Постанова

від 01.12.2022 по справі 910/18727/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"01" грудня 2022 р. Справа№ 910/18727/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача 1.: не з`явились,

від відповідача 2.: Щербань Л.А.,

від відповідача 3.: Павлюк Н.В.,

від третьої особи 1.: не з`явились,

від третьої особи 2.: не з`явились,

від третьої особи 3.: не з`явились,

від третьої особи 4.: Швед А.Ю.,

від третьої особи 5.: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 (повний текст рішення складено 29.08.2022)

у справі №910/18727/21 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного підприємства «Сафітель Люкс»

до 1. Державного підприємства «Сетам»

2. Акціонерного товариства «К.Енерго»

3. Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - 1. Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин Ойл»

4. Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

5. Торгово-промислової палати України

про визнання недійсними електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сафітель Люкс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Сетам» (далі по тексту - відповідач 1), Акціонерного товариства «К.Енерго» (дала по тексту - відповідач 2), Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича (далі по тексту - відповідач 3) про визнання недійними проведені електронні торги, оформлені протоколом проведення торгів №438994 від 29.10.2019, з реалізації нерухомого майна лоту №377400, а саме: будівлю трансформаторної підстанції ТП - 1114 (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000, загальною площею 62,9 кв.м. на вул. Некрасівській, 4-Б у м. Києві та визнання недійсним акта від 04.11.2019 про проведені електронні торги, складеного Приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що за наслідками проведення електронних торгів в рамках зведеного виконавчого провадження №59956634 (боржником в якому було Акціонерне товариство «К.Енерго») позивачем було придбано будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000, загальною площею 62,9 кв.м. на вул. Некрасова, 4-Б у м. Києві. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2021, у справі №910/15518/19 було встановлено, що спірне нерухоме майно не належало Акціонерному товариству «К.Енерго» та належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Таким чином, спірне майно реалізоване незаконно, що є підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі №910/18727/21 та залучено до участі у справі Київську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 залучено до участі у справі №910/18727/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл», Акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Торгово-промислову палату України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 позов Приватного підприємства «Сафітель Люкс» задоволено повністю. Визнано недійними проведені електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів №438994 від 29.10.2019 та актом про проведені електронні торги від 04.11.2019, складеним приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, з реалізації нерухомого майна лоту №377400, а саме - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000, загальною площею 62,9 кв.м. на вул. Некрасова, 4-Б у м. Києві. Стягнуто з Державного підприємства «Сетам» на користь Приватного підприємства «Сафітель Люкс» судовий збір у розмірі 567,50 грн. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на користь Приватного підприємства «Сафітель Люкс» судовий збір у розмірі 567,50 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням судових актів у справі №910/15518/19 позивач сплатив кошти за майно та не одержав і ніколи не одержить спірне майно у власність на підставі правочину, вчиненого оспорюваними прилюдними торгами, що суперечить ст.ст. 650, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) та пункту 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №2831/54 від 29.09.2016, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок), яка передбачає видачу переможцю торгів свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Щодо порушення процедури проведення електронних торгів, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що процедура була порушена шляхом незабезпечення відповідачем 1 виконання постанови виконавця про зупинення торгів та незабезпечення приватним виконавцем контролю виконання власної постанови про зупинення торгів. Суть неможливості поставлення під сумнів прилюдних торгів (особливі підстави для оскарження) обумовлена правовим наслідком торгів та спеціального захисту прав його переможця (ч.2 ст. 388 ЦК України). При цьому, у даній справі позов заявлено саме переможцем торгів, а питання щодо можливості захисту його прав на придбане майно вже вирішено у справі №910/15518/19. Дефект торгів встановлено у справі №910/15518/19 із визнанням недійсним завершального етапу оформлення складного правочину купівлі-продажу нерухомого майна за наслідком проведених електронних торгів (свідоцтва про право власності на предмет електронних торгів).

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватний виконавець виконавчого органу м. Києва Павлюк Назар Васильович (далі по тексту - апелянт 1) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 3 посилається на те, що майно боржника - ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є АТ «К.Енерго», ним було виявлено з Єдиних державних реєстрів. Звернення стягнення на майно та передача останнього на реалізацію відбулось у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5. Щодо рішення у справі №910/15518/19, то обставини вказаної справи не можуть мати юридичних наслідків при розгляді даної справи, оскільки Приватний виконавець Павлюк Н.В. не брав участі у розгляді справи №910/15518/19.

Крім того, як зазначає апелянт 1, судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у справах про визнання торгів недійсними, викладені у постанові від 15.01.2020 у справі №367/6231/16-ц та постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц, за якими обов`язковим є встановлення порушення процедури торгів.

До апеляційної скарги відповідач 3 надав лист-відповідь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №22129/4-22 від 18.08.2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича у справі №910/18727/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18727/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21.

Також, не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі по тексту - апелянт 2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги третя особа 4 посилається на те, що відповідачами 1 та 3 було дотримано вимоги Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, під час проведення публічних торгів з реалізації лоту №377400 - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Некрасівська, 4-Б.

Також апелянт 2 посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №925/529/17, від 10.05.2018 у справі №755/21826/15-ц про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійних спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Як зазначає апелянт 2, судом першої інстанції не було враховано судову практику щодо визнання електронних торгів недійсними, а саме необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у справі №910/18727/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді Євсіков О.О., Корсак В.А.

Матеріали справи №910/18727/21 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 03.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.11.2022 о 13 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21. Об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 в одне провадження для спільного розгляду у справі №910/18727/21. Розгляд апеляційних скарг призначено на 08.11.2022 о 13 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 задоволено клопотання Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича та представника Акціонерного товариства «К.Енерго» - Щербань Лілії Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засідання, призначене на 08.11.2022, не відбулося у зв`язку із перебуванням з 07.11.2022 по 11.11.2022 головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В., суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. на підготовці для підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 призначено на 01.12.2022 о 12 год. 30 хв.

01.12.2022 від відповідача 3 надійшли письмові пояснення по суті спору, за якими останній стверджує, що відсутнє порушення права позивача з боку відповідача 3, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог до АТ «К.Енерго».

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач, відповідач 1 своїм правом на надання відзиву на апеляційні скарги не скористались, відзив на апеляційні скарги не надали, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Треті особи 1-3, 5 письмові пояснення з приводу апеляційних скарг також не надали.

Позивач, відповідач 1, треті особи 1-3, 5 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом надсилання ухали суду від 14.11.2022 на електронні адреси та в електронні кабінети підсистеми «Електронний суд».

Надсилання судом апеляційної інстанції копії ухвали від 14.11.2022 про призначення справи до розгляду на електронну адресу, інформація про яку міститься у матеріалах справи відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14088/21.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, справа №910/18727/21 розглядається за відсутністю представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1-3, 5, повідомлених належним чином.

У судовому засіданні 01.12.2022 відповідач 3 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18721/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 01.12.2022 представник третьої особи 4 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18721/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 01.12.2022 представник відповідача 2 просив суд апеляційної інстанції враховувати його письмові пояснення та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18721/21.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, письмових пояснень, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача 3, третьої особи 4, відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.10.2014 ПАТ «Київенерго» отримало свідоцтво по право власності на нерухоме майно - будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б, у м. Києві.

11.09.2019 на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б, у м. Києві було накладено арешт в рамках примусового виконання провадження №59956634 про стягнення коштів з АТ «К.Енерго» та передано дане майно на реалізацію.

21.10.2019 Державним підприємством «Сетам» проведено електронні торги з реалізації лоту №377400 - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б, у м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000.

Згідно протоколу №438994 проведення електронних торгів, який сформовано 29.10.2019 переможцем вказаних торгів стало Приватне підприємство «Сафітель Люкс». (т.1 а.с. 6).

Позивачем згідно платіжного доручення №3 від 31.10.2019 сплачено 417 810,00 грн, призначення платежу: «кошти за придбання на СЕТАМ протокол №438994 від 29.10.2019, лот №377400. (т.1 а.с. 22).

На підставі акту про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем Павлюком Н.В. від 04.11.2019 (т.1 а.с. 21) Приватному підприємству «Сафітель Люкс» видано свідоцтво про право власності від 07.11.2019 №17539, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б, у м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000. (т.1 а.с. 20).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2021, у справі №910/15518/19 визнано право комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000, загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б у м. Києві; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 07.11.2019 №17539 видане Приватному підприємству «Сафітель Люкс», посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Наталією Олександрівною на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б, у м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що спірне майно було закріплене за АТ «К.Енерго» на праві оперативного управління, в той час як доказів передання спірного об`єкту нерухомості у власність АТ «К.Енерго» до суду не надано.

Спір виник у зв`язку із тим, що спірне майно реалізоване незаконно, що, на думку позивача, є підставою для визнання електронних торгів недійсними.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Статтею 650 ЦК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю, покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №1404-VIII), арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

27.09.2019 Приватний виконавець Павлюк Назар Васильович в рамках зведеного виконавчого провадження №59956634 звернувся до філії ДП «Сетам» в Київській області із заявкою від 26.09.2019 №2771 на реалізацію нерухомості - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А), загальна площа 62,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Некрасівська, 4-б, належної боржнику - АТ «К.Енерго». (т.1 а.с. 57-59).

За змістом Порядку арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації. Реалізація майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або торгів за фіксованою ціною.

Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.

Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через веб-сайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).

За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 Цивільного кодексу України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.

Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.

Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).

Тобто, завершальним етапом оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідком проведення прилюдних торгів є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Судом встановлено, що Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 у справі №910/6495/18 відкладено проведення виконавчих дій у зв`язку із надходженням листа Департаменту комунальної власності м. Києва від 18.10.2019. (т.1 а.с. 117). Вказану постанову згідно супровідного листа від 21.10.2019 №3047 Приватного виконавця Павлюк Н.В. надіслано АТ «К.Енерго», ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», ДП «Сетам». (т.1 а.с. 256).

Листом від 18.10.2019 №062/06/08-9032 Департамент комунальної власності м. Києва повідомив Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюк Н.В. про те, що арештоване майно, яке передано на реалізацію, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва. (т.1 а.с. 234).

Статтею 32 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Відповідно до п. 2 розділу XI Порядку підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

У разі надходження постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій або постанови про відкладення проведення виконавчих дій Організатор зобов`язаний негайно зупинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та поновити їх при одержанні постанови виконавця про продовження примусового виконання рішення чи закінчення строку відкладення виконавчих дій. У постанові виконавця в обов`язковому порядку зазначається номер лота, електронні торги щодо реалізації якого підлягають зупиненню або відновленню.

Згідно листа-відповіді №980/8113-12-22/17 від 06.07.2022 ДП «Сетам», наданої Приватному виконавцю виконавчого органу Павлюк Назару Васильовичу на запит від 30.06.2022, вбачається, що у відповідності до Порядку, 23.10.2022 ДП «Сетам» було зупинено електронні торги за лотом №377400 в статусі «складання акту» на підставі постанови про відкладення проведення виконавчих дій Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюк Назара Васильовича від 21.10.2019 у межах виконавчого провадження №59956495.

Відповідно до п. 3 розділу ХІ Порядку, за наявності підстав, визначених у пункті 2 цього розділу, Організатор негайно зупиняє електронні торги (торги за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом, про що складає акт про зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) з фіксацією підстави та рішення про їх зупинення. З моменту зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом строки електронних торгів автоматично зупиняються.

У разі усунення підстав для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною), визначених у пункті 2 цього розділу (в тому числі набрання судовим рішенням законної сили про відмову в задоволенні позову, про закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду), Організатор з дотриманням вимог цього Порядку засобами Системи здійснює заходи щодо відновлення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) у цілому або за окремим лотом із збереженням попередніх умов їх проведення та без уцінки майна. Інформація про відновлення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) не пізніше наступного робочого дня з дня їх відновлення засобами Системи розміщується на Веб-сайті та надсилається усім учасникам в їх особисті кабінети. Інформація про відновлення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) обов`язково повинна містити підстави для відновлення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) та дату і час їх початку.

В матеріалах даної справи відсутні докази складання Організатором Акта про зупинення електронних торгів та докази про відновлення електронних торгів.

Доводи відповідача 3 про те, що в процесі перевірки майнового стану боржника, приватним виконавцем встановлено, що боржник АТ «К.Енерго» володіє об`єктом нерухомого майна на праві власності трансформаторною підстанцією ТП-1114 (літ. А), загальною площею 62,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Некрасівська, 4-б, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.09.2019 №180551826 (т.1 а.с. 249), а тому, за твердженням відповідача 3, право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за АТ «К.Енерго» на момент проведення торгів не оскаржувалось та не оспорювалось, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки листом від 18.10.2019 №062/06/08-9032 Департамент комунальної власності м. Києва повідомив Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюк Н.В. про те, що арештоване нерухоме майно АТ «К.Енерго», яке передано на реалізацію в рамках виконавчого провадження №59956634 - ТП-1114 на вул. Некрасівській, 4-б, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі - власникові.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №910/3755/18.

Таким чином, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.09.2019 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за АТ "К.Енерго" не може свідчити про те, що власник нерухомого майна - територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради втратив таке право.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19.

Верховний Суд у своїх постановах від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 зазначив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.12.2019 у справі №916/1041/17 вказав, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/15518/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2021, встановлено факт належності будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000, загальною площею 62,9 кв.м. на вул. Некрасівській, 4-Б у м. Києві, станом на дату проведення прилюдних торгів на праві комунальної власності територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради та як наслідок визнано недійсним свідоцтво про право власності від 07.11.2019 №17539, видане Приватному підприємству «Сафітель Люкс» за наслідками проведення оспорюваних прилюдних торгів, а відтак дані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/15518/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2021, визнано право власності на спірне майно за територіальною громадою м. Києва та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 07.11.2019 №17539, видане Приватному підприємству «Сафітель Люкс» за наслідками проведення оспорюваних прилюдних торгів, позивач позбавлений права на майно, отримане ним за результатами проведення спірних електронних торгів, та за яке позивачем сплачено кошти у повному обсязі, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи відповідача 2 про те, що обставини встановлені під час розгляду справи не можуть мати юридичних наслідків при розгляді даної справи, оскільки Приватний виконавець Павлюк Н.В. не брав участі у розгляді справи, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки положення ч. 4 ст. 75 ГПК України не вимагає наявності одних і тих самих сторін, за вказаною нормою необхідним є лише встановлення обставин щодо особи, які не підлягають повторному доказуванню.

Щодо наданого відповідачем 3 до апеляційної скарги листа-відповіді Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №22129/4-22 від 18.08.2022, то вказаний доказ судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, з огляду на положення 269 ГПК України, оскільки наданий відповідачем 3 доказ виник після ухвалення рішення суду у даній справі, тобто є новим доказом, що виключає прийняття його до розгляду судом апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у вказаній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі 916/4692/15.

Доводи відповідача 3 про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.01.2020 у справі №367/6231/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц, судом апеляційної до уваги не приймаються, оскільки справа №367/6231/16-ц та дана справа не є релевантними. Щодо висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц, то такий висновок не може бути врахований, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України врахуванню підлягають висновки Верховного Суду.

Доводи третьої особи 4 щодо не врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №925/529/17, від 10.05.2018 у справі №755/21826/15-ц про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійних спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними також не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки при розгляді даної справи судом було встановлено допущені Організатором торгів порушення положень Порядку щодо зупинення електронних торгів.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги відповідача 3 та третьої особи 4 задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21

4. Судові витрати за подання апеляційних скарг покласти на Акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича.

5. Матеріали справи № 910/18727/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак