Ухвала

від 14.12.2022 по справі 911/1278/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

14 грудня 2022 року

м. Київ

Справа № 911/1278/20

Провадження № 12-33гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар Олександр Іванович,

про розгляд справи№ 759/550/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним

разом із справою№ 911/1278/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича

про визнання права власності та зняття арешту

за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

на постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя - Пашкіна С. А., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року (суддя Мальована Л. Я.)

В С Т А Н О В И Л А

1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс» (далі - ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (далі - ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр», відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідач 2) про визнання права власності ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» на екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, марки № САТ0320DCCXY00181, двигун НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, марки № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 (далі - спірні екскаватори) і зняття арешту зі спірних екскаваторів, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем (далі - приватний виконавець).

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі № 911/1278/20 та залучено до участі у цій справі приватного виконавця як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

3. Справа № 911/1278/20 розглядалася судами неодноразово. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2021 року скасовано прийняті у справі судові рішення про задоволення позову, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. За результатами нового розгляду справи № 911/1278/20 рішенням Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року, позов задоволено, визнано право власності ТОВ «Граніт мобіл переробка плюс» на екскаватор гусеничний Caterpillar 320 D, марки № САТ0320DCCXY00181, двигун НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та на екскаватор гусеничний Caterpillar 365 C, марки № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_6 , знято арешт зі спірних екскаваторів, накладений приватним виконавцем, здійснено розподіл судових витрат у справі.

5. У серпні 2022 року відповідач 2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року у справі № 911/1278/20 скасувати, прийняти у цій справі нове рішення про відмову в позові.

6. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач 2 послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 328, 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16 та від 21 квітня 2021 року у справі № 911/1278/20 (щодо моменту переходу права власності на транспортний засіб).

7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 жовтня 2022 року у справі № 911/1278/20 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2, а ухвалою від 01 листопада 2022 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

8. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи № 911/1278/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо виникнення права власності у набувача транспортного засобу за договором з моменту державної реєстрації, перереєстрації у встановленому законом порядку такого транспортного засобу, а не з моменту його приймання-передачі або з іншого моменту, встановленого у договорі, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

9.Зважаючи на те, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 01 листопада 2022 року у справі № 911/1278/20 висловила намір відступити від висновку щодо застосування положень статті 334 ЦК України і статті 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 683/2694/16-ц, справу № 911/1278/20 було прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у судовому засіданні на 15 лютого 2023 року, про що постановлено ухвалу від 30 листопада 2022 року.

10. 01 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар Олександр Іванович, про розгляд справи № 759/550/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним разом із справою № 911/1278/20, яка перебуває у провадженні Великої Палати Верховного Суду.

11. В обґрунтування заявлених вимог адвокат Гончар О. І. зазначив, що з березня 2022 року його клієнт ОСОБА_1 несе службу у Збройних Силах України. 25 листопада 2022 року постановою виконавця у виконавчому провадженні № 70424445 з виконання виконавчого листа № 759/550/21 від 08 листопада 2022 року Святошинського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 720,20 доларів США, що еквівалентно 209 179,71 грн, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , розміщені на відкритих банківських рахунках, у тому числі його зарплатному рахунку як військовослужбовця, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, а всього на суму 235 015,48 грн.

12. За змістом клопотання вбачається, що прийнята у справі № 759/550/21 постанова Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу (неповернутих коштів за договором купівлі-продажу навантажувача) та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання на суму 5 720,20 доларів США оскаржена в касаційному порядку ОСОБА_1 . Адвокат Гончар О. І. зауважив на тому, що при обґрунтуванні доводів касаційної скарги у справі № 759/550/21, поданої в інтересах ОСОБА_1 , він зазначив про правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц щодо застосування положень статей 328, 334 ЦК України і статті 34 Закону № 3353-XII при вирішенні спору про визнання права власності на автомобіль і зняття арешту. Втім заявнику стало відомо, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 листопада 2022 року передав справу № 911/1278/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи наявністю підстав для відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц щодо визначення моменту, з якого виникає право власності у набувача транспортного засобу за договором.

13. Зважаючи на різні підходи Верховного Суду до застосування положень статті 334 ЦК України та статті 34 Закону № 3353-XII у спорах про визнання права власності на транспортний засіб і зняття арешту, адвокат Гончар О. І., діючи в інтересах ОСОБА_1 як відповідача у справі № 759/550/21, вважає доцільним здійснення Великою Палатою Верховного Суду розгляду справи № 911/1278/20 разом із справою № 759/550/21 з огляду на подібність порушених у цих справах правових питань.

14. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

15. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

16. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Положеннями частини третьої статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

19. Чинними господарським і цивільним процесуальними законами не передбачено інституту перегляду Верховним Судом судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у розділі XII-2 ГПК України та розділі V глави 3 ЦПК України у редакціях, які діяли до 15 грудня 2017 року.

20. Отже, після відмови у відкритті касаційного провадження Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського / цивільного суду у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду касаційної скарги.

21. З даних Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, та з долучених до клопотання заявника документів убачається, що ухвалою від 13 жовтня 2022 року у справі № 759/550/21 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар О. І., на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року з огляду на те, що зазначена справа за вимогами як майнового, так і немайнового характеру є справою незначної складності, а відтак є малозначною в розумінні пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. При цьому касаційний суд не вбачав підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 759/550/21 у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

22.Отже, у справі № 759/550/21 Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції. Відтак у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар О. І., про розгляд справи № 759/550/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду разом із справою № 911/1278/20 за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року необхідно відмовити.

23. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

24. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

25. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), заява № 8225/78, § 57).

26. Відмова у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про прийняття його касаційної скарги у справі № 759/550/21 до спільного розгляду зі справою № 911/1278/20, яка перебуває у провадженні Великої Палати Верховного Суду, не є порушенням права заявника на доступ до суду, адже він уже раніше реалізував право на подання касаційної скарги до Верховного Суду і 13 жовтня 2022 року у справі № 759/550/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за малозначністю справи.

27. Отже, звернення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар О. І., до Великої Палати Верховного Суду з клопотанням про спільний розгляд справ № 759/550/21 та № 911/1278/20 фактично спрямоване на перегляд справи № 759/550/21 у касаційному порядку та з порушенням процесуальних норм (з огляду на відмову заявнику у відкритті касаційного провадження ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2022 року, яку в силу прямої вказівки закону не можна оскаржити). Такі дії заявника ставлять під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).

28.Ураховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар О. І., клопотання від 30 листопада 2022 року про розгляд Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/550/21 разом із справою № 911/1278/20.

Керуючись статтями 169, 234, 235, 301, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончар Олександр Іванович, про розгляд справи № 759/550/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним разом із справою № 911/1278/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, про визнання права власності та зняття арешту за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 15 вересня 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Л. Й. Катеринчук Судді:В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач Г. Р. КретО. С. Ткачук С. П. Штелик