Ухвала

від 23.01.2023 по справі 334/4445/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 січня 2022 року

м. Київ

справа № 334/4445/21

провадження № 61-288ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , до Запорізького районного управління поліції, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

02 січня 2022 року Державна казначейська служба України засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з тим, що Державна казначейська служба України є бюджетною, неприбутковою установою. Також посилається на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, Державна казначейська служба України є відповідачем у справі, а тому не відноситься до категорії осіб, які відповідно пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору.

Ураховуючи наведене, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Заявником оскаржується постанова суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь кожного з позивачів по 30 000, 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Тобто оспорювана заявником сума складає 90 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.

За приписами частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Ураховуючи те, що 1 відсоток ціни позову в частині оспорюваної заявником суми (90 000, 00 грн) становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розмір судового збору за подання касаційної скарги складає 1 816, 00 грн ((2 270, 00 грн * 0,4) * 200 %).

Отже, заявнику необхідно надати суду докази сплатити судового збору в розмірі 1 816, 00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на таке.

Державна казначейська служба України у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та посилається на пункт 3 частини другої статті 398 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Проте заявник не вказує конкретну норму права, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не конкретизує зміст правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Разом з тим заявник в обґрунтування доводів скарги посилається також і на постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 та від 06 лютого 2019 року в справі № 199/6713/14-ц щодо застосування певних норм права, вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано положення вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо врахування правової позиції Верховного Суду. Однак вищевказані обґрунтування не наводяться у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З огляду на наведене, заявнику слід визначитись з підставами касаційного оскарження, оскільки текст касаційної скарги є суперечливим, так як незрозуміло, чи скарга подається з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, чи з підстав застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Крім того, у поданій касаційній скарзі заявник також вказує, що рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, однак не посилається при цьому на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Таким чином, Державній казначейській службі України слід уточнити підстави касаційного оскарження.

Також згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

Так, заявник у прохальній частині касаційної скарги просить, зокрема, скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень у цивільній справі № 334/4445/21, інформація про винесення 05 жовтня 2021 року Запорізьким апеляційним судом будь-якоїпостанови в справі № 334/4445/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня. Натомість наявна інформація про винесення Запорізьким апеляційним судом постанови у справі № 334/4445/21 від 29 листопада 2022 року.

Ураховуючи викладене, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно уточнити прохальну частину скарги, а саме конкретизувати, яке саме судове рішення підлягає касаційному перегляду.

З огляду на викладене, заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження та надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали стосовно із уточненням прохальної частини касаційної скарги, із зазначенням у скарзі конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов