Ухвала

від 02.02.2023 по справі 2-807/2007

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.02.23

22-ц/812/176/23

Справа № 2-807/2007

Провадження №22-ц/812/176/23

У Х В А Л А

02 лютого 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача Кушнірової Т.Б.,

суддів:Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Ремонтник Юг» до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за цим договором,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Очаківського районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2007 року задоволені частково позовні вимоги ПП «Ремонтник Юг» до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за договором міни.

Визнано договір міни від 05 січня 2007 року, укладений між ПП «Ремонтник - Юг» ОСОБА_1 дійсним.

Визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 1, 6967, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, державний акт серії ЯД № 705 973 га, від 25 січня 2007 року, що розташована на території Вищедубечанської сільської ради, Вишгородського району, Київської області за ПП «Ремонтник -Юг».

Визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 2, 0191, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, державний акт серії ЯД № 705974 га, від 25 січня 2007 року, що розташована на території Воропаївської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, за ПП «Ремонтник -Юг».

Визнано право власності на комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитровка, Очаківського району, Миколаївської області на території бригади № 1 і складається з наступного: зерносклад, будинок механізатора за ОСОБА_1 .

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року відновлено частково втрачене судове провадження у зазначеній цивільній справі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 25 серпня 2021 року подав апеляційну скаргу з пропуском строку на її подачу та клопотанням про його поновлення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху.

Наступною ухвалою цього ж суду від 08 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

29 грудня 2022 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду апеляційна скарга ОСОБА_1 повторно залишена без руху, з підстав передбачених ст. 357 ЦПК України, а заявнику надано відповідний строк для усунення вказаних в ній недоліків.

23 січня 2023 року та 25 січня 2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заява та клопотання з додатками до них документами, відповідно переліку, на виконання ухвали суду від 29 грудня 2022 року.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

З огляду на зазначені норми права, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 291 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 294 ЦПК України (у редакції діючій на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції) заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.Заяву проапеляційне оскарженняухвали судупершої інстанціїможе бутиподано протягомп`ятиднів здня проголошенняухвали.Апеляційна скаргана ухвалусуду подаєтьсяпротягом десятиднів післяподання заявипро апеляційнеоскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених у статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Системний аналіз положень статей 126, 127 ЦПК України дає підстави для висновку, що поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом, а не обов`язком суду, яке він реалізує через встановлення об`єктивної неможливості дотримання вимог процесуального закону скаржником.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41,від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, пункт 46).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Отже суд повинен поновити строк у випадках передбачених процесуальних законом (зокрема, отримання повного тексту рішення поза строками на його оскарження), проте в інших випадках це суб`єктивне право суду, з урахуванням поважності причин пропуску і доцільності втручання в принцип правової визначеності.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказував, що не був повідомлений про розгляд справи, про оскаржуване рішення дізнався лише 18 серпня 2021 року, коли на його адресу надійшло клопотання про відмову від розгляду заяви про перегляд додаткового судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами від ПП «Юридична Компанія «Юстиніан». До 18 серпня 2021 року вважав себе власником земельних ділянок, право власності на які згідно оскаржуваного рішення визнано за ПП «Ремонтник -Юг». За договором міни спірні земельні ділянки нікому не передавав, особа, вказана відповідачем у справі та апелянт дві різні особи, що мають однакові прізвища, ім`я та по батькові.

Також зазначав, що з 22 грудня 2000 року по 19 липня 2013 року він був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 .

19 липня 2013 року знятий з реєстрації за цією адресою та зареєстрований 17 жовтня 2013 року за іншою адресою по АДРЕСА_2 , а 22 липня 2016 року зареєструвався по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту (т.4 а.с.113-114).

Тобто, на момент винесення всіх процесуальних документів, в тому числі й оскаржуваного рішення, він не проживав та не був зареєстрований за адресою, зазначеною позивачем у позові, а саме - по АДРЕСА_4 .

Крім того, вказував, що не був обізнаним про те, що земельні ділянки, які належали йому на праві власності, переоформлені на підставі оскаржуваного рішення від 15 серпня 2007 року.

Вважаючи себе власником спірних земельних ділянок, 18 вересня 2008 року ним був укладений договір про поділ спільного майна подружжя, який посвідчений приватним нотаріусом Лашиною О.П. та зареєстрований за №2659. Предметом даного договору був поділ майна, набутого в шлюбі, в тому числі й двох земельних ділянок, які переоформлені за оскаржуваним рішенням суду. В подальшому, всі його дії були направлені на продаж даних земельних ділянок, однак, покупці без зазначення йому на то будь-яких підстав відмовляли в укладанні угод.

До того ж, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно ОСОБА_1 від 31 серпня 2021 року вбачається, що він ніколи не набував прав власності на комплекс будівель, що зазначені в оскаржуваному рішенні суду. Більш того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно ПП «Ремонтник-Юг» від 19 серпня 2021 року, воно ніколи не було власниками зазначеного комплексу будівель.

На підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 надав суду такі докази: відповідь Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 02 вересня 2021 року із засвідченою копією Форми «А», в якій зазначено всі адреси місця його реєстрації з 2000 року, відомості про паспортні документи, видані на його ім`я, від 20 вересня 1997 року, серія НОМЕР_1 , виданий Центральним УМВС м. Миколаєва, від 24 липня 2008 року, серія НОМЕР_2 , виданий Заводським РВ УМВС м. Миколаєва; копію паспорта від 24 липня 2008 року, серія НОМЕР_2 ; копію ID-картки від 21 березня 2019 року, запис № 19810909-02870; копію РНОКПП НОМЕР_3 , виданого ГНИ по Центральному району (т.3, а.с.158 161, т. 4, а.с.113 116).

Як вбачається із матеріалів справи, до суду першої інстанції надсилались заяви від імені відповідача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності, у якій він не заперечує проти задоволення цієї заяви, в додатках до якої додано копії паспорта, серія НОМЕР_4 , на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , та копія дублікату картки фізичної особи платника податків, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (т.1, а.с.32 34). Вказані документи, за твердженням ОСОБА_1 , йому не належать, а інформація, що в них міститься, суперечить доказам, які він надав, зокрема, оригіналам паспортних документів та РНОКПП, наданим для огляду в суді апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України), пунктом 1 розділу II Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 (далі Положення № 822), всі фізичні особи платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб платників податків (далі Державний реєстр) у порядку, визначеному цим Положенням.

Відповідно до абзацу 7 пункту 5 розділу I Положення № 822 цим Положенням визначається форма картки платника податків документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, крім осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Згідно зпунктом 2розділу XIIIПоложення №822структура реєстраційногономера обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_5 , деXXXXX-порядковий номерреєстрації днянародження фізичноїособи (дляоднієї датинародження можебути наданодва ібільше порядковихномерів); NNNN-порядковий номерОблікової картки№ НОМЕР_6 ; K - контрольний розряд.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, щоРНОКПП індивідуальний десятизначний унікальний код платника податків в Державному реєстрі, тобто дві різні особи не можуть мати однаковий РНОКПП.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Миколаївській області від 19 січня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був виданий ГНИ по Центральному району реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . (т.7 а.с.20).

Як видно з відповіді Головного управління ДПС у Львівській області від 20 січня 2023 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ДПІ у Залізничному районі 01253, не видавався (т.7 а.с.8).

Наведене підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що документи, які надсилались від його імені до суду першої інстанції про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу не належать.

Згідно з Договором та рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року, що містяться в матеріалах справи, в їх тексті відсутні посилання на місце реєстрації відповідача, його паспортні дані, а лише на ідентифікаційний номер ОСОБА_1 НОМЕР_3 .

Враховуючи, що в матеріалах справи є документи подані невстановленою особою від імені відповідача, з іншими паспортними даними, зокрема номером паспорта серія НОМЕР_4 , датою народження, місцем реєстрації, сумнівним дублікатом РНОКПП виданим ДПІ у Залізничному районі 01253, тобто іншим органом, ніж оригінал РНОКПП ОСОБА_1 , не можна стверджувати, що відповідач був обізнаний про їх наявність, а відтак і повідомлений про розгляд справи та ухвалення рішення.

Крім того, суд приймає до уваги, що підписи ОСОБА_1 в апеляційній, касаційній скаргах, Договорі (т.1., а.с.9), в клопотаннях про розгляд справи без участі відповідача і задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (т.1, а.с.25,31), паспорті ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.32-34),паспорті ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.3, а.с.158 161), клопотанні від 23 січня 2023 року, заяві від 25 січня 2023 року, договорах купівлі продажу земельних ділянок візуально відрізняються, що, враховуючи вказані вище обставини у їх сукупності, викликає сумнів, що вони вчинені однією особою, а саме відповідачем.

Судом також приймається до уваги надані докази спроб ОСОБА_1 продати спірні земельні ділянки, пошуку покупців, що підтверджено договором від 23 червня 2017 року №2306/17 про надання інформаційно-посередницьких послуг відповідачу, спрямованих на продаж земельних ділянок, попереднім договором купівлі-продажу від 25 січня 2019 року (т.4 а.с.121-125). ОСОБА_1 також надав нотаріально завірені 16 січня 2023 року договори купівлі-продажу земельних ділянок, державні акти на спірні земельні ділянки, що свідчить про те, що оригінали цих документів зберігаються у відповідача, він дійсно вчиняв дії щодо продажу земельних ділянок, вважаючи себе власником спірного нерухомого майна і на теперішній час.

Враховуючи, що ОСОБА_1 навів такі аргументи та надав докази на їх підтвердження, які свідчать, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з причин, які зумовлені особливими і непереборними обставинами. За умови знищення справи, що перешкоджає переконатися у повідомленні ОСОБА_1 про розгляд справи та ухвалене судове рішення за результатами її розгляду, доцільним і виправданим буде втручання у принцип правової визначеності при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, на які посилається ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, суд вважає можливим поновити процесуальний строк на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 359 ЦПК України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Таким чином,дію рішенняОчаківського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від15серпня 2007року слідзупинити дозакінчення апеляційногопровадження.

Апеляційна скарга по даній цивільній справі за формою та змістом відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.

Не встановлено підстав для застосування положень ст. 185 ЦПК України та інших обставин, що перешкоджають апеляційному провадженню.

Керуючись ст.ст. 359, 361 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року.

Відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Зупинити дію рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року до закінчення апеляційного провадження.

Копію апеляційної скарги та додані до неї матеріали надіслати учасникам справи.

Роз`яснити учасникамсправи правона подачудо Миколаївськогоапеляційного судувідзиву наапеляційну скаргув письмовійформі встрок до15лютого 2023року.

У разі подання відзиву надати докази надсилання (надання) копій цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснити, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою сторінки Миколаївського апеляційного суду: https://mka.court.gov.ua

Судді : Т.Б. Кушнірова

Т.В. Серебрякова

О.О. Ямкова