Постанова

від 31.08.2006 по справі 30/458

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

31 серпня 2006 р.                                                                                  

№ 30/458 

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Муравйов О.В.

судді

Полянський А.Г.

Рогач Л.І.

розглянувши

касаційну скаргу  

РВ ФДМУ по Дніпропетровській

області

на 

постанову від 10.05.2006 р.

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 30/458 господарського

суду Дніпропетровської області

за позовом

РВ ФДМУ по Дніпропетровській

області

До

1.          ПП ОСОБА_1 2.          Акціонерного комерційного

промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства)

“Промінвестбанк”

про

визнання недійсним іпотечного

договору

За участю представників сторін:

позивача -  не з'явились,

відповідача -1 -ОСОБА_2 дов. від

18.01.2006 р.

відповідача -2 - не з'явились

В С Т А Н О В

И В:

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 13.02.2006 р. (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним

без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

23.05.2006 р. (Судді: Джихур О.В, Коршун А.О., Виноградник О.М.) по справі №

30/458 відмовлено у задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ по Дніпропетровській

області про визнання недійсним іпотечного договору №НОМЕР_1, укладеного

між  ПП ОСОБА_1 та Акціонерним

комерційним промислово-інвестиційним банком “Промінвестбанк” (закрите

акціонерне товариство).

Не погоджуючись з рішенням господарського

суду Дніпропетровської області від 13.02.2006 р. та постановою

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р., РВ ФДМУ

по Дніпропетровській області звернулось до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і

неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника Голови

Вищого господарського суду України, у зв'язку з відпусткою судді Коробенко

Г.П., для перегляду в касаційному порядку справи № 30/458 призначеної до

розгляду на 31.08.2006 р., утворити колегію суддів в наступному складі:

головуючий - Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Рогач Л.І.

У відзиві на касаційну скаргу

відповідач -2 просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Позивач та  відповідач -2 не скористалися наданим

процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції

Розглянувши матеріали справи,

оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого

господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи із наступного.   

Відповідно до п. 1 ст. 1119

ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має

право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без

задоволення.

Касаційна скарга залишається без

задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду

прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи,

04.05.2005 р. між РВ ФДМУ по Дніпропетровській області та ПП ОСОБА_1          було укладено договір купівлі-продажу

державного майна -нежитлового приміщення, вбудованого в перший поверх 4-х

поверхового будинку загальною площею 424,7м 2 .

23.06.2005 р. між Акціонерним

комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в

особі філії Центрально-Міське відділення “Промінвестбанку” в м. Кривий Ріг

(іпотекодержатель) та ПП ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №

НОМЕР_1, відповідно до якого предметом іпотеки є  нежитлове приміщення, вбудоване в перший

поверх 4-х поверхового будинку загальною площею 424,7м 2 від

04.05.2005 р., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В даному випадку ПП ОСОБА_1

виступила поручителем ТОВ “Ікарус-Сервіс”, в кредитному договорі між ТОВ

“Ікарус-Сервіс” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком

(закрите акціонерне товариство).

Листом від 19.06.2005 р. ПП ОСОБА_1

повідомила РВ ФДМУ по Дніпропетровській області про укладення іпотечного

договору № НОМЕР_1 та в подальшому направила на адресу позивача копію цього

договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач

зазначає, що відповідно до п. 5. 5 договору купівлі-продажу на покупця

(відповідача -1) було покладено обов'язок у разі подальшого відчуження

придбаного об'єкта здійснювати таке відчуження у відповідності до вимог чинного

законодавства.

На думку позивача, відповідач -1, в

порушення вказаних вимог, без попереднього погодження з органом приватизації

уклав іпотечний договір від 23.06.2005 р. №НОМЕР_1.

Також на думку позивача,

відповідачем -1 було порушено ст. 27 Закону України “Про приватизацію

державного майна”, відповідно до якого забороняється подальше відчуження

окремих частин пакета акцій до повного виконання покупцем умов договору

купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також подальше відчуження

приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань,

визначених умовами конкурсу, аукціону, викупу.

Судами попередніх інстанцій було

встановлено, що іпотечний договір було розірвано, шляхом укладення договору від

06.02.2006 р.

Відповідно до ст. 203 ЦК України

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє

правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення

учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 18 Закону України “Про

іпотеку” іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями

та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та

іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування,

місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних

та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування,

місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та

іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України -

прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та

індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб -

платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без

громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного

місця проживання за межами України; зміст та розмір основного зобов'язання,

строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому

встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його

ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

У разі відсутності в іпотечному

договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним

на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи,

іпотечний договір №НОМЕР_1 відповідає вимогам зазначеним в Законі України “Про

іпотеку”.

Слід зазначити, що укладення

іпотечного договору не створювало для позивача негативних наслідків, оскільки у

зв'язку з його укладенням не відбулось переходу права власності на цей об'єкт

до нового власника.

Спірний договір є  способом забезпечення виконання зобов'язання,

а не способом відчуження майна.

Оскільки наслідки недійсності

договору стосуються лише сторін і не поширюються на права позивача, попередніми

судовими інстанціями вірно зазначено, що позивачем, як  органом який здійснює контроль за виконанням

умов договору купівлі -продажу можна було обрати інший спосіб захисту

порушеного права.

Крім того, умовами іпотечного

договору передбачено, що у разі реалізації іпотекодержателем свого права на

звернення стягнення на об'єкт застави, пов'язаний з цим продаж об'єкта застави

повинен здійснюватись лише за погодженням з органом приватизації (п. 5.2.4).

Згідно п. 5.2.5 іпотечного

договору, у разі розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу об'єкта

приватизації у зв'язку з невиконанням власником своїх зобов'язань за цим

договором об'єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність за

рішенням суду, господарського суду. У цьому разі звернення стягнення на об'єкт

приватизації за невиконання власником зобов'язань за  невиконання власником зобов'язань за

іпотечним договором іпотекодержателем здійснено бути не може.

Таким чином, без виконання

зазначених умов не можливо було здійснювати відчуження заставленого майна без

відома і погодження з органом приватизації.

На підставі встановлених фактичних

обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки

сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні

правовідносини та підставно враховано те, що листом від 19.06.2005 р. ПП

ОСОБА_1 повідомила РВ ФДМУ по Дніпропетровській області про укладення

іпотечного договору, а також факт розірвання вказаного договору угодою від

06.02.2006 р. та обґрунтовано відмовлено у 

позові. 

Слід зазначити, що повторно

розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які

мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки

апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався позивач в

обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в

постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,

прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст.

105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду

України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Посилання заявника касаційної

скарги на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на

положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності

матеріалам справи.

Твердження заявника касаційної

скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом

норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли

свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та

обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального

кодексу України в судовому засіданні за згодою представника відповідача-1

оголошена  вступна та резолютивна частини

постанови.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, п.1 ч. 1 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити

без задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 13.02.2006 р. по справі № 30/458 та постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р. по справі

№ 30/458 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  

Муравйов О.В.

Судді                                                                                            

Полянський А.Г.

            Рогач Л.І.