Постанова

від 09.12.2022 по справі 640/10730/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10730/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "САЛКОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "САЛКОМ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю юридична фірма «САЛКОМ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0003934208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та стосуються того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, у зв`язку з помилковим застосуванням відповідачем положень статті 127 Податкового кодексу України, так як правопорушення вчинені позивачем вперше протягом 1095 днів, що виключає можливість застосування підвищеного розміру відповідальності.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу від 16 січня 2019 року № 463, направлень на проведення перевірки від 28 січня 2019 року № 112/26-15-42-08, № 116/26-15-42-08 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «САЛКОМ» (код 21556368) з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2015 року по30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої скалено акт від 15 лютого 2019 року № 005/26-15-42-08-21556368.

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема порушення підпунктів 1.7.16, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпунктів 16.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4, пункту 168.4 статті 168, пункту 57.1 статті 57, пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим встановлено заниження податкового зобов`язання по військовому збору в сумі 14 073,84 грн ( в тому числі: за 1 квартал 2016 - 10 500,00 грн та 2 квартал 2017 - 3 573,84 грн) та несвоєчасну сплату на загальну суму 25 822,84 грн ( в тому числі за грудень 2016 року - 25 822,84 грн).

На підставі висновку акта перевірки, 07 березня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002934208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 32292,64 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 14075,84 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 216,80 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 14 травня 2019 року №21965/6/99-99-11-05-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до cуду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв правомірно, а позивачем не надано належних документальних доказів на спростування висновків контролюючого органу, відтак спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею18та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до частини 1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з частиною 1 статті 115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, вимогами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України встановлена відповідальність платника податків, у тому числі податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. При цьому міра відповідальності (розмір штрафних санкцій) за правопорушення залежить від суми податку, яка не була сплачена внаслідок правопорушення, та від повторюваності правопорушення. Тобто, склад правопорушення за цією нормою передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись.

Так, суд зазначає, що диспозиція статті 127 Податкового кодексу України передбачає три форми її вчинення - не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів.

Податкове правопорушення, передбачене статтею 127 Податкового кодексу України, за своїм характером полягає у не нарахуванні та/або неутриманні та/або несплаті податку при виплаті доходу на користь іншого платника.

Тобто, порушення, передбачене статтею 127 Податкового кодексу України, є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податку або ж такі ді були вчинені сукупно.

В подальшому, під час проведення інших виплат, таке не нарахування (неутримання або несплата) є іншими діями, які містять ознаки складу податкового правопорушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено факт несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, за які застосовано відповідальність за статтею 127 Податкового кодексу України.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому, платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 Податкового кодексу України та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

За змістом статті 127 Податкового кодексу України, розмір штрафних (фінансових) санкцій за вчинення відповідного порушення визначається (обчислюється) виходячи із кількості вчинених порушень платником податків (податковим агентом) протягом певного періоду часу.

Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання, та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Тому, у разі виявлення під час проведення контролюючим органом однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) сум податку до або під час виплати ним доходу на користь іншого платника податку, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень протягом встановленого строку (одне, два, три і більше), застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України - 25%, 50% та 75%.

З розрахунку штрафних санкцій та пені встановлено, що за перевіряємий період, контролюючим органом виявлено, що ТОВ «САЛКОМ» неодноразово порушувало податкове законодавство в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, в результаті чого за перше порушення до позивачу застосовано суму штрафної санкції у розмірі 25% суми податку, що підлягало нарахуванню та/або сплаті до бюджету податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, за друге порушення, вчинене повторно протягом 1095 днів з дати першого - у розмірі 50% та надалі у розмірі 75% (аналогічні дії, вчинені платником податків (підприємством) протягом 1095 днів втретє та більше).

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про неправомірне застосування податковим органом сум (розміру) штрафних санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України.

Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

При цьому, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Податкового кодексу України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеного у постановах від 02 березня 2018 року у справі № 820/6196/16, від 22 травня 2018 року у справі № 820/6437/16, від 31 липня 2018 року у справі № 820/4767/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "САЛКОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги також - відсутні.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "САЛКОМ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "САЛКОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко