Постанова

від 15.09.2023 по справі 380/8011/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/8011/22 пров. № А/857/8211/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Табака Богдана Івановича,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року (суддя Желік О.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/8011/22 за позовом Фермерського господарства Табака Богдана Івановича до Головного управління ДПС у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

про визнання протиправним і скасування рішення та вимоги про сплату боргу,

встановив:

У травні 2022 року позивач ФГ ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22 листопада 2021 року №25924/13-01-24-08/22382580 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ю-1174-17.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення у справі, у яких навів законодавче регулювання питань, пов`язаних із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування практики Верховного Суду, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.11.2021 року №25924/13-01-24-08/22382580 не ґрунтується на вимогах закону, є безпідставним і таким, що підлягає скасуванню як і вимога про сплату боргу з підстав того, що для нарахування та сплати єдиного внеску необхідною умовою є використання юридичною особою найманої праці та нарахуванням працівникам доходу (заробітної плати). В той же час у ФГ ОСОБА_1 найманих працівників ніколи не було, відповідно заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася. Оскільки ФГ ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску із наведених вище причин, виникнення заборгованості є неможливим. А тому рішення контролюючого органу про нарахування пені є незаконним. Відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення надано до суду інформацію з інтегрованої картки платника, однак така інформація не може вважатися достовірним доказом, оскільки не має статусу первинного документа, що підтверджує обов`язок платника сплачувати податки та збори.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.12.2022, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що фермерське господарство Табака Богдана Івановича зареєстроване юридичною особою з ідентифікаційним кодом №22382580. Відповідно до вказаної виписки, позивач також перебуває на обліку у відповідному податковому органі як платник податків та платник єдиного внеску (а.с. 22).

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення №25924/13-01-24-08/22382580 від 22.11.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 3480,66 грн за період з 22.02.2011 до 26.12.2018 та нараховано пеню у розмірі 53990,03 грн. (а.с. 5, 50).

Також Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1774-17 від 19.01.2022 щодо сплати Фермерським господарством ОСОБА_1 51852,69 грн. податкового боргу (а.с. 10).

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням і Вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 2 статті 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

За приписами статті 3 Закону №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пункт 1, 4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI передбачає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" набрав чинності 01.01.2017. Вказаним Законом внесено зміни, зокрема, до п.п. 2-3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абзаців 1, 2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (ст.9 Закону №2464-VІ).

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 2, 3 ст.25 Закону №2464-VI).

Відповідно до статті 13 Закону України №2464-VI, податкові органи мають право, зокрема: стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску, застосовувати фінансові санкції, передбачені вказаним Законом.

Відповідно до Закону України від 04.07.2013 року №404-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку із проведенням адміністративної реформи» та Закону України від 04.07.2013 року №406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із проведенням адміністративної реформи», Державна податкова служба України здійснює адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 року.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.4 ст.8 Закону №2464-VI).

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Міністерство фінансів України прийняло наказ №5 від 12.01.2021 року, яким затвердило Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №5).

Порядок №5 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної податкової служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). За визначенням, наведеним в пункті 2 Порядку №5: інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДПС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Перелік форм ІКП та методичні рекомендації щодо ведення форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Методичні рекомендації) затверджені наказом Державної фіскальної служби України №267 від 10.04.2015 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованих та сплачених платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку №5 Оперативний облік надходжень забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів: за податками, зборами та платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2016 року №621, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2016 року за №1115/29245; за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460.

В пункті 6 глави 2 розділу ІІІ Порядку №5 зазначено, що після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 6 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.

Підставою для нарахування штрафу та пені є дані інформаційної системи податкового органу, а саме, зворотній бік облікової картки платника єдиного соціального внеску.

Визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи податкового органу, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску позивача.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно із п.1 розділу VIІ Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до абз.2 пп.2.2 п.2 розділу VII Інструкції №449, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції №449 на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно пп.2 п.11 ст.25 Закону №2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як визначено ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що як стверджує позивач, заробітну плату найманим працівникам не нараховував за їх відсутністю. Проте такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме, звітами та копіями інтегрованої картки платника податків, на підставі яких встановлено, що з жовтня 2013 року по грудень 2015 року позивач подавав контролюючому органу звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, де вказував одного найманого працівника.

Також зі змісту інтегрованої картки платника податку позивача слідує, що 26.12.2018 ним сплачено суму недоїмки.

Отож, подаючи звітність і визначаючи суму належного до сплати єдиного внеску, позивач діяв у відповідності до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6, абзацу 1, 2 ч. 8, ч. ч. 11, 12 ст. 9 Закону №2464-VI. Однак, не сплачуючи такі внески у визначені законодавством терміни, позивачем порушено податкове законодавство.

Згідно ч.6 ст.25 Закону №2464-VI визначено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки суму боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску було сплачено несвоєчасно, відповідачем на законних підставах прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.11.2021 року №25924/13-01-24-08/22382580 на загальну суму 57470,69 грн.: сума штрафної санкції 3480,66 грн., сума пені - 53990,03 гривень.

З урахуванням того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством України, правомірною є і вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 року №Ю-1174-17.

На підставі встановлених у справі фактичних обставин та наведеного правового регулювання спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про неспростований висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги позивача такий висновок суду не спростовують, а зводяться до його переоцінки.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підстав наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Табака Богдана Івановича залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року в адміністративній справі №380/8011/22 за позовом Фермерського господарства Табака Богдана Івановича до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та вимоги про сплату боргу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль