Ухвала

від 30.11.2022 по справі 911/1278/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

30 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 911/1278/20

Провадження № 12-33гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 911/1278/20

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя - Пашкіна С. А., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року (суддя Мальована Л. Я.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича

про визнання права власності та зняття арешту

В С Т А Н О В И Л А

1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс» (далі - ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (далі - ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр», відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідач 2) про визнання права власності ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» на екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, марки № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 та на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, марки № НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 (далі - спірні екскаватори) і зняття арешту зі спірних екскаваторів, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем (далі - приватний виконавець).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 вересня 2019 року постановою приватного виконавця у межах зведеного виконавчого провадження № 60153847 про стягнення боргу з відповідача 1 на користь відповідача 2 накладено арешт, зокрема, на спірні екскаватори; 30 вересня 2019 року зазначене майно описане та арештоване, а 31 січня 2020 року відбулися електронні торги, які наразі зупинені. Позивач доводив, що він набув у власність спірні екскаватори на підставі договору купівлі-продажу технологічних транспортних засобів від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16 (далі - договір від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16), а відповідач 1 користується ними на умовах оренди. Позивач зауважив на тому, що накладення у зведеному виконавчому провадженні, яке здійснюється щодо відповідача 1, арешту на спірні екскаватори та проведення торгів з їх реалізації на погашення заборгованості відповідача 1 перед відповідачем 2 порушує права позивача як власника цього майна. Як на підставу позову позивач послався на положення статей 391, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі приватного виконавця як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

4. Справа розглядалася судами неодноразово.

5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2021 року скасовано прийняті у цій справі судові рішення про задоволення позову, справу № 911/1278/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд зазначив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду належить, зокрема, встановити факт виконання сторонами пункту 3.5 договору від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16, дотримання умов якого у цьому випадку є наслідком виникнення у позивача права власності на придбані у відповідача 1 спірні екскаватори, та, залежно від установленого, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

6. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року, позов задоволено, визнано право власності ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» на екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, марки № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 та на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, марки № НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_7 , знято арешт зі спірних екскаваторів, накладений приватним виконавцем, здійснено розподіл судових витрат у справі.

7. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що фактичним власником майна, переданого за договором від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16, є позивач, який повністю виконав свій обов`язок з оплати спірних екскаваторів. Водночас непроведення позивачем відомчої реєстрації придбаного технологічного транспорту не може ставити під сумнів виникнення у нього права власності на це майно, позаяк така реєстрація відповідно до положень статті 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) проводиться особою, яка є власником майна. Тобто відомча реєстрація транспортного засобу є похідною від права власності особи, а її непроведення власником не може свідчити про ненабуття права власності на таке майно.

8. Суди зауважили на тому, що у зв`язку з неможливістю здійснити перереєстрацію технологічних транспортних засобів за позивачем в органах Державної служби України з питань праці за наявності чинного арешту, накладеного на майно відповідача 1, сторони договору від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16 (позивач та відповідач 1) 18 червня 2021 року уклали додаткову угоду № 1 до цього договору, за умовами якої змінили пункт 3.5 договору від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16, виклавши його у такій редакції: «Право власності на Екскаватор переходить від Продавця до Покупця з моменту передачі Екскаватора Покупцю».

9. Також суди врахували обставини того, що після передання позивачу спірних транспортних засобів за актом передачі екскаваторів за договором від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16 спірні екскаватори передано в користування відповідача 1 за договором оренди вантажної техніки від 01 вересня 2016 року № ГМП-066/16. Суди зазначили, що згідно з пунктом 6 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 січня 2010 року № 8 (далі - Порядок № 8), проведення відомчої реєстрації транспортного засобу можливе за особою, в якої такий транспорт перебуває на умовах користування. Фактично первинна реєстрація проведена за відповідачем 1, тому, за висновком судів попередніх інстанцій, не було необхідності у перереєстрації спірної техніки.

10. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що накладення приватним виконавцем арешту на спірні екскаватори та здійснення їх реалізації за зобов`язаннями відповідача 1 перед відповідачем 2 порушує право позивача на вільне володіння майном і свідчить про невизнання його права власності на спірні екскаватори відповідачем 2 та приватним виконавцем. Відтак позивач правильно обрав спосіб захисту його порушених прав, звернувшись до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірні транспортні засоби, що перебувають у користуванні відповідача 1, та зняття з них арешту, накладеного приватним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні, яке здійснюється щодо відповідача 1, як спеціального способу захисту прав власника згідно зі статтею 59 Закону № 1404-VIII.

11. У серпні 2022 року відповідач 2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року скасувати, прийняти у цій справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

12. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач 2 послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зауваживши про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 328, 334 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16 та від 21 квітня 2021 року у справі № 911/1278/20 (щодо моменту переходу права власності на транспортний засіб).

13. Відповідач 2 доводив, що суди попередніх інстанцій застосували приписи статей 3, 13 ЦК України без урахування правових висновків щодо добросовісності та зловживання правом у договірних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 904/2344/19, від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 та від 22 вересня 2021 року у справі № 757/59768/19 у подібних правовідносинах.

14. Обґрунтовуючи неправильне застосування судами положень статті 46 ГПК України, відповідач 2 зазначив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо можливості зміни предмета або підстав позову при новому розгляді справи, викладених у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 902/743/18 у подібних правовідносинах. Місцевий господарський суд під час нового розгляду справи прийняв до уваги додаткову угоду від 18 червня 2021 року № 1 до договору від 01 серпня 2016 року № ПК-01/08-16, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни пункту 3.5 основного договору, однак не врахував, що ця додаткова угода укладена вже після ухвалення Верховним Судом постанови від 28 квітня 2021 року у справі, яка розглядається, та надана позивачем з додатковими поясненнями від 22 червня 2021 року при новому розгляді справи. Відповідач 2 доводив, що суд першої інстанції, прийнявши як доказ таку додаткову угоду, фактично вийшов за межі позовних вимог у справі, позаяк порушив положення частини четвертої статті 46 ГПК України та не врахував правового висновку Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 902/743/18 про те, що позивач наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача, у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту.

15. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2 та вирішив здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

16. Ухвалою від 01 листопада 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 911/1278/20 за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

17. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо виникнення права власності у набувача транспортного засобу за договором з моменту державної реєстрації, перереєстрації у встановленому законом порядку такого транспортного засобу, а не з моменту його приймання-передачі або з іншого моменту, встановленого у договорі, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив про те, що приймаючи оскаржувані судові рішення у справі № 911/1278/20, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що системний аналіз положень статей 317, 319, 321 ЦК України, статті 34 Закону № 3353-XII і приписів Порядку № 8 дозволяє дійти висновку, що зазначені правові норми визначають не відмінний від статті 334 ЦК України момент виникнення в особи права власності на транспортний засіб, а лише обов`язок власника, тобто особи, яке вже набула майнові права на такий об`єкт, здійснити його реєстрацію у відповідних органах. Водночас непроведення позивачем відомчої реєстрації придбаного технологічного транспорту не може ставити під сумнів виникнення у нього права власності на спірні екскаватори, оскільки така реєстрація є похідною від права власності особи.

19. Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглядаючи справу № 683/2694/16-ц про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту, проаналізував положення статей 328, 334 ЦК України та статті 34 Закону № 3353-XII і в постанові від 30 жовтня 2019 року сформував правовий висновок про те, що сам по собі договір купівлі-продажу транспортного засобу, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у встановленому законом порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

20. Передаючи справу № 911/1278/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду зауважила, що положеннями статті 34 Закону № 3353-XII та Порядку № 8 встановлюються обов`язки власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зокрема, щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу тощо. Однак реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього. Нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема, за договором.

21. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що правовий аналіз статті 655 ЦК України дозволяє дійти висновку, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу. Відтак, на думку колегії суддів, застосовуючи положення статті 334 ЦК України і статті 34 Закону № 3353-XII, необхідно вважати, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього (такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18).

Подібні висновки щодо застосування статті 34 Закону № 3353-XII викладено колегіями суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.

22. З огляду на зазначене Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц, на який послався відповідач 2 у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що належить до процесуальних повноважень Великої Палати Верховного Суду, неможливо правильно сформувати правову позицію у справі, яка розглядається.

23. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

24.Зважаючи на те, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 01 листопада 2022 року у справі № 911/1278/20 висловила намір відступити від висновку щодо застосування положень статті 334 ЦК України і статті 34 Закону № 3353-XII у подібних правовідносинах (стосовно того, що право власності на транспортні засоби виникає з моменту реєстрації, перереєстрації у встановленому законом порядку, а не з моменту їх приймання-передачі або з іншого моменту, встановленого у договорі), викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 683/2694/16-ц, справа № 911/1278/20 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

25. Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

26. Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.

Керуючись статтями 120, 121, 234, 301, частиною третьою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

1. Прийняти до розгляду справу № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, про визнання права власності та зняття арешту за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року.

2. Призначити справу № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 15 лютого 2023 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Л. Й. КатеринчукСуддіВ. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко І. В. Григор`єваК. М. Пільков М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік І. В. ЖелєзнийВ. М. Сімоненко В. С. КнязєвІ. В. Ткач О. С. Ткачук