Постанова

від 29.11.2022 по справі 914/76/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа №914/76/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Залуцький Д.,

представники учасників справи:

позивача і третьої особи: адвоката Микити Т.В.

відповідача: Зубика І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Інвест Агро» від 15.08.2022 (вх. суду від 17.08.2022 №01-05/2034/22)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 (повний текст складено 11.07.2022, суддя Трускавецький В.П., м. Львів)

у справі № 914/76/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Інвест Агро», смт. Дашава Стрийського р-ну Львівської обл.,

до відповідача: Фермерського господарства «Чемпіон Плюс», с. Сихів Стрийського р-ну Львівської обл.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Мале приватне підприємство «Обрій», с. Подорожнє Стрийського р-ну Львівської обл.,

про: стягнення 251 952,12 грн збитків.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

В січні 2022року ТОВ «Транс Інвест Агро» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ФГ «Чемпіон Плюс» про стягнення 251 952,12грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є орендарем земельних ділянок на території Сихівської сільської ради Стрийського району Львівської області (поле Сихів 6 загальною площею 107 га), з метою підготовки яких до весняного посіву сої у 2021 році позивач протягом листопада-грудня 2020року виконав ряд робіт щодо внесення добрив, внесення вапняку та оранки загальною вартістю 430 410,97грн. Позивач вказує, що у березні 2021року відповідач самовільно засіяв частину орендованих та підготовлених позивачем ділянок площею 62,6352га, а в жовтні зібрав з вказаних ділянок урожай сої. Оскільки на підготовку самовільно зайнятих відповідачем ділянок площею 62,6352га позивач витратив 251 952,12грн, на підставі ч. 2 ст.22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 211 ЗК України позивач вважає такі витрати збитками, які відповідач зобов`язаний йому відшкодувати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/76/22 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів розміру понесених збитків (не надав жодного первинного документу, з якого можна було б встановити дійсність вказаних у розрахунку сум, а саме: не надано доказів щодо придбання добрив, придбання паливо-мастильних матеріалів, придбання вапняку, наявності у власності чи оренді тракторів, плуга, розкидача добрив та доказів виплати заробітної плати працівнику з загальнообов`язковими відрахуванням), а також, що позивач не довів протиправність поведінки відповідача, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (у поданій Начальнику Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області заяві від 07.10.2021 директор позивача вказав про наявність домовленостей з відповідачем про те, що він повинен був компенсувати позивачу витрати пов`язані з оранкою та внесення мін.добрив; у судовому засіданні 30.06.2022 представник відповідача усно повідомив, що між сторонами у справі існували усні домовленості щодо обміну земельними ділянками в межах села Сихів, адже у відповідача в оренді станом на 2021 рік було більше 130 га земель, згідно з цією усною домовленістю позивач мав передати усі 107 га поля Сихів 6 відповідачу для обробітку та посіву, натомість станом на березень 2021 року залишив лише 63 га, а інші засіяв попередньо самостійно).

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції встановив факт підготовки позивачем поля площею 107га до засіву, вартість оброблення 1га якого становила 4 022, 5грн і така сума витрат відповідачем не спростована. Зазначає, що відповідач у відзиві на позов сам визнав, що він засіяв належних позивачу 63га поля. Стверджує, що вказівка директором позивача в поданій поліції заяві про існування домовленостей між сторонами щодо компенсації відповідачем позивачу витрат за внесення міндобрив та оранку не свідчить про те, що між сторонами існували домовленості правомірності дій щодо використання земельної ділянки. Вказує, що суд залишив поза увагою передбачений чинним законодавством порядок оформлення права користування землею та дійшов необгрунтованого висновку про правомірність поведінки відповідача, пославшись на пояснення відповідача про наявність усних домовленостей сторін щодо використання земельних ділянок.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 914/76/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах суду.

Так, ухвалою від 01.11.2022 розгляд справи відкладено 29.11.2022.

У судовому засіданні 29.11.2022 представник скаржника та третьої особи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив щодо апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ «Транс Інвест Агро» зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4625387600:04:000:0021 з 13.12.2016, 4625387600:04:000:0028 з 31.01.2019, 4625387600:04:000:0029 з 10.11.2020, 4625387600:04:000:0030 з 21.11.2016, 4625387600:04:000:0031 з 06.11.2020, 4625387600:04:000:0032 з 23.11.2016, 4625387600:04:000:0033 з 23.11.2016, 4625387600:04:000:0034 з 22.11.2016, 4625387600:04:000:0035 з 06.11.2020, 4625387600:04:000:0036 з 31.01.2019, 4625387600:04:000:0037 з 23.11.2016, 4625387600:04:000:0047 з 06.05.2017, 4625387600:04:000:0048 з 10.11.2020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Львівська область Стрийський район Сихівська сільська рада (том 1, а.с. 92, 97 - 106).

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за орендарем МПП «Обрій» зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4625387600:04:000:0022 з 19.06.2021, 4625387600:04:000:0023 з 22.06.2021, 4625387600:04:000:0026 з 02.11.2020, 4625387600:04:000:0027 з 02.11.2020, 4625387600:04:000:0039 з 08.10.2020, 4625387600:04:000:0040 з 08.10.2020, 4625387600:04:000:0041 з 19.11.2020, 4625387600:04:000:0043 з 21.07.2021, 4625387600:04:000:0044 з 19.11.2020, 4625387600:04:000:0349 з 22.07.2021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Львівська область Стрийський район Сихівська сільська рада (том 1, а.с. 93 - 96,107 - 111, 115).

Згідно з Актом № 71 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за листопад 2020 року на полі Сихів 6 внесено на площу 107 га добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне кількістю 20,700 тон на суму 262 913,68 грн (том 1, а.с. 125).

Згідно з Актом № 74 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за листопад 2020 року на полі Сихів 6 внесено на площу 107 га вапняк у кількості 214 тон загальною вартістю 44 586,90 грн (том 1, а.с. 128).

Також, до матеріалів справи позивач долучив:

- облікові листи тракториста-машиніста № 00000000549 від 30.11.2020, № 00000000617 від 30.12.2020, № 00000000619 від 23.12.2020, № 00000000618 від 23.12.2020, № 00000000572 від 30.11.2020, у яких серед іншого зазначено види робіт - розкидання мінеральних добрив, розкидання вапняку, оранка, чизелювання на полі Сихів 6 (том 1, а.с. 126, 131, 133, 136, 139); - дорожні листи трактора (Т. 1, а.с. 127, 129, 130,132, 134, 135, 137, 138, 140, 141).

Актом обстеження земельних ділянок від 27.07.2021, складеним за участю директорів та менеджерів по землі ТОВ «Транс Інвест Агро» і МПП «Обрій» встановлено, що ФГ «Чемпіон-Плюс» самовільно зайняло та засіяло земельні ділянки загальною площею 62,6352 га на полі Сихів 6(том 1,а.с. 159).

Згідно з довідкою ТОВ «Транс Інвест Агро» № 83 від 27.07.2021 загальна вартість понесених затрат на поле Сихів 6 площею 62,6352 га становить 251 952,122 грн, в т.ч. ПДВ 41 992,02 грн (том 1, а.с. 49).

Також, позивач виставив відповідачу рахунок № 59 від 27.07.2021 на відшкодування витрат за внесення мінеральних добрив за 62,6352 га на суму 251 952,122 грн, в т.ч. ПДВ 41 992,02 грн (том 1, а.с. 48).

04.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 84, в якому просив впродовж 10 днів оплатити рахунок № 59 від 27.07.2021 на відшкодування витрат за внесення міндобрив на суму 251 952,122 грн (том 1,а.с. 161).

07.10.2021 директор позивача звернувся із заявою до Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, в якій просив вжити заходів до ФГ «Чемпіон Плюс» щодо відшкодування останнім збитків, які за домовленістю з ФГ мали бути відшкодовані за внесення добрив та оранку на земельних ділянках с. Сихів Стрийського р-ну в загальній кількості 64 га (том 1, а.с. 44).

Відповідно до довідки Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 01.11.2021, складеної за результатами проведеної перевірки за зверненням представника ТОВ «Транс Інвест Агро», що порушене у заяві питання відшкодування коштів за виконання певного виду сільськогосподарських робіт на площі 64 га в с. Сихів Стрийського р-ну Львівської обл. відноситься до господарських та цивільно-правових спорів (том 1,а.с. 123).

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Предметом даного спору є вимоги ТОВ «Транс Інвест Агро» до ФГ «Чемпіон Плюс» про стягнення 251 952,12грн збитків, спричинених самовільним, за твердженням позивача, захопленням відповідачем земельних ділянок, які позивач підготував до весняного посіву.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням статті 22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призвело до збитків.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку заподіювача як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач визначає збитки як суму понесених у листопаді - грудні 2020 року витрат, які товариство витратило для підготовки земельних ділянок площею 62,6352 га під посів у 2021 році (спірна частина земельної ділянки поля Сихів 6). Зокрема, позивач вказує, що ним виконано роботи з внесення добрив азотно-фосфорно-калійного комплексу, внесення вапняку, оранки, враховано амортизаційні витрати тракторів, розкидача добрив, плугу, вартість палива та заробітну плату працівника, що разом становить 251 952,12 грн в т.ч. ПДВ 41 992,02 грн.

Разом з тим, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, до матеріалів справи позивач не долучив жодного первинного документу, з якого можна було б встановити дійсність вказаних сум, які позивач брав для розрахунку, а саме: не надано доказів щодо придбання добрив, придбання паливо-мастильних матеріалів, придбання вапняку, наявності у власності чи оренді тракторів, плуга, розкидача добрив та доказів виплати заробітної плати працівнику з загальнообов`язковими відрахуванням.

Крім того, позивачем не спростовано висновків суду щодо того, що в електронному кабінеті відповідача обліку податку на додану вартість в сумі 41 992,02 грн, яка визначена в рахунку № 59 від 27.07.2021 на відшкодування витрат за внесення мінеральних добрив за 62,6352 га з суми 251 952,122 грн, не відображено, доказів сплати ПДВ з цієї операції позивач не надав.

Суд першої інстанції дослідив надані позивачем документи на підтвердження виконання ним робіт з підготовки земельних ділянок та встановив невідповідності доводів позивача відомостям вказаних у наданих документах, зокрема:

-позивач надав обліковий лист тракториста (том 1, а.с. 126), у якому відображено дати, види виконаних робіт та поле на якому виконувалась робота. На полі Сихів 6 роботи виконувались 20, 26 та 27 листопада 2020 року. Так, дорожні листи трактора за 20 та 26 листопада 2020 року підтверджують, що трактор надано в розпорядження «Т.І.А» (том 1, а.с. 127, 129): 20.11. розкидання мін.добрив 107 га, 26.11. розкидання вапняку 36 га. Дорожній лист трактора (том 1, а.с. 130) підтверджує, що трактор надано в розпорядження «Обрій» для розкидання вапняку на полі Сихів 6 площею 71 га;

-обліковий лист тракториста-машиніста за листопад (том 1, а.с. 131) поле Сихів 6, оранка 28.11.2020 5 га. Дорожній лист трактора № 11, марка трактора Case, державний номер № НОМЕР_1 , плуг (том 1, а.с. 132) засвідчує, що трактор надано в розпорядження «Транс Інвест Агро». Мотогодини на початок роботи 13009,9 - на кінець роботи 13018,8 разом 8,9 год. Водночас, початок роботи у листі вказано 9:00, а кінець роботи 22:30, разом 13,5 год. (Зворотній бік аркуша) оранка поле Сихів 6 фактично виконано 5 га (за GPS 5,7 га) (другий рядок табл.). Перший рядком табл. фактично виконано 4 га (за GPS 4,4 га), всього у колонці фактично виконано 9 га, а в колонці 3 нижче слова «оранка», прописом «всього на 5 га». Розхід пального фактично 158 л, при нормі, яке вказує позивач в обліковому листі тракториста 120 л на 5 га;

-облікові листи трактористів-машиністів за грудень від 23.12.2020 (том 1, а.с. 133, 136) та грудень 2020 від 30.12.2020 (том 1, 1, а.с. 139) вказують про виконання робіт з оранки разом на 100 га поля Сихів 6 замість 107 га (26 га 01.12.2020, 5,5 га 02.12.2020, 31 га 01.12.2020, 2 га 02.12.2020, 30 га 01.12.2020, 5,5 га 02.12.2020);

-у дорожніх листах трактора Case, державний номер № НОМЕР_1 , завдання оранка 01.12 та 02.12.2020 на одному тракторі впродовж двох днів виконували одразу 6 трактористів (Кукляк О. та ОСОБА_1 - обліковий листок на Кукляк О.; ОСОБА_2 згідно з обліковим листом мав виконувати роботу 01 та 02.12., а виконував лише 02.12, натомість 01.12. виконував інший тракторист; ОСОБА_3 , який вказаний у Обліковому листі, у дорожніх листах трактора вказаний разом з іншим трактористом).

Доказів на спростування виявлених судом неточностей скаржник не надав.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вказаних в довідці № 83 від 27.07.2021 сум колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність належними та достовірними доказами позивачем понесених ним витрат.

Окрім того, суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними чи заборонені законом. Протиправною поведінкою визнається така поведінка, яка порушує приписи правової норми, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки (протиправна дія або бездіяльність особи).

Як вбачається зі змісту з заяви директора позивача від 07.10.202, поданої Начальнику Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, директор позивача Гавриляк В. В. підписався власноручно про відомі йому наслідки передбачені ст. 383 Кримінального кодексу України, власноручно вказує: «За домовленістю ФГ «Чемпіон Плюс» повинен був компенсувати витрати пов`язані з оранкою та внесення мін.добрив ТОВ «Транс Інвест Агро»».

Також, судом встановлено, що відповідач на підставі договору оренди землі від 10.11.2020, укладеним з Сихівською сільською радою, набув в оренду 31,59 га невитребуваних земельних ділянок, а також, починаючи з 30.03.2021 зареєстрував впродовж календарного року за товариством право оренди більше 49 га земельних ділянок в селі Сихів, що підтверджується долученими Витягами (том 2, а.с. 4-17, 29-48).

Згідно з поясненнями представника відповідача між сторонами у справі існували усні домовленості щодо обміну земельними ділянками в межах села Сихів, оскільки у відповідача в оренді станом на 2021 рік було більше 130 га земель. Згідно з цією усною домовленістю, позивач мав передати усі 107 га поля Сихів 6 відповідачу для обробітку та посіву, натомість станом на березень 2021 року залишив лише 63 га, а інші засіяв попередньо самостійно.

При цьому, як обгрунтовано вказав суд першої інстанції, позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача, стверджуючи, що він самовільно з березня 2021 року зайняв земельні ділянки позивача загальною площею 62,6352 га на полі Сихів 6 та зібрав в подальшому урожай, при цьому заявлені вимоги стосуються лише витрат, зроблених позивачем у листопаді -грудні 2020 року, коли він цим полем користувався, а зважаючи на те, що кожен суб`єкт господарювання самостійно оцінює спосіб господарювання та ризики своєї діяльності, позивач міг або повинен був передбачити ризики настання негативних наслідків.

Тому апеляційний суд вважає також вірним висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини даної справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем не доведено наявність складу всіх елементів цивільного правопорушення, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/76/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Інвест Агро від 15.08.2022 (вх. суду від 17.08.2022 №01-05/2034/22) - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/76/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 02.12.2022

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець