Постанова

від 29.11.2022 по справі 334/4445/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.11.2022 Справа № 334/4445/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 334/4445/21 Головуючий у 1 інстанції: Коломаренко К.А.

№ 22-ц/807/2016/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 в особі адвоката Прядко Дениса Володимировича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до Запорізького районного управління поліції, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

В червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 в особі адвоката Прядко Д.В. звернулися до суду із позовом до Запорізького районного управління поліції, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заяви зазначали, що 11 липня 2013 року у приміщенні Ленінського районного суду м.Запоріжжя була незаконно затримана із застосуванням грубої фізичної сили та психічного тиску поміщена у спеціальний транспортний засіб позивач ОСОБА_2 , 1943 року народження, під керівництвом заступника начальника Ленінського РВ УМВС (на даний час - Запорізьке районне управління поліції) Шепеля Євгена Сергійовича. Груба сила під час затримання застосовувалася не тільки до позивача ОСОБА_2 , але й до членів її сім`ї: доньки ОСОБА_1 та п`ятирічного онука ОСОБА_3 , у присутності свідків. А саме, перебуваючи у приміщенні суду 11 липня 2013 року капітан поліції ОСОБА_4 застосовуючи грубу силу почав тягнути на вулицю ОСОБА_2 її донька ОСОБА_1 стала на заваді, захищаючи маму. Капітан поліції ОСОБА_4 разом із підлеглими на очах п`ятирічної дитини-інваліда ОСОБА_5 , сина ОСОБА_6 стали бити ОСОБА_7 , коли дитина стала захищати маму та бабусю, то вони побили і дитину. Свої дії ОСОБА_4 пояснював, що виконував рішення суду про примусовий психіатричний огляд. На момент затримання до будівлі суду було залучено декілька десятків співробітників поліції, які приймали безпосередню участь під час затримання. Однак, у момент затримання, згідно судового запису на документі - рішення суду не набрало законної сили. До того ж, - дане рішення було заочним, про що ОСОБА_4 достовірно знав, та не було внесено до реєстру судових рішень.

За результатами зазначених насильницьких дій позивач ОСОБА_2 була незаконно поміщена до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР, по відношенню до неї застосовувалися міри медичного характеру у примусовому порядку. При затриманні, внаслідок застосування фізичної сили, було спричинено тілесні ушкодження позивачам, що підтверджується медичними документами.

Згідно висновку спеціаліста № 682/с від 06 серпня 2013 року у ОСОБА_3 наявні тілесні ушкодження у вигляді синців в області лівого передпліччя, в області правої голені, в області лівої голені, садни в області лівого передпліччя, самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Зазначені вище тілесні ушкодження утворились від дій тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку зазначеною матір`ю дитини, а саме 11.07.2013 року. Згідно висновку спеціаліста № 683/с від 06 серпня 2013 року у ОСОБА_1 наявні тілесні ушкодження у вигляді синців в області лівого плеча, лівого передпліччя, правого передпліччя, лівого стегна, лівої голені, садни в області лівого передпліччя, самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Зазначені вище тілесні ушкодження утворились від дій тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку зазначеною ОСОБА_1 , а саме 11.07.2013 року.

11.07.2013 р. відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого вона 11.07.2013 р. о 15-30 год., у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, який розташований по вул. 40 років Радянської України, 1/2, начебто вчинила злісну непокору законному розпорядженню та вимогам працівників міліції, чим порушила статтю 185 КУпАП. 21.08.2013 р. постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Радченко Дар`я Олегівна притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. 19.09.2013 р. постановою апеляційного суду Запорізької області постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2013 р. була скасована та прийнята нова постанова. Матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення №128725 від 11.07.2013 р. щодо ОСОБА_1 направлений до Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на додаткову перевірку та належне складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2013 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП було закрито.

Також 11 липня 2013 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого вона 11.07.2013 р. о 15-30 год., у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, який розташований по вул. 40 років Радянської України, 1/2, начебто висловлювалася нецензурною лайкою у відношенні співробітників міліції та інших осіб за, що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2013 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.

Згідно листа ГУ МВС України в Запорізькій області від 04.11.2013 року № 3/И-Г-154/1 до винних працівників міліції вжито заходів дисциплінарного впливу.

Вважають, що працівники міліції взагалі не мали права висувати жодних вимог щодо доставки ОСОБА_2 на примусовий психіатричний огляд та проходження нею такого огляду, бо це не відноситься до їх службової компетенції; комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» (надалі - КУ «ОКПЛ») просила працівників міліції лише сприяти у безпеці персоналу під час огляду ОСОБА_2 , який було призначено на 15.07.2013 року на 9 год. 00 хв. Натомість саме працівники міліції незаконно, діючи не в межах своєї компетенції та перевищуючи свої владні повноваження, отримавши так зване повідомлення з суду про перебування ОСОБА_2 в приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, діючи за вказівкою невідомої особи, на власний розсуд прийняли рішення про те, що ОСОБА_2 підлягає доставці до психіатричної лікарні.

Служби у період часу з 15 год. 56 хв. до 16 год. 00 хв., та, як слідує з викладеного та матеріалів справи, за 4 хвилини ОСОБА_8 встиг не лише отримати Форму-1 на ОСОБА_1 та встановити її особу, а й прибути до місця події за направленням чергового по РВ,знайти свідків правопорушення, скласти протокол про адміністративне правопорушення, оскільки в період часу з 16 год. 00 хв. до 16 год. 10 хв. він вже, одночасно від двох осіб зразу, за 10 хвилин отримав та склав письмово пояснення свідків так званого правопорушення - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що є взагалі неможливим, свідчить на користь доводів ОСОБА_1 про фальсифікацію протоколу, підтверджує дані нею пояснення та погоджується зі свідченнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ніякі протоколи на ОСОБА_1 не складалися. У зв`язку з протиправними діями співробітників поліції позивачам було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах. Перенесені події призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, чутливість, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, переживана щодо своєї соціальної репутації.

Незаконне складання протоколів про адміністративне правопорушення, затримання та застосування фізичної сили принизило честь та гідність позивів, що до теперішнього часу вимагає додаткових зусиль для відновлення сталих соціальних зв`язків, оскільки ОСОБА_2 є громадською активісткою, приймає участь у багатьох громадських акціях та заходах, направлених на захист прав громади. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. У ОСОБА_1 на фоні пережитих подій загострилася хвороба цукровий діабет. Неоднократні звернення до поліції щодо притягнення до відповідальності за протиправні дії співробітників поліції залишилися без уваги. Розмір завданої моральної шкоди позивачі оцінюють в сумі по 169 824 гривень кожен позивач. Розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб станом на 1 січня 2020 року становив 1769.00 грн. Якщо, за 8 років переживань (починаючи з квітня липня 2013 року) він буде складати саме розмір заявленої моральної шкоди позивачами. Також позивачі зазначають, оскільки протиправними діями співробітників поліції ушкоджено здоров`я позивачів, то позовна давність не поширюється на позовні вимоги позивачів.

Посилаючись навищезазначене просилисуд, визнати незаконними дії співробітників поліції (на той час Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області) які полягали у затриманні із застосуванням фізичної сили ОСОБА_2 у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя 11 липня 2013 року та доставці до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, визнати незаконними дії співробітників поліції щодо затримання (на той час Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області) які полягали у застосуванні фізичної сили у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя 11 липня 2013 року відносно ОСОБА_1 , визнати незаконними дії співробітників поліції щодо затримання (на той час Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області) які полягали у застосуванні фізичної сили у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя 11 липня 2013 року відносно ОСОБА_3 , стягнути з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_2 завдану їй моральну шкоду у розмірі 169 824 гривень, стягнути з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду у розмірі 169 824 гривень, стягнути з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_3 завдану йому моральну шкоду у розмірі 169 824 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 в особі адвоката Прядко Д.В. подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі просили визнати незаконними дії співробітників поліції (на той час Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області), які полягали у затриманні із застосуванням фізичної сили ОСОБА_2 у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя 11 липня 2013 року та доставці до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, та які полягали у застосуванні фізичної сили у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя 11 липня 2013 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стягнути з Державної казначейської служби моральну шкоду, спричинену такими діями., але ними не було доведено свої позовні вимоги.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачами доведено та фактично підтверджується наявними у справі судовими рішеннями, порушення їх немайнових прав, яке полягало у незаконному доправленні до психіатричної лікарні ОСОБА_2 , незаконному притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , Вчинення зазначених дій відбувалося у присутності малолітнього ОСОБА_3 .

Так, 20.06.2013 року Головний лікар-психіатр Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про проведення психіатричного огляду ОСОБА_2 в примусовому порядку з метою запобігання суспільно небезпечних дій. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2013 року заява була задоволена. 11.07.2013 року ОСОБА_2 була примусово доставлена до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. 12.07.2013 року Головний лікар-психіатр Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричну лікарню у примусовому порядку, посилаючись на висновок комісії лікарів-психіатрів від 12.07.2013 року, хоча вказаним висновком не встановлено в неї тяжкого психічного розладу, як це передбаченост. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2013 року заява була задоволена. Зазначені рішення Ленінського та Комунарського районних судів м. Запоріжжя були скасовані рішеннями Апеляційного суду Запорізької області від 08.08.2013 року та від 12.08.2013 року відповідно.

В рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 08.08.2013 року суд прийшов до висновку про відсутність підстав для направлення до суду заяви про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу в примусовому порядку.

Вказані обставини встановлені при розгляді справи №333/3447/17 за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради про стягнення моральної шкоди, в якій 30.03.2018 року Комунарським районним судом винесено рішення (залишене без змін Постановою апеляційного суду Запорізької області від 09.08.2018) про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., а отже в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З відеозапису подій, які відбувалися в приміщенні Ленінського суду Запоріжжя вбачається, що саме працівники міліції пропонували ОСОБА_2 проїхати в психіатричну лікарню, але вона категорично відмовилась.

В той же час були складені протоколи про адміністративні правопорушення, які нібито скоїла ОСОБА_1

11.07.2013 р. відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого вона 11.07.2013 р. о 15-30 год., у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, який розташований по вул. 40 років Радянської України, 1/2, начебто вчинила злісну непокору законному розпорядженню та вимогам працівників міліції, чим порушила статтю 185 КУпАП. 21.08.2013 р. постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Радченко Дар`я Олегівна притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.

19.09.2013 р. постановою Апеляційного суду Запорізької області постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2013 р. була скасована та прийнята нова постанова. Матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення №128725 від 11.07.2013 р. щодо ОСОБА_1 направлений до Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на додаткову перевірку та належне складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2013 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП було закрито.

Також 11 липня 2013 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого вона 11.07.2013 р. о 15-30 год., у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, який розташований по вул. 40 років Радянської України, 1/2, начебто висловлювалася нецензурною лайкою у відношенні співробітників міліції та інших осіб за, що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2013 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.

Конституція України у ст. 56 проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незако

нними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд першої інстанції послався на те, що позивачі зазначали підставами для відповідальності такі правові норми, за застосування яких необхідно встановлювати як протиправність діяння заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача, а також з`яслвувати наявність вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, як ст. ст. 1173,1174 ЦК України, так і ст. є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 312/262/18 та зробив висновок, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Верховний Суд зауважив, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

У даній справі наявність моральної шкоди не викликає сумнівів з огляду на сукупність дій правоохоронних органів, які полягали як у незаконному доправленні позивачки ОСОБА_2 до психіатричної клініки, так і у незаконному неодноразовому притягненні до адміністративної відповідальності позивачки ОСОБА_1 . Ці дії супроводжувалися незаконними вимогами працівників міліції, позаяк як доправлення до психіатричного закладу так і притягнення до адміністративної відповідальності були згодом визнані такими, що не базуються на законі.

Зазначені дії відбувалися у присутності малолітньої дитини, яка зазнала моральних страждань з огляду на незвичність для неї такої ситуації та хвилювання близьких людей, щодо яких вживалися неправомірні дії.

Листом від 4.11.2013 р. Головним управлінням МВС України в Запорізькій області було повідомлено представника позивачів, що проведено службове розслідування керівництвом ГУМВС та до винних працівників міліції вжито заходів дисциплінарного впливу.

За правовою позицією Верховного Суду, висловленою при розгляді конкретної срави, незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020)

Як зазначив Верховний Суд, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

За нормами п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Позивачами залучене до участі в справі Державне казначейство, безспірному списанню з якого підлягає сума на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування, судова колегія враховує положення статті 23 ЦК України, за якими особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням наданих позивачами доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, судова колега звертає увагу на те, що стосовно позивачів були допущені порушення їх немайнових прав та вважає, що факти незаконного примусового доправлення до психіатричного закладу та незаконного притягнення до адміністративної відповідальності мали місце та потягли завдання моральної шкоди.

Натомість враховуючи давність подій, які мали місце у липні 2013 року, тоді як позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування лише у червні 2001 року, відсутність переконливих доказів на підтвердження завдання працівниками міліції позивачам тілесних ушкоджень, судова колегія вважає доцільним зменшити розмір зазначеного позивачами розміру відшкодування.

Одночасно судова колегія враховує, що частковою компенсацією моральної шкоди є визнання незаконними дій щодо примусового доправлення до психіатричного закладу, скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди з психіатричного закладу тощо.

Відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову в частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2022 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до Запорізького районного управління поліції, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди по 30000 гр. ( тридцять тисяч гр..) кожному шляхом безспірного списання з Держаної казначейської служби України.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 грудня 2022 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков