Постанова

від 14.12.2022 по справі 640/19192/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19192/18 Головуючий у І інстанції - Гарник К.Ю.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Бєлової Л.В., Чаку Є.В.,

за участю секретаря Євгейчук Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фомальгаут-Волинь» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 з 01.02.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17.10.2006 на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03.02.2010 на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство «Фомальгаут-Волинь» та виключити спеціальний дозвіл на користування надрами №4057 від 17.10.2006 на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціальний дозвіл на користування надрами №5129 від 03.02.2010 на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство «Фомальгаут-Волинь» з переліку, наведеного у додатку №3 до наказу Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 з 01.02.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» задоволені.

Проте, постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Верховний суд, скасовуючи рішення судів, зазначив, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно у першу чергу вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року адміністративна справа №640/19192/18 прийнята до провадження та позовна заява Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення виявлених судом після відкриття провадження у справі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він вирішував спір в досудовому порядку, у зв`язку з чим звернувся зі скаргою до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України як вищого органу. За результатами розгляду скарги було надано відповідь від 12.10.2018, яка отримана позивачем 18.10.2018. Таким чином, на переконання апелянта, відсутні правові підстави стверджувати про пропуск строку звернення до суду, оскільки подання позовної заяви в листопаді 2018 року відбулося в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду представники сторін до суду не прибули, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно із ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Предметом даного позову є наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17.10.2006 на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03.02.2010 на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство «Фомальгаут-Волинь».

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що про винесення відповідачем оскаржуваного наказу позивачу було відомо з 09.03.2017, тобто, з дня отримання листа №4023/13/14-17 від 23.02.2017 (т.1, а.с. 67,68).

Разом з тим, із вказаною позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся 16.11.2018 (т.1, а.с. 45).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт зазначає, що він звертався зі скаргами безпосередньо до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України як вищого органу. За результатами розгляду його скарг Держгеонадра була надана відповідь за №20673/03/14-18 від 12.10.2018, яка отримана позивачем 18.10.2018.

Між тим, як правильно зауважує суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач дійсно звертався до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України з відповідними скаргами на наказ Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 №5, натомість, представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву надано копію листа №20673/03/14-18 від 12.10.2018, яким Державна служба геології та надр України повідомила про опрацювання листів Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» від 11.08.2018 №11 та від 11.08.2018 №12 щодо скасування та визнання протиправними наказів від 11.02.2017 №5 та від 01.02.2017 №50.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обізнаність позивача про наявність оскаржуваного наказу ще 09.03.2017, проте, з листами (а не з відповідними скаргами, як стверджує апелянт), позивач звернувся до відповідача лише у серпні 2018 року, тобто, майже через півтора роки після того, як він був обізнаний про винесення оскаржуваного ним наказу.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: Л.В. Бєлова

Є.В. Чаку