Постанова

від 13.11.2007 по справі 14/121-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/121-пд-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 листопада 2007 р.                                                                                    № 14/121-пд-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивачаЛогман Я.О. –довіреність від 05.11.2007 р.

відповідачаГуртовий С.А. –довіреність від 12.08.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного підприємства “Юрма”

на постанову від 20.07.2007 Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 14/121-ПД-07 господарського суду Херсонської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сири Таврії”

доПриватного підприємства “Юрма”

провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

У березні 2007 р. ліквідатор ТОВ “ТД “Сири Таврії” звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до ПП „Юрма” про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.04.2004 р. та повернення отриманого за угодою, посилаючись на приписи статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України „Про господарські товариства”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стосовно ТОВ “ТД “Сири Таврії” ухвалою від 16.12.2005 р. господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство.

Згідно укладеного між сторонами договору ТОВ „ТД “Сири Таврії” передало у власність ПП „Юрма” комплекс нежитлових виробничих приміщень.     

Угода, укладена із заінтересованою особою і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки, може бути визнана судом недійсною на підставі частини 11 статті 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідно до цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.04.2007 р. (суддя: Гридасов Ю.В.) позов задоволено, а саме, визнано недійсним договір купівлі –продажу комплексу нежитлових виробничих приміщень, укладеного 29.04.2004 р. між ТОВ „ТД “Сири Таврії” та ПП „Юрма”, та зобов'язано сторони повернути одне одному все отримане за договором купівлі –продажу від 29.04.2004 р., на підставі частини 1 статей 215, 216 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи судове рішення, суд дійшов висновку, що в момент укладення спірного договору особа, яка вчиняла правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на підставі вищевикладеного, що є недодержанням вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Подальшого схвалення спірного договору уповноваженими особами або органами підприємства не відбувалось.

Крім того, особи які підписували спірну угоду від 29.04.2004 р. є заінтересованими особами.

Згідно з абзацом 12 статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Згідно частини 10 статті 17 вказаного Закону ліквідатор має право відмовитись від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо, зокрема, виконання договору завдає збитків боржнику.

Згідно частини 11 статті 17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією (ліквідатора) відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

За апеляційною скаргою ПП „Юрма” Запорізький апеляційний господарський суд (судді: Зубкова Т.П., Шевченко Т.М., Яценко О.М.), переглянувши рішення від 16.04.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.07.2007р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПП „Юрма” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на те, що судами безпідставно були застосовані норми матеріального права, а саме абзац 12 статті 25 та частина 10 статті 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки у даному випадку відсутня процедура санації.

Крім того, заявник посилається на порушення судами під час розгляду справи приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.12.2005 р. порушена справа про банкрутство ТОВ “ТД “Сири Таврії”.

Постановою господарського суду Херсонської області від 11.01.2006 р. у справі № 6/2-Б-06 ліквідатором позивача призначено арбітражного керуючого Білоусова І.В.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ліквідатор ТОВ “ТД “Сири Таврії” звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до ПП „Юрма” про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.04.2004 р. та повернення отриманого за угодою на підставі приписів статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

          Під час здійснення апеляційного провадження Запорізький апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду Херсонської області, яким позовні вимоги задоволені, дійшов висновку, що за приписами статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перелік повноважень ліквідатора не є вичерпним і ліквідатор наділений також іншими повноваженнями, передбаченими даним Законом, зокрема й тими, що віднесені до повноважень керуючого санацією.

          У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначив, що подання ліквідатором позовів про визнання угод недійсними з інших підстав, аніж ті, що передбачені частиною 10 статті 17 Закону, не суперечить нормам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Проте, колегія суддів вважає даний висновок помилковим з наступних підстав.

Відповідно до суті й мети судової процедури ліквідації банкрута статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора, який приймає до свого відання майно боржника та вживає заходів з забезпечення його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом.

Крім того, з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, а саме, якщо:          

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Приписами пункту 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Наведена норма є спеціальною і передбачена для застосування судом виключно на стадії санації за відповідною заявою керуючого санацією.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.04.2007 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. у справі № 14/121-ПД-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Касаційну скаргу ПП “Юрма” задовольнити частково.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді                                                                                              Н. Волковицька

                                                                                                      Л. Рогач