Рішення

від 08.12.2022 по справі 380/8011/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/8011/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

встановив:

Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року № Ю-1174-17.

В обґрунтування позову зазначено те, що засновником фермерського господарства ОСОБА_1 02.01.2008 прийнято рішення, яким визначено, що голова господарства, який є його єдиним засновником, здійснює управління юридичною особою без нарахування заробітної плати, відповідно до ч. 2 ст. 64 Господарського кодексу України. Тобто трудові відносини між головою господарства та господарством як юридичною особою відсутні. Відтак позивач стверджує, що позивач не нараховувало заробітну плату керівнику, чи іншим особам, оскільки наймані працівники у позивача відсутні. Зазначив також, що оскільки ФГ ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску із наведених вище причин, виникнення заборгованості є неможливим. Відтак вважає оскаржувані рішення протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 03.06.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 13.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалою суду від 14.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотань представниці відповідача про розгляд справи № 380/8011/22 у судовому засіданні з повідомленням сторін та про перехід в загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2022 залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45507 від 06.07.2022) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що функції з адміністрування єдиного внеску передано до ДПС України з 01.10.2013, до вказаної дати адміністрування єдиного внеску проводилося органами Пенсійного фонду України. Вказав, що станом на 01.10.2013 у позивача наявна заборгованість у розмірі 14001,84 грн. Крім того, зазначив, що з жовтня 2013 року по грудень 2015 року позивач подавав контролюючому органу звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, де вказував одного найманого працівника. Суми єдиного внеску були нараховані відповідно до поданих декларацій, але не сплачені. Таку заборгованість позивач сплатив 26.12.2018. Відповідач стверджує, що оскільки позивачем суму боргу було сплачено несвоєчасно, відповідачем на законних підставах прийнято оскаржувані рішення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення у справі (вх. № 62952 від 04.10.2022) у яких навів законодавче регулювання питань, пов`язаних із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що фермерське господарство Табака Богдана Івановича зареєстроване в казаному реєстрі за ідентифікаційним кодом юридичної особи № 22382580. Відповідно до вказаної виписки, позивач також перебуває на обліку у відповідному податковому органі як платник податків та платник єдиного внеску.

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення № 25924/13-01-24-08/22382580 від 22.11.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаним рішенням до позивача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано до позивача штраф у розмірі 3480,66 грн за період з 22.02.2011 до 26.12.2018 та нараховано пеню у розмірі 53990,03 грн.

Також позивачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1774-17 від 19.01.2022 щодо сплати позивачем 51852,69 грн податкового боргу.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням і вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд керується таким.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Закон України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в подальшому - Закон № 1774-VIII) набрав чинності 01.01.2017. Вказаним Законом внесено зміни, зокрема, до п.п. 2-3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками (ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI).

Згідно із п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6, абзацу 1, 2 ч. 8, ч. ч. 11, 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 13 Закону України № 2464-VI податкові органи мають право, зокрема: стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску, застосовувати фінансові санкції, передбачені вказаним Законом.

Згідно з частинами 10, 11 статті 25 Закону України № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

- у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

- за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

- за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

- за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин 13, 14 статті 25 Закону України № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Згідно із ч.ч. 10, 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску, визначеними Законом України № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно із пунктами 1, 2 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 1 розділу VIІ Інструкції № 449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум (абз. 5 п. 2 розділу VIІ Інструкції № 449).

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, за формою згідно з додатком 15 до цієї Інструкції. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог ФГ Табака Б. І. зазначено те, що засновником фермерського господарства ОСОБА_1 02.01.2008 прийнято рішення, яким визначено, що голова господарства, який є його єдиним засновником, здійснює управління юридичною особою без нарахування заробітної плати, відповідно до ч. 2 ст. 64 Господарського кодексу України. Тобто трудові відносини між головою господарства та господарством як юридичною особою відсутні. Відтак позивач стверджує, що позивач не нараховував заробітну плату керівнику, чи іншим особам, оскільки наймані працівники у позивача відсутні.

При цьому, із наданих в додатках до відзиву документів, а саме звітів та копії інтегрованої картки платника податків, судом встановлено, що з жовтня 2013 року по грудень 2015 року позивач подавав контролюючому органу звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, де вказував одного найманого працівника.

Також, зі змісту наданої відповідачем інтегрованої картки слідує, що 26.12.2018 позивачем сплачено суму недоїмки. Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача прямо суперечать діям позивача. Так, подаючи звітність і визначаючи суму належного до сплати єдиного внеску, позивач діяв у відповідності до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6, абзацу 1, 2 ч. 8, ч. ч. 11, 12 ст. 9 Закону № 2464-VI. Однак, не сплачуючи такі внески у визначені законодавством терміни позивачем порушено податкове законодавство.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивача не було встановлених законом підстав для звільнення його від сплати єдиного внеску, а тому оскаржувані рішення відповідача прийняті в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Суд наголошує, що суми податкових зобов`язань, які вказані в інтегрованій картці позивача є самостійно обчислені позивачем.

Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем дотримані.

Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак позов задоволенню не підлягає.

У силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову фермерського господарства Табака Богдана Івановича до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Желік О.М