Ухвала

від 20.01.2023 по справі 569/18273/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 569/18273/19

провадження № 61-13340ск22

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Апрель» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування,

В с т а н о в и в:

09 січня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

У порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто, заявник наводить у скарзі певні рішення Верховного Суду, однак при цьому чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з посиланням на відповідний пункт (пункти) статті 389 ЦПК України.

Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Разом з тим, частиною першою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, у своїй скарзі заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, однак при цьому чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з посиланням на відповідний пункт (пункти) статті 411 ЦПК України.

Таким чином, заявнику необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній підстави (підставу) касаційного оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Отже заявнику необхідно надати суду належним чином оформлену за змістом касаційну скаргу з доказами надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії цих касаційних скарг та доданих до них документів.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

З позовом юридична особа звернулася до суду у 2019 році та заявила чотири позовні вимоги немайнового характеру.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, становить

1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921,00 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції щодо чотирьох немайнових вимог, а оскільки дана касаційна скарга подана через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», за подання касаційної скарги у цій справі має бути сплачений судовий збір у сумі 12 294,40грн ((1921,00 * 4 * 200%)* 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Касаційну скаргу заявника необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

У х в а л и в:

Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко