Постанова

від 12.12.2022 по справі 522/2429/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6597/22

Справа № 522/2429/21

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Дмитра Анатолійовича на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 28 січня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову, ухваленої під головуванням судді Яреми Х.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Город», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

10.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР), Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі ДАМ ОМР), третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Наш Город», в якому просила суд:

- визнати протиправними дії УДАБК ОМР щодо видачі дозволу від 27.01.2020 року за №ОД 112200271693 на виконання будівельних робіт об`єкта будівництва «Нове будівництво спортивно-готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 »;

- визнати протиправними дії ДАМ ОМР щодо видачі дозволу від 06.04.2020 року за № 938;

- скасувати дозвіл УДАБК ОМР на виконання будівельних робіт від 27.01.2020 року за №ОД 112200271693, об`єкт будівництва «Нове будівництво спортивно-готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 » та дії ДАМ ОМР щодо видачі дозволу від 06.04.2020 року за № 938;

- зобов`язати УДАБК ОМР внести відомості до реєстру дозвільних документів ДАБІ України про скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 27.01.2020 року за № ОД 112200271693 (а.с.1-16).

Крім того, 08.12.2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Деменчук Д.А. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ «Наш Город» та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити підготовчі, будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Необхідність забезпечення позову було обґрунтовано тим, що є підстави вважати, що до вирішення спору в судовому порядку відповідачі та треті особи будуть проводити будівельні роботи, що ставить під загрозу виконання судового рішення у разі задоволення позову (а.с.27-30).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2021 року у задоволенні вищевказаної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Д.А. було відмовлено через відсутність підстав вважати, що невжиття визначених законом заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду (а.с.33-34).

Крім того, 25.01.2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Деменчук Д.А. знову подав заяву про забезпечення позову з тихсамих підстав,що йраніше (а.с.38-41).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2022 року заява представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Д.А. про забезпечення позову була повернута заявникові без розгляду (а.с.51-52).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Деменчук Д.А. ставить питання про скасування вищевказаної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2022 року про повернення заяви без розгляду, та постановлення нового судового рішення, яким направити заяву про забезпечення позову для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.54-58).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Наш город» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.202 року залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (а.с.101-106).

Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином сповіщені про час і місце судового засідання, у тому числі апелянт ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Деменчука Д.А. (а.с.90-94).

Враховуючи, що жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, та відкладення у зв`язку з цим судового розгляду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, а тому дана постанова прийнята 30.11.2022 року, а датована 12.12.2022 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції понад шість місяців (а.с.78), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї (а.с.101-106), колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, повертаючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Д.А. без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що останній вже звертався з аналогічною заявою про забезпечення позову, а саме 08.12.2021 року і ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2021 року в її задоволенні було відмовлено (а.с.28-30, 32-34). Тобто фактично питання про забезпечення позову вже було вирішено раніше, а наразі апелянт зловживає своїми процесуальними правами, звертаючись із такою заявою повторно.

З таким висновком місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістомч.1ст.150ЦПК Українипередбачено,що позовзабезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Так дійсно, як вбачається з матеріалів справи, в проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом.

08.12.2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Деменчук Д.А. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення позову (а.с.27-30), та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2021 року у її задоволенні було відмовлено через відсутність підстав вважати, що невжиття визначених законом заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду (а.с.33-34).

25.01.2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Деменчук Д.А. знову подав заяву про забезпечення позову, яка по суті була ідентичною до попередньої, з доданими до неї фото-таблицями, які відображають хід будівництва станом на грудень 2021 року та січень 2022 року, які вже були долучені раніше. Інших підстав забезпечення позову заявником надано не було (а.с.38-41).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2022 року заява представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Д.А. про забезпечення позову була повернута заявникові без розгляду через зловживання апелянтом своїми процесуальними правами, оскільки питання про забезпечення позову по суті вже вирішено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2021 року (а.с.51-52).

Тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подавши повторну заяву про забезпечення позову, без зазначення в ній додаткових підстав, апелянт зловживає своїм процесуальними правами.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що в заяві про забезпечення позову, поданій ним 25.01.2022 року (а.с.38-41) викладені інші підстави для забезпечення позову, є безпідставними, так як спростовуються текстом даної заяви, яка фактично є ідентичною тій, яка подана ним 08.12.2022 року (а.с.27-30).

Зазначені обставини свідчать лише про те, що не зазначаючи нових підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 повторно подав аналогічну заяву про забезпечення позову, фактично зловживаючи своїми процесуальними правами.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За умовами ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом п. 1,3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Тобто, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Так, твердження представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Д.А. про те, що згідно ст.153 ЦПК України суд не може повернути заяву про забезпечення позову з підстав, які зазначені в положенні ст.44 ЦПК України, не заслуговують на увагу, та колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зі змісту даної статті такого не вбачається.

Крім того, слід зазначити, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2021 року, про яку йшлося вище, набрала законної сили, однак в апеляційному порядку не оскаржувалась, хоча така можливість передбачена ЦПК України, про що між іншим апелянт зазначає у свої апеляційній скарзі, що додатково свідчить про погодження заявника апеляційної скарги із ухвалою суду про відмову в задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Інших будь-яких достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які апелянт посилається як на підставу своїх заперечень проти постановленої ухвали суду та доводів апеляційної скарги її заявником суду апеляційної інстанції надано не було.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти постановленої ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Деменчука Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 28 січня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.12.2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра