Постанова
від 06.12.2022 по справі 922/1815/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/1815/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

від апелянта РИБАК Яна на підставі Ордеру Серії АХ №1079066 від 03.12.2021р.;

від позивача БРАТАШ Ольга на підставі Ордеру Серії АХ №1085177 від 04.01.2022р.;

від 1-го відповідача не з`явився;

від 2-го відповідача не з`явився;

від третьої особи Бондур А.О. не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків, (вх.№3728 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 (суддя Прохоров С.А., час ухвалення судового рішення не зазначено, дата складення повного тексту - 25.11.2021р.)

за позовом: Фермерського господарства Лідія Хлевняк А.П., смт. Краснокутськ Краснокутського району, Харківської області,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до 2-го відповідача: Краснокутської селищної ради Харківської області, смт. Краснокутськ Краснокутського району, Харківської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - ОСОБА_1 , м.Харків, ОСОБА_2 , харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ,

про визнання права постійного користування ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Лідія" Хлевняк А.П. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Краснокутської селищної ради Харківської області, в якому просило суд визнати право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області), за Фермерським господарством Лідія ОСОБА_3 .

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі № 922/1815/20 позов задоволено повністю; визнано за Фермерським господарством "Лідія" ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області).

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи колегія суду першої інстанції дійшла висновку, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації позивач - Фермерське господарство «Лідія» ОСОБА_3 набув права та обов`язки землекористувача. Зі смертю його засновника - ОСОБА_3 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування (для ведення селянського (фермерського) господарства) згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії Б №047928, це право не припинилося.

За таких обставин суд вважав вимоги позивача щодо визнання за Фермерським господарством "Лідія" Хлевняк А.П. права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області), такими, що підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі № 922/1815/20 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі № 922/1815/20.

В обґрунтування наявності підстав для звернення до суду з відповідною апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що не брав участі у розгляді справи №922/1815/20, жодною із сторін не заявлялось клопотання про його залучення до участі у справі в якості співвідповідача, судом першої інстанції за власною ініціативою апелянт до участі у справі також не залучався, проте, дана справа має безпосередній влив на його законні права та інтереси.

Зокрема, апелянт наголошує, що частина спірної земельної ділянки загальною площею 12,83га ріллі, на яку було визнано право постійного користування позивача накладається земельна ділянка - загальною площею 10,1 га, яка перебуває в його приватній власності з 2019року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Факт користування земельними ділянками третіми особами, а не Фермерським господарством «Лідія» ОСОБА_3 був відомий позивачу, який всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України не повідомив суд про вказані обставини, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення також не було з`ясовано факт користування та перебування спірної ділянки у власності інших осіб.

Окрім викладеного, апелянт також зазначає, що відповідачами у даній справі позивачем було визначено лише Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутську селищну раду Харківської області, при цьому скаржника ОСОБА_1 в якості відповідача (співвідповідача) залучено не було.

Зазначене, на думку апелянта, не узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16, відповідно до якої у спорі, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №523/9076/16-ц, відповідно до якої пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача.

Отже, господарський суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Фермерського господарства «Лідія» Хлевняк А.П. фактично вирішив питання про право власності апелянта на землю, якого до участі у справі залучено не було, що свідчить про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом було повідомлено суд про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає суму сплачено судового збору в сумі 3153,00грн. та 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021р. поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20; встановлено сторонам у справі строк до 10.01.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 10.01.2022р. для подання заяв, клопотань тощо та призначено справу до розгляду на 12.01.2022р.

31.12.2021р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№15299), в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі

10.01.2022р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні (вх.№192).

10.01.2022р. 2-им відповідачем - Фермерським господарством Лідія Хлевняк А.П. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№231), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 залишити без змін.

11.01.2022р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат (вх.№293), в якій просить суд розподілити судові витрати по справі та стягнути Фермерського господарства Лідія Хлевняк А.П. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3153,00грн. та 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2022р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.01.2022р.) відкладено розгляд справи на 27.01.2022р.

20.01.2022р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№711).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №922/1815/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2022р. відкладено розгляд справи на 09.02.2022р.

08.02.2022р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№1529).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022р. оголошено в судовому засіданні перерву до 14.03.2022р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2022р. доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи №922/1815/20 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров`я учасників судового процесу; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2022р. повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.09.2022р.; ухвалено учасникам справи невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду; запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення, з метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу рекомендувати взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; явку представників учасників справи визнати необов`язковою; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

08.09.2022р. 2-им відповідачем Краснокутською селищною радою Харківської області подано до апеляційного господарського суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу за відсутності його представника. Крім того, зазначає, що не заперечує проти вимог апеляційної скарги.

08.09.2022р. 1-им відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2022р. оголошено в судовому засіданні перерву до 03.10.2022р. о 09:15 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); зобов`язано позивача направити на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази направлення надати суду; зобов`язано апелянта направити на адресу ОСОБА_2 копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, докази направлення надати суду; ухвалено учасникам справи невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду; запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення, з метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу рекомендувати взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; явку представників учасників справи визнано необов`язковою; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

22.09.2022р. апелянтом подано заяву про участь у всіх судових засіданнях в межах справи №922/1815/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon". Крім того, до вказаної заяви апелянтом долучено докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2022р. задоволено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Рибак Яни Василівни, про участь у судовому засіданні "03" жовтня 2022р. о 09:15год. у справі №922/1815/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити, ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

29.09.2022р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника (вх.№5535).

03.10.2022р. 2-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника (вх.№5610).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022р. відкладено розгляд справи на 17.10.2022р. о 09:15год.; задоволено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Рибак Яни Василівни, про участь у судовому засіданні "17" жовтня 2022р. о 09:15год. у справі №922/1815/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

14.10.2022р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника (вх.№6046).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2022р. оголошено в судовому засіданні перерву до 14.11.2022р. о 10:00год.; задоволено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Рибак Яни Василівни, про участь у судовому засіданні "14" листопада 2022р. о 10:00год. у справі №922/1815/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2022р., у зв`язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду клопотання у справі №922/1815/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.В., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2022р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2022р., зазначивши вірну дату та час наступного судового засідання, а саме: "06" грудня 2022р. о 14:15год.".

29.11.2022Р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника (вх.№7509).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.12.2022р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Крім того, апелянт просив суд розподілити судові витрати по справі та стягнути Фермерського господарства Лідія Хлевняк А.П. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3153,00грн. та 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники апелянта та позивача з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 22 лютого 1993 року Рішенням XIV сесії XXI скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Харківської області «Про наділення земель селянським (фермерським) господарствам на території району» розглянувши матеріали про створення фермерських господарств вирішено надати земельні ділянки у постійне користування для створення та розширення фермерських господарств громадянам в слідуючих розмірах - громадянину ОСОБА_4 - 13 га. ріллі із земель запасу для створення фермерського господарства (т.1 а.с.17).

Розпорядженням заступника голови Краснокутської районної Ради народних депутатів №18 від 16.03.1993року «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею» постановлено видати Державний акт на право постійного користування землею для створення фермерського господарства, яким передбачено надання у постійне користування 12,83 га ріллі із земель запасу Краснокутської селищної Ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №13 (т.1 а.с.18).

На підставі зазначеного рішення видано Державний акт на право постійного користування землею серії Б №047928, загальний розмір земельної ділянки, що передана в безстрокове і безоплатне користування становить 12,83 га. Дана земельна ділянка 12,83 га ріллі складається з двох: земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області (з 15.05.2015 року повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення покладено на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області); земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області (т.1 а.с.14-16).

03.03.1993р. зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство «Лідія» Хлевняк А.П. (свідоцтво НОМЕР_3 ) (т.1 а.с.19).

02.09.2004р. Фермерське господарство «Лідія» Хлевняк А.П. було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та присвоєно ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності 21223879.

Фермерське господарство «Лідія» Хлевняк А.П. діє до теперішнього часу, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.20-24).

Як зазначав в позовній заяві позивач, 09.04.2019р. головою Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. було направлено запит до Краснокутської селищної ради та ГУ Держкгеокадастру у Харківській області, в якому зазначав, що з загальнодоступних інформаційних джерел, а саме Публічної кадастрової карти України, йому стало відомо, що за земельною ділянкою загальною площею 12,83га, яка відповідно до координат (дві ділянки 1 площею 2,82га, 2 -10,1 га) відповідала земельній ділянці відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 встановлено інші межі та присвоєно кадастрові номери, а земельні ділянки поділені на менші за площею, відповідно на більшу кількість.

Тобто, фактично з земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, іншим особам (фізичними чи юридичними) було виділено земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

З огляду на те, що користувачем земельної ділянки загальною площею 12,83га є Фермерське господарство "Лідія" Хлевняк А.П., позивач просив надати пояснення щодо правових підстав виділення землі сільськогосподарського призначення іншим особам за рахунок землі, що знаходиться у господарства на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 (т. 1 а.с. 26-27).

17.04.2019р. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було надано відповідь на вказаний запит, в якому було повідомлено позивачу про те, що у будь-які документи, які підтверджують право постійного користування Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. на спірну земельну ділянку загальною площею 12,83га у ГУ Держгеокадастру у Харківській області відсутні (т.1 а.с.28).

В подальшому, 24.04.2020р. голова ФГ «Лідія» Хлевняк А.П. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою №02-09/405 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 12,83 (рілля).

Проте, наказом від 27.03.2020р. №6477-СГ (т.1 а.с.72) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до ст. 15-1, 122 Земельного кодексу України відмовило ФГ «Лідія» Хлевняк А.П. у наданні дозволу на розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості площею 2,82 та 10,01 га, розташованих за межами населених пунктів та території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Підставою відмови вказано, що за інформацією Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка площею 10,01 га має накладання на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб. Земельна ділянка площею 2,82 га розташована в межах населеного пункту с. Ситинки Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Аналогічна відмова також була надана 21.05.2020р. Виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Харківської області (т.1 а.с.70).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутська селищна рада Харківської області порушують та не визнають право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства «Лідія» ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928, мотивуючи свої дії тим, що позивач втратив своє право на користування землею, у зв`язку зі смертю засновника фермерського господарства «Лідія» ОСОБА_3 , а документів, які підтверджують право фермерського господарства на вказану земельну ділянку не має, натомість відповідачі мають право розпоряджатися спірною земельною ділянкою на власний розсуд, що призвело до того, що позивач не може користуватись спірною земельною ділянкою.

Як зазначав позивач, вказані дії відповідачів є незаконними, спрямовані на вчинення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки позивач не втратив право на постійне користування землею, що і стало підставою для звернення 10.06.2020р. Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Краснокутської селищної ради Харківської області, в якому просило суд визнати право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області), за Фермерським господарством Лідія Хлевняк А.П. (т.1 а.с.1-34).

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у даній справі позов задоволено повністю з підстав, викладених вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія з урахуванням меж перегляду оскаржуваного рішення визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

У відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Стаття 272 Господарського процесуального кодексу України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи. Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №910/22354/15, від 17.05.2018р. у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018р. у справі №910/18705/17, від 11.07.2018р. у справі №911/2635/17, від 11.07.2018р. у справі №5023/4734/12, від 21.09.2018р. у справі № 909/68/18, від 04.10.2018р. у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018р. у справі № 918/115/16, від 06.12.2018р. у справі №910/22354/15, від 11.12.2018р. у справі № 916/2878/14, від 18.12.2018р. у справі №911/1316/17, від 15.01.2019р. у справі № 7/74, від 27.02.2019р. у справі № 903/825/18, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019р. у справі №905/257/18, від 22.07.2019р. у справі № 911/2635/17, від 12.09.2019р. у справі № 905/946/18, від 12.09.2019р. у справі № 905/947/18, від 25.10.2019р. у справі №910/16430/14, від 05.05.2020р. у справі №910/9254/18.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2020р. у справі №910/13119/17.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є вимога Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області), за Фермерським господарством Лідія Хлевняк А.П.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутська селищна рада Харківської області порушують та не визнають право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства «Лідія» Хлевняк А.П., отже дії відповідачів є незаконними, спрямовані на вчинення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки позивач не втратив право на постійне користування землею.

На підтвердження позовних вимог позивачем було додано до матеріалів справи: копію Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 від 23.02.1993 р.; копію архівного витягу Рішення Краснокутської районної ради народних депутатів від 22.02.1993 р. «Про наділення земель селянським (фермерським) господарствам на території району»; копію розпорядження № 18 Краснокутської районної ради народних депутатів від 16.03.1993р. «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею»; копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 29.01.2016р.; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 27.04.2020р.; копію листа відділу у Краснокутському районі ГУ Держкгеокадастру у Харківській області від 14.02.2018 р. №27-20-0.23,25-121/115-18; копію запиту про надання інформації та документів фермерського господарства «Лідія» Хлевняк А.П. від 09.04.2019 р.; копію відповіді на запит ГУ Держгеокадастру у Харківській області; копію рішення господарського суду у Харківській області від 21.08.2019р. по справі №922/2548/18; копію наказу про призначення голови Фермерського господарства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 позов задоволено повністю; визнано за Фермерським господарством "Лідія" Хлевняк А.П. право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що апелянт ОСОБА_1 не була учасником судового процесу під час розгляду даної справи, а місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не вирішувалось питань щодо прав та обов`язків вказаної особи.

В обґрунтування наявності підстав для звернення з відповідною апеляційною скаргою скаржник посилається на те, що частина спірної земельної ділянки загальною площею 12,83га ріллі, на яку було визнано право постійного користування позивача, накладається на земельну ділянку, яка перебуває в його власності.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2019р. головою Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. було направлено запит до Краснокутської селищної ради та ГУ Держкгеокадастру у Харківській області, зі змісту якого вбачається, що позивач особисто повідомляв про те, що йому із загальнодоступних інформаційних джерел, а саме Публічної кадастрової карти стало відомо про поділ земельної ділянки 12,83 га ріллі на менші з присвоєнням кадастрових номерів, що свідчить про те, що вже станом на 09.04.2019р. позивач був обізнаний про факт накладання на земельну ділянку, на яку просив суд визнати право користування, меньших земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами (т. 1 а.с. 26-27).

Проте, наказом від 27.03.2020р. №6477-СГ (т.1 а.с.72) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до ст.15-1, 122 Земельного кодексу України відмовило ФГ «Лідія» Хлевняк А.П. у наданні дозволу на розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості площею 2,82 та 10,01 га, розташованих за межами населених пунктів та території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Підставою відмови вказано, що за інформацією Відділу у Краснокутському районі Головного управління держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка площею 10,01 га має накладання на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб. Зокрема, земельна ділянка площею 2,82 га розташована в межах населеного пункту с. Ситинки Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Крім того, судова колегія зазначає, що господарським судом Харківської області розглядалась справа №922/3615/21 за позовом Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , Фермерського господарства «АГРОСЛОБОДА» про:

- відновлення становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання - Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П., а саме відновити межі земельної ділянки в натурі шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б№047928 1993 загальною площею 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га, що розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельної ділянки площею 2,82 га що розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області) та зобов`язати внести відомості до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відомості щодо визнання за Фермерським господарством "Лідія" Хлевняк А.П. права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б№047928 1993 загальною площею 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га, що розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га що розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області);

- визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1296-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області виконати певні дії щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Фермерському господарству "Лідія" Хлевняк А.П.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3615/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

В межах розгляду справи №922/3615/21 господарським судом Харківської області було встановлено наступне:

«За інформацією Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка площею 10,01 га має накладання на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб. Земельна ділянка площею 2,82 га розташована в межах населеного пункту с. Ситники Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Відновлення меж земельних ділянок загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області) могло вплинути на права третіх осіб, у власності яких перебувають земельні ділянки, на які має накладання земельна ділянка площею 10,01 га, зокрема треті особи у справі: ОСОБА_1 та ФГ "АГРОСЛОБОДА"».

Окрім того, з письмових пояснень 1-го відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а також доданих до них документів, щодо обставин накладання спірної земельної ділянки загальною площею 12,83 га ріллі на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб (від 08.02.2022р. вх.№1529 т.2 а.с.188-190) вбачається, що на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10 січня 2019 року №№ 196-СГ, 194-СГ, 195-СГ, 200-СГ, 198-СГ земельна ділянка площею 10,1 га поділена на ділянки, що мають кадастрові номери:

- кадастровий номер 6323555100:03:001:0780, площа 2,0000га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, власник: гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 16.05.2019 року, відомості про сервітут, емфітевзис, суперфіцій: Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОСЛОБОДА", дата державної реєстрації: 23.08.2019 року;

- кадастровий номер 6323555100:03:001:0779, площа 2,0000га, цільові призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, власник: гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 16.05.219 року, відомості про сервітут, емфітевзис, суперфіцій: Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): ФЕРМЕРСЬКЕ] ГОСПОДАРСТВО "АГРОСЛОБОДА", дата державної реєстрації: 23.08.2019 року;

- кадастровий номер 6323555100:03:001:0778, площа 2,0000га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, власник: гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 16.05.2019 року, відомості про сервітут, емфітевзис, суперфіцій: Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОСЛОБОДА", дата державної реєстрації: 23.08.2019 року;

- кадастровий номер 6323555100:03:001:0777, площа 2,0000га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, власник: гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 16.05.2019 року, відомості про сервітут, емфітевзис, суперфіцій: Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОСЛОБОДА", дата державної реєстрації: 23.08.2019 року;

- кадастровий номер 6323555100:03:001:0776, площа 2,0000га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, власник: гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 16.05.2019 року, відомості про сервітут, емфітевзис, суперфіцій: Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОСЛОБОДА", дата державної реєстрації: 23.08.2019 року.

Згідно рішення Краснокутської селищної ради земельна ділянка, що орієнтовно має накладання на земельну ділянку площею 2,82 га та має кадастровий номер 6323555102:01:001:0024, площею 2,0000га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; місце розташування: Харківська область, Краснокутський район, с. Ситники, передана у приватну власність гр. ОСОБА_2 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 10.01.2020 року; підстава надання у власність земельної ділянки - рішення Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Також, до вказаних письмових пояснень додано картографічні матеріали орієнтовного місця накладання земельної ділянки площею 12,83 га на ділянки, які перебувають у власності третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також судова колегія зазначає, що наявними в матеріалах справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2019р. №166820362, 166824505, 166826225, 166815941, 166818614 (т.2 а.с.44-48) підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок:

6323555100:03:001:0780 - згідно з Договором купівлі-продажу від 16.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О. за реєстровим №910; державна реєстрація права власності проведена 16.05.2019, номер запису про право власності 31569611;

6323555100:03:001:0779 - згідно з Договором купівлі-продажу від 16.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О. за реєстровим №911; державна реєстрація права власності проведена 16.05.2019, номер запису про право власності 31569929;

6323555100:03:001:0778 - згідно з Договором купівлі-продажу від 16.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О. за реєстровим №912; державна реєстрація права власності проведена 16.05.2019, номер запису про право власності 31570131;

6323555100:03:001:0777 - згідно з Договором купівлі-продажу від 16.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О. за реєстровим №913; державна реєстрація права власності проведена 16.05.2019, номер запису про право власності 31570584;

6323555100:03:001:0776 - згідно з Договором купівлі-продажу від 16.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О. за реєстровим №914; державна реєстрація права власності проведена 16.05.2019, номер запису про право власності 31570791;

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2022о. №298728445 (т.2 а.с.221-222) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки: 6323555102:01:001:0024 згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2020р. посвідченого приватним нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області Гук Стефанією Юріївною за реєстровим №13, державна реєстрація права власності проведена 10.01.2020, номер запису про право власності 34992692.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що апелянт ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 10,1 га, а ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 2,82 га, які накладаються на земельну ділянку загальною площею 12,83га ріллі, на яку було визнано право постійного користування позивача в межах розгляду даної справи, у зв`язку із чим, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення має безпосередній влив на законні інтереси апелянта.

Проте, господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення зазначених обставин досліджено не було.

З огляду на встановлені обставини, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2022р. з метою забезпечення принципів рівності всіх учасників перед законом та судом, а також створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи було залучено апелянта - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки оскаржуване рішення має безпосередній вплив на їх законні інтереси.

Отже, на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 підлягає скасуванню, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Судова колегія також враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі Де Куббер проти Бельгії від 26.10.1984 та Рішення у справі Кастілло Альгар проти Іспанії від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як явну помилку (тобто помилку якої б не міг припуститись розумний суд), вона може порушити справедливість провадження (Справа Хамідов проти Росії).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Розглядаючи справу по суті у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів також зазначає наступне.

Як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є вимога Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області), за Фермерським господарством Лідія ОСОБА_3 .

Як зазначав позивач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутська селищна рада Харківської області порушують та не визнають право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства «Лідія» Хлевняк А.П., отже дії відповідачів є незаконними, спрямовані на вчинення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки позивач не втратив право на постійне користування землею.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що позивач визначив відповідачами лише Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутську селищну раду Харківської області, які нібито вчиняють перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позов це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17; від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною першою статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

За змістом наведених норм сторони це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №Б-39/02-09.

Тож, визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до частин 1- 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача/відповідачів у справі. Залучення відповідача/співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача/співвідповідача.

Можливість залучення до участі у справі відповідача/співвідповідача в апеляційного суду відсутня, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №925/440/18.

Крім того, судова колегія зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду справи вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18.

Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16, у спорі, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Під час апеляційного перегляду даної справи судом було встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що апелянт ОСОБА_1 з 2019 року (тобто, до моменту пред`явлення позову до суду - 10.06.2020р. та до ухвалення оскаржуваного рішення 25.11.2020р.) є власником земельних ділянок загальною площею 10,1 га, які накладаються на земельну ділянку загальною площею 12,83га ріллі, на яку було визнано право постійного користування позивача в межах розгляду даної справи, що свідчить про те, що оскаржуване рішення має безпосередній влив на законні права та інтереси апелянта, як власника земельної ділянки.

Проте, у даній справі позивач не звертався до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості співвідповідача, господарський суд першої інстанції відповідне питання в порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України, не вирішував, а суд апеляційної інстанції, в силу відповідних приписів Господарського процесуального кодексу України позбавлений такої можливості на стадії апеляційного провадження.

Враховуючи, що позов у даній справі Фермерським господарством «Лідія» ОСОБА_3 було пред`явлено лише до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутської селищної ради Харківської областіі, колегія суддів дійшла в висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийняття оскаржуваного судового рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 даним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Лідія Хлевняк А.П.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

11.01.2022р. апелянтом було подано до апеляційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат (вх.№293), в якій просить суд розподілити судові витрати по справі та стягнути Фермерського господарства Лідія Хлевняк А.П. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3153,00грн. та 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Наведене також підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/18954/17, від 16.06.2021р. у справі №904/1672/19, від 18.06.2020р. у справі №873/91/19, від 25.11.2020р. у справі №911/1006/19, від 07.07.2020р. у справі №914/1002/19, від 07.12.2020р. у справі №910/11361/19).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником скаржника Ломака Наді Андріївни було додано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 01.12.2021р. (надалі договір т.2 а.с.105-107), відповідно до умов якого Ломака Надія Андріївна (надалі - клієнт) доручає відповідно до чинного законодавства України, а Адвокатське бюро «Яни Рибак» (надалі - адвокат) приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі, умовах та в порядку, визначеному цим договором з питання апеляційного оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20, клієнт зобов`язаний оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, клієнт зобов`язаний сплати адвокату винагороду за надану допомогу (гонорар).

Пунктами 4.2. та 4.3. договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами у фіксованому розмірі та складає 15000,00грн. Гонорар сплачується клієнтом протягом 10 днів з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного рішення у справі (якщо інші строки сплати не визначені додатковими угодами до цього договору) у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок адвоката.

Таким чином, з умов укладеного між апелянтом та Адвокатським бюро «Яни Рибак» договору про надання правничої допомоги від 01.12.2021р. вбачається, що сторонами було погоджено фіксований розміру гонорару адвоката, у зв`язку із чим, детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020р.

До матеріалів справи представником апелянта також було долучено ордер на надання правничої допомоги Серія АХ№1079066 від 03.12.2021р., згідно якого адвокат Рибак Яна Василівна надає Ломака Надії Андріївні професійну правничу допомогу у Східному апеляційному господарському суді на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.12.2021р. (т.1 а.с.54).

Судова колегія, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані представником апелянта документи, в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018р. у справі №910/2170/18.

Крім того, судова колегія враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 23.12.2021р. у справі №923/560/17, від 10.11.2021р. у справі № 329/766/18, від 01.09.2021р. у справі № 178/1522/18.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність заперечень позивача, характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2020р. у справі №922/1815/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства Лідія Хлевняк А.П. (62002, Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 21223879) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3153,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2022р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя В.В. Лакіза

Суддя В.О. Фоміна


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	06.12.2022
Оприлюднено	15.12.2022
Номер документу	107862186
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Плахов Олексій Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.12.2022 по справі 922/1815/20СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/1815/20

Постанова від 06.12.2022

Постанова
від 06.12.2022 по справі 922/1815/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД