Рішення

від 09.12.2022 по справі 482/1373/21

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.12.2022

Справа № 482/1373/21

Номер провадження 2/482/53/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Сергієнка С.А., за участю секретаря Мазанової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-АГРО ЮГ»</a>, третя особа без самостійних вимог - Фермерське господарство «Зоряне» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2021 року представник позивача звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-АГРО ЮГ»</a>, третя особа без самостійних вимог - Фермерське господарство «Зоряне» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

У позові посилався на те, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки розміром 9.7949 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка була передана ФГ «Зоряне» яке на даний час не ліквідоване та не перебуває в процесі припинення, на доказ чого надаю копію витягу з відкритого державного реєстру юридичних осіб.

На час подачі позову існує договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Зоряне» строком до 2021 року.

Позивач дізналася про те, що її земельна ділянка була передана в оренду відповідачу.

Договір з відповідачем ОСОБА_1 не підписувала, тобто відсутнє волевиявлення останньої. На запит представника ОСОБА_1 до відповідача останній так і не надав договір оренди земельної ділянки, в ЦНАП як повідомили усно даний договір не зберігається.

Оскільки позивач не знала про договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агро-ЮГ» вона не подавала ніяких документів для його реєстрації.

Посилаючись на вищевикладене та те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився , хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, хоча 13 січня 2022 року представником позивача було подано до суду докази.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився , хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,7949 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4824810000:15:000:0062 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №091980 виданого 29.12.2003 року Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №226.

Згідно матеріалів справи, 27 червня 2006 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Зоряне» укладений договір оренди землі (далі Договір 1), відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду фермерському господарству строком на 15 років вищевказану земельну ділянку загальною площею 9,79 га.

Вказаний договір оренди зареєстрований 30.10.2006 року у Новоодеському відділі Миколаївської регіональної філії Центра ДЗК при державному Комітеті України по земельних ресурсах» про що вчинено запис №040601901272.

Визначено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної оренди (п. 42 Договору).

Пунктом 38 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї з сторін та внаслідок випадкового знищення пошкодження земельної ділянки яке істотно перешкоджатиме її використанню, а також з інших підстав передбачених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Так, пункт 40 Договору передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №196702123 від 12.11.2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «НІК-АГРО ЮГ» уклали між собою договір оренди земельної ділянки (далі Договір 2) із кадастровим номером 4824810000:15:000:0062, площею 9,7949 га на строк 10 років. Державним реєстратором КП «Миколаївський обласний центр реєстрації « Кумарівської сільської громади Миколаївської області Іляш О.О. здійснено державну реєстрацію права оренди цієї ж земельної ділянки, номер запису про інше речове право №32159669 від 21.06.2019 року.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, станом на момент укладення першого договору оренди землі та дату його реєстрації) - договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції, станом на момент укладення першого договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Чинна на час ухвалення рішення про державну реєстрацію другого договору оренди редакція частини другої статті 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, з змінами і доповненнями (тут і надалі - в редакції Закону на час прийняття оскаржуваних рішень)) у ст. 2 дає визначення поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

За приписами ч. 3 ст. 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої ним Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства, третій особі ФГ «Зоряне» належало право оренди земельної ділянки згідно Договору 1, укладеного між ФГ «Зоряне» із власником земельної ділянки ОСОБА_1 у 2006 році та зареєстрованого у встановленому на момент його укладення порядку. Таке право оренди було дійсним (чинним) та тривало протягом строку дії договору 15 років з моменту реєстрації і до 30.10.2021 року.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що станом на день ухвалення рішення про державну реєстрацію Договору 2 договір оренди землі укладений між ФГ «Зоряне» із ОСОБА_1 сторонами у передбачений законом спосіб не розривався. ФГ «Зоряне» на даний час не ліквідоване.

Разом з тим, не зважаючи на діючий договір оренди землі, укладений між ФГ «Зоряне» із ОСОБА_1 . Державним реєстратором КП «Миколаївський обласний центр реєстрації « Кумарівської сільської громади Миколаївської області Іляш О.О. здійснено державну реєстрацію права оренди цієї ж земельної ділянки, номер запису про інше речове право №32159669 від 21.06.2019 року.

У силу частини першої статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» - орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Положеннями ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом встановлено, що Договір 2 оренди земельної ділянки від 10.06.2006 року був зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, а спірна земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася в законному користуванні ФГ «Зоряне».

Згідно з ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Суд звертає увагу, що одночасне існування двох речових прав, зокрема право оренди на земельну ділянку, на одну земельну ділянку є неможливим.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на докази сплати ним ОСОБА_1 орендної плати за Договором 2 оскільки із наданих розписок зокрема за 28.07.2018 року, 14.08.2018 року вбачається що ТОВ «Нік-Агро Юг» за цими розписками видавало ОСОБА_1 орендну плату як заборгованість ФГ «Зоряне» перед позивачем за договором оренди, отже ТОВ «Нік-Агро Юг» було відомо про існування договору між позивачем та ФГ «Зоряне».

Розписки про отримання позивачем та її представником орендної плати від ТОВ «Нік-Агро Юг» у подальшому -15.08.2019 року та у 2020 році хоча і не містять вказівки на те що ця орендна плата передається як заборгованість ФГ «Зоряне» однак були складені у період дії Договору 1.

Вищевказані розписки не можуть підтверджувати, що позивачу було відомо про існування оспорюваного Договору 2, оскільки вона та її представник отримували орендну плату від ТОВ «Нік-Агро Юг», не спростовують вони і тієї обставини що на час укладення Договору 2 спірна земельна ділянка знаходилася в законному користуванні третьої особи і факт відсутності вільного волевиявлення орендодавця на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови ВС України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).

У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що за наявності діючого договору оренди, орендодавець не мав права передавати спірну земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування (оренди) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до позбавлення позивача як орендаря права самостійно господарювати на землі, що є порушенням положень статті 95 ЗК України та частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій. якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору 2 оренди земельної ділянки підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на вищевказані вимоги цивільного процесуального законодавства, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-АГРО ЮГ»</a>, третя особа без самостійних вимог - Фермерське господарство «Зоряне» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати не дійсним договір оренди земельної ділянки розміром 9,7949га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Криворіжжя Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824810000:15:000:0062, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІК-АГРО ЮГ» 10.06.2019 року, зареєстрований 21.06.2019 року комунальним підприємством «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-АГРО ЮГ»</a> на користь ОСОБА_1 908 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2022 року.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко