Постанова

від 07.12.2022 по справі 188/1744/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8163/22 Справа № 188/1744/21 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Деркач Н.М.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

при секретарі Усик А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хорошилова Івана Сергійовича на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка на момент смерті фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок належав їй, що підтверджується актом обстеження домогосподарства та перевірку факту проживання від 03 березня 2018 року, який зареєстровано в реєстрі № 39. Спадкоємцями першої черги після смерті матері був він та його рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав разом з матір`ю однією сім`єю в будинку АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців за законом не було. Вказаний будинок був сильно пошкоджений в результаті пожежі, що сталася 07 вересня 2002 року, в результаті якої загинула їх мати та її чоловік ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та актами обстеження домогосподарства та перевірки факту проживання від 03 березня 2018 року. В результаті пожежі будинок став непридатним для подальшого проживання, в результаті чого брат переїхав проживати до нього в квартиру АДРЕСА_2 , де помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті брата залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки.

На початку березня 2005 року позивач звернувся до приватного нотаріуса м. Першотравенська Мініної С.Я., де йому було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини з померлими матір`ю та братом, а також відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, оскільки вони згоріли при пожежі. У зв`язку з браком коштів позивач не став займатися питанням прийняття спадщини.

У листопаді 2016 року позивач звернувся до Петропавлівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану про видачу документів, які зможуть підтвердити факт родинних відносин зі спадкодавцями, де отримав наступні документи: свідоцтво про його народження серії НОМЕР_3 із записами про батька ОСОБА_5 та матір ОСОБА_6 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00017273524 від 01.11.2016 року, в якому зазначено про зміну прізвища його матері з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , але мається невідповідність в графі по батькові ОСОБА_9 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження його брата ОСОБА_3 , в якому зазначено, що в графі відомості про матір, по батькові вона ОСОБА_10 , але мається невідповідність в графі відомості про батька, де ім`я батька ОСОБА_11 (і)р, та в графі відомості про дитину, де по батькові ОСОБА_12 .

Встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачу необхідно для звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину.

На підставі наведеного позивач просив суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ;

- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 ;

- встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Петропавлівськогорайонного судуДніпропетровської областівід 05вересня 2022року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, представник позивача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, просив вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в оскаржуваній частині змінити в частині підстав відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами у справі не оскаржено, тому апеляційним судом його правильність у цій частині не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, суд зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідною.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Однак, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід змінити в частині мотивів відмови з наступних підстав.

Так, вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку цим позовним вимогам і доказам, наданим позивачем, дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів позовним вимогам.

Відповідно достатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першоїстатті 1221 ЦК Українимісцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостатті 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостоюстатті 29 ЦК Українипередбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третястатті 1268 ЦК Українивимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Так, як на підставу для встановлення факту проживання зі спадкодавцем позивач ОСОБА_1 посилався на факт його постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 , що, на його думку, підтверджується актом ПП «Комунальщик-2», згідно якого на підставі свідчень сусідів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав за адресою: АДРЕСА_3 ; медичними документами, відповідно до яких ОСОБА_3 перебував на обліку у лікаря-нарколога в період з березня 2003 року по листопад 2004 року, знятий з обліку в зв`язку зі смертю; поясненнями свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_13 ; листом-відповіддю Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області № 51.1-3841 від 03.05.2018р. щодо притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності 06.03.2004 року за ч. 1 ст. 127 КУпАП та 12.09.2004 року за ч. 3 ст. 127 КУпАП з посиланням на АІС «Адмінпрактика» та наданням роздруківки з вказаної бази даних, засвідченої інспектором СП Першотравенського ВП Макаровим Д.В.

Однак, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дав правильну належну правову оцінку зазначеним доказам та вважав їх недостатніми і не беззаперечними.

Натомість, докази, надані позивачем ОСОБА_1 , на підтвердження його проживання зі спадкодавцем на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_3 , спростовуються довідкою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 640 від 23.10.2020р., згідно з якою ОСОБА_3 , 1959р.н., був зареєстрований в АДРЕСА_4 , у будинку матері ОСОБА_2 , згідно погосподарської книги № 05, 2001-2005р.р.

Крім того, відповідно до акту обстеження факту проживання та соціальних умов покійного ОСОБА_3 (до моменту смерті) від 04.11.2020р. останній був зареєстрований і фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4 , до моменту смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також апеляційний суд погоджується з оцінкою судом першої інстанції фотографій батьківського будинку позивача у занедбаному стані, як недостовірного доказу неможливості проживання у ньому ОСОБА_3 , оскільки доказів того, що будинок прийшов у занепад саме після пожежі і не був частково приведений до ладу, а не після смерті покійного позивачем не надано.

Тобто, наведені вище обставини свідчать про недоведеність позивачем його позовних вимог про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом дано неправильну правову оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування його позовних вимог, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, що не може бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.

Так, представником позивача не обґрунтовано у чому саме полягає неправильність правової оцінки доказів районним судом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Що стосується доводу апеляційної скарги щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то колегія суддів зазначає про наступне.

Відмовивши у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем на момент смерті, суд першої інстанції зазначив про їх недоведеність, а також про наявність правових підстав для застосування строків позовної давності.

При цьому, пунктом 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім

випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для

цього.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту йогопроживання зіспадкодавцем намомент смерті не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, то апеляційний суд зазначає про безпідставність застосування районним судом строку позовної давності.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача та зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем на момент смерті із зазначенням, що у задоволенні цих позовних вимог відмовлено у зв*язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хорошилова Івана Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року в оскаржуваній частині в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог змінити, виклавши мотиви відмови в редакції цієї постанови апеляційного суду.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко