керівника Київської міської прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження, Приватного підприємства «Юридична компанія «Юстиніан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест електро» на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року про закриття провадження у справі, Приватного підприємства «Ремонтник - Юг» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

31 липня 2007 року Приватне підприємство «Ремонтник - Юг» (далі - ПП «Ремонтник - Юг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за цим договором.

Позов обґрунтований тим, що 05 січня 2007 року між ПП «Ремонтник - Юг» та ОСОБА_1 укладено договір міни (далі - Договір), який підлягав нотаріальному посвідченню, але відповідач ухилився від цього.

Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 зобов`язаний передати ПП «Ремонтник - Юг» дві земельні ділянки: загальною площею 1,6967 га, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, державний акт від 25 січня 2007 року, серія ЯД № 705973, яка розташована на території Вищедубичанської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - земельна ділянка, кадастровий номер № 3221881600:31:084:1048); загальною площею 2,0191 га, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, державний акт від 25 січня 2007 року, серія ЯД № 705974, що розташована на території Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - земельна ділянка, кадастровий номер № 3221881400:30:001:0198). ПП «Ремонтник - Юг» зобов`язаний передати ОСОБА_1 комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитровка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, і складається із зерноскладу та будинку механізатора (далі - комплекс будівель).

Згідно з пунктом 4 Договору право власності на майно сторін виникає з моменту його передання. Передати майно потрібно у п`ятиденний строк з дня підписання Договору.

Відповідно до пункту 6 Договору та акта приймання-передання, що є невід`ємною частиною Договору, відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечити всі необхідні умови для державної реєстрації двох спірних земельних ділянок, що отримував позивач.

Відповідач ухилився від нотаріального посвідчення Договору, посилаючись на відсутність державний актів на дві спірні земельні ділянки.

ПП «Ремонтник - Юг» просило визнати Договір дійсним, визнати за ним право власності на дві спірні земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року позов задоволено. Визнано дійсним договір міни від 05 січня 2007 року, укладений між ПП «Ремонтник - Юг» іОСОБА_1 . Визнано за ПП «Ремонтник - Юг»право власності на земельну ділянку, загальна площа 1,6967 га, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, державний акт від 25 січня 2007 року, серія ЯД № 705973, яка розташована на території Вищедубичанської сільської ради Вишгородського району Київської області; земельну ділянку, загальна площа 2,0191 га, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, державний акт від 25 січня 2007 року, серія ЯД № 705973, що розташована на території Вищедубичанської сільської ради Вишгородського району Київської області. Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитровка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, і складається із зерноскладу та будинку механізатора. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від нотаріального посвідчення Договору, з огляду на відсутність у нього свідоцтв про право власності на дві спірні земельні ділянки, оскільки позивач надав суду докази отримання відповідачем цих свідоцтв.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року відновлено частково втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-807/2007.

Відновивши частково втрачене судове провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у квітні 2021 року ПП «Ремонтник - Юг» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, з огляду на те, що під час ухвалення рішення Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області від 15 серпня 2007 року суд не вказав, що у власність ПП «Ремонтник Юг» за Договором перейшли ще чотири земельні ділянки.

Додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року заяву «Ремонтник - Юг» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Резолютивну частину рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року доповнено новим абзацом: «Визнати за приватним підприємством «Ремонтник-Юг» (код ЄДРПОУ 32507928) право власності на земельну ділянку загальною площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, державний акт серії ЯЕ № 794217 від 12 квітня 2007 року, що розташована на території Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, на вулиці Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі міста Києва ; на земельну ділянку загальною площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, державний акт серії ЯГ № 234891 від 01 лютого 2007 року, що розташована на території Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, на вулиці Набережно-Луговій, 8б у Подільському районі міста Києва ; на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, державний акт серії ЯЕ № 793838 від 05 лютого 2007 року, що розташована на території Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, на бульварі Дружби народів, 30 у Печерському районі міста Києва ; на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561 від 04 квітня 2007 року, що розташована на території Голосіївського району міста Києва на вул. Саперно- Слобідській, 37 В ».

Задовольнивши заяву ПП «Ремонтник - Юг» про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з матеріалами відновленого втраченого судового провадження 05 січня 2007 року між «Ремонтник - Юг» та ОСОБА_1 було укладено договір міни, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитрівка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, а відповідач мав передати у власність позивача шість земельних ділянок, проте в резолютивній частині рішення зазначено лише дві земельні ділянки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року на час звернення «Ремонтник - Юг» до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення не виконано, необхідно задовольнити цю заяву.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до матеріалів частково відновленого провадження неможливо спростувати викладені судом першої інстанції у рішенні від 15 серпня 2007 року висновки щодо повідомлення сторін про розгляд справи і надходження заяв про розгляд справи без їх участі.

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 як власник двох спірних земельних ділянок з дня ухвалення рішення суду першої інстанції від 15 серпня 2007 року до подання апеляційної скарги повинен був та міг знати про порушення свого права.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що вперше ПП «Ремонтник Юг» зареєстрував своє право на дві спірні земельні ділянки у жовтні 2014 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надав доказів, що після 18 вересня 2008 року (дата укладення договору про поділ спільного майна подружжя, згідно з яким він отримав дві спірні земельні ділянки у приватну власність) вчиняв будь-які дії щодо користування та управління двома спірними земельними ділянками, зокрема, сплачував податки.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Юридична компанія «Юстиніан» (далі - ПП «Юридична компанія «Юстиніан»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест електро» (далі - ТОВ «Інвест електро») на додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року закрито.

Постановивши ухвалу про закриття провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року за ПП «Ремонтник - Юг» визнано право власності на земельну ділянку, загальна площа 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, що розташована на території Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, на вулиці Якова Качури, 13-Б , державний акт від 12 квітня 2007 року, серія ЯЕ № 794217 (далі - земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001) та земельну ділянку, загальна площа 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, що розташована на території Голосіївського району міста Києва на вулиці Саперно - Слобідській, 37 В , державний акт від 04 квітня 2007 року, серія ЯЕ № 966561 (далі - земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002).

Суд апеляційної інстанції вказав, що ПП «Юридична компанія «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро» не надали доказів отримання права власності або право користування земельними ділянками,кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002 відповідно, або надання таких прав попереднім власникам об`єктів нерухомого майна (нежитлових будівель), що розташовані на вказаних земельних ділянках.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт звернення попереднього власника нежитлових будівель до Київської міської ради із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, розроблення на замовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, укладання договору оренди нежитлової будівлі не є доказом набуття прав на земельні ділянки, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додатковим рішенням у справі, яка переглядається, не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПП «Юридичної компанії «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро».

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , першого заступника керівника Київської міської прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, задоволено. Додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року скасовано. У задоволенні заяви ПП «Ремонтник - Юг» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з матеріаламисправи відсутні докази отримання відповідачем судового повідомлення про час та місце судового засідання, призначеного на 21 квітня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в судовому повідомленні про місце, дату та час судового засідання в суді першої інстанції як місце проживання ОСОБА_1 зазначено адресу: АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 29), проте згідно з наданими відповідачем доказами реєстрації свого місця проживання він не був зареєстрований за адресою, вказаною у судовому повідомленні (т. 3, а. с. 160, т.4, а. с. 113 - 116). На час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 була адреса: АДРЕСА_6 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доказами, серед який засвідчена копія його паспорту у вигляді ID-картки, видана 21 березня 2019 року ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис № 19810909-02870, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) НОМЕР_1 , однак в клопотаннях ОСОБА_1 від 15 та 21 квітня 2021 року про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності, у якій він не заперечує проти задоволення цієї заяви, вказано адресу реєстрації: АДРЕСА_5 . До клопотання від 21 квітня 2021 року додано фотокопії сторінок паспорта, серія НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фотокопія дублікату картки фізичної особи - платника податків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виданий Державною податковою інспекцією у Залізничному районі 01253 (т. 1, а. с. 32 - 34).

Суд апеляційної інстанції вказував, що ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу заперечує отримання від Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області будь-яких судових повідомлень про призначення до розгляду заяви щодо ухвалення додаткового рішення та направлення до суду заяви про розгляд заяви за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідача не було повідомлено про час та місце судового засідання, яке призначалось на 21 квітня 2021 року, він не подавав заяву про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового рішення за його відсутності, що згідно з частиною третьою статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення апеляційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури мотивована тим, що він належно обґрунтував наявність підстав для подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі Київської міської ради, з огляду на її бездіяльність та те, що у власність ПП «Ремотник - Юг» перейшли чотири земельні ділянки, перебування яких у приватній власності до ухвалення додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року ним заперечується.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з текстом рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року позивач подавав докази та висловлював позицію лише щодо двох спірних земельних ділянок та комплексу будівель. Відповідно до вказаного рішення суду Договір не містить умов про передання у власність ПП «Ремонтник - Юг» будь-яких інших земельних ділянок, а сторони не надавала відповідних доказів і пояснень.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження, просив її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У жовтні 2021 року ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро», направили поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційні скарги на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року про закриття провадження у справі, просили її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У листопаді 2021 року ПП «Ремонтник-Юг» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, просило її скасувати, залишити в силі додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 15 серпня 2007 року, не дотримався вимог частини другої статті 358 ЦПК України, не врахував, що він не був повідомлений про розгляд справи, де він вважався відповідачем, та не знав про судове рішення, ухвалене у цій справі щодо нього.

ОСОБА_1 отримав оскаржуване рішення 18 серпня 2021 року, після того як 04 серпня 2021 року від представника ПП «Юридична компанія «Юстиніан» дізнався про його існування.

Заявник не був обізнаний про справу № 2-807/2007, не писав заяв про її розгляд без його участі, не отримував рішень суду у цій справі.

Відповідно до пункту 286.3 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Фізичні особи не мають обов`язку самостійно нараховувати собі суми земельного податку, тому ОСОБА_1 його не сплачував та відповідно не міг надати суду докази сплати.

Працівники Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області не повинні були знищувати справу № 2-807/2007. На час знищення справи був чинним наказ Державної судової адміністрації від 11 лютого 2010 року № 22 «Про затвердження Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання» (далі - Наказ № 22), відповідно до підпункту 3. 1, пункту 3, статті 38, розділу ІІ якого, справи про право власності на нерухоме майно, крім справ, де стороною є держава, зберігаються 75 років. Працівники суду вчинили протиправні дії, знищивши справу.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам, що відповідач ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_5 , не мав паспорта, серія НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги спроби відповідача продати дві спірні земельні ділянки у 2017 році та 2019 році, що підтверджено матеріалами справи і свідчить про те, що він не знав про рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованого щодо ОСОБА_1 від 31 серпня 2021 року (сформований на набуті раніше/існуючі тепер/погашені реалізовані права власності), він ніколи не набував права власності на комплекс будівель, а ПП «Ремонтник - Юг» відповідно до інформації від 19 серпня 2021 року - не був власником комплексу будівель.

Відповідно до відповіді Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», яке станом на 2007 рік було єдиним підприємством, що здійснювало технічну інвентаризацію та реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічна інвентаризація комплексу будівель не проводилась.

Касаційні скарги ПП «Юридична компанія «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро» мотивовані тим, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений в законі, проте випливає зі статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що перехід права власності на об`єкт нерухомості має наслідком набуття права на земельну ділянку, що відповідає принципу «superficies solo cedit» (збудоване на землі слідує за нею).

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПП «Юридична компанія «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро» у цій справі, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційних скарг, що додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року порушені права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПП «Юридична компанія «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро».

Касаційна скарга ПП «Ремонтник - Юг» мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до інформації від 02 вересня 2021 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 272957459 у розділі «Актуальна інформація про право власності», номер запису 42160026, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, зареєстровано 26 травня 2021 року на підставі додаткового судового рішення у справі № 2-807/2007, ухваленого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області, за ПП «Ремонтник - Юг. У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» 25 листопада 2020 року на підставі ухвали суду у справі № 759/5859/20 Святошинського районного суду міста Києва зареєстровано арешт нерухомого майна в інтересах Київської місцевої прокуратури № 8.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 22 червня 2021 року № 05702-15279 станом на 09 червня 2021 року «у міському земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:307:0001, 8000000000:85:316:0030, 8000000000:82:097:0033, 8000000000:82:085:0002 не обліковуються».

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури належно не обґрунтував наявність підстав для подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі Київської міської ради, а суд апеляційної інстанції незаконно врахував вказану вище довідку та визнав обґрунтованими підстави для прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, у справі, що переглядається - Київську міську раду.

Доводи прокурора про те, що Київська міська рада не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним зверненням є безпідставними.

Суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, адміністративне провадження №К/9901/2564/1, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПП «Ремонтник - Юг»мотивований тим, що матеріали справи не містять належної інформації, що державні акти, серії ЯЕ № 794217, ЯГ № 234891, ЯЕ № 793838, ЯЕ № 966561, були зареєстровані на його ім`я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не взяв до уваги суд першої інстанції.

Адресою відповідача, яка зазначена в заяві про ухвалення додаткового рішення, вказувалась: АДРЕСА_5 , яка ніколи не була його адресою реєстрації.

До суду апеляційної інстанції, крім копій паспортів, був наданий для огляду оригінал паспорту ОСОБА_1 , виданий в березні 2019 року, проте позивач не довів, що паспорт, копії якого було долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення, належить ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року № 1.4/1122/2021відповідно до алфавітних покажчиків цивільних справ у 2005 році у провадженні суду не перебувала справа, в якій стороною виступав ОСОБА_1 .

Просив залишити касаційну скаргу ПП «Ремонтник - Юг»без задоволення.

Відзив першого заступника керівника Київської міської прокуратури на касаційну скаргу ПП «Ремонтник - Юг» мотивований тим, що доводи касаційної скарги зводяться до заперечення встановлених апеляційним судом обставин справи та результату розгляду справи в цілому, власного тлумачення висновків Великої Палати Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави, викладених у постанові від 26 травня 2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19.

Київська міська рада рішень про надання у власність чи користування земельних ділянок, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:85:316:0030, 8000000000:82:097:0033, 8000000000:82:085:0002, не приймала, державні акти на право власності на ці земельні ділянки не видавались.

Прокурор законно представляє інтересі держави у справі, що переглядається, з огляду на те, що вони потребували невідкладного захисту через бездіяльність компетентного органу, що створювало загрозу настання невідворотних негативних наслідків, оскільки спір стосується визнання права власності на земельні ділянки комунальної форми власності за приватним підприємством на підставі додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року, які у разі його не оскарження, можуть неодноразово бути відчужені іншим особам.

Безпідставними є посилання ПП «Ремонти - Юг» на наявність у провадженні Святошинського районного суду міста Києва справи № 759/22973/20 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно за адресою: вул. Якова Качури, 13-Б, м. Київ , та ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року № 759/19860/20 про накладення арешту.

Просив залишити касаційну скаргу ПП «Ремонтник - Юг»без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро».

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Ремонтник - Юг»та витребувано матеріали справи.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро» відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Ремонтник - Юг» відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро», ПП «Ремонтник - Юг» без задоволення та про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що 05 січня між ПП «Ремонтник-Юг» та ОСОБА_1 укладено Договір. Згідно з Договором кожна із сторін зобов`язувалась передати у власність другої сторони один товар (майно) в обмін на інший товар (майно). Спірні земельні ділянки належали відповідачу на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 09 серпня 2006 року, серія ВЕВ № 093745 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер № 3221881400:30:001:0198), серія ВЕВ № 093746 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер № 3221881600:31:084:1048), посвідчені нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А., зареєстровані в реєстрі за № № 8359, 8358 відповідно.

ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на спірні земельні ділянки від 25 січня 2007 року, серія ЯД № 705974 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер № 3221881400:30:001:0198), серія ЯД № 705973 (щодо земельної ділянки, кадастровий номер № 3221881600:31:084:1048).

Згідно з актом про знищення документів та справ, що не підлягають зберіганню, від 10 травня 2017 року цивільну справу № 2-807/2007 знищено за строками зберігання, в архіві збережено оригінал рішення суду від 15 серпня 2007 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року задоволено позов ПП «Ремонтник - Юг» до ОСОБА_1 про визнання дійсним Договору, визнання права власності на майно, отримане за Договором. Визнано дійсним Договір. Визнано за ПП «Ремонтник - Юг»право власності на спірні земельні ділянки. Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель.

ПП «Ремонтник - Юг» зареєстрував своє право на земельні ділянки, кадастрові номери 3221881600:31:084:1048 та 3221881400:30:001:0198, у жовтні 2014 року (т. 3, а. с. 179, 181).

09 квітня 2021 року ПП «Ремонтник-Юг» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року суд не вказав, що у власність ПП «Ремонтник Юг» за Договором перейшли ще чотири земельні ділянки, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року суд визнав за ПП «Ремонтник-Юг» право власності на земельні ділянки, в тому числі: на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, та земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_1 судового повідомлення про час та місце судового засідання, що було призначене на 21 квітня 2021 року.

Київська міська прокуратура відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталась до Київської міської ради листом від 09 червня 2021 року, згідно з яким повідомила про виявлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року у справі № 2-807/2007. Відповідно до цього рішення визнано право власності за ПП «Ремонтник-Юг» на земельні ділянки у місті Києві, що може свідчити про порушення інтересів держави. Згідно з відповіддю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про намір оскаржити вказане рішення суду не зазначено (т. 2, а. с. 171 - 174).

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Київська міська прокуратура листом від 20 липня 2021 року повідомилаКиївську міську раду про намір оскаржити в апеляційному порядку додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року у справі № 2-807/2007 (т. 2, а. с. 175 - 176).

ПП «Юридична компанія «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро», обґрунтовуючи свої вимоги щодо оскарження додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року, посилались на те, що вони є користувачами земельних ділянок, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002, відповідно.

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 16 листопада 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О. Я., ПП «Юридична компанія «Юстиніан» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячо-юнацька спортивна школа Спартак» (далі - ТОВ «Дитячо-юнацька спортивна школа Спартак») нежитлові будівлі, загальна площа 321,00 кв. м, які знаходяться за адресою: вул. Якова Качури, 13-Б, м. Київ .

Відповідно до пункту 1 цього договору вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці, загальна площа 3,6060 га, кадастровий номер: 8000000000:75:307:0001. Право власності ПП «Юридична компанія «Юстиніан» на вказані нежитлові будівлі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 листопада 2020 року (т. 3, а. с. 8 - 17).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В. В., ТОВ «Інвест електро», є власником об`єкту нерухомого майна: АЗК, нежитлова будівля літ. «А», загальна площа 22,7 кв. м, який знаходиться за адресою: вул. Саперно-Слобідська, 37 В., м Київ. Право власності ТОВ «Інвест електро» на вказану нежитлову будівлю зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 травня 2017 року (т. 4, а. с. 75 - 85).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

З огляду на зазначені норми права, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 291 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 294 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції) заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених у статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Системний аналіз положень статей 126, 127 ЦПК України дає підстави для висновку, що поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом, а не обов`язком суду, яке він реалізує через встановлення об`єктивної неможливості дотримання вимог процесуального закону скаржником.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники, повинні добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41,від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, пункт 46).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Верховний Суд зазначає, що суд повинен поновити строк у випадках передбачених процесуальних законом (зокрема, отримання повного тексту рішення поза строками на його оскарження), проте в інших випадках - це суб`єктивне право суду, з урахуванням поважності причин пропуску і доцільності втручання в принцип правової визначеності.

Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, з огляду на таке.

ОСОБА_1 на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку з неповідомленням його про розгляд справи надав суду такі докази: відповідь Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 02 вересня 2021 року із засвідченою копією Форми «А», в якій зазначено всі адреси місця його реєстрації з 2000 року, відомості про паспортні документи, видані на його ім`я, від 20 вересня 1997 року, серія НОМЕР_4 , виданий Центральним УМВС м. Миколаєва, від 24 липня 2008 року, серія НОМЕР_5 , виданий Заводським РВ УМВС м. Миколаєва; копію паспорта від 24 липня 2008 року, серія НОМЕР_5 ; копію ID-картки від 21 березня 2019 року, запис № 19810909-02870; копію РНОКПП НОМЕР_1 , виданого ГНИ по Центральному району (т. 3, а. с 158 - 161, т. 4, а. с. 113 - 116).

Згідно з матеріалами справи до суду першої інстанції надсилались заяви від імені відповідача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності, у якій він не заперечує проти задоволення цієї заяви, в додатках до якої додано копії паспорта, серія НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , та копія дублікату картки фізичної особи - платника податків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 32 - 34). Вказані документи, за твердженням ОСОБА_1 , йому не належать, а інформація, що в них міститься, суперечить доказам, які він надав, зокрема, оригіналам паспортних документів та РНОКПП, наданим для огляду в суді апеляційної інстанції.

Відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 повинен був та міг знати про порушення свого права, як власника двох спірних земельних ділянок, не надав доказів, що після 18 вересня 2008 року (дата укладення договору про поділ спільного майна подружжя) він вчиняв будь-які дії щодо користування та управління двома спірними земельними ділянками, зокрема, сплачував податки.

Згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), пунктом 1 розділу II Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 (далі - Положення № 822), всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) у порядку, визначеному цим Положенням.

Відповідно до абзацу 7 пункту 5 розділу I Положення № 822 цим Положенням визначається форма картки платника податків - документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, крім осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Згідно з пунктом 2 розділу XIII Положення № 822 структура реєстраційного номера облікової картки платника податків: XXXXXNNNNK , де XXXXX - порядковий номер реєстрації дня народження фізичної особи (для однієї дати народження може бути надано два і більше порядкових номерів); NNNN - порядковий номер Облікової картки № 1ДР ; K - контрольний розряд.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що РНОКПП - індивідуальний десятизначний унікальний код платника податків в Державному реєстрі, тобто дві різні особи не можуть мати однаковий РНОКПП.

Верховний Суд звертає увагу, що підписи ОСОБА_1 у касаційній скарзі, Договорі (т. 1., а. с. 9), в клопотаннях про розгляд справи без участі відповідача і задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (т. 1, а. с. 25, 31), паспорті ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 33), паспорті ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3, а. с 158 - 161) візуально відрізняються, що, враховуючи вказані вище обставини у їх сукупності, викликає сумнів, що вони вчинені однією особою, а саме відповідачем.

Згідно з матеріалами справи, зокрема, Договором та рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року, в їх тексті відсутні посилання на місце реєстрації відповідача, його паспортні дані, а лише на ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - НОМЕР_1 . Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, а також дублікату картки фізичної особи - платника податків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виданому Державною податковою інспекцією у Залізничному районі 01253, паспорту, серія НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не з`ясував, чи можуть ці докази підтвердити, що відповідач дійсно був обізнаний про їх наявність.

Враховуючи, що в матеріалах справи є документи, подані невстановленою особою від імені відповідача з іншими паспортними даними, зокрема, номером паспорта, датою народження, місцем реєстрації та сумнівним дублікатом РНОКПП, з ідентичним номером відповідача, що виданий іншим органом, ніж оригінал РНОКПП ОСОБА_1 , висновки суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи та про ухвалене рішення, є передчасними, сформульовані без належної оцінки доказів, наданих ОСОБА_1 .

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів сплати ОСОБА_1 податків за спірні земельні ділянки після 2008 року, що свідчить про його обізнаність про втрату права власності на дві спірні земельні ділянки, то Верховний Суд виходить з такого.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникам до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу (частина третя статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції від 15 серпня 2007 року) (далі - Закон № 2535-XII).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (пункт 286.5 ПК України, чинного з 01 січня 2011 року).

Відповідно до пункту 287.5 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 287.9 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Системний аналіз положень вказаних статей ПК України дає підстави для висновку, що несплата ОСОБА_1 земельного податку не свідчить про те, що йому було відомо про відчуження спірних земельних ділянок на користь ПП «Ремонтник - Юг», оскільки відсутні докази, що ОСОБА_1 отримував повідомлення - рішення від податкових органів.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що сплата або несплата земельного податку є доказом обізнаності або необізнаності відповідача з рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою докази спроб ОСОБА_1 продати спірні земельні ділянки, пошуку покупців, що підтверджено договором від 23 червня 2017 року № 2306/17 про надання інформаційно-посередницьких послуг відповідачу, спрямованих на продаж земельних ділянок, попереднім договором купівлі-продажу від 25 січня 2019 року (т. 4 а. с. 121-125), які свідчать про те, що відповідач вчиняв вказані дії, вважаючи себе власником двох спірних земельних ділянок.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку, що ОСОБА_1 , хоч і не був присутнім у судовому засіданні під час ухвалення рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року, але протягом всього часу з дня його ухвалення міг знати про його ухвалення і повинен був в розумні інтервали часу вжити заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження, помилково витлумачив пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки особа, яка не була повідомлена про розгляд справи, не знала про її розгляд в суді, не може цікавитись рухом справи та ухваленими за результатами розгляду процесуальними рішеннями та не може скористатись своїм процесуальним правом на апеляційне оскарження.

Верховний Суд зазначає, що відповідний висновок про те, що особа зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі стосується особи, яка особисто звернулася до суду, чи належно повідомлена про розгляд справи за її участю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 навів такі аргументи, які свідчать, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з причин, які зумовлені особливими і непереборними обставинами. За умови знищення справи, що перешкоджає переконатися у повідомленні ОСОБА_1 про розгляд справи та ухвалене судове рішення за результатами її розгляду, суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, чи є доцільним і виправданим втручання у принцип правової визначеності при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, на які посилається ОСОБА_1 .

Перевіривши обставини справи, розглянувши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_1 не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, порушивши норми процесуального права, а саме, статтю 89, частину другу статті 358, статтю 367 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Щодо доводів касаційних скарг ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро»

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі- Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до статті 374 ЦК України суб`єкти права власності на землю (земельну ділянку) суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Посилання на недотримання судом апеляційної інстанції принципу «superficies solo cedit» (збудоване приростає до землі) Верховний Суд вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, провадження № 14-47цс20).

Верховний Суд зауважує, що частина перша статті 120 ЗК України застосовується не до всіх правовідносин щодо набуття громадянами та/або юридичними особами права власності на нерухоме майно, зокрема, у разі самовільного зайняття земельної ділянки, на якій надалі можуть бути зведені будівлі, право власності на землю не виникає.

Згідно з матеріалами справи за ПП «Юридична компанія «Юстиніан» та ТОВ «Інвест електро» зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002 відповідно, (т. 3, а. с. 8 - 17; т. 4, а. с. 75 - 85).

У справі, що переглядається і позивач, і прокурор посилались на матеріали справи № 759/22973/20 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Якова Качури, 13-Б, м. Київ , що знаходиться у провадженні Святошинського районного суду міста Києва та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року № 759/19860/20 про накладення арешту.

Відповідно до змісту вказаної ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року № 759/19860/20, провадження 1-кс/759/5861/21 (т. 2, а. с. 179-180), об`єкти нерухомого майна, зокрема, нежитлові будівлі за адресою: вул. Якова Качури, 13-Б, м. Київ , ймовірно були незаконно зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Михайлівські теплиці» (далі - ТОВ «Агрофірма «Михайлівські теплиці») та ТОВ «Дитячо-юнацька спортивна школа Спартак», у зв`язку з чим триває кримінальне провадження № 42021102080000081.

Згідно з матеріалами справи, що переглядається, ТОВ «Дитячо-юнацька спортивна школа Спартак» 16 листопада 2020 року відчужило нежитлові будівлі за адресою: вул. Якова Качури, 13-Б, м. Київ , ПП «Юридична компанія «Юстиніан».

З огляду на вказане, реєстрація права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, заперечується Київською міською радою, оскаржується нею в судовому порядку, тому не є підтвердженням законності набуття прав, зокрема, на саму земельну ділянку з урахуванням принципу «superficies solo cedit».

Матеріали справи не містять доказів того, що теперішні чи попередні власники, чи користувачі земельних ділянок, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002, набули їх у власність або користування.

Факт звернення попереднім власником нежитлових будівель, загальна площа 321,00 кв. м, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер: 8000000000:75:307:0001, ТОВ «Агрофірма «Михайлівські теплиці» до Київської міської ради із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 10 жовтня 2019 року № 472019156, та розроблення на замовлення цього товариства проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, на що посилається ПП «Юридична компанія «Юстиніан», а також факт укладання договору оренди приміщення автозаправного комплексу, загальна площа 22,70 кв. м, яке розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, на що посилається ТОВ «Інвест електро», не є доказом отримання права власності на земельні ділянки, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що хоча ПП «Юридична компанія «Юстиніан» є власником нежитлових будівель, загальна площа 321,00 кв. м, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер: 8000000000:75:307:0001, а ТОВ «Інвест електро» орендарем нежитлової будівлі, загальна площа 22,70 кв. м, яка розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, вони не надали доказів набуття права власності або права користування цими земельними ділянками, або набуття таких прав попередніми власниками об`єктівнерухомого майна (нежитлових будівель), що розташовані на вказаних земельних ділянках.

Верховний Суд враховує, що відповідно до матеріалів справи перший заступник керівника Київської міської прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, оскаржував додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року та не визнає існування права приватної власності на земельні ділянки, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:82:085:0002, які неправомірно вибули з володіння територіальної громади. Скаргу прокурора задоволено, додаткове рішення скасовано, зокрема, і тому, що не доведено перебування цих земельних ділянок у приватній власності жодних осіб до ухвалення додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року.

Враховуючи фактичні обставини справи, що переглядається, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро» не вирішені, а тому апеляційне провадження за їх скаргами підлягає закриттю.

Щодо доводів касаційної скарги ПП «Ремонтник - Юг»

Відповідно до статей 13 та 14 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 80 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право безпосередньо або через органи державної влади.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, провадження № 12-161гс18, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, провадження № 12-245гс18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина друга статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частини четверта, п`ята статті 56 ЦПК України).

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до матеріалів справи Київська міська прокуратура зверталась до Київської міської ради з листом від 09 червня 2021 року, в якому повідомляла про виявлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року у справі № 2-807/2007, яким визнано право власності за ПП «Ремонтник-Юг» на земельні ділянки у м. Києві, що може свідчити про порушення інтересів держави. У відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про намір оскаржити вказане рішення суду не зазначив (т. 2, а. с. 171 - 174).

Згідно з листом від 20 липня 2021 року Київська міська прокуратура повідомляла Київську міську раду про намір оскаржити в апеляційному порядку додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року.

Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що Київська міська рада свідомо не здійснює захист інтересів держави, хоча належно повідомлена та усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не зверталася, у зв`язку з чим Київська міська прокуратура в особі першого заступника керівника, який діє в інтересах держави, має право представляти інтереси територіальної громади міста Києва у справі, що переглядається, у зв`язку з бездіяльністю Київської міської ради.

У касаційній скарзі ПП «Ремонтник - Юг» зазначило, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, адміністративне провадження №К/9901/2564/1, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, адміністративне провадження №К/9901/2564/1, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 прокурор не підтвердив підстав представництва, тобто фактичні обставини інші, ніж у справі, що переглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, сформульовано висновок, що якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокурора самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду прокурор звертався до органів державної влади, які, надаючи відповідь прокурору на його звернення, не висловили свою позицію щодо порушення інтересів держави, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, водночас, не спростували твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії прокурор оцінив як бездіяльність. Верховний Суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Висновки, сформульовані Великою Палатою Верхового Суду постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що арешт нерухомого майна (нежитлових будівель) в інтересах Київської місцевої прокуратури № 8, накладений відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва суду від13 листопада 2020 року, не стосується предмета спору у справі, що переглядається, оскільки арешт накладено на нежитлові будівлі, які розташовані на земельній ділянці за адресою: вул. Якова Качури, 13-Б, м. Київ , щодо самовільного зайняття якої відкрито кримінальне провадження.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 22 червня 2021 року № 05702-15279 станом на 09 червня 2021 року «у міському земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:307:0001, 8000000000:85:316:0030, 8000000000:82:097:0033, 8000000000:82:085:0002 не обліковуються», то вказане не відповідає матеріалам справи, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтував оскаржуване рішення, зокрема, з посиланням на те, що вказані земельні ділянки не булі сформовані, їм не присвоєно кадастрові номери, а доказів зворотного позивач не надав.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що ПП «Ремонтник - Юг» не довело, що земельні ділянки, кадастрові номери 8000000000:75:307:0001, 8000000000:85:316:0030, 8000000000:82:097:0033, 8000000000:82:085:0002 належали відповідачу на праві приватної власності і були предметом Договору, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, переоцінкою доказів у справі та не спростовують мотивів і висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро», ПП «Ремонтник - Юг» без задоволення, ухвали Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року про закриття провадження у справі та постанови Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року без змін, про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження та направлення справи на продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ухвала Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року про закриття провадження у справі, постанова Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат за касаційними скаргами ПП «Юридична компанія «Юстиніан», ТОВ «Інвест електро», ПП «Ремонтник - Юг» Верховний Суд не здійснює.

Оскільки справа в частині оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат за касаційною скаргою ОСОБА_1 Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 411, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємтсва «Юридична компанія «Юстиніан», Тоовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест електро», Приватного підприємтсва«Ремонтник - Юг» залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року про закриття провадження у справі та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко