Рішення

від 14.11.2023 по справі 554/1663/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 14.11.2023Справа № 554/1663/22 Провадження № 2/554/1455/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., за участю представника відповідача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно та виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності ,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив встановити факт будівництва ним приміщень та будівель у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , а саме - гаражу НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж».

Також просив визнати за ним право власності на 1/10 частину домоволодіння за вказаною адресою, виділивши в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна 1/10 частину у праві спільної часткової власності, до складу якого входить гараж 2 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гараж літ. «в1» та сарай літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 .

В обгрунтуванняпозову вказував,що згідновисновку експерта№ 61-18будівельно-технічногодослідження житловогобудинку згосподарськими будівлямиі спорудами,які розташованіпо АДРЕСА_1 від17.08.2018року,вартість вищезгаданихприміщень ібудівель становить646421грн.,крім тогочастка цихприміщень складає1/10частину удомоволодінні по АДРЕСА_1 . Також вищезгаданимвисновком експерта№ 61-18будівельно-технічногодослідження визначено,що гараж2площею 32.1м2в житловомубудинку літ.«В-3»,гараж літ.«в1»та сарайліт.«Ж» вдомоволодінні по АДРЕСА_1 ,якими користуєтьсяпозивач,мають окремівиходи іможуть бутивиділені. Визначаючи ціну позову виходив з вартості вищезгаданої 1/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка згідно висновку експерта № 61-18 будівельно-технічного дослідження становить - 646421грн.

Ухвалою суду від 13.05.2022 року відкрито провадження у справі.

09.06.2022 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в обґрунтуванні вказувала, що з позовом ОСОБА_3 не погоджується, вважає його безпідставним та таким що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У липні 2004 року, ОСОБА_5 разом із покійною на даний час ОСОБА_6 , у рівних частках придбали у ОСОБА_7 домоволодіння разом із земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 09 липня 2004 року та витягом про реєстрацію права власності від 20.10.2004 року які додаються.

Після купівлі домоволодіння у 2005 році оформили право власності на земельну ділянку площею 1100 кв.м. (кадастровий номер 5310137000:18:005:0004), на якій розташовано домоволодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 26.10.2005 року.

За спільною домовленістю в період часу з 2007 по 2010 роки, на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 було побудовано ряд будівель, що підтверджується декларацією про готовність об?єкта до експлуатації та технічним паспортом домоволодіння, а саме: житловий будинок позначений на технічному паспорті від 19.03.2015 року літ.В-3 на першому поверсі якого розташований гараж 2, на який позивач просить визнати право власності, госпблок (літ.3), сарай (літ. Е), прибудова (літ.з), сарай (літ. Ж) та гараж (літ. в-1) на які позивач також просить визнати право власності.

В подальшому, у 2017 році пожертвували 9/25 часток двох житлових будівель з господарськими будівлями та спорудами Київській духовній академії свідомості Крішни в Україні.

У 2012 році, ОСОБА_2 із співвласницею ОСОБА_6 вирішили здати пустуючи новозбудовані приміщення в оренду ОСОБА_3 строком на 2 роки 11 місяців. Однак після спливу строку оренди, орендатор ігноруючи вимоги власника, безпідставно відмовився звільняти приміщення в яких він облаштував СТО.

Замість звільнення приміщень в яких з 2015 року позивач незаконно знаходиться та здійснює підприємницьку діяльність, у 2018 році ОСОБА_3 подав до Октябрського районного суду м. Полтави аналогічний позов, в якому також просив встановити факт будівництва вказаних приміщень, визнання права власності на сарай та два гаражі з подальшим виділенням їх в окремий об?єкт права власності.

Таким чином, твердження позивача про те, що він починаючи з 2012 року здійснив будівництво гаражу НОМЕР_1 що знаходиться на першому поверсі житлової будівлі В-3, а також гаражу «в-1» та сараю «Ж» не відповідає дійсності та спростовуються письмовим доказами, зокрема декларацією про готовність об?єкта до експлуатації від 24.11.2015 року, в якій зазначено забудовника ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та початок, закінчення будівництва спірних приміщень 2007 - 2010 рік, а також даними технічного паспорту на садибний житловий будинок від 19.03.2015 року, в якому чітко визначено, що спірні приміщення були побудовані до 2012 року, зокрема: житловий будинок В-3 разом із гаражем розташованому на першому поверсі будинку у 2007 році, а інші спірні приміщення (гараж «в-1» та сарай «Ж») у 2010 році.

За таких обставин вважає, що доводи позивача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах закону. Позивач ніколи не являвся та не являється власником а ні приміщень, а ні земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Нічого не будував та ніяких дозволів на будівництво від власників земельної ділянки не отримував. З 2012 по 2015 роки позивач був орендарем спірних приміщень та після спливу терміну договору оренди безпідставно відмовляється звільняти та передавати приміщення власнику, у зв?язку із чим, подавався до суду позов про усунення перешкод користування майном та стягнення з ОСОБА_3 упущеної вигоди.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.03.2023 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями, які знаходяться у АДРЕСА_1 , позначеними в технічному паспорті від 19.03.2015 року літерами «Ж», «в-1» та гаражем НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м., який знаходиться в приміщенні будівлі «В-3», шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити вказані приміщення.

Стосовно висновку експерта будівельно-технічного дослідження від 17.08.2018 року №61-18 складеного судовим експертом Авдєєвим А.К., на якій посилається позивач, то згідно відповіді Міністерства Юстиції України від 08.01.2020 року, висновок наданий позивачем не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів та методиці проведення такого виду дослідження, у зв?язку із чим, на розгляд Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України було винесено питання про притягнення судового експерта ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності.

Просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2022 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року скасовано ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2022 року та постановлено з цього питання нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження гаражу 2 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж» за адресою АДРЕСА_1 .

13.06.2023 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Від позивача ОСОБА_3 надійшла заява з проханням проводити розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 не прибув у судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся належно.

Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат заперечували, щодо задоволення позовних вимог, посилалися на ухвалу апеляційного суду від 07.03.2023 року №554/1547/18.

Третя особа не з`явилася в судове засідання, належним чином повідомлені про судове засідання.

Суд, заслухавши представника відповідача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що у липні 2004 року, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 , у рівних частках придбали у ОСОБА_7 домоволодіння разом із земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 09 липня 2004 року та витягом про реєстрацію права власності від 20.10.2004 року.

Після купівлі домоволодіння у 2005 році оформили право власності на земельну ділянку площею 1100 кв.м. (кадастровий номер 5310137000:18:005:0004), на якій розташовано домоволодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 26.10.2005 року.

Після купівлі домоволодіння у 2005 році оформили право власності на земельну ділянку площею 1100 кв.м. (кадастровий номер 5310137000:18:005:0004), на якій розташовано домоволодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 26.10.2005 року.

У 2012 році, ОСОБА_2 із співвласницею ОСОБА_6 вирішили здати пустуючі новозбудовані приміщення в оренду ОСОБА_3 строком на 2 роки 11 місяців. Однак після спливу строку оренди, орендатор ігноруючи вимоги власника, відмовився звільняти приміщення.

21.11.2019 року до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити дії та стягнення збитків.

Згідно позову ОСОБА_2 просила: усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями які знаходяться у АДРЕСА_1 , позначеними в технічному паспорті від 19.03.2015 року літерами «Ж», «в-1» та гаражем НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м., який знаходиться в приміщенні будівлі «В-3», шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити вказані приміщення; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, а також моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Позов обґрунтовула тим, що у 2012 році між нею, ОСОБА_6 , яка померла у 2018 році, як власниками нерухомого майна, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено трьохсторонній договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 строком дії до 16 вересня 2015 року.

Відповідно до умов вказаного договору (п.1.1), власники нерухомого майна передали у строкове користування (на 2 роки 11 місяців) технічне нежитлове приміщення площею 30,45 та 57 кв.м. по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_3 з метою здійснення останнім підприємницької діяльності.

Згідно п.1.1 договору, орендар взяв на себе зобов`язання зі сплати орендної плати та повернення орендодавцю наданого йому в оренду приміщення після припинення дії договору.

Пунктом 4 вказаного договору було встановлено, що в якості (за рахунок) орендної плати орендар проводить ремонтні роботи з поліпшення орендованого приміщення та всі проведені орендарем поліпшення (як від`ємні так і не від`ємні) безкоштовно переходять у власність орендодавця після закінчення терміну дії договору.

Після закінчення строку дії договору ОСОБА_3 безпідставно відмовився звільняти надані йому в оренду приміщення та продовжив здійснювати підприємницьку діяльність, облаштувавши його під станцію техобслуговування. Тривалий час на вимоги власника не реагував, замість звільнення приміщення у серпні 2018 р. подав до суду позов про встановлення факту будівництва ним приміщень, які були надані йому в оренду за вказаним договором, та визнати за ним право власності на ці приміщення та виділити в окремий об`єкт права власності.

16 лютого 2022 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтава у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, третіх осіб: приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни, Полтавської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки, визнання договору пожертви частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.03.2023 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні майном, а саме: нежитловими приміщеннями, які знаходяться у АДРЕСА_1 , позначеними в технічному паспорті від 19.03.2015 року літерами «Ж», «в-1» та гаражем 2 площею 32,1 кв.м., який знаходиться в приміщенні будівлі «В-3», шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити вказані приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно із частинами 1,2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.3 договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , останній після закінчення строку оренди, визначеного цим договором, орендар зобов`язаний був передати орендодавцю приміщення протягом 3-х днів з моменту закінчення строку оренди тобто з 16.09.2015 року за актом приймання-передачі.

Приміщення вважаються фактично переданими орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі. У момент підписання цього акту орендар передає орендодавцеві ключі від приміщення.

Разом з тим, щодо встановлення факту будівництва позивачем приміщень та будівель у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , а саме - гаражу НОМЕР_1 площею 32,1 кв.м. в житловому будинку літ. «В-3», гаражу літ. «в1» та сараю літ. «Ж»., то не надані докази, які підтвержуюють саме будівництво, ОСОБА_3 у визначені договором строки не передав нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 орендарю, чим порушив умови договору та право відповідачів на користування належним їм майном.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач та відповідачі, як на підстави своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ,Київської духовноїакадемії свідомостіКрішни вУкраїні провстановлення факту,що маєюридичне значення,визнання прававласності нанерухоме майнота виділчастки ізмайна,що єу спільнійчастковій власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М.Бугрій