Постанова

від 20.07.2007 по справі 14/121-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/121-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.07.07                                                                                       Справа №14/121-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Єгорушкін В.В. (довіреність від 10.04.2007 р. без номеру);

від відповідача – Гуртовий С.А. (паспорт серії МО № 542780 від 08.05.1998 р., директор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційні скарги   Приватного підприємства «Юрма», м. Таврійськ Херсонської області

на рішення   господарського суду Херсонської області від 16.04.2007 р. у справі №14/121-ПД-07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сири Таврії»,                   м. Таврійськ Херсонської області

до відповідача    Приватного підприємства «Юрма», м. Таврійськ Херсонської області

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р. № 2170 склад колегії змінено, справу № 14/121-ПД-07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Шевченко Т.М., Яценко О.М.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

В судовому засіданні, розпочатому 04.07.2007 р., оголошувалась перерва до 20.07.2007 р.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за їх згодою по закінченні судового засідання оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.04.2007 р. у справі № 14/121-ПД-07 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу нежитлових виробничих приміщень, укладений 29.04.2004 р. між ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” та ПП “Юрма”, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Крамчаніним С.А. за реєстром № 1956, розташованих за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а. Зобов'язано ПП “Юрма” та ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” повернути одне одному все отримане за договором. Стягнуто з ПП “Юрма”  на користь ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, відповідач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за підписом директора Гуртового С.А.) , в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 16.04.2007 р. у справі № 14/121-ПД-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, вказує на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи. Заявив, що особа, яка розписалась у повідомленні про вручення поштового відправлення – Крижановська – не є працівником відповідача. Зазначає, що згідно  з листом відповідача від 19.01.2007 р. № 37/1 уповноваженими на отримання пошти від імені відповідача є Гуртовий С.А., а в його відсутність Скорик О.М. Крім того зауважив, що згідно з поштовим повідомленням датою відправлення ухвали про порушення провадження у справі є 22.03.2007 р., а датою отримання - 21.03.2007 р., що неможливо пояснити, як і те, що прийнята судом 06.03.2007 р. ухвала надіслана відповідачу лише 16.03.2007 р. Також вказує на те, що суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, незважаючи на те, що визнав явку сторін в судове засідання обов'язковою та витребував від відповідача певні докази.

Відповідач заявив, що судом не доведено обставин, які б свідчили про зацікавленість інших учасників ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії”, які володіли 90 % статутного фонду позивача, в укладенні спірного договору, адже згідно з протоколом № 1 від 23.04.2004 р. рішення про продаж майна позивача та погашення боргів прийнято учасниками з абсолютною більшістю голосів –  Арутюновим Ю.М. та Різаком М.І. (по 40 %), і голос нібито зацікавленого учасника Арутюнова М.Ю. (на той час також директор відповідача) не мав ніякого впливу на рішення цих учасників. У зв'язку з цим вважає, що судом безпідставно застосовано норми      абз. 12 ст. 25 та ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Також вважає безпідставними застосування судом норм ч. 11 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки зазначені в даних нормах повноваження надані лише керуючому санацією, а не ліквідатору.

Зауважив, що відсутність в матеріалах справи відомостей про сплату належних сум за спірним договором свідчить лише про факт неналежного виконання ліквідатором         Білоусовим І.В. своїх повноважень. На підтвердження оплати майна за договором надав копію роздруківки руху грошових коштів на рахунку відповідача в період з 28.04.2004 р. по   25.05.2004 р. Також вказав, що про повну оплату майна за договором було відомо іншому представнику позивача – Єгорушкіну І.В.

Вважає, що судом було порушено норми ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, що дають визначення збитків, оскільки в даному випадку це міг бути борг, а не збитки.

Посилається також на недослідження судом усіх обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оскільки позивачем не надано суду протокол № 2 від 24.04.2004 р., згідно з яким учасники позивача прийняли рішення про припинення ліквідації підприємства, припинення діяльності ліквідаційної комісії та продовження повноважень директора  Арутюнової Р.М., яка, крім того, не була звільнена з посади директора підприємства, що підтверджується витягом з її трудової книжки. У зв'язку з цим застосування судом ч. 2 ст. 203,   ч. 1 ст. 215  Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Закону України “Про господарські товариства” відповідач вважає помилковим.

Також вважає, що судом безпідставно не застосовано норми ст. 92 Цивільного кодексу України, згідно з якими у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Вказує на порушення судом першої інстанції норм ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-ІV, згідно з якими в разі внесення відомостей до Єдиного державного реєстру такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Вважає, що судом безпідставно не застосовано норми ст. 330 Цивільного кодексу України щодо прав добросовісного набувача.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2007 р. у справі          № 14/121-ПД-07 апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

У зв'язку з надходженням до Запорізького апеляційного господарського суду апеляційної скарги представника ПП “Юрма” Душиновой І.О. на рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2007 р. у даній справі Запорізьким апеляційним господарським судом було винесено ухвалу від 17.05.2007 р. про приєднання даної апеляційної скарги до розгляду апеляційної скарги ПП “Юрма” за підписом директора Гуртового С.А. Доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним вище.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, а також пояснив, що у наданій ним копії роздруківки руху грошових коштів на рахунку відповідача дата деяких платежів вказана раніше дати укладення договору, оскільки спірним договором була передбачена передоплата за майно. З цієї ж причини призначення платежу не містить посилання на спірний договір, оскільки на момент оплати договір ще не був укладений.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Зауважив, що з виписки про рух грошових коштів, на яку посилається відповідач, неможливо встановити, що оплата була здійснена саме за договором купівлі-продажу нерухомості від 29.04.2004 р. Крім того, загальна сума усіх платежів за даними банківськими виписками  складає 236482,24 грн., тоді як загальна сума договору складає 251650,24 грн. (тобто, різниця становить 15168,00 грн.) Сплачені відповідачем кошти надійшли на рахунок позивача незрозуміло за яким договором і не пішли на погашення заборгованості кредиторам – Податковій інспекції у м. Нова Каховка та ВАТ “Новокаховський завод плавлених сирів”, що фактично призвело до банкрутства ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії”.

Щодо протоколу № 2 від 24.04.2004 р. позивач зазначив, що згідно з актом прийому-передачі колишній юрист позивача Душинова І.О. у зв'язку з ліквідацією підприємства передала ліквідатору Білоусову І.В. документи, серед яких за 2004 рік був переданий лише один протокол зборів засновників – № 1 від 23.04.2004 р. Крім того, зазначив, що 24.04.2004 р. – субота, а збори учасників у вихідний день зазвичай не проводяться. Про існування протоколу № 2 від   24.04.2004 р. до подання відповідачем апеляційної скарги не було відомо ані ліквідатору, ані кредитору позивача – ВАТ “Новокаховський завод плавлених сирів”, який має декілька судових справ з відповідачем щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 29.04.2004 р., який є предметом розгляду у даній справі. У зв'язку з цим позивач вважає, що протокол № 2 від 24.04.2004 р. про скасування дії ліквідаційної комісії з'явився набагато пізніше, ніж дата його укладення, і є таким, що не відповідає дійсності.

Щодо зацікавлених сторін у договорі вказав, що згідно з особовою карткою № 1 Арутюнової Раїси Михайлівни – директора ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” – у п. 11 “Родинний стан” містяться такі дані: заміжня; муж – Юрій, 1956 р.н., син – Михайло, 1977 р.н.; син – Артем, 1987 р.н. Відповідно директор ПП “Юрма” Арутюнов Михайло Юрійович є сином Арутюнової Раїси Михайлівни – директора ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії”, а Арутюнов Юрій Миколайович, який підписав спірний договір за дорученням, є чоловіком Арутюнової Раїси Михайлівни. На думку позивача, уклавши спірний договір, пов'язані і зацікавлені особи намагалися вивести активи ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” на фірму, яку очолює їх син, врятувавши майно від податкової застави, яку було накладено 01.06.2004 р.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ліквідатор ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” Білоусов І.В. звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових виробничих приміщень, укладеного 29.04.2004 р. між ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” та ПП “Юрма”, та зобов'язання сторін повернути одна одній все отримане за даною угодою.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на укладення вказаного договору заінтересованими особами, внаслідок чого були завдані збитки кредиторам, оскільки в матеріалах про банкрутство боржника відсутні відомості про сплату належних сум за цим договором і таким чином договір є неукладеним. Крім того вказав на відсутність в директора ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” Арутюнової Р.М. необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання договору купівлі-продажу від 29.04.2004 р., оскільки повноваження на укладення таких договорів перейшли до створеної 23.04.2004 р. ліквідаційної комісії. У зв'язку з цим вважає укладений договір недійсним на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу від 29.04.2004 р. ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” передало у власність  ПП “Юрма” комплекс нежитлових виробничих приміщень, розташованих за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ,               вул. Промислова, 4-а.

З боку ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” договір підписаний Арутюновою Раїсою Михайлівною, діючою на підставі Статуту та наказу № 3 від 01.12.2001 р., з боку ПП “Юрма” – Арутюновим Юрієм Миколайовичем на підставі довіреності (а.с. 30, т. 1).

Однак, колегією суддів встановлено, що згідно з п. 2 протоколу зборів засновників ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” від 23.04.2004 р. № 1 засновниками та учасниками товариства Арутюновим Ю.М. та Різаком М.І. було вирішено створити ліквідаційну комісію для закриття ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” у складі  Арутюнової Р.М. та Джалої С.А.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р.           № 1576-XII в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, з дня призначення ліквідаційної  комісії  до  неї  переходять повноваження  по  управлінню  справами  товариства.

З моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної  комісії) припиняються повноваження інших органів щодо управління справами такої юридичної особи. Ці функції переходять до призначеної комісії. Дієздатність юридичної особи реалізується через призначену комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, після призначення 23.04.2004 р. ліквідаційної комісії директор ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” Арутюнова Р.М. не мала права підписувати 29.04.2004 р. договір купівлі-продажу нерухомості, оскільки такі повноваження перейшли до ліквідаційної комісії товариства. При цьому, як вбачається з протоколу № 1 від 23.04.2004 р., зборами засновників не було призначено голову ліквідаційної комісії, а тому Арутюнова Р.М. не мала також повноважень і голови ліквідаційної комісії.

З 01.01.2004 р. набув чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV, положення якого діяли на момент укладення спірної угоди. Згідно з ч. 2 ст. 203 даного Кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

В момент вчинення спірного правочину директор ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” Арутюнова Р.М. не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою недійсності правочину відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності правочину  кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про недійсність спірного договору купівлі-продажу в силу ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Надані відповідачем протоколи № 2 від 24.04.2004 р. та № 3 від 29.04.2004 р. не приймається колегією суддів у якості доказів з наступних причин.

У зв'язку з ліквідацією ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” колишній юрист товариства Душинова І.О. за актом приймання-передачі від 18.07.2006 р. (а.с. 51, т. 2) передала ліквідатору         Білоусову І.В. усі наявні документи товариства, у тому числі протоколи зборів засновників:    2001 р. № 1, 2; 2002 р. № 3; 2003 р. № 1; 2004 р. № 1. Таким чином, на момент передачі зазначених документів протоколи № 2 від 24.04.2004 р. та № 3 від 29.04.2004 р. були відсутні.

Зазначені протоколи не досліджувалися судом першої інстанції, а відповідач, всупереч вимог ст. 101 ГПК України, не обґрунтував неможливості подання їх до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Доводи відповідача щодо неправомірності застосування судом першої інстанції норм      ч. 11 ст. 17 даного Закону не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки з мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду вбачається, що суд дійшов висновку про  визнання договору купівлі-продажу недійсним з інших підстав – ч. ч. 1, 2 ст. 203,  ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача щодо неповідомлення його належним чином про час та місце судового розгляду справи судом першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи.

Так, згідно з абз. 3 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р.      № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її  розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній  заяві.  

У позовній заяві адресою ПП “Юрма” зазначено: вул. Промислова, 4-а, м. Таврійськ, Херсонська область, 74988. Іншої адреси відповідача на момент порушення провадження у справі господарському суду першої інстанції не було відомо.

Крім того, у наданій відповідачем копії свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходженням ПП “Юрма” зазначено: вул. Промислова, 4-а, м. Таврійськ, Херсонська область, 74988, тобто зазначена в позовній заяві адреса відповідача, на яку була направлена ухвала місцевого господарського суду, є його юридичною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Херсонської області від 06.03.2007 р. про порушення провадження у справі відправлена сторонам 12.03.2007 р. (згідно штампу вихідної кореспонденції суду) та згідно з поштовим повідомленням була вручена уповноваженій Крижановській 21.03.2007 р. (а.с. 35 т. 1). Поштове повідомлення з відміткою про вручення повернуто господарському суду 22.03.2007 р. (згідно штемпеля поштової установи).

Обов'язок щодо забезпечення пересилання та доставки поштових відправлень згідно з    п. 6 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, покладається на операторів поштового зв'язку, а тому господарський суд не зобов'язаний контролювати вручення відправленої ним кореспонденції  уповноваженим особам адресатів.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Доводи відповідача щодо відсутності у ліквідатора права на подання позову про визнання угод недійсними з підстав, не передбачених ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Херсонської області від 11.01.2006 р. у справі № 6/2-Б-06 ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора Білоусова І.В. (а.с. 13, т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи  у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також  припиняються повноваження  власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону  ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою  статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод  боржника;  вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, встановлений статтею 25 Закону перелік повноважень ліквідатора не є вичерпним і ліквідатор наділений також іншими повноваженнями, передбаченими даним Законом, зокрема й тими, що віднесені до повноважень керуючого санацією. Так, згідно з ч. 5   ст. 17 Закону керуючий санацією має право  подавати заяви  про  визнання  угод, укладених  боржником, недійсними. Ліквідатор як керівник банкрута не може бути обмежений у здійсненні відповідних повноважень, які складають зміст правосуб'єктності банкрута.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що подання ліквідатором позовів про визнання угод недійсними з інших підстав, аніж ті, що передбачені ч. 10 ст. 17 Закону, не суперечить нормам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Посилання відповідача на Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” є необґрунтованими, оскільки згідно п. 1 розділу VІІІ “Прикінцеві положення” даного Закону цей Закон набирає чинності з 01.07.2004 р., тобто на момент укладення договору купівлі-продажу (29.04.2004 р.) норми Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” ще не діяли.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно і  розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи  не  має  юридичної сили,  крім випадків, коли юридична особа доведе,  що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Колегією суддів встановлено, що спірний договір купівлі-продажу від 29.04.2004 р. був укладений між заінтересованими особами. Так, з особової картки № 1 (а.с. 66, т. 2) Арутюнової Раїси Михайлівни – директора ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” - вбачається її родинний зв'язок з Арутюновим Михайлом Юрійовичем (директором ПП “Юрма” - контрагента за спірним договором) та Арутюновим Юрієм Миколайовичем, який підписав спірний договір за дорученням. При цьому Арутюнов М.Ю. та Арутюнов Ю.М. були також засновниками та учасниками ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” (а.с. 16, т. 1), а Арутюнов Ю.М. безпосередньо приймав участь у прийнятті рішення про створення ліквідаційної комісії ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” (а.с. 11, т. 1). Відповідно, зазначені особи були обізнані щодо наявності обмежень повноважень директора товариства на укладення даного договору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, викладеного в апеляційній скарзі, про витребування у виконкому Новокаховської міської ради відомостей, що були внесені в ЄДРПОУ про ТОВ “Торговий дім “Сири Таврії” станом на      29.04.2004 р.

Посилання відповідача на норми ст. 388 Цивільного кодексу України щодо добросовісного набувача є безпідставними, оскільки позивач не довів факту сплати належних сум за договором купівлі-продажу від 29.04.2004 р. Так, надані відповідачем копії роздруківки руху грошових коштів на рахунку відповідача в період з 28.04.2004 р. по 25.05.2004 р. не містять посилань на договір, а дата начебто здійсненої передплати за договором (за поясненням відповідача) в сумі 170577,24 грн.  – 28.04.2004 р. – передує даті укладення договору купівлі-продажу (а.с. 84-97, т. 1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції надав правильну оцінку наявним доказам у справі і прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги відповідача на рішення господарського суду слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Судові витрати за апеляційними скаргами покладаються на їх заявника – відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства «Юрма», м. Таврійськ Херсонської області,  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 16.04.2007 р. у справі №14/121-ПД-07 залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова  Т.П."(переведений)"

 судді  Зубкова Т.П.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.