Постанова

від 13.12.2022 по справі 500/6611/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3239/22

Справа № 500/6611/18

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року в частині повернення доповнень до позову та заяви про зміну доповнень до предмету позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,Ізмаїльського міськрайонноговідділу державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїв Одеськійобласті,Державного підприємства«Сетам» провизнання правочинунедійсним, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 ,Ізмаїльського міськрайонноговідділу державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїв Одеськійобласті,Державного підприємства«Сетам» провизнання правочинунедійсним (а.с.2-4).

24 липня 2020 року ОСОБА_1 подала до Ізмаїльського районного суду Одеської області доповнення до позову (а.с.24-25).

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до Ізмаїльського районного суду Одеської області доповнення до позову, в яких просила прийняти додаткові позовні вимоги (а.с.26).

09 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала ра Ізмаїльського районного суду Одеської області заяву про зміну позовної заяви, в якій просила суд викласти позовні вимоги в редакції, вказаній у поданій заяві (а.с.27-28).

03 березня 2021 року ОСОБА_1 подала ра Ізмаїльського районного суду Одеської області заяву про доповнення підстав позову (а.с.33-35).

12 квітня 2021 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області доповнення до позову ОСОБА_1 від 24.07.2020 року та 03.03.2021 року у виді додаткових підстав позову прийнято.

У прийнятті доповнень до позову ОСОБА_1 від 09 вересня 2020 року та заяви про зміну позовної заяви ОСОБА_1 від 09 листопада 2020 року у виді доповнень до предмету позову відмовлено та повернуто позивачці.

Роз`яснено позивачці право на звернення до суду із вказаними вимогами на загальних підставах (а.с.46-47).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду від 12.04.2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з розглядом позовних вимог, викладених в заяві до позову ОСОБА_1 від 09.09.2020 року і заяві про зміну позовних вимог ОСОБА_1 від 09.11.2020 року у вигляді доповнень до предмету позову (а.с.48-51).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За змістом ст. 369 ЦПК України, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення.

Частиною 1ст.367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка доповнила позовні вимоги одночасно новими підставами та новим предметом, у зв`язку з чим з урахуванням думки представників сторін, висновків Верховного Суду суд вважав за необхідне заяви про доповнення до позову у виді додаткових підстав позову від 24.07.2020 року та 03.03.2021 року - прийняти, у прийнятті заяв у виді доповнень до предмету позову від 09.09.2020 року та 09.11.2020 року - відмовити та повернути позивачці.

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт вважає, що оскаржувана ухвалу повинна бути скасована в частині відмови у прийнятті заяви від 09.09.2020 року, відмови у прийнятті заяви про зміну позовних вимог від 09.11.2020 року у вигляді доповнень до позову.

Так, апелянт в доводах апеляційної скарги посилається на висновки Верховного Суду та норми ГПК України, згідно яких, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет позову або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Апеляційний суд частково погоджується із вказаними доводами апеляційної скарги та вказує наступне.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Так, підстави позову обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача. Предмет позову матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем подано як заяву про додаткові підстави позову так і заяву, в якій фактично викладені додаткові позовні вимоги. Вказане підтверджується позивачем та наголошується апелянтом в апеляційній скарзі.

Виходячи з того, що ухвала в частині прийняття заяв від 24.07.2020 року та 03.03.2021 року у виді додаткових підстав позову, апелянтом не оскаржується то апеляційним судом не досліджується оскаржувана ухвала в цій частині.

Щодо висновку суду першої інстанції щодо повернення заяви позивача від 09 вересня 2020 року та заяви про зміну позовної заяви ОСОБА_1 від 09 листопада 2020 року у виді доповнень до предмету позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповіднодоп.2ч.1ст.49ЦПКУкраїнипозивачвправізбільшитиабозменшити розмір позовнихвимогдозакінченняпідготовчогозасіданняабодопочаткупершогосудовогозасідання,якщосправарозглядаєтьсявпорядкуспрощеногопозовногопровадження.Зач.3цієїстаттідозакінченняпідготовчогозасіданняпозивачмаєправозмінитипредметабопідставипозовушляхомподанняписьмовоїзаяви.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про саме доповнення позивачем підстав позову, а не зміну їх та прийняв вказані доповнення.

Також вбачається, що звертаючись із заявами 09.09.2020 року про доповнення до позову та 09.11.2020 року та про зміну позовної заяви позивачем не висловлено волю про заміну позовних вимог, а лише доповнено вже існуючі вимоги новими, пов`язаними з первинними, позовними вимогами. Також, колегія суддів наголошує, що доповнення до підстав позову, прийняті судом першої інстанції, стосуються і нових позовних вимог, заявлених позивачем.

Крім того, як роз`яснив КГУ ВС в своїй постанові від 22.07.2021 в справі № 910/18389/20 особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, оскільки за обставинами даної справи позивачем було змінено, а фактично доповнено, позовні вимоги в зв`язку з появою нових фактичних обставин, які мають значення для справи, а також були збережені обставини та вимоги, на які вона посилалась при первісній подачі позову, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про наявність підстав для повернення заяв позивача.

Враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, суд першої інстанції порушив норми процесуального права: не встановив та не надав належної оцінки обставинам справи та належним чином не вмотивував своє рішення, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині її оскарження та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу скасовує в частині повернення доповнень до позову ОСОБА_1 від 09.09.2020 року та заяви про зміну позовної заяви ОСОБА_1 від 09.11.2020 року у виді доповнень до предмету позову та направляє справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду на підставі ст. 379 ЦПК України.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384,389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року в частині повернення доповнень до позову ОСОБА_1 від 09.09.2020 року та заяви про зміну позовної заяви ОСОБА_1 від 09.11.2020 року у виді доповнень до предмету позову скасувати та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 13.12.2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков