Рішення

від 30.11.2022 по справі 126/1224/18

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1224/18

Провадження № 2/126/1/2022

"30" листопада 2022 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

за участі представника позивача ПСП "Еліта" адвоката Куцяка Ф.Г.,

представників відповідачів ОСОБА_1 , Трача О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб» про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач приватне сільськогосподарське підприємство "Еліта" звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб» про визнання недійсним договору користування земельної ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та скасування його державної реєстрації з тих підстав, як стверджує, 05 лютого 2005 року між ПСП «Еліта» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, яка належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН № 072886, терміном на десять років та зареєстрований 18 жовтня 2006 року. Протягом дії договору позивач належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору. виконував свої обов`язки орендаря. 2008 року орендодавець ОСОБА_3 помер. Протягом 2008-2016 років земельну ділянку, що належала ОСОБА_3 ніхто не прийняв у спадщину і спадкоємці до позивача не звертались. Позивач протягом цього періоду використовував земельну ділянку на підставі договору оренди та закону України «Про оренду землі». В зв`язку з відсутністю спадкоємців на дану земельну ділянку позивач добросовісно виконував передбачені договором оренди земельної ділянки умови, а саме зобов`язання орендаря не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельної ділянки, після закінчення терміну договору оренди повернути орендодавцю орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням, здійснювати комплекс заходів щодо охорони орендованих земель згідно з чинним законодавством. 24 квітня 2018 року позивач дізнався про підписання договору № 1211 оренди землі від 10 липня 2017 року між ОСОБА_2 відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Осіївське», щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 0520483600:10:001:0170, яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай). Для перевірки достовірності цієї інформації позивач 02 травня 2018 р. замовив інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої дізнався про те що відповідач1 після смерті свого батька прийняла спадщину 12 травня 2017 року, право власності на земельну ділянку якої було зареєстровано 03 серпня 2017 року державним реєстратором Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області. Також позивач пересвідчився про реєстрацію 08 листопада 2017 р. договору оренди землі № 1211 від 10 липня 2017 року. Повторно звернувшись до державного реєстратора 05 травня 2018 року та замовивши інформаційну довідку № 122912803 щодо інформації про земельну ділянку кадастровий номер якої 0520483600:10:001:0170 позивач дізнався про реєстрацію 27 квітня 2018 року договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), № б/н від 01 квітня 2018 року. Відповідно цієї довідки правокористувачем земельної ділянки Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідач-2. За змістом ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом та відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № б/н від 01 квітня 2018 року був укладений з порушенням чинного законодавства, а саме:

-на підставі ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України, чого відповідач-1 не зробила;

-відповідно ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найм після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найм у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на складення договору припиняється;

- відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу стооку договору оренди землі у строк, встановлений ним договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який мас намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Після того, як 24 квітня 2018 року позивач дізнався про прийняття спадщини відповідачем-1, він звернувся до неї 04 травня 2018 року з листом про намір укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер якої 0520483600:10:001:0170, але відповідач-1 відмовився його отримувати. В зв`язку з цим позивачем на адресу відповідача-1 було направлено 05 травня 2018 р. рекомендований лист про намір укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 0520483600:10:001:0170, але дана пропозиція не може бути розглянута по причині того, що спірна земельна ділянка уже знаходиться в користуванні на підставі договору емфітевзису № б/н від 01 квітня 2018 року у відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу та ч.3 ст. 215 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2ст.152ЗК Українивизначено,що власникземельної ділянкиабо землекористувачможе вимагатиусунення будь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Просить визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), № б/н від 01 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Хлібороб», зареєстрованим державним реєстратором Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області 27 квітня 2018 р. та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідач-1заперечує протизадоволення позовнихвимог знаступних підстав.Позивач вказуєна те,що нимбуло укладеноз ОСОБА_3 ,її батьком,договір орендиземельної частки(паю),відповідно доякого вкористування переданаземельна ділянка,яка належалабатьку напідставі сертифікатуна правона земельнучастку (пай)РН №072886.Термін діїдоговору орендизакінчився 05лютого 2015р.Позивач маввивести зкористування орендовануплощу щев лютому2015р.Він цьогоне зробив,на данийчас здійснюючифактично самозахопленняїї земельноїділянки,що можев разіїї зверненнядо правоохороннихорганів передбачатиі відповідальність,передбачену чиннимзаконодавством.Не заслуговуютьна увагутакож зазначеннятого,що орендармає переважнеправо напоновлення відносинв зв`язкуз порушеннямзі сторонивідповідача-1строку повідомленняпро перехідправа власності,про щопозивачу нібитостало відомолише 24.04.2018р.Після отриманняв травні2018р.листа відПСП «Еліта»їй сталовідомо пропопередні відносини.Оскільки договоромне передбаченийжодний порядокйого поновлення,нею буланадана відповідьна заявупозивача провідсутність волевиявленняна укладанняз нимдоговору орендиземлі.Законом України«Про орендуземлі» визначаютьсяумови укладення,зміни,припинення іпоновлення договоруоренди землі.Відповідно доч.ч.1-5ст.33Закону України«Про орендуземлі» передбачено,що позакінченню строку,на якийбуло укладенодоговір орендиземлі,орендар,який належновиконував обов`язкиза цим договором, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект нової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної, комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. При наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. З досліджених матеріалів вбачається, що позивач не виконував ці вимоги. Оскільки змінився статус власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статуси сторін договору, а сам договір оренди земельної частки (паю) припинився, дані умови не розповсюджуються на договір оренди частки (паю), який до того ж закінчився більше трьох років тому. Договором від 05.02.2015 р. взагалі не передбачена процедура поновлення договору. Щодо вимог, встановлених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, а також відсутня одна із складових волевиявлення відповідача-1. З-за відсутності волевиявлення орендодавця на продовження дії договору оренди земельної ділянки, поновлення дії правочину суперечить ст. 319 ЦК України, оскільки реалізація права на поновлення договору можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін. На відміну від правовідносин оренди (найму) земельної ділянки, які регулюються ЗУ «Про оренду землі», правовідносини користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) регулюються гл. 33 ЦК України. Відповідно до ст.407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже емфітевзис безумовно є самостійним видом права користування чужим майном, який не є тотожним найму (оренді). За таких умов до спірних правовідносин не можна застосовувати положення ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а відтак відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог. При передачі в оренду земельної частки (паю) передається не конкретно визначена та сформована земельна ділянка, яка має кадастровий номер та визначене місцезнаходження, а право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах. У разі оренди земельної частки (паю) предметом договору оренди є право на земельну частку (пай), який перебуває в колективній власності, а право на таку земельну частку засвідчується сертифікатом. Відповідно до п. 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю. Враховуючи отримання відповідачем-1 державного акту, відбувся перехід права власності, що виключає будь-яку можливість заявляти про пролонгацію договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 . Після оформлення права власності на земельну ділянку площею 2,7815 га вона скористалась своїм правом власника, знаючи, що обмежень в користуванні земельної ділянки немає та передала належне їй майно в оренду ТОВ «Осіївське» на підставі договору оренди землі від 10.07.2017 р, який пізніше був розірваний за згодою сторін. 01.04. 2018 р. між нею та відповідачем-2 було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельною ділянкою площею 2,7815 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі строком дії до 01.04.2117 року. Отже, за домовленістю сторін та у відповідності до діючого законодавства, дія цього договору має припинитись 01 квітня 2117 р. Стверджує, що власник сам визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним. Ніхто не може позбавити власника права розпоряджатись своїм майном. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Тому не зрозуміло, які права позивача були порушені. Просить в позові відмовити.

Відповідач-2 ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» проти задоволенні позову заперечує з наступних підстав. Стверджує, що з часу набуття відповідачем-1 права власника земельної ділянки, будь-які які зобов`язання по договору між позивачем та ОСОБА_3 припинилися, що підтверджується наступним.

У разіоренди земельноїчастки (паю)предметом договоруоренди єправо наземельну частку(пай),що перебуваєу колективнійвласності,а правона такуземельну часткузасвідчується сертифікатом.Відповідно доп.17розділу X«Перехідні положення»ЗК Українисертифікати направо наземельну частку(пай),отримані громадянами,вважаються правовстановлюючимидокументами приреалізації нимиправа вимогина відведенняземельної частки(паю)в натурі(намісцевості)відповідно дозаконодавства.Сертифікат направо наземельну частку(пай)є дійснимдо виділеннявласникам земельнихчасток (паїв)у натуріземельних ділянокта видачіїм державнихактів направо приватноївласності наземлю.Формування земельноїділянки полягаєу визначенніземельної ділянкияк об`єктацивільних прав.Формування земельноїділянки передбачаєвизначення їїплощі,меж тавнесення інформаціїпро неїдо Державногоземельного кадастру.Формування земельнихділянок здійснюється,зокрема,за проектамиземлеустрою щодоорганізації територіїземельних часток(паїв).Сформовані земельніділянки підлягаютьдержавній реєстраціїу Державномуземельному кадастрі.Земельна ділянкавважається сформованоюз моментуприсвоєння їйкадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Згідно з п.п. "ґ" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). За змістом ст. 78 ЗК України право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на земельну ділянку набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з п. "а ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни на землі приватної власності. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема, на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним. Ніхто не може позбавити власника права розпоряджатись своїм майном. Це право є непорушним та гарантоване основним законом України, а саме Конституцією України. 01 квітня 2018 р. між відповідачами було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно якого товариству передається право користування земельною ділянкою площею 2,7815 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі строком дії до 01.04.2117 року. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно п. 9.1 договору емфітевзису, право користування земельною ділянкою виникає у АФ «Хлібороб» з моменту державної реєстрації цього права. Державна реєстрація правочину була проведена 27.04.2018 р. державним реєстратором Бершадської РДА Андрейцовою Л.Р., номер запису про реєстрацію іншого речового права - 26005374 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, за домовленістю сторін та у відповідності діючого законодавства дія договору має припинитись 01 квітня 2117 р. Під час укладення договору емфітевзису від 01.04.2018 р. між товариством та відповідачем-1 додержано усіх необхідних вимог, встановлених ст.ст. 407-412 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України для подібного роду договорів (зокрема тих, що встановлені ЦК України. Так, зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а договір був спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Стверджує, що емфітевзис є самостійним видом права користування чужим майном, який не є тотожним найму (оренді) За таких умов до спірних правовідносин не можна застосовувати положення ч.1 ст.33 ЗУ України «Про оренду землі), а відтак відсутні будь-які правові підстави обґрунтування позовних вимог в цій частині. Взагалі не зрозуміло, які саме права позивача були порушені, оскільки відсутнє волевиявлення відповідача-1 на укладення договору оренди спірної земельної ділянки з позивачем. Тому просить відмовити в позові повністю, судові витрати покласти на позивача.

Згідно поданоївідповіді навідзив напозовну заявувідповідача-1протягом діїдоговору орендиземельної ділянкивід 05.02.2005року,укладеного міжпозивачем та ОСОБА_3 ,батьком відповідача-1,умови цьогодоговору нікимне оскаржувались. Відповідно змісту положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, та відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ЦК України наймач зобов`язаний повернути майно в стані, в якому воно було одержане, або у стані, обумовлено в договорі. Після того, як позивач дізнався про смерть орендодавця, він очікував звернення до нього спадкоємців орендодавця, але на протязі тривалого часу ніхто до позивача не звертався і відомості про наявність спадкоємців у позивача були відсутні. Тому відповідно до законодавства та договору він зобов`язаний був не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельної ділянки, після закінчення терміну договору оренди повернути орендодавцю орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням, здійснювати комплекс заходів щодо охорони орендованих земель згідно з чинним законодавством. По причині відсутності спадкоємця та збереження земельної ділянки для подальшого повернення її наявному спадкоємцеві в придатному стані позивач був змушений діяти в стані крайньої необхідності . Спадкоємиця ОСОБА_3 ОСОБА_2 , відповідач-1, після оформлення спадщини до позивача з претензією щодо повернення земельної ділянки не зверталась. У разі залишення позивачем земельної ділянки як нічийної, відбулося б погіршення даної земельної ділянки і втрата її придатності для використання за цільовим призначенням. Щодо нарахування орендної плати, то слід зазначити, що позивач добросовісно нараховував та депонував орендну плату в своїй бухгалтерії, за нарахованою орендною платою до позивача ніхто не звертався. Щодо строків, коли позивач дізнався про передачу земельної ділянки в оренду відповідачем-1, є підтвердження - копія договору № 1211 оренди землі від 10 липня 2017 року, за вхідною кореспонденцією позивача за № 3 від 24.04.2018 р„ отриманого від керівника ТОВ «Осіївське». Щодо заявлених відповідачем-1 умов того, що позивачем не були виконані вимоги ч.ч. 1-5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», то по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі в строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем в разі необхідності істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Слід зазначити, що позивач не мав такої можливості виконати вимоги ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» по причині того, що дізнався про спадкоємця ( відповідача-1) 24.04.2018 р., уже після укладення договору № 1211 оренди землі від 10 липня 2017 року, підписаного між ОСОБА_2 та ТОВ «Осіївське». Позивач стверджує, що порушене його переважне право на оренду спірної земельної ділянки.

В запереченні на цю відповідь відповідач-1 стверджує, що позовні вимоги є абсурдними, надуманими та незаконними, а відповідно такими, що не можуть бути задоволені судом. Обгрунтуваннями правомірності позовних вимог служить те, що позивач вказує про укладення 05.02.2005 р. між ПСП «Еліта» (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) договору оренди земельної ділянки (копія документа надана позивачем), відповідно до якого в користування позивача була передана земельна ділянка, яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку ( пай) РН № 072886 орендодавцю. Термін дії договору оренди землі (п. 2.3 договору) закінчився 05 лютого 2015 р. Також позовна заява містить інформацію про те, що враховуючи нібито продовження користування вказаною ділянкою в квітні 2018 р. дізнався про реєстрацію договору оренди землі на спірну земельну ділянку за іншою юридичною особою, а саме ТОВ «Осіївське». Стверджує, що саме ця земельна ділянка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) РН № 0728867 ОСОБА_3 . Також позивач зазначає, що в травні 2018 р. він дізнався про те, що ця ж земельна ділянка в черговий раз була передана в користування уже АФ «Хлібороб». Враховуючи наведене, а також нібито порушення, норм ч. 5 ст.31, ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», ч. 1 ст.777 ЦК Украйни, договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01.04.2018 р. слід визнати недійсним. договорі укладеному між ОСОБА_3 та позивачем вказано, що останній укладається між власником земельної ділянки ОСОБА_3 , яка належить йому на підставі державного акту на праві приватної власності, на землю, виданого Бершадською РДА 23.12.2004 р., та ПСП «Еліта». Отже в даному випадку мова напевне йде не про передачу права оренди на земельну частку (пай), а вказано, що має передаватись земельна ділянка яка виділена в натурі (на місцевості) адже правовстановлюючим документом служить державний акт, яка повинна мати кадастровий номер та місце знаходження. Предмет цього договору - земельна ділянка у фізичних гектарах. Договір взагалі не містить посилання на сертифікат на право приватної власності на землю. Слід зазначити, що в наданому договорі (п.4 прикінцевих положень) зазначено, що він набуває чинності з моменту його реєстрації у Бершадському районному відділі земельних ресурсів, а фактично зареєстрований в Осіївській сільській раді. Пунктом 2.3 договору оренди земельної ділянки встановлено термін його дії - з 05 лютого 2005 року 5 лютого 2015 року. Позивач не надає докази, нібито належного виконання умов договору при цьому і відкрито заявляє про права на земельну ділянку, яка вибула з його користування, принаймні останній мав її повернути (вивести з користування) орендовану площу ще в лютому 2015 р. Оскільки позивач цього не зробив, на даний час здійснюючи фактично самозахоплення її земельної ділянки, що може в разі звернення до правоохоронних органів передбачати відповідальність, передбачену чинним законодавством. Оскільки змінився статус власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору, а сам договір оренди земельної частки (паю) припинився, звертає увагу, що дані умови не розповсюджуються на договір оренди земельної частки (паю), який до того ж закінчився більше трьох років тому. Наданим договором від 05.02.2015 р. взагалі не передбачена процедура поновлення договору, відповідно до вимог, встановлених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендар має переважне право поновлення його на новий строк, а також відсутня одна із складових-волевиявлення відповідача-1. За відсутності волевиявлення орендодавця на продовження дії договору оренди земельної ділянки, поновлення дії правочину суперечить ст. 319 ЦК України, оскільки реалізація права на поновлення договору можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін. На відміну від правовідносин оренди (найму) земельної ділянки, які регулюються ЗУ «Про оренду землі», правовідносини користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) регулюються главою 33 ЦК України. Відповідно до ст.407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Відповідно до ст.408 ЦК України, строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором. Згідно ст.410 ЦК України, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору, землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом, землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. Отже емфітевзис безумовно є самостійним видом права користування чужим майном, який не є тотожним найму (оренді). За таких умов до спірних правовідносин не можна застосовувати положення ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», а відтак відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог. На момент оформлення в 2017 р. прав на спірну земельну ділянку позивач вже втратив право оренди земельної частки паю. На думку відповідача-1, спроба позбавлення особи як власника належного йому майна є рейдерством, взагалі не підпадає під загальнолюдські та демократичні норми, затверджені в суспільстві та носить кабальну форму. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням викладеного взагалі не зрозуміло, які саме права позивача були порушені. Договірні відносини між ОСОБА_3 та ПСП «Еліта», якщо і могли мати місце, то давно закінчили свою дію, а отже звинувачення в необхідності повідомлення позивача про перехід права власності, порушення з її сторони першочерговості пролонгування умов оренди на її земельну ділянку тощо є надуманими та незаконними. Укладений між нею та Агрофірмою «Хлібороб» у формі ТОВ договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01.04.2018 р. відповідає її внутрішньому волевиявленню, містить необхідні передбачені законодавством та домовленістю умови та належним чином зареєстрований, а отже і відсутні підстави визнання його недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05 лютого 2005 року між ПСП «Еліта» та ОСОБА_3 , батьком відповідача-1, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2.87 умовних кадастрових гектари, яка належала орендодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН № 072886, терміном на десять років та зареєстрований 18 жовтня 2006 року в Осіївській сільській раді Бершадського району Вінницької області, реєстраційний запис № 5. Протягом дії договору позивач належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору. виконував свої обов`язки орендаря. ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 помер. Ці факти визнаються учасниками справи, суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому вони не підлягають доказуванню.

Сторони не заперечують, що укладеним 05.02.2005 року договором оренди нічиї права порушені не були, з відповідним позовом до суду ніхто не звертався.

Протягом 2008-2016 років земельну ділянку, що належала ОСОБА_3 ніхто не прийняв у спадщину і спадкоємці до позивача не звертались, позивач протягом всього цього періоду використовував земельну ділянку на підставі договору оренди, орендну плату депонував на банківських рахунках, оскільки за нею ніхто не звертався.

Діюче до 01.01.2013 р. законодавство визначало: відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 виключено на підставі Закону №1878-VI від 11.02.2010р.); відповідно ст. 20 Закону «Про оренду землі», укладений договір оренди підлягає державній реєстрації, і право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 виключено на підставі Закону України №1878-VI від 11.02.2010р.).

Діюче після 01.01.2013 р. законодавство визначає, що: об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 в редакції Закону України №191-VIII від 12.02.2015р.); строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч. 1 ст. 19 зі змінами, внесеними згідно з Законом України №340-IX від 05.12.2019 р.).

Отже, у межах строку, визначеного укладеним договором оренди земельної ділянки, він має бути зареєстрований і набрати чинності, тобто має бути забезпечена повноцінна можливість реалізації всіх прав і можливостей, необхідних для господарської діяльності. Затягування з державною реєстрацією договору оренди впливає виключно на правомірність діяльності орендаря, котрий і є найбільш зацікавленою в державній реєстрації особою. Отримання власником орендної плати не залежить від набуття чинності договором оренди, адже він уже передав орендареві права користування земельною ділянкою. Право користування і є предметом оплати, відлік якого починається з моменту укладення договору. А договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 помер, з цього часу відкрилась спадщина на його майно, в тому числі і на спірну земельну частку (пай).

Відповідно доч.5ст.1268ЦК Українинезалежно відчасу прийняттяспадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто цей земельний пай з вищевказаної дати став належати відповідачу-1.

Відповідно до п.п. 2.3, 3 договору оренди землі в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника, договір не втрачає чинності після заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) державним актом на право власності на земельну ділянку.

18.10.2016 року строк договору оренди земельної ділянки (паю), зареєстрованого 18.10.2006 року, закінчився, але позивач продовжував відкрито, добросовісно користуватися нею, депонувати орендну плату на рахунках підприємства, оскільки йому не був відомий власник (спадкоємець після смерті ОСОБА_3 ).

На протязі місяця після закінчення строку договору оренди земельного паю, власник (в даному випадку - відповідач-1) не заперечувала проти продовження цього договору.

Відповідно до ст.33 ч.3 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час виникнення правовідносин у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тому, у відповідності до ч.6 ст. 33 цього Закону в редакції станом на час спірних правовідносин, цей договір був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 05.02.2005 року, зареєстрованим 18.10.2006 року.

Спадкоємець орендодавця відповідачка-1 оформила спадщину на батьків земельний пай, 14.12.2016 року отримавши свідоцтво про право на спадщину.

03.08.2017 року нею було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483600:10:001:0170, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

10.07.2017 року відповідачка-1 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Осіївське», який розірвали за згодою сторін, що підтверджується інформаційною довідкою № 122507103.

01.08.2018 року відповідачка-1 уклала договір користування цією ж ділянкою для сільськогосподарських потреб з відповідачем-2 ТОВ «Агрофірма «Хлібороб», про що позивач взнав тільки 05.05.2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 122912803.

Ні про оформлення державного акту на право власності, ні про намір укласти договір користування земельною ділянкою з іншою особою відповідачка-1 позивачеві не повідомила жодним чином, чим порушила загальні засади цивільного законодавства, серед яких і добросовісність.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено в ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Загальні положення щодо переважного права наймача на укладення договору найму на новий строк також закріплено в ч. 1 ст. 777 ЦК України, відповідно до якої наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, що наділена переважним правом, можливість реалізації переважного права орендарем прямо пов`язана з наявністю пропозицій, які містять виключно рівні умови з умовами орендаря, інакше не суперечило б праву та інтересу власника розпорядитися своїм майном на більш сприятливих умовах.

Відповідачі стверджують, що договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами - власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є конкретна земельна ділянка, яка має ідентифікуючі ознаки, а сторонами - власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки. Стверджують, що з моменту виділення земельної частки (паю) натурі (на місцевості) з відповідним кадастровим номером та реєстрацію права власності на землю за відповідачем-1 03.08.2017 року, як за спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_3 , сертифікат, на підставі якого 05.02.2005 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_3 та ПСП «Еліта» і поновлено після закінчення десятирічного строку, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю) є припиненим.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, грунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності, добросовісності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивач уклав договір оренди земельного паю із ОСОБА_3 як з власником сертифікату про право на земельну частку (пай). Вказаний сертифікат вважався правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання відповідачкою державного акту на право власності на землю, що відповідає пункту 17 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом нрава власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Разом із тим положення ст. 79-1 ЗК України, ст. З Закону України «Про оренду землі» щодо визначення об`єкта оренди поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю) з урахуванням певних особливостей.

Так, Указом Президента України від 03 грудня 1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", розділом ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок складати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п`ятій ст. 33 цього Закону передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк позивач був позбавлений можливості, оскільки йому не було відомо про нового власника земельної ділянки.

Тому, відповідно до ч.3 ст. 33 Закону та ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, при відсутності заперечень з боку власника позивач користувався і користується спірною земельною ділянкою на умовах договору оренди земельної частки (паю) від 05.02.2005 року.

За змістом договору оренди земельної частки (паю), укладеного між позивачем та ОСОБА_3 у 2005 році, у випадку отримання орендодавцем державного акта на право приватної власності на землю та виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін не припиняються.

Згідно частинідругій РозділуIXПерехідних положеньЗакону України«Про орендуземлі» післявиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)договір орендиземлі переукладаєтьсявідповідно додержавного актана правовласності наземельну ділянкуна тихсамих умовах,що іраніше укладений,і можебути зміненийлише зазгодою сторін.Припинення діїдоговору орендидопускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Про отримання державного акта на право приватної власності на землю відповідачка-1 не повідомила позивача, як орендаря. Про зазначені обставини позивач дізнався тільки 05.05.2018 р. із інформаційної довідки № 122912803 Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру гав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна). З цієї довідки позивач дізнався про те, що відповідачка-1 після смерті свого батька прийняла спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину, право власності на земельну ділянку було зареєстровано 03.08.2017, а також про реєстрацію 27.04.2018 року оспорюваного договору користування земельною ділянкою з відповідачем-2.

Позивач, як орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору і який має переважне право на укладення договору оренди землі, не міг передбачити момент отримання відповідачкою-1 державного акта, а відтак, і повідомити її про намір укласти договір оренди на новий строк, що не може розцінюватись як невиконання ним вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Не будучи повідомленим відповідачкою-1 про отримання нею державного акта на право власності на земельну ділянку, він не міг реалізувати право запропонувати їй переукладення договору оренди земельної ділянки, право на яку вже посвідчувалося державним актом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду .

Тому самевстановлення фактунедобросовісності дійорендодавця єпріоритетним длярозв`язанняспорів цієїкатегорії.Так уряді справВерховний Судзвертав увагуна приписист.3та ч.3ст.509ЦК України і наголошував, що в правовідносинах, зокрема, щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», саме добросовісність орендодавця, по- суті, становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою в спірних правовідносинах є орендар.

Посилання відповідачів на судову практику - постанови Верховного Суду від 19.03.2018 р.№ 924/468/14 та від 20.0-3.2018 р. № 922/2279/17суд розцінюєкритично,оскільки обставини вцих справахне єподібними дообставин справи,яка єпредметом розгляду.Під судовимирішеннями вподібних правовідносинахслід розумітитакі рішення,де схожіпредмет спору,підстави позову,зміст позовнихвимог тавстановлені фактичніобставини,а такожмає місцеоднакове матеріально-правоверегулювання спірнихправовідносин. У даному випадку наявний спір щодо переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки. Претензій ні до порядку укладання договору ні до його умов чи до виконання цього договору ні в кого - ні в орендодавця, ні в орендаря не було.

Виходячи звищенаведеного суд вважає що позов є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вредакції до01.01.2013(п.1ст.2)та редакціяйого ч.1п.1ст.2після 01.01.2013,ст.ст.1,3,14,18 20, 33,79-1,,ч.2розділу ІХПерехідних положеньЗакону України"Прооренду землі",ст.ст.3ч.1п.6,626,631,640(вред.,діючій до01.01.2013)ЦК України,керуючись ст.ст.4,5,7,11-13,76-83,89,259,263-265,268,273,354,355ЦПК України,суд -

ВИРІШИВ :

Позов приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (код ЄДРПОУ 31968683, вул. Народна 1, с. Війтівка Гайсинського району Вінницької області) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Хлібороб" (код ЄДРПОУ 30702633, с. Наливайка Голованівського району Кіровоградської області) про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № б/н від 01.04.2018, укладений між ОСОБА_2 та Агрофірмою "Хлібороб" у формі ТОВ код ЄДРПОУ 30702633, зареєстрований державним реєстратором Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області 27.04.2018.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за номером запису про інше речове право № 26005374 (кадастровий номер земельної ділянки 0520483600:10:001:0170) та направити рішення про скасування державної реєстрації іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за номером запису про інше речове право № 26005374 державному реєстратору Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текстрішення виготовлений 12.12.2022.

Суддя В. І. Гуцол