Постанова

від 05.12.2022 по справі 914/2654/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2654/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пінк Енд Вайт"

на рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2022 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Мейн Бізнес Партнер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пінк Енд Вайт"

про стягнення 514 267,38 грн боргу за договором юридичного обслуговування від 03.09.2018 № 03/09/18-2.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. До господарського суду Львівської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Мейн Бізнес Партнер" (далі - ТОВ "Юридична компанія "Мейн Бізнес Партнер", позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пінк Енд Вайт" (далі - ТОВ "Пінк Енд Вайт", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 511 394,00 грн за договором абонентського юридичного обслуговування від 03.09.2018 №03/09/18-2, а також стягнення 3% річних у розмірі 2 873,38 грн за період з 13.06.2020 по 17.09.2020.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови абонентського юридичного обслуговування в частині виконання обов`язку оплати вартості послуг.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2022 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ "Пінк Енд Вайт" на користь ТОВ "Юридична компанія "Мейн Бізнес Партнер" 511 394,00 грн основного боргу за договором від 03.09.2018 №03/09/18-2 про юридичне обслуговування, 2 873,38 грн - 3 % річних та 7 714,02 грн - судового збору.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Марко Р.І.) рішення господарського суду Львівської області залишено без змін.

2.3. Рішення та постанову мотивовано тим, що факт порушення відповідачем умов договору в частині виконання обов`язку з оплати наданих послуг абонентського юридичного обслуговування позивачу належним чином доведений та документально підтверджений актами приймання-передачі наданих послуг, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 511 394,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі. Також встановивши прострочення з оплати наданих послуг, суди дійшли висновку до висновку про наявність правових підстав для стягнення 3% річних.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Пінк Енд Вайт" (далі - скаржник) 22.09.2022 посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій; справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області. У касаційній скарзі відповідачем також заявлено про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 2 частини другої статті 287 та підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

4.1.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не застосували процесуальні наслідки ухилення позивача від виконання вимог суду щодо надання матеріалів для проведення судової експертизи, що у свою чергу унеможливило її проведення та порушили вимоги частини четвертої статті 102 ГПК України, безпідставно не визнали встановленими обставини про те, що: дата складання і підписання договору від 03.09.2018 №03/09/18-2 не відповідає вказаній у ньому даті; давність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає вказаній у договорі даті - 03.09.2018; давність відмітки печатки ТОВ "Пінк Енд Вайт" не відповідає вказаній у договорі даті - 03.09.2018. Висновки судів попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішення в цій частині прийнято без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2022 у справі №910/13106/20 , від 23.11.2021 у справі №910/10249/20, від 23.07.2020 у справі №905/397/17, від 11.10.2019 у справі № 916/939/15-г, від 10.09.2019 у справі №904/7961/17.

4.1.3. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій, за відсутності достовірних відомостей про підписання дійсної редакції договору від 03.09.2018 №03/09/18-2 стягнення за яким є предметом розгляду у даному спорі, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, визнали встановленими обставини щодо обов`язку відповідача оплачувати послуги, які фактично позивачем не надавались.

4.1.4. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги положень частини восьмої статті 80 ГПК України щодо застосування процесуальних наслідків пропуску позивачем строку для подання доказів за відсутності належної підстави поновлення цього строку. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування положень цієї статті, викладених у постановах від 12.11.2019 зі справи №916/248/19 та від 26.03.2019 зі справи №910/23355/17.

4.1.5. Зокрема, суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг, які подані позивачем зі спливом більше трьох місяців після подання позовної заяви. Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачем усупереч положенням частини десятої статті 80 ГПК України подано клопотання про приєднання доказів у матеріали справи лише 11.01.2021. Тобто, зазначені докази усупереч положенням частини першої статті 80 ГПК України подано позивачем на 96-ий, 113-ий та 114-ий день відповідно після подання позову.

4.1.6. Також відповідач вказує на наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2018 року у справі №904/6639/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

4.1.7. За твердженням скаржника, Верховним Судом у наведеній постанові витлумачено умови договору, які погоджено та схвалено сторонами. У контексті спірних правовідносин, які склались між сторонами у справі, що розглядається істотними є наявність обставин не самої суті поняття "абонентське юридичне обслуговування", фактичний зміст правовідносин щодо наявності у сторін договору різних редакцій, та відповідно, різного тлумачення сторонами умов щодо його фактичного виконання.

4.1.8. Скаржник наголошує, що у спірних правовідносинах має застосовуватись загальноприйнята позиція, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назви договору). Отже, у вирішенні даного спору, суди, з`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, мали би виходити з умов договору, його буквального і логічного змісту та з намірів його сторін.

4.1.9. З огляду на те, що на відміну від справи №904/6639/17 у якій Верховний Суд, виходячи саме з аналізу положень договору зазначив про те, що кількість надання послуг (яка, як числове вираження, може дорівнювати нулю) немає значення, у договорі який є підставою позовних вимог у справі, що розглядається (у редакції копії позивача) чітко зазначено, що оплата здійснюється "незалежно від способу і порядку надання послуги". Вказане, на думку відповідача, свідчить про обов`язковість фактичного надання послуг, у той час, як спосіб і порядок надання послуг не має істотного значення. Саме системний аналіз положень договору від 03.09.2018 №03/09/18-2, а не вибірковий, наведений у оскаржуваних судових рішеннях, свідчить про те, що договором не передбачено обов`язку сплачувати неіснуючі послуги.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу (який подано через систему "Електронний Суд" 11.11.2022), зокрема, просив продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу; касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, з посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги. Також у відзиві на касаційну скаргу позивачем заявлено про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

4.2.2. Обгрунтовуючи клопотання про продовження строку на подання відзиву, позивач посилається на те, що його представник фактично ознайомився зі змістом касаційної скарги лише 02.11.2022, отримавши доступ до матеріалів справи в системі "Електронний Суд", що унеможливило подання відзиву на касаційну скаргу у строк, визначений ухвалою Суду від 06.10.2022.

4.2.3. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

4.2.4. За приписами частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

4.2.5. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

4.2.6. Частинами першою та другою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

4.2.7. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2022 у цій справі встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 21.10.2022. Згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням ухвалу про відкриття касаційного провадження у даній справі позивачем отримано лише 24.10.2022.

4.2.8. З огляду на зазначене та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), Верховний Суд вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з ініціативи суду.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

5.1. Сторонами за договором абонентського юридичного обслуговування від 03.09.2018 №03/09/18-2, є ТОВ "Пінк Енд Вайт" - замовник, а ТОВ "Юридична компанія "Мейн Бізнес Партнер" є виконавцем.

5.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з умовами оригіналу договору, який наданий позивачем, договір підписаний сторонами 03.09.2018 та скріплений печаткою замовника (ТОВ "Пінк Енд Вайт").

5.3. Як встановлено судами, згідно з поясненнями відповідача у нього відсутній оригінал договору, примірник оригіналу договору відповідача знаходиться у позивача. Натомість відповідачем подано суду лише копію його примірника договору.

5.4. Судами попередніх інстанцій взято до уваги та відповідно надано правову оцінку оригіналу договору (поданого позивачем) та досліджено його умови.

5.5. Зокрема, судами встановлено, що згідно з умовами пункту договору 1.1 замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов`язався надавати замовнику послуги абонентського юридичного обслуговування замовника в обсязі та на умовах, визначених договором.

5.6. Згідно з пунктом 1.2 договору під послугами абонентського юридичного обслуговування сторони розуміють надання виконавцем юридичних послуг замовнику за зазначеною цим договором на постійній основі щомісячно абонентською платою незалежно від способу і порядку надання юридичних послуг та наявності доручення замовника щодо надання таких послуг (юридичні послуги).

5.7. Відповідно до пункту 6.1 договору абонентська плата за цим договором становить 50 000,00 грн за кожен календарний місяць протягом дії цього договору.

5.8. Пунктом 6.2. договору визначено, що замовник сплачує плату у розмірі, визначеному пунктом 6.1 цього договору, до 10 (десятого) числа наступного календарного місяця незалежно від отримання рахунка виконавця.

5.9. Згідно з пунктом 6.4. договору абонентська плата здійснюється виконавцем незалежно від наявності доручення замовника щодо надання юридичних послуг та наявності акту передачі-приймання наданих послуг.

5.10. Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 03.09.2019.

5.11. У відповідності до пункту 4.2 договору дія цього договору може бути продовжена за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

5.12. Судами також встановлено, що 30.08.2019 між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, якою сторони вирішили продовжити дію договору про юридичне обслуговування, у зв`язку з чим погодили нову редакцію пункту 4.1 договору, а саме: "Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 03.09.2020".

5.13. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що за результатами порівняльного аналізу положень обох копій договорів (долученого позивачем до позовної заяви та долученого відповідачем до відзиву) у відповідача виник об`єктивний сумнів щодо того, чи відповідає дата підписання та проставлення печатки на договорі даті, яка вказана у договорі (03.09.2018), що беззаперечно є обставиною, яка має значення для справи і задля встановлення таких обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. Відповідач наголошував на тому, що вірогідно договір у редакції викладеній у копії, поданій позивачем, підписано колишнім директором відповідача та скріплено печаткою останнього, у період із 27.05.2020 до 17.09.2020.

5.14. На противагу позиції позивача, відповідно до якої відповідач зобов`язаний платити за договором (у редакції копії, поданої позивачем) незалежно від того, чи послуги надавались останнім, відповідач зазначав про його обов`язок здійснювати плату за договором виключно, у випадку надання позивачем відповідних послуг, відповідач наголошував на тому, що у нього відсутній обов`язок щодо оплати послуг, оскільки підтвердження надання позивачем таких послуг останнім не надано.

5.15. За твердженням відповідача, з дослівного аналізу предмету договору (у редакції копії відповідача) вбачається, що виконавець за попередньою згодою замовника зобов`язується надавати послуги, визначені у підпунктах 2.1.1 - 2.1.6; передача- приймання наданих послуг здійснюється сторонами шляхом складання та підписання відповідного акту передачі-приймання наданих послуг за місцезнаходженням виконавця (пункт 5.1 договору); абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу та порядку надання позивачем послуг. Аналіз наведених положень договору (у редакції відповідача) свідчить про те, що у випадку не надання таких послуг виконавцем взагалі нівелює обов`язок замовника зі сплати останньої. Єдиним документом, який підтверджує факт передачі та приймання наданих послуг є відповідний акт, складений та підписаний сторонами договору. Натомість копія договору (у редакції поданій позивачем) закріплює відсутність необхідності доручення замовника та акта передачі-приймання саме наданих послуг, а не свідчить про те, що такі послуги можуть не надаватись, і замовник має обов`язок сплатити кошти незалежно від того, чи такі послуги надавались.

5.16. Крім того, за твердженням відповідача, навіть з дослівного аналізу предмету договору, у редакції копії позивача, вбачається, що абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу та порядку саме надання позивачем послуг, що логічно виключає здійснення такої у випадку не надання таких загалом. Також відповідач наголошував на тому, що лист позивача від 27.05.2020, який адресований відповідачу, свідчить про наявність іншої ніж позивач подав до суду іншої редакції пункту 10.3 договору. Вказані обставини також є свідченням того, що існують дві редакцій договору, стягнення за яким є предметом розгляду в даній справі.

5.17. Як вбачається з матеріалів справи у зв`язку з наявністю суперечностей між сторонами в частині змісту умов договору та наявності різних примірників договору у сторін спору, ухвалою господарського суду Львівської області від 16.02.2021 задоволено клопотання ТОВ "Пінк Енд Вайт" про призначення технічної експертизи документа; призначено судову експертизу документа, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено такі питання:

- 1) Чи відповідає дата складання і підписання договору вказаній у такому даті підписання - 03.09.2018 року?

- 2) У який часовий період фактично складено і підписано договір?

- 3) Чи відповідає давність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даті - 03.09.2018, яка вказана як дата підписання договору?

- 4) У який часовий період були виконані підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на договорі?

- 5) Чи відповідає давність відмітки печатки ТОВ "Пінк Енд Вайт" даті - 03.09.2018, яка вказана як дата підписання договору?

- 6) У який часовий період проставлено печатку ТОВ "Пінк Енд Вайт" на договорі?

провадження у справі №914/2654/20 зупинено до закінчення судової експертизи документа та повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області.

5.18. 15.03.2021 на адресу суду разом з матеріалами справи №914/2654/20 та поданими на експертизу документами надійшло клопотання судового експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів. Відповідно до вказаного клопотання експерт повідомив про можливість встановлення відносного часу виконання договору про юридичне обслуговування за відбитками печатки ТОВ "Пінк Енд Вайт" і просив додатково надати:

- вільні зразки відтисків круглої печатки "ТОВ "Пінк Енд Вайт" м. Львів 40410341" за період з серпня 2018 року до моменту виникнення спору у цій справі. Відтиски печаток повинні бути безсумнівними, належної якості і кількості, що відповідають методичним вимогам такого дослідження. Тобто, репрезентативними та порівняльними (не мати відмінностей зображень). Зразки подаються за кожен місяць, за різні дати, у тому числі й за дату, якою датований наданий на дослідження документ;

- експериментальні зразки відтисків круглої печатки "ТОВ "Пінк Енд Вайт" м. Львів 40410341" на 2-3 аркушах по 5-6 відтисків на кожному аркуші.

5.19. Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2021 провадження у справі №914/2654/20 поновлено, зобов`язано відповідача в строк до 26.03.2021 надати суду, витребувані експертом документи.

5.20. У зв`язку з тим, що судовим експертом Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз у листі також повідомлено про неможливість вирішення питань 1-4, викладених в ухвалі суду від 16.02.2021 (щодо абсолютного часу виконання документу та часу виконання підписів у документі, зазначеного у цих питаннях) з огляду на відсутність у Львівському науково-дослідного інституті судових експертиз необхідної приладної бази.

5.21. Ухвалою суду від 02.11.2021 задоволено клопотання відповідача про доручення проведення експертизи іншому науково-дослідному інституту, проведення призначеної ухвалою суду від 16.02.2021 судової експертизи документа доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

5.22. У грудні 2021 року на адресу суду надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів.

5.23. Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.01.2022, зобов`язано сторін надати суду затребувані матеріали, а саме: порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких містяться рукописні записи та підписи, виконані (не обов`язково ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) пастами кулькових ручок (такими ж за кольором та відтінком, як і в досліджуваних підписах) за період часу, починаючи з місяця датування досліджуваного документа (вересень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи (наприклад, датою фактичної появи досліджуваного документа в суді), у кількості не менше 20 (двадцяти) зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду; достатню кількість порівняльних зразків відтисків печатки ТОВ "Пінк Енд Вайт", що містяться на достовірно датованих документах, за період часу, починаючи з місяця датування досліджуваного документа (вересень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи (наприклад датою фактичної появи досліджуваного документа в суді), залежно від умов експлуатації та інтенсивності зносу печатки достатньою може бути кількість від 5-10 до 20-25 порівняльних зразків за кожен місяць; чим більше кількість порівняльних зразків, тим більше вірогідність визначення дати нанесення відтиску печатки; порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, на яких наявні друковані тексти, які друкувались на тому ж самому друкуючому пристрої, що і текст в досліджуваному договорі, датованому 03.09.2018, за період починаючи з місяця датування досліджуваного документа (вересень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи (наприклад датою фактичної появи досліджуваного документа в суді), у кількості 5-10 зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду. Зобов`язано сторін надати письмові пояснення з приводу заявлених експертами клопотання.

5.24. З матеріалів справи вбачається, що призначена ухвалою суду від 16.02.2021 технічна експертиза документа, проведення якої ухвалою суду від 02.11.2021 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, не проводилась, оскільки сторонами не виконані вимоги ухвали суду від 10.01.2022 та не надано витребуваних документів та матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів, згідно клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

5.25. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що оскільки у відповідача відсутній оригінал договору на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог та враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи наявний оригінал договору, який наданий позивачем (а.с. 203-207, том 3), підписаний сторонами 03.09.2018 та скріплений печаткою ТОВ "Пінк Енд Вайт", з огляду на стандарт доказування (більш вагомих доказів), судом взято до уваги і надано правову оцінку оригіналу договору з дослідженням його умов.

5.26. Проаналізуваши умови договору та надавши оцінку його умовам, суди дійшли висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За висновками судів, зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що зобов`язанню виконавця щодо належного надання послуг абонентського юридичного обслуговування кореспондує обов`язок щодо оплати наданих послуг.

5.27. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції також врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03.2018 у справі №904/6639/17 про те, що під абонентським юридичним обслуговуванням зазвичай розуміється комплексний супровід діяльності підприємства по всім юридичним питанням, що виникають в процесі підприємницької діяльності. Абонентське обслуговування являє собою таку форму співробітництва, при якій юридичні послуги надаються систематично, регулярно, протягом усього терміну дії договору. Абонентське обслуговування може включати: оперативні юридичні консультації (усні та письмові); рекомендації щодо необхідних дій в разі зміни законодавства; участь у переговорах з контрагентами клієнта; представництво і захист інтересів клієнта в державних органах, органах виконавчої служби, в господарському суді та судах загальної юрисдикції; інші юридичні послуги з правового забезпечення діяльності організації. Головною перевагою абонентського юридичного обслуговування для обох сторін такого договору є саме визначення сторонами фіксованої щомісячної оплати за таке обслуговування, оскільки: замовник отримує в даному випадку можливість звернення в будь-який час до виконавця за юридичними послугами і незалежно від їх кількості сплачує фіксовану оплату, що додатково дає йому можливість спрогнозувати витрати на юридичне обслуговування; виконавець, в свою чергу, незалежно від кількості звернень замовника (можливо і їх відсутності в певні місяці) щомісячно гарантовано отримує фіксований платіж за можливість замовника в будь-який час звернутися до нього.

5.28. За висновками судів, положення пункту 6.2 договору свідчать про те, що замовник має обов`язок сплачувати у розмірі, визначеному пунктом 6.1 цього договору, до 10 (десятого) числа наступного календарного місяця незалежно від отримання рахунка виконавця. З огляду на наявні у матеріалах справи належні докази направлення відповідних рахунків виконавцем (позивачем) на адресу замовника (відповідача) та відсутність у матеріалах справи доказів щодо здійснення відповідачем оплати вказаних рахунків, суди дійшли висновку щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором та наявність правових підстав для стягнення спірної суми заборгованості у розмірі 511 394,00 грн.

5.29. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 511 394,00 грн заборгованості за договором та 2 873,38 грн 3% річних за період з 13.06.2020 по 17.09.2020.

5.30. Відхиляючи заперечення відповідача про те, що абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу та порядку саме надання позивачем послуг, що виключає здійснення такої у випадку не надання таких загалом, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом даного договору є надання юридичних послуг за встановлену в договорі щомісячну абонентську плату незалежно від способу і порядку надання юридичних послуг та наявності доручення замовника щодо надання таких послуг (юридичні послуги). З огляду наведене, суд дійшов висновку, що встановлена щомісячна абонентська плата не прив`язана не тільки до способу і порядку надання юридичних послуг, а й до наявності доручення замовника щодо надання таких послуг, а отже, і самого факту надання таких послуг.

5.31. Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: актів приймання-передачі наданих послуг, адвокатський запит від 25.01.2021 та поновлення строку на надання таких доказів, у зв`язку з тим, що в квартирі №4, що знаходиться на пл. Ринок, 20, у м. Львів, яка межує з офісом, де працює представник позивача була пожежа, а тому з метою збереження документів, такі були вивезені.

5.32. Зокрема, за висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на те, що належність та допустимість цих доказів (актів приймання-передачі наданих послуг) є одним з доводів апеляційної скарги, а також з метою з`ясування реальності спірних господарських операцій, вважав за необхідне долучити ці докази до матеріалів справи і надати їм оцінку у зв`язку з підтвердженням факту пожежі актом ГУ ДСНС України у Львівській області.

5.33. Так, за висновком суду апеляційної інстанції , наявні у матеріалах справи докази (акти приймання-передачі за період з 03.09.2018 по 30.03.2020, які підписані сторонами й скріплені їх печатками) також підтверджуються обставини, що позивачем було надано, а відповідачем одержано послуги абонентського юридичного обслуговування на загальну суму 511 394,00 грн. Вказані акти спростовують твердження відповідача про існування двох редакцій договору, стягнення за яким є предметом розгляду, першої - від 03.09.2018 (копія якої надана відповідачем) та другої - датованої у період від 27.05.2020 по 17.09.2020. Крім того, вказані акти та підписана сторонами додаткова угода до договору від 31.08.2019 також свідчать про вчинення сторонами конклюдентних дій на виконання сторонами цього договору та про те, що основний договір укладено і підписано сторонами 03.09.2018.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Пінк Енд Вайт" на користь ТОВ "Юридична компанія "Мейн Бізнес Партнер" 511 394,00 грн заборгованості за договором про юридичне обслуговування та 2 873,38 грн - 3 % річних.

7.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 та підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

7.3. За твердженням скаржника, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в питанні наявності/відсутності обов`язку здійснення оплати за договорами юридичного абонентського обслуговування за обставин фактичної відсутності послуги та має виняткове значення для відповідача через його позитивну репутацію перед контрагентами, як суб`єкта господарських відносин, стосовного якого з моменту державної реєстрації відсутні будь-які інші судові процеси щодо стягнення заборгованості; потребу максимальної економії ресурсів підприємства в умовах кризи бізнес середовища, викликаного початком широкомасштабної війни у державі.

7.4. Зокрема, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 76 - 86, 104, 236, 237 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.01.2022 у справі №910/13106/20 , від 23.11.2021 у справі №910/10249/20, від 23.07.2020 у справі №905/397/17, від 11.10.2019 у справі № 916/939/15-г, від 10.09.2019 у справі №904/7961/17, від 12.11.2019 зі справи №916/248/19 та від 26.03.2019 зі справи №910/23355/17.

7.5. Також відповідач вказує на наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2018 року у справі №904/6639/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.6. Оцінюючи доводи скаржника в контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій (зокрема зазначених у розділі 5 цієї Постанови) в оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

7.7. У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

7.8. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).

7.9. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

7.10. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.11. Спірні правовідносини є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін регулюються, зокрема, положеннями глави 63 ЦК України.

7.12. Згідно частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

7.13. У частині другій цієї статті цієї статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

7.14. Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

7.15. Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

7.16. Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц.

7.17. Так, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на те, що абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу, порядку та надання позивачем послуг.

7.18. Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

7.19. Суд у розгляді даного спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

7.20. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

7.21. За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

7.22. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну суть договору даного виду.

7.23. Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.

7.24. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

7.25. У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

7.26. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

7.27. Так, згідно зі встановленими судами попередніх інстанцій обставин і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом позову є вимога виконавця спрямована до замовника про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати останнім послуг абонентського юридичного обслуговування, які надавались на підставі договору, що підписаний між ними.

7.28. Таким чином, для правильного вирішення спору в даній справі судами необхідно виходити з того, що: 1) підлягають встановленню обставини щодо характеру та змісту послуг, оплати якої вимагає виконавець, тобто у чому саме полягає споживання таких послуг; 2) визначити яким вимогам (критеріям) повинні відповідати ці послуги, тобто з`ясувати, які послуги слід вважати належно наданими; 3) встановлення обставин фактичного отримання цих послуг замовником у спірний період на умовах, які визначені в укладеному між сторонами договорі, та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; 4) перевірити чи відповідають надані виконавцем послуги вимогам (критеріям), які сторони визначили в договорі; 5) на підставі чого встановити чи існує заборгованість замовника перед виконавцем щодо оплати цих послуг; 6) якщо так, то визначити розмір заборгованості, що підлягає стягненню.

7.29. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

7.30. Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 6.1 договору сторони погодили суму абонентської плати у розмірі 50 000,00 грн за один розрахунковий період, який дорівнює календарному місяцю. Сплата абонентської плати здійснюється замовником до 10 (десятого) числа наступного календарного місяця незалежно від отримання рахунка виконавця (пункт 6.2 договору).

7.31. Як встановили суди, у договорі сторони не встановили яким чином буде фіксуватись факт надання послуг.

7.32. При цьому, суди зазначили, що з огляду предмет даного договору (надання юридичних послуг за встановлену в договорі щомісячну абонентську плату незалежно від способу і порядку надання юридичних послуг та наявності доручення замовника щодо надання таких послуг), встановлена щомісячна абонентська плата не прив`язана не тільки до способу і порядку надання юридичних послуг, а й до наявності доручення замовника щодо надання таких послуг, а отже, і самого факту надання таких послуг.

7.33. При цьому, як встановлено судами при з`ясуванні фактичних підстав позову, виконавець у позові пов`язує наявність заборгованості замовника перед ним із фактом отримання замовником послуг абонентського юридичного обслуговування, натомість замовник заперечує необхідність їх оплати у зв`язку з тим, що такі послуги не надавались.

7.34. Однак при вирішенні справи суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам щодо виконання сторонами умов договору, не звернули уваги на те, що фактично замовник заперечує надання будь-яких послуг позивачем у спірний період. При цьому, фактично обґрунтовує такі доводи у тому числі і на те, що договір у редакції наданій позивачем підписано колишнім директором відповідача у період з 27.05.2020 по 17.09.2020, який у даний час працює у позивача.

7.35. Поряд з тим, Суд звертає увагу, що у пункті 5.1 договору сторони передбачили, зокрема, передачу-приймання наданих послуг сторонами шляхом складання та підписання відповідного акту передачі приймання наданих послуг за місцем знаходження виконавця. У разі виникнення обґрунтованих зауважень та/або заперечень до акту, замовник зобов`язаний письмово попередити про це виконавця протягом трьох днів з моменту отримання від виконавця акту. В такому разі, виконавець зобов`язаний протягом трьох днів надати замовнику письмові пояснення на зауваження та/або заперечення. До моменту узгодження сторонами зауважень та/або заперечень замовника, підписання акту відкладається (пункт 5.2 договору).

7.36. Отже, фактично, з урахуванням наявності заперечень сторони щодо виконання замовником будь-яких послуг за договором, для правильного вирішення такого спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо змісту самого договору та позиції щодо порядку надання таких послуг судам належало би встановити обставин щодо фактичного надання цих послуг замовником у спірний період та їх змісту.

7.37. Чи були фактично надані позивачем послуги, на умовах, які визначені в укладеному між сторонами договорі та встановити, якими доказами, наявними у матеріалах справи це підтверджується, у тому числі перевірити чи відповідають надані виконавцем послуги вимогам (критеріям), які сторони визначили в договорі, зокрема у розділі 1 договору та встановити обставини чи підтверджується факт надання послуг відповідно до порядку, визначеному у розділі 5 договору.

7.38. Проте суди попередніх інстанцій обмежившись лише посиланням на висвітлення поняття "абонентське обслуговування" у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №904/6639/17 та належним чином не встановили обставини, які підлягають з`ясуванню у даному спорі. Зокрема, судами не враховано, що у спорі про стягнення заборгованості за надані послуги обов`язково підлягають встановленню обставин щодо фактичного виконання сторонами договору, у тому числі обставини щодо належного чи неналежного виконання сторонами зобов`язань за договором. Без встановлення та з`ясування даних обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є передчасними.

7.39. При цьому, Суд, відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника в частині наявності підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові від 27.03.2018 у справі №904/6639/17 з огляду на те, що фактично у наведеній справі висновки Верховного Суду стосуються наявності/відсутності підстав для визнання недійсними з моменту укладення пункту 1.1 договору в частині фрази „в рамках абонентського обслуговування" та повністю речення 2 пункту 2.1 договору: „Вказана сума є фіксованою абонентською платою і не залежить від кількості надання послуг за даним договором", що виключає подібність справ за предметом та підставами позову. Суд також зазначає про те, що Верховним Судом у наведеній постанові витлумачено саме умови договору укладеного між сторонами та за обставин того, що такі умови погоджено та схвалено сторонами. Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №904/6639/17 робив висновки з врахуванням обставин справи встановлених судами в рамках справи №904/1058/16 щодо реального виконання умов договору, зокрема щодо надання замовнику послуг.

7.40. Суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.41. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

7.42. Верховний Суд також звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, згідно з якими: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

7.43. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

7.44. Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі, що розглядається, на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ "Пінк Енд Вайт" не наведено вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 27.03.2018 у справі №904/6639/17, а Суд касаційної інстанції у справі №916/2654/20 не вбачає підстав для відступу від неї.

7.45. Крім того, у контексті доводів касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції положень частини восьмої статті 80 ГПК України, Суд зазначає таке.

7.46. Положеннями частин першої - четвертої статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

7.47. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

7.48. Положення пункту 8 частини третьої статті 162 та частини другої статті 164 ГПК України передбачають подання доказів до суду першої інстанції разом з позовною заявою. При цьому частина третя статті 269 ГПК України передбачає можливість прийняття доказів судом апеляційної інстанції у виключних випадках.

7.49. У разі, якщо учасник справи подає до суду (в тому числі суду апеляційної інстанції) докази з порушенням встановлених ГПК строків, такий учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта статті 80 ГПК України).

7.50. Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

7.51. Як вбачається з матеріалів справи та правильно зазначено скаржником, у позовній заяві позивач дійсно не наводить жодних відомостей, визначених у частинах четвертій, восьмій статті 80 ГПК України.

7.52. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого рішення про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про долучення документів та поновлення строку на їх подання.

7.53. Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, є порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

7.54. Щодо порушень норм частини четвертої статті 102 ГПК України, допущених судами, про які зазначалося в доводах касаційної скарги, Суд зазначає таке.

7.55. Відповідно до статті 91 ГПК України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частини п`ята - шоста статті 91 ГПК України).

7.56. У випадку призначення судової експертизи письмового документа, ухилення учасника справи від подання на вимогу суду його оригіналу може мати різні наслідки: суд може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні (частина четверта статті 102 ГПК України).

7.57. З огляду на те, що експертиза призначена судом першої інстанції не була проведена саме у з в`язку невиконанням обома сторонами вимог ухвали суду від 10.01.2022, зокрема, як і позивачем так і відповідачем не надано суду витребуваних документів та матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів, згідно клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, то у даному випадку, Суд не вбачає порушень судом положень частини четвертої статті 102 ГПК України.

7.58. З урахуванням суперечливої поведінки обох сторін щодо надання документів та матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи та враховуючи те, що відповідач не подав до суду оригінал примірника договору у редакції на яку він посилається в заперечення позовних вимог та обставин щодо невідповідності примірника договору у редакції поданій позивачем, як і не надав мотивованих пояснень з яких причин оригінал цього примірника знаходиться у позивача, Суд з огляду на наявність оригіналу договору, який наданий позивачем, правомірно застосував стандарт доказування (більш вагомих доказів) та надав правову оцінку оригіналу договору з дослідженням його умов.

7.59. З огляду на наведене, Суд не вбачає порушень судами попередніх інстанцій положень частини четвертої статті 102 ГПК України.

7.60. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування положень цієї норми, викладені у постановах від 19.01.2022 у справі №910/13106/20 , від 23.11.2021 у справі №910/10249/20, від 23.07.2020 у справі №905/397/17, від 11.10.2019 у справі №916/939/15-г, від 10.09.2019 у справі №904/7961/17, Судом відхиляються з огляду на те, що висновки Суду ґрунтуються на інших фактичних обставинах справи, які встановлювались судами та за іншої процесуальної поведінки сторін, що виключає подібність у застосуванні положень частини четвертої статті 102 ГПК України судами попередніх інстанцій у даній справі.

7.61. Верховний Суд зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

7.62. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.63. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

7.64. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі"). Завданням Суду відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ельсгольц проти Німеччини").

7.65. Проте зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі слідує, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам приписів статті 86 ГПК України, не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду та з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них. Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, допустили порушення норм процесуального права: статей 86, 236, 237 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, не звернули уваги на викладене та не оцінили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.

7.66. З огляду на викладене, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

7.67. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги скаржника та скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.68. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ "Пінк Енд Вайт" слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції зі справи №914/2654/20 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.3. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів здійсненим за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

9. Судові витрати

9.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пінк Енд Вайт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 зі справи №914/2654/20 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова