Рішення

від 09.12.2022 по справі 922/1810/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2022 р. Справа № 922/1810/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Варамар Транс (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 2, кв. 5; код ЄДРПОУ 41645358) до Приватного акціонерного товариства "Турбогаз" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Троїцький, буд. 6/4; код ЄДРПОУ 00158787) про стягнення 655626,68 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Варамар Транс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбогаз" (далі - відповідач) 655626,68 грн, з яких:

261650,79 грн. - боргу за надані послуги;

7048,29 грн. - 3% річних;

323372,75 грн. - пені;

63554,85 грн. - індексу інфляції.

Крім того, позивач також просить суд покласти на відповідача 10611,30 грн судового збору.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору на надання послуг з транспортного експедирування експортно-імпортних і транзитних вантажів № 712 від 07.12.2021 та заявки № 1 від 07.12.2021 щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2022 відкрито провадження у справі № 922/18810/22; визнати дану справу незначної складності малозначною; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 11.10.2022.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 62-63).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи; в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України копія ухвали від 11.10.2022 вважається врученою сторонам, а тому останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 13690 від 09.11.2022), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 655626,68 грн. В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем невірно розрахований розмір пені, оскільки, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тоді як здійснений позивачем розрахунок суперечить зазначеному положенню Закону. Також відповідач зазначає, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є завищеною та невідповідною засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, відповідач також надав суду заяву в якій просить суд розстрочити виконання рішення у справі № 922/1810/22 на 12 місяців з дня постановлення рішення шляхом сплати ПАТ «Турбогаз» на користь ТОВ «Варамар Транс» суми основної заборгованості в розмірі 205320,64 грн рівними частинами щомісячно. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зокрема посилається на своє скрутне матеріальне становище, що викликано збройною агресією російської федерації проведенням бойових дій в безпосередній близькості від місцезнаходження підприємства відповідача, погіршенням в зв`язку з цим ситуації з розрахунками з боку контрагентів відповідача, та ін.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 13974 від 14.11.2022) в якому наполягає на задоволенні заявленого позову. Позивач звертає увагу суду на визнання відповідачем факту існування заборгованості, що підтверджується частковою оплатою заборгованості в розмірі 56330,15 грн та заявою про розстрочку виконання рішення суду. Позивач вказує, що розрахунок пені ним здійснено у чіткій відповідності до умов укладеного між сторонами договору. Також позивач просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, оскільки в даному випадку позивач надав відповідачу послуги 17.12.2022 на умовах відстрочення оплати до 30.01.2022, тобто ще до початку війни, але останній не виконав свої зобов`язання з оплати. Також позивач вважає недоведеним з боку відповідача наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також у відповіді на відзив відповідач просить суд покласти на відповідача судові витрати в загальній сумі 23092,30 грн., та наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який згідно з розрахунком становить 23092,30 грн., в т. ч. витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 10611,30 грн., витрати зі сплати судового збору за подання заяв про вжиття заходів забезпечення позову в загальній сумі 2481 грн., вартість послуг професійної правничої допомоги в сумі 10000 грн.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14625 від 22.11.2022), в яких наполягає на правовій позиції, викладеній у відзиві на позов, звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження факту надання йому послуг професійної правничої допомоги не надано належних та допустимих доказів, а саме, доручень клієнта, на які міститься посилання в п. 3.1 договору, детального опису виконаних доручень, актів прийому-передачі наданих послуг, тощо.

Також у відповіді на відзив відповідач просить суд залишити позов без розгляду на підставі того, що на підставі п. 4.7 договору про надання правової допомоги від 08.07.2022 (який був доданий представником позивача тільки до відповіді на відзив), адвокат має право представляти інтереси клієнта в окружних господарських судах, апеляційних господарських судах, Касаційному господарському суді Верховного суду, тоді як станом на день подання позовної заяви в даній справі діяльність окружних господарських судів на території України не розпочата.

Позивач надав суду заяву з процесуальних питань (вх. № 14843 від 24.11.2022) в якій обґрунтовує факт наявності у його представника, який підписав позовну заяву, відповідних повноважень, факт понесення позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. До зазначеної заяви позивач додав копії відповідних документів.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2021 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як клієнтом, укладено договір на надання послуг з транспортного експедирування експортно-імпортних і транзитних вантажів № 712 (далі за текстом договір; а. с. 12-14), за умовами якого одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням і перевантаженням експортно-імпортних і транзитних вантажів, що прямують до/з України, по території України, країн СНД і третіх країн (п. 1.1).

Згідно з п. 4.1 договору оплата послуг експедитора за організацію перевезення/перевалки та ніші надавані експедитором послуги, провадяться відповідно до умов, в терміни і за ставками, зазначеними в узгоджених заявках.

Грошові кошти, отримані експедитором відповідно до умов цього договору від клієнта і перераховані перевізнику, не є його власністю.

Клієнт перераховує кошти на розрахунковий рахунок експедитора після надання експедитором рахунку в терміни, зазначені в узгодженій заявці. Оплата послуг експедитора і розрахунок за перевезення проводяться на підставі виставлених рахунків експедитора у безготівковій формі в національній валюті України гривні.

Сторони дійшли згоди, що грошовий еквівалент зобов`язання може визначатися в іноземній валюті (що вказується у відповідній узгодженій заявці), але при цьому грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається сторонами за офіційним курсом НБУ відповідної валюти до гривні на день виставлення рахунку експедитором.

Відповідно до п. 4.3 договору за прострочення платежу за рахунком експедитора, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі 0,5% від суми рахунку за кожен день прострочення, якщо інше не встановлено додатковою угодою між сторонами.

Пунктом 4.4 договору передбачено: факт надання послуг експедитором підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. У разі не підписання клієнтом акту або відсутності від клієнта письмової мотивованої відмови, акт вважається підписаним протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його надсилання рекомендованим листом з повідомленням (кур`єрською службою) на адресу клієнта, яка вказана в цьому договорі.

На підставі п. 8.3 договору останній укладено в двох ідентичних екземплярах українською мовою, по одній копії для кожної із сторін. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до дати припинення дії цього договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про підтвердження припинення цього договору, термін його дії буде продовжено на наступний календарний рік.

Як свідчать матеріали справи, на виконання наведеного договору між сторонами 07.12.2021 укладено заявку на перевезення вантажів № 1 (а. с. 15), за змістом якої узгоджена ціна перевезення складає авіафрахт 11839 USD, локальні витрати у Кореї 696 USD, локальні витрати в Україні 628 USD; узгоджені умови оплати оплата в грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку до 31.01.2021.

На замовлення відповідача, як клієнта, керуючись Договором та Заявкою № 1 від 07.12.2021 до Договору, узгодженою Сторонами, позивач, як експедитор, надав позивачу комплекс послуг з організації перевезення вантажу Клієнта загальною кількістю 2 ящики, вагою 1121 кг та транспортного експедирування зазначеного вантажу за маршрутом, вказаним в узгодженій Сторонами Заявці: з пункту відправлення Республіка Корея, Кьонгідо, місто Кімпхо, Янгчон-еуп, Хаквун Сандан-1 роуд, 29 (англійською: 29, Hakwoon Sandan-1 Ro, Yangchon-eup, Gimpo-City, Gyeonggido, Korea) до пункту розвантаження, вказаному Клієнтом: Харківська обл., Балаклійський район, с. П`ятигорське, вул. Наукова, 3.

Відповідно до п.4.5 Договору, наявність повного комплекту документів про виконану роботу за період включає в себе:

- ТТН (CMR) на продукцію з відміткою про отримання продукції;

- акт прийому-передачі наданих послуг;

- рахунок;

- податкова накладну.

Суд констатує, що в даному випадку факт надання відповідачем вказаних вище послуг також підтверджується:

1) авіа накладною № 235 2607 2281, пакувальний лист KMT-2021-741-04 09-DEC-2021, комерційний інвойс KMT-2021-741-04 09-DEC-2021;

2) ТТН (товаро-транспортною накладною) №441/ТС від 17.12.2021 р. з відміткою відповідача про отримання вантажу та підписом представника відповідача. Відсутність будь-яких претензій та зауважень на ТТН, зроблених відповідно до 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з доставлення вантажу на адресу відповідача.

3) актом прийому-передачі наданих послуг №98 від 21.12.2021 р.

4) рахунком № 84 від 21.12.2021 р.

5) податковою накладною № 7 від 21.12.2021, зареєстрованою позивачем в ЄРПН відповідно до вимог Податкового кодексу України, на суму послуг, наданих відповідачу на території України. Позивач сплачено до державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 17079,08 грн.

Частина 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачає, що Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В даному випадку, винагорода експедитора відображена у рахунку в графі «транспортно-експедиційне обслуговування вантажу» та становить 4249,27 грн. Понесені Експедитором витрати в інтересах Клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування були, по-перше, письмово узгоджені Експедитором з Клієнтом в Заявці №1 від 07.12.2021 на перевезення вантажів, та відображені у рахунку № 84 від 21 грудня 2021 р., виставленому Експедитором Клієнту, по-друге, понесені Експедитором витрати підтверджуються наступники документами:

1) витрати на комплекс послуг з обробки вантажу за межами території України: FCA Gimpo-City, Gyeonggi (Кьонгідо, місто Кімпхо) CFR KBP на загальну суму 340901,86 грн., без ПДВ, підтверджуються Договором № 02/08/21 від 02.08.2021 р., рахунками фактурами № 257 від 16.12.2021, № 3 від 01.03.2022 та платіжними дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 7 від 20.02.2022 та № 8 від 25.08.2022.

2) витрати на обробку вантажу, а/н 235-26072281 в розмірі 833,33 грн. без ПДВ, на доставку вантажу ТТН 441/ТС, а/п Бориспіль (Україна) м. Харків (Україна) с. П`ятигірське (Україна), 1121 кг в розмірі 8366,67 грн. без ПДВ, на термінальне обслуговування та зберігання вантажу в розмірі 783,30 грн. без ПДВ, що в сумі без ПДВ складає 9983,30 грн., ПДВ в розмірі 1996.66 грн., таким чином, загальна сума включаючи ПДВ, становить 11979,96 грн. Понесення зазначених витрат підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0002445 від 17.12.2021 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002445 від 17.12.2021 р., платіжним дорученням №2057 від 28.12.2021 р., Договором №45/Д про надання послуг з доставки вантажів від 06.06.2019 р., на виконання якого було укладено договір доручення №1512 від 15.12.2021 р., укладеним між ТОВ «Варамар Транс» та ТОВ «АТЗТ Транс Сервіс» на виконання зазначених вище послуг відносно вантажу, який надійшов у ДП МА «Бориспіль» за авіа накладною №235-26072281.

Як свідчать матеріали справи, виконавши замовлені відповідачем послуги в повному обсязі, позивач надіслав на його адресу рахунок № 84 від 21.12.2021, акт наданих послуг № 98 від 21.12.2021 р. на загальну суму 357980,94 грн. (в т.ч. ПДВ) кур`єрською службою «Нова Пошта» 14.01.2022, Вказані документи доставлено на адресу відповідача 15.01.2022.

Однак, відповідач в передбачений договором строк (до 31.01.2022) за надані послуги з позивачем не розрахувався.

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з претензіями № 7 від 17.06.2022 (а. с. 31-33) та № 9 від 09.08.2022 (а. с. 34-37) в яких вимагав погашення існуючої заборгованості.

У відповідь, відповідач надав лист № 154 від 06.09.2022 в якому зазначив, що станом на дату надання листа розрахуватися з позивачем в повному обсязі не має змоги, оскільки в зв`язку з війною його фінансовий стан значно погіршився. В зв`язку з виниклими обставинами відповідач запропонував позивачу розстрочку сплати боргу рівними частинами до квітня 2023 р. включно.

За надані послуги позивач розрахувався частково, а саме платіжним дорученням № 1992104503 від 25.07.2022 сплатив суму 20000 грн., платіжним дорученням № 1992104697 від 31.08.2022 сплатив суму 20000 грн., та платіжним дорученням № 1992104829 від 22.09.2022 сплатив суму 56330,15 грн.

Обставини щодо стягнення решти боргу за надані послуги в сумі 261650,79 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем додатково нараховано до стягнення з відповідача 7048,29 грн. 3% річних за період прострочення з 01.02.2022 по 07.10.2022, 63554,85 грн. індексу інфляції за період прострочення лютий серпень 2022, та 323372,75 грн. пені за період прострочення з 01.02.2022 по 31.07.2022.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, після відкриття провадження у даній справі відповідач додатково сплатив на користь позивача частину заборгованості в сумі 56330,15 грн. платіжним дорученням № 1992105029 від 02.11.2022.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

На підставі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги за договором на надання послуг з транспортного експедирування експортно-імпортних і транзитних вантажів № 712 від 07.12.2021 в сумі 205320,64 грн підтверджується матеріалами справи, та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати визначено договором, заявкою на перевезення вантажів № 1 від 07.12.2021 до цього договору, та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повної оплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 205320,64 грн заборгованості.

В частині позову про стягнення 56330,15 грн основного боргу провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині вимог, оскільки як вже зазначалося, після відкриття провадження у справі відповідач платіжним дорученням № 1992105029 від 02.11.2022 в добровільному порядку сплатив заборгованість у вказаному розмірі на користь позивача.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за отримані послуги підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.

Згідно з позовом позивачем нараховано 3% річні за загальний період з 01.02.2022 до 07.10.2022 та інфляційні за лютий серпень 2022.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон здійснений позивачем розрахунок річних, суд констатує його арифметичну вірність та відповідність вказаним положенням Закону та умовам договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 7048,29 грн 3% річних за період прострочення з 01.02.2022 по 07.10.2022 та 63554,85 грн інфляційних втрат за період прострочення лютий серпень 2022.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, строк нарахування та граничний розмір пені обмежені вказаними положеннями Закону.

Як зазначалось, на п. 4.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що за прострочення платежу за рахунком експедитора, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі 0,5% від суми рахунку за кожен день прострочення, якщо інше не встановлено додатковою угодою між сторонами.

Як свідчить здійснений розрахунок, позивач на підставі вказаного пункту договору нарахував відповідачу до стягнення 323372,75 грн. за формулою 0,5% від суми рахунку за кожен день прострочення.

Однак, вказаний розрахунок суперечить вимогам ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо обмеження граничного розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон відповідний розрахунок пені за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 (як про це вказано в позовній заяві, і що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України), суд приходить до висновку про задоволення позову в частині її стягнення в сумі 67051,72 грн.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених вище підстав та мотивів.

Щодо клопотання відповідача про надання йому розстрочення виконання рішення суд зазначає.

Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зокрема зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали заяви, відповідач в обґрунтування необхідності надання йому розстрочки у виконанні рішення посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, воєнний стан, введений указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»; обстріли виробничих потужностей; погіршення ситуації з розрахунками з боку контрагентів ПАТ «Турбогаз». В якості доказів наявності зазначених обставин, відповідач надав суду витяг з ЄРДР від 25.08.2022 (а. с. 77).

Однак, розглянувши матеріали справи, суд констатує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності виняткових обставин, які б могли зумовити надання йому розстрочки у виконанні рішення суду.

Зокрема, відповідачем не надано суду будь-яких доказів які засвідчують наявність скрутного матеріального становища підприємства відповідача та неможливості виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем.

Витяг з ЄРДР від 25.08.2022 засвідчує факт відкриття кримінального провадження за певними обставинами, проте вказаних вище обставин будь-яким чином не засвідчує.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Суд констатує, що відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів того, що у випадку надання йому розстрочки він дійсно буде спроможний виконати судове рішення у даній справі.

До того ж, згідно з умовами Договору та Заявки, відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем до 31.01.2022, тобто ще до початку війни в Україні, проте своїх зобов`язань з невідомих причин не виконав. Станом на дату винесення рішення зобов`язання повністю не виконано вже більше ніж 10 місяців.

До того ж, як вже зазначалося в даному рішенні, винагорода позивача, як експедитора, за надані відповідачу послуги відображена у рахунку в графі «транспортно-експедиційне обслуговування вантажу» та становить 4249,27 грн., тоді як решта суми це витрати які вже понесені позивачем з метою надання послуг відповідачу.

Зазначене свідчить, що у випадку надання судом відповідачу додатковї відстрочки у виконанні рішення також буде порушено баланс інтересів сторін.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для надання відповідачу розстрочки у виконанні рішення суду за відповідним клопотанням останнього.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Як вже зазначалося, в обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зокрема вказує на те, що на підставі п. 4.7 договору про надання правової допомоги від 08.07.2022 (який був доданий представником позивача тільки до відповіді на відзив), адвокат має право представляти інтереси клієнта в окружних господарських судах, апеляційних господарських судах, Касаційному господарському суді Верховного суду, тоді як станом на день подання позовної заяви в даній справі діяльність окружних господарських судів на території України не розпочата.

Таким чином, позивач вважає, що адвокат Фомічева А.О., яка підписала позовну заяву від імені позивача, не має право на представництво інтересів позивача в господарському суді Харківської області.

Однак, вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки, як свідчать матеріали справи, до договору про надання правової допомоги від 08.07.2022 його сторони уклали додаткову угоду від 08.07.2022 до договору про надання правової допомоги від 08.07.2022, згідно з п. 1. якої сторони узгодили внести зміни до п. 4.7 Договору про надання правової допомоги від 08.07.2022: виклавши його у наступній редакції: «Представляти інтереси Клієнта в судах усіх інстанцій. У зв`язку з цим, має право подавати позов до суду, підтримувати позов в суді, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовна вимог, заперечувати проти позову, визнати позов повністю або частково, укласти мирову угоду. Також має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення суду в установленому законодавством порядку, отримувати процесуальні документи, користуватися іншими процесуальними правами, наданими стороні цивільним процесуальним кодексом України, господарським процесуальним кодексом України, кодексом адміністративного судочинства України, кодексом України про адміністративні правопорушення».

Таким чином, адвокат Фомічева А.О. станом на дату подання позову мала відповідні повноваження на підписання позову від імені підприємства позивача.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 08.07.2022 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Фомічевою Алісою Олексіївною укладено договір про надання допомоги, відповідно до умов якого (п. 1.1.) адвокат зобов`язується надавати послуги із правового захисту прав та інтересів Клієнта, а Клієнт, у свою чергу прийняти та оплатити послуги згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 4.7. договору, Адвокат має право представляти інтерес; Клієнта в окружних господарських судах, апеляційних господарських судах, Касаційному господарському суді Верховного суду. У зв`язку з цим. має право подавати позов до суду, підтримувати позов в суді, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, заперечувати проти позову, визнати позов повністю або частково.

Згідно з п. 5.1. договору, вартість послуг Адвоката за цим договором становить 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, які зобов`язується сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів після винесення рішення суду. Зазначена вартість також включає претензійну роботу на етапі досудового врегулювання спору. Також Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Адвоката гонорар успіху у разі винесення рішення на користь Клієнта. Гонорар становить 10000,00 (десять тисяч) гривень та підлягає оплаті Клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів після винесення рішення суду на користь Клієнта на підставі рахунку Адвоката.

В подальшому, сторони договору також уклали додаткову угоду від 10.11.2022 до договору про надання правової допомоги від 08.07.2022, п. 1 якої передбачено, що у зв`язку із наміром клієнта врегулювати спір у справі № 922/1810/22 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. договору в наступній редакції: «5.1. Вартість послуг Адвоката за цим Договором становить 10000,00 (десять тисяч) гривень, які Клієнт зобов`язується сплатити не пізніше 14.11.2022 р. Сторони цим підтверджують, що зазначена вартість послуг Адвоката включає також компенсацію усіх понесених Адвокатом витрат на ведення претензійно-позовної роботи, та є справедливої і достатньою винагородою за надані Адвокатом послуги по справі № 922/1810/22.»

В подальшому сторонами договору складено акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги № 10/11/22 від 10.11.2022, відповідно до п. 1 якого адвокат з 08 липня 2022 р. по 10 листопада 2022 р. надав Клієнтові правову допомогу відповідно до Договору б/н про надання правової допомоги від 08.07.2022 р. у межах справи № 922/1810/22, а Клієнт прийняв надані послуги.

Згідно з п. 2 цієї ж додаткової угоди, вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього акту, становить 10000 грн., в т. ч.

1. Складання претензії, вартість послуги 2000,00 грн.

2. Складання заяви про заходи забезпечення позову, вартість послуги 3000,00 грн.

3. Складання позовної заяви, вартість послуги 2000,00 грн.

4. Складання відповіді на відзив, вартість послуги 1500,00 грн.

5. Узгодження тексту мирової угоди, вартість послуги 500,00 грн.

6. Надання Клієнту консультацій по справі протягом періоду з 08 липня 2022 р. по 10 листопада 2022 р., вартість послуги 1000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору платіжним дорученням № 2328 від 10.11.2022 сплатив на користь Адвоката Фомічевої А.О. 10000 грн.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, розглядаючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1-2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому, ч. 3 названої статті також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

Дослідивши наданий суду акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги № 10/11/22 від 10.11.2022, суд зазначає що в ньому вказано перелік певних послуг наданих адвокатом клієнту, проте які не мають безпосереднього відношення до процесу розгляду даної справи. Зокрема до таких послуг належать:

- складання претензії (вартість послуги 2000,00 грн.) оскільки це стосується досудового врегулювання спору який в силу Закону не є необхідною передумовою для звернення до суду;

- складання заяви про заходи забезпечення позову (вартість послуги 3000,00 грн.) оскільки подання таких заяв не є обов`язковим, стосуються обраного адвокатом порядку ведення справи в суді; до того ж подальшому в задоволенні відповідних заяв судом було відмовлено з огляду на їх безпідставність.

- узгодження тексту мирової угоди (вартість послуги 500,00 грн.) оскільки мирової угоди в процесі розгляду даної справи сторонами на розгляд суду не подавалося;

З огляду на викладене, при розподілу питання витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги зазначені витрати на загальну суму 5500 грн. не підлягають врахуванню.

Разом з тим враховуючи, що факт надання решти послуг та їх вартість позивачем належним чином обґрунтовано, суд при розподілі судових витрат враховує їх вартість в сумі 4500 грн.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі було задоволено частково, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 2354,06 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог та виходячи з вказаного вище розміру витрат на професійну правничу допомогу що підлягають розподілу.

Крім того, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 5144,63 грн. судового збору, що є також пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача про покладення на відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання заяв про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки в задоволенні таких заяв судом було відмовлено з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбогаз" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Троїцький, буд. 6/4; код ЄДРПОУ: 00158787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Варамар Транс (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 2, кв. 5; код ЄДРПОУ 41645358):

205320,64 грн. - боргу за надані послуги;

7048,29 грн - 3% річних;

63554,85 грн - індексу інфляції;

67051,72 грн. - пені;

2354,06 грн. - витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги;

5144,63 грн. - судового збору;

В частині позову про стягнення 56330,15 грн. боргу за надані послуги провадження у справі закрити.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак