ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2023 Справа № 914/2654/20
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Мейн Бізнес Партнер», місто Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінк Енд Вайт», місто Львів
про стягнення 514267,38 грн заборгованості за договором №03/09/18-2 про юридичне обслуговування від 03.09.2018.
За участю представників:
від позивача: Мельник А.І. - адвокат (ордер про надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1187121 від 14.02.2023);
від відповідача: Гарасимчук Н.А. - адвокат (ордер про надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1187385 від 08.03.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №002229 від 16.07.2021).
Процес.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «Пінк Енд Вайт» на користь ТзОВ «Юридична компанія «Мейн Бізнес Партнер» 511 394,00 грн основного боргу за договором від 03.09.2018 №03/09/18-2 про юридичне обслуговування, 2 873,38 грн три проценти річних та 7 714,02 грн судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінк Енд Вайт» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №914/2654/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від справу передано на розгляд судді Сухович Ю.О.
Подальший рух справи, на новому розгляді, викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань
Представник позивача в судове засідання 11.07.2023 для розгляду справи по суті з`явився, заяви, клопотання не подавав, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 11.07.2023 для розгляду справи по суті з`явився, заяви, клопотання не подавав, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 11.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №03/09/18-2 про юридичне обслуговування від 03.09.2018 в частині оплати наданих позивачем послуг абонентського юридичного обслуговування, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 514 267,38 грн з яких 511 394,00 грн основного боргу за договором від 03.09.2018 №03/09/18-2 про юридичне обслуговування, 2 873,38 грн три проценти річних, які позивач просить стягнути з відповідача.
Позивач зазначає, що жоден з доводів відповідача щодо нібито недостовірності поданих копій документів не підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами, натомість містяться лише припущення як заперечення на доводи позивача, зазначені у позовній заяві. Сторонами договору була передбачена умова сплати абонентської плати на постійній основі, що передбачає внесення відповідачем щомісячних платежів як абонентської плати за договором. Це обґрунтовано у позовній заяві позивачем і підтверджується позицією Верховного суду у скаді Касаційного господарського суду у постанові від 27.03.2018 року, справа № 904/6639/17.
Також вказує, що головною перевагою абонентського юридичного обслуговування для обох сторін такого договору с саме визначення сторонами фіксованої щомісячної оплати за таке обслуговування, оскільки: замовник отримує в даному випадку можливість звернення в будь-який час до виконавця за юридичними послугами і незалежно від їх кількості сплачує фіксовану оплату, що додатково дає йому можливість спрогнозувати витрати на юридичне обслуговування; виконавець, в свою чергу, незалежно від кількості звернень замовника (можливо і їх відсутності в певні місяці) щомісячно гарантовано отримує фіксований платіж за можливість замовника в будь-який час звернутися до нього.
Щодо ненадання позивачем документів, що підтверджують надання юридичних послуг, позивач зазначив, що не вбачає необхідності їх надання з підстав, що зазначалися вище, а зокрема відсутності прив`язки оплати послуг до їх надання. На думку позивача, відповідач помилково приходить до висновку, що предметом доказування у цій справі є факт надання позивачем послуг відповідачу. Відповідач успішно користувався своїми правами за договором з 03.09.2018 року та не ініціював його розірвання, очевидно з підстав в першу чергу вигідності такого формату отримання юридичних послуг для нього.
Наявність обов`язку відповідача у договорі оплачувати юридичні послуги корелює п.3.2.1, відповідно до котрого замовник зобов`язується вчасно, у повній мірі та на постійній основі оплачувати щомісячну абонентську плату. Виникнення обов`язку у відповідача зі сплати заборгованості підтверджується і вищезазначеним пунктом, як наслідок порушення зобов`язання, так і п. 4.1., що передбачає вступ в силу договору з моменту підписання.
Позиція відповідача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив, письмових поясненнях поданих з врахуванням постанови Верховного Суду у цій справі.
Зокрема, зазначив, що за результатами порівняльного аналізу положень обох копій договорів (долученого позивачем до позовної заяви та долученого відповідачем до відзиву) у відповідача виник об`єктивний сумнів щодо того, чи відповідає дата підписання та проставлення печатки на Договорі даті, яка вказана у договорі (03.09.2018 року), що беззаперечно є обставиною, яка має значення для справи, задля встановлення якої необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Відповідач дійшов до висновку, що цілком вірогідно, що договір, у редакції викладеній у копії, поданої позивачем, підписано позивачем, колишнім директором відповідача та скріплено печаткою останнього, у період із 27.05.2020 року до 17.09.2020 року.
На противагу позиції позивача, відповідно до якої відповідач зобов`язаний платити за договором (у редакції копії, поданої позивачем) незалежно від того, чи послуги надавались останнім, то відповідач вважає, що останній зобов`язаний здійснювати плату за договором виключно, у випадку надання позивачем відповідних послуг. На думку відповідача, у позивача не виник обов`язок щодо оплати послуг, оскільки підтвердження надання позивачем таких останнім не надано. З дослівного аналізу предмету договору (у редакції копії позивача) вбачається, що абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу та порядку надання позивачем послуг, що виключає здійснення такої у випадку не надання таких. Єдиним документом, який підтверджує факти передачі та приймання наданих послуг є відповідний акт, складений та підписаний сторонами договору, який відсутній у матеріалах справи. Копія договору (у редакції поданій позивачем) закріплює відсутність необхідності доручення Замовника та акта передачі-приймання саме наданих послуг, а не свідчить про те, що такі послуги можуть не надаватись, а замовник платить незалежно від того, чи такі надано.
У запереченні відповідач зазначив, що договір, у редакції копії позивача, фактично «пронизаний» обов`язком останнього надавати послуги відповідачу. Натомість, позивачем у процесуальних письмових документах жодного разу не стверджувалось, а, тим більше, не підтверджувалось доказами, що останнім взагалі надавались послуги за договором, а також спосіб надання таких послуг, їх зміст, строки надання тощо. Безпідставно упускаючи наведені положення договору та посилаючись вибірково на розділ 6 такого, позивач вкотре наполягає у відповіді на відзив, що «не вбачає необхідності надання документів, що підтверджують надання юридичних послуг, оскільки відсутня прив`язка оплати послуг до їх надання».
З дослівного аналізу предмету договору, у редакції копії позивача, вбачається, що абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу та порядку саме надання позивачем послуг, що виключає здійснення такої у випадку не надання таких загалом.
З огляду на вказане відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пінк Енд Вайт» в особі виконавчого директора Полікарчик Олени Григорівни (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Мейн Бізнес Партнер» в особіі Марчук Соломії Володимирівни (виконавець) укладено договір №03/09/18-2 про юридичне обслуговування (договір).
Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги абонентського юридичного обслуговування замовника в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно з п.1.2. договору під послугами абонентського юридичного обслуговування сторони розуміють надання виконавцем юридичних послуг замовнику за зазначеною цим договором на постійній основі щомісячно абонентською платою незалежно від способу і порядку надання юридичних послуг та наявності доручення Замовника щодо надання таких послуг (юридичні послуги).
Відповідно до п.6.1. договору абонентська плата за цим договором становить 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень) за кожен календарний день протягом дії цього договору.
Пунктом 6.2. договору визначено, що замовник сплачує плату у розмірі, визначеному пунктом 6.1. цього договору, до 10 (десятого) числа наступного календарного місяця незалежно від отримання рахунка виконавця.
У відповідності до п.6.4. договору за цим договором абонентська плата здійснюється виконавцем незалежно від наявності доручення замовника щодо надання юридичних послуг та наявності акту передачі-приймання наданих послуг.
З огляду на наведені норми вбачається, що відповідач зобов`язаний сплачувати абонентську плату систематично кожного календарного місяця позивача, незалежно від способу і порядку надання юридичних послуг та наявності доручення замовника щодо надання таких послуг, а також наявності акту передачі-приймання наданих послуг.
Пунктом 3.1.2. договору встановлено обов`язок замовника вчасно, у повній мірі та на постійній основі оплачувати щомісячну абонентську плату.
Як зазначив позивач, відповідач з листопада 2019 року систематично не виконує обов`язок щодо сплати у повному обсязі абонентської плати за договором. Також відсутня плата за серпень 2019 року.
Відповідно до п.4.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 03.09.2019 року.
У відповідності до п.4.2. договору дія цього договору може бути продовжена за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
30.08.2019 між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, у відповідності до п.1. якої сторони вирішили продовжити дію договору про юридичне обслуговування №03/09/18-2 від 03.09.2018 року, у зв`язку з чим погодити наступну (нову) редакцію п. 4.1. договору: «Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 03 вересня 2020 року».
01.05.2020 президент ТОВ «Пінк Енд Вайт» Мацехом О.Я. надіслав позивачу вимогу про розірвання договору з проханням надіслати проект додатку до договору про розірвання для підписання уповноваженим представником відповідача.
29.05.2020 позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення на зазначену вище вимогу з проектом запитуваної додаткової угоди про розірвання.
У листі-повідомленні від 27.05.2020 позивач звернув увагу відповідача про наявність заборгованості у сумі 361394,00 грн з вимогою провести оплату протягом 7 (суми) календарних днів з моменту отримання відповіді та рахунків, долучених до неї.
17.09.2020 позивач надіслав лист з повідомленням про непідписання додаткової угоди №2 до договору про його розірвання, а відповідно договір продовжував діяти протягом строку, визначеного додатковою угодою №1 про внесення змін до договору, тобто, до 03.09.2020. У зв`язку з чим до листа були долучені відповідні рахунки на оплату.
Відповідач борг не сплатив, тому за прострочення виконання відповідачем умов договору, позивач нарахував відповідачу 2873,38 грн 3 % річних.
Отже позивач просить суд стягнути з відповідача 511 394,00 грн основного боргу за договором від 03.09.2018 №03/09/18-2 про юридичне обслуговування, 2 873,38 грн три проценти річних.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2022 у цій справі зазначено, що для правильного вирішення спору в даній справі судами необхідно виходити з того, що: 1) підлягають встановленню обставини щодо характеру та змісту послуг, оплати якої вимагає виконавець, тобто у чому саме полягає споживання таких послуг; 2) визначити яким вимогам (критеріям) повинні відповідати ці послуги, тобто з`ясувати, які послуги слід вважати належно наданими; 3) встановлення обставин фактичного отримання цих послуг замовником у спірний період на умовах, які визначені в укладеному між сторонами договорі, та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; 4) перевірити чи відповідають надані виконавцем послуги вимогам (критеріям), які сторони визначили в договорі; 5) на підставі чого встановити чи існує заборгованість замовника перед виконавцем щодо оплати цих послуг; 6) якщо так, то визначити розмір заборгованості, що підлягає стягненню.
При вирішенні справи суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам щодо виконання сторонами умов договору, не звернули уваги на те, що фактично замовник заперечує надання будь-яких послуг позивачем у спірний період. При цьому, фактично обґрунтовує такі доводи у тому числі і на те, що договір у редакції наданій позивачем підписано колишнім директором відповідача у період з 27.05.2020 по 17.09.2020, який у даний час працює у позивача. Чи були фактично надані позивачем послуги, на умовах, які визначені в укладеному між сторонами договорі та встановити, якими доказами, наявними у матеріалах справи це підтверджується, у тому числі перевірити чи відповідають надані виконавцем послуги вимогам (критеріям), які сторони визначили в договорі, зокрема у розділі 1 договору та встановити обставини чи підтверджується факт надання послуг відповідно до порядку, визначеному у розділі 5 договору.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін регулюються, зокрема, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частин 1, 2 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов`язки, а відповідний договір набрав чинності.
Згідно частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У частині другій цієї статті цієї статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Правові відносини сторін виникли у зв`язку з укладенням та виконанням договору про юридичне обслуговування №03/09/18-2 від 03.09.2018.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Специфіка вказаного договору полягає в тому, що це договір про абонентське юридичне обслуговування.
Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.
Абонентське юридичне обслуговування (супровід) це супровід діяльності компанії з правових питань, які можуть виникнути в процесі ведення господарської діяльності. Юридичний супровід діяльності юридичної особи допоможе уникнути прийняття неправильних рішень, які можуть пошкодити фінансовому стану компанії.
Абонентське обслуговування являє собою таку форму співробітництва, при якій юридичні послуги надаються систематично, регулярно, протягом усього терміну дії договору. Таке обслуговування може включати: оперативні юридичні консультації (усні та письмові); рекомендації щодо необхідних дій в разі зміни законодавства; участь у переговорах з контрагентами клієнта; представництво і захист інтересів клієнта в державних органах, органах виконавчої служби, в господарському суді та судах загальної юрисдикції; інші юридичні послуги з правового забезпечення діяльності організації.
Головною перевагою абонентського юридичного обслуговування для обох сторін такого договору є саме визначення сторонами фіксованої щомісячної оплати за таке обслуговування, оскільки: замовник отримує в даному випадку можливість звернення в будь-який час до виконавця за юридичними послугами і незалежно від їх кількості сплачує фіксовану оплату, що додатково дає йому можливість спрогнозувати витрати на юридичне обслуговування; виконавець, в свою чергу, незалежно від кількості звернень замовника (можливо і їх відсутності в певні місяці) щомісячно гарантовано отримує фіксований платіж за можливість замовника в будь-який час звернутися до нього. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 у справі №904/6639/17.
Наявність обов`язку відповідача у договорі оплачувати юридичні послуги врегульована в п.3.2.1 договору, відповідно до якого замовник зобов`язується вчасно, у повній мірі та на постійній основі оплачувати щомісячну абонентську плату. Виникнення обов`язку у відповідача зі сплати заборгованості підтверджується і вищезазначеним пунктом, як наслідок порушення зобов`язання, так і п. 4.1. договору, що передбачає вступ в силу договору з моменту підписання.
Відповідно до п.6.1. договору абонентська плата за цим договором становить 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень) за кожен календарний день протягом дії цього договору.
Пунктом 6.2. договору визначено, що замовник сплачує плату у розмірі, визначеному пунктом 6.1. цього договору, до 10 (десятого) числа наступного календарного місяця незалежно від отримання рахунка виконавця.
У відповідності до п.6.4. договору за цим договором абонентська плата здійснюється виконавцем незалежно від наявності доручення замовника щодо надання юридичних послуг та наявності акту передачі-приймання наданих послуг.
З аналізу п.п.6.1, 6.4., договору, обов`язок сплати абоненської плати виникає у замовника (відповідача) щомісячно до 10 (десятого) числа наступного календарного місяця незалежно від отримання рахунка виконавця та незалежно від наявності доручення замовника щодо надання юридичних послуг та наявності акту передачі-приймання наданих послуг.
Так, зважаючи на умови укладеного між сторонами договору, зокрема п.1.2 абонентська плата підлягає сплаті незалежно від способу та порядку саме надання позивачем послуг, що виключає здійснення такої у випадку не надання таких загалом.
Умовами договору була передбачена умова сплати абонентської плати на постійній основі, що передбачає внесення відповідачем щомісячних платежів як абонентської плати за договором.
Тобто, предметом укладеного сторонами договору є надання юридичних послуг за встановлену в договорі щомісячну абонентську плату незалежно від способу і порядку надання юридичних послуг та наявності доручення замовника (відповідача) щодо надання таких послуг (юридичні послуги). Таким чином, встановлена щомісячна абонентська плата не прив`язана не тільки до способу і порядку надання юридичних послуг, а й до наявності доручення замовника щодо надання таких послуг, а отже, і самого факту надання таких послуг.
На думку суду, надання юридичних послуг та надання абонентських юридичних послуг, в призмі умов укладеного сторонами договору, дещо відрізняються між собою. Так надання юридичних послуг може підтверджуватись зокрема актами приймання-передачі наданих послуг, а надання абонентських послуг передбачає фіксовану суму, яка визначена умовами укладеного сторонами договору та щомісячно оплачується замовником. Обов`язок її оплати виникає саме з умов договору.
Предметом позову є вимога виконавця (позивача) спрямована до замовника (відповідача) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати останнім послуг абонентського юридичного обслуговування, які надавались на підставі договору, що підписаний між ними.
Слід зазначити, що під абонентським юридичним обслуговуванням зазвичай розуміється комплексний супровід діяльності підприємства по всім юридичним питанням, що виникають в процесі підприємницької діяльності.
На виконання договору між сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг №30/08/19-1 від 30.08.2019 на суму 11 394,00 грн; №29/11/19 від 29.11.2019 на суму 50 000,00 грн; № 30/12/19 від 30.12.2019 на суму 50 000,00 грн; №31/01/20 від 31.01.2020 на суму 50 000,00 грн; № 28/02/20 від 28.02.2020 на суму 50 000,00 грн; № 30/03/20 від 30.03.2020 на суму 50 000,00 грн.
Щодо недолучення позивачем при поданні позовної заяви документів, що підтверджують надання юридичних послуг, а саме актів приймання-передачі наданих послуг, позивач зазначив, що не вбачав необхідності їх подання разом з позовною заявою з тих підстав, що відповідно до умов договору відсутня прив`язка оплати абонентських послуг до їх надання.
Відтак, враховуючи умови договору, позивач не долучав до позовної заяви актів, та долучив їх після висловлення відповідачем заперечень щодо їх відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи позивач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме актів приймання-передачі наданих послуг, адвокатський запит від 25.01.2021 та поновлення строку на надання таких доказів, у зв`язку з тим, що в квартирі №4, що знаходиться на площі Ринок, 20, у місті Львів, яка межує з офісом, де працює представник позивача була пожежа, а тому з метою збереження документів, такі були вивезені.
Зважаючи на те, що належність та допустимість цих доказів є одним з доводів постанови Верховного Суду від 05.12.2022, а також з метою з`ясування реальності спірних господарських операцій, господарський суд вважає за необхідне надати їм оцінку у зв`язку з підтвердженням факту пожежі актом ГУ ДСНС України у Львівській області.
Покликання відповідача на те, що вищезазначені акти приймання-передачі подані позивачем з порушенням строків, які визначені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України відхиляються судом з огляду на те, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.
Відповідач заперечуючи надання будь-яких послуг позивачем у спірний період, обґрунтовує такі доводи у тому числі тим, що договір у редакції наданій позивачем підписано колишнім директором відповідача у період з 27.05.2020 по 17.09.2020, який у даний час працює у позивача.
Водночас у суду відсутні підстави робити висновок про те, що спірний договір укладений між сторонами не 03.08.2018, а у період з 27.05.2020 по 17.09.2020, як зазначає відповідач.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
З огляду на вказане не підтверджені будь-яким належними та допустимими доказами припущення відповідача стосовно того, чи відповідає дата підписання та проставлення печатки на договорі даті, яка вказана у договорі, оскільки на думку відповідача, договір (03.09.2018 року), у редакції копії, поданої позивачем, підписано позивачем, колишнім директором відповідача та скріплено печаткою останнього, у період із 27.05.2020 до 17.09.2020.
Без проведення технічної експертизи договора, твердження відповідача про те, що він виготовлений у 2020 році, а не у 2018, є безпідставним.
Про призначення технічної експертизи документа відповідач просив суд при первісному розгляді справи, під час нового розгляду справи таке клопотання відповідачем не заявлялось.
Слід зазначити, що жоден з доводів відповідача щодо недостовірності поданих копій документів не підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами, натомість містяться лише припущення як заперечення на доводи позивача, зазначені у позовній заяві.
У відповідача відсутній оригінал договору на який він посилається в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог та враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи наявний оригінал договору, який наданий позивачем, підписаний сторонами 03.09.2018 та скріплений печаткою ТОВ «Пінк Енд Вайт», з огляду на стандарт доказування (більш вагомих доказів), судом взято до уваги і надано правову оцінку оригіналу договору з дослідженням його умов.
Відповідач, заперечуючи факт укладення між сторонами договору не звертався з позовом про визнання його недійсним.
Укладений між сторонами спірний договір та додаткова угода є дійсними і обов`язковими для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача отримати абонентську плату та обов`язок відповідача оплатити її.
Акти виконаних робіт складені на підставі договору підписані обома сторонами, заперечень щодо наданих послуг відповідачем не надано, хоча умовами договору зокрема п. 5.2. такий порядок передбачений. Заперечення відповідача виникли після зміни його керівника. Водночас, на думку суду, зміна керівника товариства не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором.
У випадку наявності претензій відповідача до його колишнього керівника щодо укладення та виконання договору №03/09/18-2 від 03.09.2018, такі можуть бути підставою для звернення ТОВ «Пінк енд Вайт» за захистом його прав та інтересів в судовому порядку шляхом подання позову про стягнення збитків завданих товариству.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Всупереч положенням договору та чинного законодавства відповідач повністю не оплатив вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 511 394,00 грн.
Представник відповідача покликається на те, що листами та електронною перепискою позивач підтвердив знаходження у нього оригіналу договору відповідача і його печатки.
Однак з цього листування не вбачається, що печатка відповідача передавалась позивачу.
У листі від 27.05.2020 позивач зазначає іншу редакцію п. 10.3 договору саме в редакції копії, яка долучена до матеріалів справи відповідачем.
Суд не бере до уваги зазначений лист від 27.05.2020, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал іншої редакції договору, а сам факт зазначення позивачем іншої редакції п. 10.3 договору не є беззаперечним свідченням наявності іншого договору в реадкції, яка відмінна від тієї, що міститься в оригіналі договору, що долучений до матеріалів справи. Відтак доводи відповідача відхиляються судом в цій частині.
Наявність підписаних і скріплених печатками сторін актів приймання-передачі відповідно до яких у період з 03.09.2018 по 30.03.2020 позивачем було надано, а відповідачем одержано послуги абонентського юридичного обслуговування на загальну суму 511 394,00 грн., спростовує доводи відповідача про існування двох редакцій договору, стягнення за яким є предметом розгляду в даній справі, оскільки конклюдентними діями у вигляді підписання актів приймання-передачі сторони визнали існування договірних відносин між собою. Крім того, підписуючи додаткову угоду від 31.08.2019, сторони підтвердили, що основний договір укладено та підписано 03.09.2018.
У відповідності із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
На думку суду факт виконання позивачем умов договору підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 511 394,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 2873,38 грн 3 % річних за період з 13.06.2020 по 17.09.2020.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних суд дійшов висновку про задоволення нарахованої суми.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 511 394,00 грн заборгованості за договором та 2873,38 грн 3 % річних.
Дослідивши обставини, на які звертав увагу Верховний Суд в постанові від 05.12.2022, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, на новому розгляді судом не встановлено підстав для відмови у задоволенні позову.
З огляду на встановлений статті 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування вірогідності доказів, співставивши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку що докази надані позивачем на підтвердження заборгованості за договором, є більш вірогідними, ніж докази відповідача, надані на її спростування. Слід зазначити, що заперечення відповідача вбільшості підтверджуються не доказами, а недоведеними припущеннями. Суд не має підстав відмовляти в позові керуючись лише припущеннями наведеними відповідачем.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на суму 7 714,02 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1861054892.1 від 07.10.2020
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінк Енд Вайт» (79018, місто Львів, вулиця Братів Міхновських, 42, ідентифікаційний код юридичної особи 40410341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Мейн Бізнес Партнер» (79008, місто Львів, площа Ринок, 20/3 ідентифікаційний код юридичної особи 42414243;) 511 394,00 грн основного боргу, 2 873,38 грн 3 % річних та 7 714,02 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу Українипісля набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено 21.07.2023
Суддя Сухович Ю.О.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2023 |
Оприлюднено | 24.07.2023 |
Номер документу | 112343419 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Сухович Ю.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні