Постанова

від 30.11.2022 по справі 554/1663/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1663/22 Номер провадження 22-ц/814/4842/22Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

За участю секретаря Владімірова Р.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Октябрськогорайонного судум.Полтави від02вересня 2022рокув складі судді Бугрія В.М., дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначена, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно та виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив встановити факт будівництва ним приміщень та будівель у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , а саме - гаражу НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж».

Також просиввизнати заним правовласності на1/10частину домоволодінняза вказаноюадресою,виділивши внатурі якокремий об`єкт нерухомогомайна 1/10частину управі спільноїчасткової власності,до складуякого входитьгараж 2площею 32,1кв.м.в житловомубудинку літ.«В-3»,гараж літ.«в1»та сарайліт.«Ж»за адресою АДРЕСА_1 ,

В червні 2022 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю сторін по справі, може бути відчужене відповідачами на користь третіх осіб, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2022 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами

Ухвала вмотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема вказує про безпідставність позову, оскільки позивач не маючи жодного відношення до неналежного йому нерухомого майна за вказаною адресою зловживає своїми процесуальними правами, жодних доказів на доведення своїх вимог суду не надав, а також не вмотивував належним чином необхідність в застосуванні заходів забезпечення позову.

Крім зазначеного, вказує, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14.03.2018 по іншій цивільній справі №554/1547/18, учасниками якої є позивач та відповідачі, судом вже вирішено питання забезпечення вимог та накладено арешт на домоволодіння за вказаною адресою АДРЕСА_1 .

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, зокрема, просив визнати за ним право власності на 1/10 частину домоволодіння в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна у праві спільної часткової власності, до складу якого входить гараж 2 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гараж літ. «в1» та сарай літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 .

В ході розгляду справи позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , а також заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, мотивуючи тим, що нерухоме майно будучи спільною власність сторін по справі може бути відчужені відповідачами.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, місцевий суд дійшов висновку про необхідність в застосуванні обмежувальних заходів шляхом накладення арешту на спірне майно, з одночасною забороною його відчуження з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду, якого він дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч.10Постанови пленумуВСУ №9від 22грудня 2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є частина нерухомого майна у вигляді гаражу 2 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 , стосовно якого позивач заявив вимогу про вигнання за ним права власності та виділення їх в натурі.

При цьому, позивачем ОСОБА_2 в своїх вимогах вказано, що зазначене нерухоме майно являє собою 1/10 частину житлового домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, по справі має місце спір фактично щодо трьох об`єктів нерухомого майна, які за своєю технічною природою відносяться до допоміжних господарських будівель (споруд).

Разом з цим, судом накладено арешт на весь житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, до складу якого входять як житлові будинки літ А та літ. В, будівельним об`ємом 2992 кв.м., так і 10 самостійних господарських будівель та споруд, які жодного відношення до предмету спору не мають.

Між тим, на вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та не визначився при забезпеченні позову як з заявленими вимогами, так і з способом їх забезпечення, що призвело до порушення принципу співмірності та прав власника на володіння та користування своєю власністю, яка не відноситься до предмета спору та є житловим домоволодінням.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції як постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, з постановленням з цього питання нового судового рішення.

Отже, беручи до уваги визначений позивачем предмет спору - гараж 2 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гараж літ. «в1» та сараю літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 - саме ці господарські будівлі (споруди) мають бути об`єктом забезпечення по справі з метою уникнення можливої загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

При обранні способу забезпечення та дотримуючись принципу співмірності, колегія суддів вважає за доцільне забезпечити заявлені позовні вимоги шляхом заборони відчуження предмета спору, а саме гаражу НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин, ухвала місцевого суду, як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2022 року скасувати та постановити з цього питання нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження гаражу 2 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 6 грудня 2022 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.