Постанова

від 08.12.2022 по справі 569/18273/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/18273/19

Провадження № 22-ц/4815/167/22

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий : Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Мороз А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Апрель до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування,

В С Т А Н О В И В

У вересні 2019 року Товариство зобмеженою відповідальністюфірма Апрель звернулосядо судуз позовомдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача ОСОБА_3 у якому просить суд:

визнати недійсним договір дарування № 610 від 09 квітня 2014 року посвідчений 09 квітня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною об`єкт нерухомого майна - будівля літера «Р-2», загальною площею 41,3 кв. АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:017:0011, цільове призначення для обслуговування виробничих приміщень;

визнати недійсним договір дарування від 27 січня 2015 року №118 посвідчений 27 січня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною об`єкт нерухомого майна - квартира, загальною площею 87 кв.м., житлова площа 50,6 кв.м., трикімнатна за адресою АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним договір дарування №608 від 09 квітня 2014 року посвідчений 09 квітня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною об`єкт нерухомого майна - будівля літера «П-2», загальною площею 446,9 кв. АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:017:0011, цільове призначення для обслуговування виробничих приміщень;

визнати недійсним договір дарування №606 від 09 квітня 2014 року посвідчений 09 квітня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:017:0011, площею 0,0744 га, цільове призначення для обслуговування виробничих приміщень.

Представник позивача в своїй позовній заяві та письмових поясненнях вказує, що підставою для подання позову до Рівненського міського суду стали ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний щодо того, що ним при здійсненні господарської діяльності було навмисно укладено договори поставки товару, а в подальшому діючи недобросовісно та зловживаючи правом, уклав фіктивні правочини по відчуженню об`єктів нерухомого майна своїй дружині з метою уникнення стягнення по виконавчим документам. Згідно частиною третьою 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсними спірні договори дарування.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що справа розглянута з порушенням правил предметної юрисдикції, оскільки спір, що виник між учасниками підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того, вказує на пропуск строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Сторони в судове засідання не зявились і причин неявки суду не повідомили.

Судом встановлено, що по договору поставки №01-09/2014 від 01 вересня 2014 року на виконання умов якого ТОВ Фірма «Апрель» поставило відповідачу товар на загальну суму 849165 грн. 75 коп., проте ФОП ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно не виконав, оплату провів частково в загальній сумі 544359 грн. 02 коп., внаслідок чого за рішенням Господарського суду Рівненської області від 04 серпня 2015 року у справі №918/614/15 було стягнуто з ФОП ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Апрель» 304806 грн. 73 коп. основного боргу, 124056 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 5575 грн. 65 коп. 3% річних, 89719 грн. 80 коп. пені, 10483 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

Оскільки заборгованість позивачу відповідачем ОСОБА_1 не погашена в повному обсязі, виконавче провадження зупинено до розшуку майна боржника.

На підтвердження своєї позиції позивачем про невиконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті вартості отриманого товару відповідачем в позовній заяві були наведені й інші кредитори, заборгованість по яким виникла з 2014 року при здійсненні ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності та після чого ним було укладено оспорювані договори дарування, що стали предметом позову у даній справі, що підтверджується наявністю судового рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/1478/14 про стягнення з СПД ОСОБА_1 , 545999,56 грн. на користь банку «Форум», позовне провадження було відкрито у даній справі 17 жовтня 2014 року, рішення судом було прийнято 26 листопада 2014 року, а заборгованість виникла станом на 10 жовтня 2013 року по 07 квітня 2014 року, існування заборгованості СПД ОСОБА_1 , перед ПАТ «Пирятинський сир завод» на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 17 листопада 2015 року у справі №918/1170/15 в якому зазначено, що СПД ОСОБА_1 знав про борг станом на травень 2014 року в сумі 928019 грн. 25 коп., у справі №918/1402/14 за позовом ТзОВ «Вічунай Україна» до СПД ОСОБА_1 заборгованість виникла за період з 08 лютого 2014 року по 16 квітня 2014 року на суму 158539,06 грн., а рішенням господарського суду Рівненської області від 14 жовтня 2014 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю.

З досліджених судом оспорюваних позивачем договорів вбачається, що 09 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) було укладено договір дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №606 згідно якого дарувальник передав земельну ділянку площею 0,0744га у межах згідно з планом, надану для обслуговування виробничих приміщень, а обдаровувана прийняла в дар земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка набута подружжям за час шлюбу та належить дарувальнику на праві приватної власності на підстав Державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯЕ №246208), виданого Рівненською міською радою Рівненської області 26 липня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (ВЕО №813705) посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т.А. 18 травня 2007 року за р.№2007, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:017:0011.

09 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №608 згідно якого дарувальник передав, а обдаровувана прийняла у власність будівлю літ.«П-2» (П-два), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будівля, що відчужується, належить дарувальнику на підставі рішення Рівненського міського суду (справа №2-3433/08) від 14 березня 2008 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Рівненському міському бюро технічної інвентаризації 28 березня 2008 року номер запису: 19-397 в книзі: 5, реєстраційний номер 12300856. Будівля, що відчужується, загальною площею 4446,9 кв.м., розташована на земельній ділянці площею 0,0744 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:017:0011.

09 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №610 згідно якого дарувальник передав, а обдаровувана прийняла у власність будівлю літ.«Р-2» (Р-два), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будівля, що відчужується, належить дарувальнику на підставі рішення Рівненського міського суду (справа №2-3433/08) від 14 березня 2008 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Рівненському міському бюро технічної інвентаризації 28 березня 2008 року номер запису: 106-4125 в книзі: 21, реєстраційний номер 22687588. Будівля, що відчужується, загальною площею 41,3 кв.м., розташована на земельній ділянці площею 0,0744 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:017:0011.

26 січня 2015 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Ларисою Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №118 згідно якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_3 . Квартира, яка дарується складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 50,6 кв.м., загальною площею 87 кв.м. Документом, який підтверджує право власності дарувальника на відчужувану квартиру є договір купівлі-продажу (ВЕЕ №044392), посвідчений 31 січня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. за р.№518. зареєстрований в Комунальному підприємстві Рівненському міському бюро технічної інвентаризації 07 лютого 2007 року, номер запису: 198-11364 в книзі: 53 реєстраційний номер: 17508058, зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 27 січня 2015 року Державним реєстратором приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 559227156101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32749653 від 27 січня 2015 року.

З позовної заяви вбачається, що про такі обставини позивачу стало відомо лише 06 вересня 2019 року.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 369/11268/16-ц, не вбачала підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України.

Крім того, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і апеляційний суд, виходив з того, що оспорені позивачем договори є недійсними, оскільки спрямовані на фіктивний перехід ОСОБА_1 , своїй дружині ОСОБА_2 , права власності на нерухоме майно, яке є предметом цих договорів, з метою приховати це майно від виконання за його рахунок зобов`язань перед кредиторами.

Встановивши,що вправовідносинах,які описаніяк підставадля подачіпозову,повністю відображенаконструкція фраудаторності,місцевий судобґрунтовано виходивз того,що відповідачіу ційсправі (якіє подружжям)вчинили оспорюваніправочини зметою виведенняз власностіборжника майна,за рахунокякого можливобуло бзвернути стягненняпід часвиконання умайбутньому судовогорішення простягнення заборгованості.(Схожівисновки викладеніу постановіВерховного Судувід 11.09.2019року посправі № 757/6306/16-ц.)

За встановлених у цій справі обставин інший висновок не відповідав би засадам справедливості, добросовісності і розумності, оскільки укладення особою, яка є боржником, договору дарування майна зі своєю дружиною з метою приховання цього майна від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу свідчить, що їхня правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі).

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил предметної юрисдикції, то слід врахувати, що позов спрямований до фізичних осіб, що уклали спірні договори, які не пов`язані з господарською діяльністю, проте направлені на ухилення від виконання судових рішень. Таким чином спір не пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності, оскільки зумовлений необхідністю забезпечити реальне виконання судових рішень.

Покликання апелянта на пропуск строку позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт існування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не спростовують тверджень позивача про встановлення інформації щодо укладення спірних договорів дарування 06.09.2019 року з відповідного витягу (т. 1 а.с. 13).

Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від16вересня 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 грудня 2022 року.

Головуючий : Боймиструк С.В.

Судді : Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.