Постанова

від 12.12.2022 по справі 915/1172/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/1172/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 Ферлій А.А., Михайлов Г.В.,

від ОСОБА_2 участі не брали,

від ОСОБА_3 участі не брали,

від ОСОБА_4 участі не брали,

від ОСОБА_5 участі не брали,

від ОСОБА_6 участі не брали,

від ОСОБА_7 участі не брали,

від ОСОБА_8 участі не брали,

від ОСОБА_9 участі не брали,

від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022, прийняте суддею Ржепецьким В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 11.02.2022,

у справі №915/1172/20

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

- ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_9 ;

-Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради;

-Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ"

про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, скасування реєстраційних дій щодо зміни складу засновників, внесення до реєстру запису про виключення засновників та встановлення частки учасника товариства

та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

- ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_9

до відповідачів:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7

про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.10.2020 (вх.№12608/20 від 07.10.2020) просив:

-перевести права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 16.07.2020 та актом приймання-передачі від 16.07.2020, за якими ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 свою частку у товаристві у розмірі 14,28%, що становить в грошовому еквіваленті 500 грн, на покупця ОСОБА_1 ;

-перевести права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 21.07.2020 та актом приймання-передачі від 21.07.2020, за якими ОСОБА_3 продала ОСОБА_6 свою частку у товаристві у розмірі 11,428%, що становить в грошовому еквіваленті 400 грн, на покупця ОСОБА_1 ;

-перевести права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 16.07.2020 та актом приймання-передачі від 16.07.2020, за якими ОСОБА_4 продав ОСОБА_7 свою частку у товаристві у розмірі 14,28%, що становить в грошовому еквіваленті 500 грн, на покупця ОСОБА_1 ;

-скасувати зміни складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", внесені реєстратором Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області Крижанівською О.Б. до ЄДРПОУ записами №15101070009000669 від 20.07.2020, №15101070009000669 від 21.07.2020 та №15101070009000669 від 20.07.2020, за якими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 передали свої частки у статутному фонді товариства новим учасникам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

-внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис, за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягають виключенню з ЄДРПОУ, як учасники/засновники Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", а їх частки у статутному капіталі товариства включити до часток ОСОБА_1 та встановити частку учасника/засновника ОСОБА_1 в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" в грошовому еквіваленті 2500 грн та становитиме розмір 71,43%.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням переважного права позивача на придбання часток інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 20.10.2020 відкрито провадження у справі №915/1172/20.

30.12.2020 засобами поштового зв`язку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулися до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в якому просили здійснити переведення з покупців, а саме: з ОСОБА_5 на учасника/засновника ОСОБА_8 прав і обов`язків покупця 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", що становить 7,14%, яка в грошовому еквіваленті становить 250 грн; з ОСОБА_7 на учасника/засновника ОСОБА_8 прав і обов`язків покупця 1/2 частки у статутному капіталі товариства, що становить 7,14%, яка в грошовому еквіваленті становить 250 грн; з ОСОБА_6 на учасника/засновника ОСОБА_8 прав і обов`язків покупця 1/2 частки, у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", що становить 5,714%, яка в грошовому еквіваленті становить 200 грн (загалом на користь ОСОБА_8 в розмірі 12,854%, яка в грошовому еквіваленті становить 700 грн), а також здійснити переведення з покупців: з ОСОБА_5 на учасника/засновника ОСОБА_9 прав і обов`язків покупця 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", що становить 7,14%, яка в грошовому еквіваленті становить 250 грн; з ОСОБА_7 на учасника/засновника ОСОБА_9 прав і обов`язків покупця 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", що становить 7,14%, яка в грошовому еквіваленті становить 250 грн; з ОСОБА_6 на учасника/засновника ОСОБА_9 прав і обов`язків покупця 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", що становить 5,714%, яка в грошовому еквіваленті становить 200 грн (загалом на користь ОСОБА_9 в розмірі 12,854%, яка в грошовому еквіваленті становить 700 грн).

В обґрунтування вищенаведеного позову ОСОБА_8 та ОСОБА_9 послалися на порушення свого переважного права, як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", на придбання часток інших учасників даного товариства.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 у справі №915/1172/20 (суддя Ржепецький В.О.) позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції заяви від 06.10.2020 задоволено частково; переведено на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" від 16.07.2020 та актом приймання-передачі від 16.07.2020, за якими ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 свою частку у Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" у розмірі 14,28%, що становить у грошовому еквіваленті 500 грн; переведено на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" від 21.07.2020 та актом приймання-передачі від 21.07.2020, за якими ОСОБА_3 продала ОСОБА_6 свою частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" у розмірі 11,428%, що становить в грошовому еквіваленті 400 грн; переведено на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" від 16.07.2020 та актом приймання-передачі від 16.07.2020, за якими ОСОБА_4 продав ОСОБА_7 свою частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" у розмірі 14,28%, що становить в грошовому еквіваленті 500 грн; перераховано на користь ОСОБА_5 з депозитного рахунку Господарського суду Миколаївської області грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" було сплачено покупцем, що становить 500 грн, сплачені за квитанцією №ПН131 від 29.09.2021; перераховано на користь ОСОБА_6 з депозитного рахунку Господарського суду Миколаївської області грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" було сплачено покупцем, що становить 400 грн, сплачені за квитанцією №ПН131 від 29.09.2021; перераховано на користь ОСОБА_7 з депозитного рахунку Господарського суду Миколаївської області грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" було сплачено покупцем, що становить 500 грн, сплачені за квитанцією №ПН131 від 29.09.2021; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 625 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 625 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 625 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 625 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 625 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 625 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн; в решті вимог позову ОСОБА_1 в редакції від 06.10.2020 відмовлено; у задоволені позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства відмовлено; повернуто ОСОБА_8 з депозитного рахунку Господарського суду Миколаївської області грошову суму, яку за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства було сплачено покупцями, що становить 700 грн, сплачені за квитанцією №265210006 від 13.10.2021; повернуто ОСОБА_9 з депозитного рахунку Господарського суду Миколаївської області грошову суму, яку за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства було сплачено покупцями, що становить 700 грн, сплачені за квитанцією №265210005 від 13.10.2021.

Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський суд виходив з недотримання визначеної чинним законодавством процедури відчуження учасниками товариства з обмеженою відповідальністю своїх часток внаслідок неповідомленням ОСОБА_1 про намір продати відповідні частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", у зв`язку з чим позовні вимоги про переведення прав і обов`язків покупця є законними та обґрунтованими. У задоволенні решти вимог первісного позову Господарським судом Миколаївської області було відмовлено з огляду на неналежність способу захисту.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мотивоване тим, що, схваливши продаж ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" третім особам, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фактично відмовилися від реалізації переважного права на придбання цих часток.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 у справі №915/1172/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю, а позовну заяву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржники наголошують на тому, що шляхом подання до місцевого господарського суду уточненої позовної заяви від 06.10.2020, в якій, за твердженням апелянтів, позивачем за первісним позовом не було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 всупереч приписів процесуального закону одночасно змінив предмет і підстави первісного позову, що є неприпустимим та виключає можливість розгляду останнього. Крім того, апелянти зазначають про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про намір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" здійснити відчуження своїх часток у статутному капіталі вказаного товариства, оскільки повідомлявся про це усно. Водночас скаржники звертають увагу апеляційного господарського суду на те, що до 05.08.2020, тобто протягом наступних 30 днів з дня прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" оформленого протоколом №4/1 від 04.07.2020 рішення про надання згоди на відчуження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх часток у статутному капіталі вказаного товариства, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали право скористатись своїм переважним правом на придбання даних часток, проте останні протиправно були позбавлені цього права, оскільки договори купівлі-продажу зазначених часток між відповідачами укладено до спливу вищенаведеного строку, а саме: 16.07.2020 та 21.07.2020. Скаржники також стверджують про безпідставне застосування місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні правової позиції суду касаційної інстанції, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі №923/875/19, обставини якої є істотно відмінними від обставин даної справи, у той час як правовий висновок Верховного Суду, який міститься в постанові від 16.03.2021 у справі №911/178/20 та повинен був застосовуватися під час вирішення спору у цій справі, суд першої інстанції необґрунтовано проігнорував.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 04.10.2022 (вх.№913/22/Д7 від 12.10.2022) ОСОБА_1 зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 у справі №915/1172/20 залишити без змін. Зокрема, позивач за первісним позовом посилається на те, що позовні вимоги останнього обґрунтовані посиланням на порушення своїх прав учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", а саме: переважного права на придбання часток інших учасників товариства, при цьому вказані обставини, визначені в якості підстави позову, не були змінені протягом всього часу розгляду даної справи, чим спростовуються твердження апелянтів про одночасну зміну предмета і підстав позову в уточненій позовній заяві, всі визначені судом недоліки якої були усунуті, що підтверджується матеріалами справи. Позивач за первісним позовом також зауважує на тому, що відповідно до вимог чинного законодавства, які узгоджуються з положеннями статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", учасники даного товариства, які мали намір продати свою частку, зобов`язані були в письмовій формі повідомити про це інших учасників товариства, в тому числі і ОСОБА_1 , між тим останній про відповідні наміри протиправно не був повідомлений. Крім того, за твердженням ОСОБА_1 , переважне право апелянтів на придбання часток у вищенаведеному товаристві не було порушене, адже останні, будучи обізнаними про умови відчуження часток, на загальних зборах схвалили продаж цих часток третім особами, у зв`язку з чим фактично відмовилися від реалізації свого переважного права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. від 22.09.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз`яснено останнім про їх право в строк до 07.10.2022 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, а в подальшому ухвалою суду від 11.10.2022 призначено справу №915/1172/20 до розгляду на 16.11.2022 об 11:00.

Між тим у зв`язку з відсутністю в Південно-західному апеляційному господарському суді електроенергії, зумовленою проведенням в місті Одеса екстрених відключень з метою збалансування енергосистеми та уникнення аварій на обладнанні, судове засідання у справі №915/1172/20, призначене 16.11.2022 об 11:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 у справі №915/1172/20 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану; призначено дану справу до розгляду на 12.12.2022 об 11:00; попереджено учасників справи про те, що явка представників останніх у судовому засіданні 12.12.2022 обов`язковою не визнається, а також запропоновано їм надати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи без їх участі або заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 12.12.2022 представники ОСОБА_1 висловили заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представники інших учасників справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 було задоволено клопотання представника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката Григораш Катерини Михайлівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, при цьому вищенаведений представник апелянтів, яка повинна була брати участь у вищенаведеному судовому засіданні в режимі відеоконференції, отримала електронну копію даної ухвали суду, скріплену електронними цифровими підписами колегії суддів, на свою електронну адресу, зазначену у клопотанні б/н від 09.11.2022 (вх.№913/22/Д8 від 09.11.2022), та підтвердила факт отримання цієї ухвали шляхом надіслання до суду відповідного електронного листа.

Між тим 12.12.2022 представник скаржників на зв`язок не вийшла, про неможливість брати участь у вказаному судовому засіданні апеляційний господарський суд не повідомила, при цьому всі ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (частина п`ята статті 197 Господарського процесуального кодексу України), про що апелянтам було роз`яснено в ухвалі від 21.11.2022.

Колегією суддів також враховано, що явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні 12.12.2022 обов`язковою не визнавалась, а правова позиція скаржників викладена в їх апеляційній скарзі.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2012 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15101020000000669.

За умовами пунктів 1.1, 5.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", затвердженого рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом №1 від 07.02.2012, зі змінами, внесеними рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом №7 від 10.12.2012 (далі статут Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ"), дане товариство створене як суб`єкт підприємницької діяльності на підставі Законів України "Про господарські товариства" та "Про мисливське господарство та полювання", Господарського кодексу України, інших законів та законодавчих актів України. Для забезпечення діяльності товариства за рахунок майнових і грошових вкладів засновників створюється статутний фонд товариства у розмірі 3500 грн.

В силу пункту 5.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" засновник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному фонді одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження засновником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається за рішенням загальних зборів засновників.

Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" станом на 04.07.2020 були ОСОБА_4 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду 400 грн), ОСОБА_9 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_8 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 1100 грн), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.12.2020.

Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", оформленим протоколом №4/1 від 04.07.2020, одноголосно вирішено, зокрема: надати згоду ОСОБА_2 на відчуження своєї частки ОСОБА_5 ; надати згоду ОСОБА_4 на відчуження свої частки ОСОБА_7 ; надати згоду ОСОБА_3 на відчуження своєї частки ОСОБА_6 .

Відповідно до вищенаведеного протоколу №4/1 від 04.07.2020 на вказаних загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" були присутні учасники даного товариства: ОСОБА_9 (який володіє часткою у розмірі 14,286% статутного капіталу), ОСОБА_8 (який володіє часткою у розмірі 14,286% статутного капіталу), ОСОБА_4 (який володіє часткою у розмірі 14,286% статутного капіталу), ОСОБА_3 (яка володіє часткою у розмірі 11,428% статутного капіталу), ОСОБА_2 (який володіє часткою у розмірі 14,286% статутного капіталу), а також запрошені особі: ОСОБА_6 (директор даного товариства), громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у той час як ОСОБА_1 (учасник товариства, який володіє часткою у розмірі 31,428% статутного капіталу) участі у зборах не приймав у зв`язку з його відсутністю на них.

За договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" б/н від 16.07.2020 ОСОБА_2 відчужив свою частку у розмірі 14,28%, що в грошовому еквіваленті становить 500 грн, на користь ОСОБА_5 .

На підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" б/н від 16.07.2020 ОСОБА_4 відчужив свою частку у розмірі 14,28%, що в грошовому еквіваленті складає 500 грн, на користь ОСОБА_7 .

За договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" б/н від 21.07.2020 ОСОБА_3 відчужила свою частку у розмірі 11,428%, що становить в грошовому еквіваленті 400 грн, на користь ОСОБА_6 .

На виконання вказаних вище договорів купівлі-продажу між сторонами останніх були підписані відповідні акти приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ".

В результаті проведення державним реєстратором Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області Крижанівською Оленою Борисівною державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідні записи №15101070009000669 від 20.07.2020, №15101070009000669 від 21.07.2020 та №15101070009000669 від 20.07.2020, склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" став наступним: ОСОБА_8 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_9 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 1100 грн), ОСОБА_7 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду 500 грн), ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного фонду 400 грн).

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про переведення на позивача прав і обов`язків покупця за трьома зазначеними вище договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та актами приймання-передачі; про скасування змін складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", внесених реєстратором Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області Крижанівською О.Б. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записами №15101070009000669 від 20.07.2020, №15101070009000669 від 21.07.2020 та №15101070009000669 від 20.07.2020; про внесення до вказаного реєстру запису щодо виключенню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" з включенням їх часток у статутному капіталі товариства до частки ОСОБА_1 та про встановлення частки останнього в грошовому еквіваленті 2500 грн, що становитиме розмір 71,43% статутного фонду, а за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору про переведення на кожного з цих третіх осіб прав та обов`язків покупця 1/2 вказаних вище часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ".

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково первісний позов, послався на законність та обґрунтованість позовних вимог про переведення прав і обов`язків покупця з огляду на недотримання визначеної чинним законодавством процедури відчуження учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" своїх часток у статутному капіталі даного товариства, у той час як у задоволенні решти вимог первісного позову Господарським судом Миколаївської області було відмовлено у зв`язку з неналежністю способу захисту. В частині відмови у задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскаржуване рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , схваливши продаж ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" третім особам, фактично відмовилися від реалізації переважного права на придбання цих часток.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками Господарського суду Миколаївської області з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Колегія суддів враховує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 судом касаційної інстанції викладено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом (договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі); 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників регламентовані Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Отже, переважне право це право (правомочність), яка забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства.

В силу частини третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов`язкове письмове повідомлення учасника про намір продажу частки третій особі. За відсутності такого письмового повідомлення учасник не може вважатися повідомленим належним чином, у тому числі усно. Факт належного повідомлення учасника не може встановлюватися показаннями свідків.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 31.03.2021 у справі №923/875/19.

Колегія суддів враховує, що частина третя статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимагає від учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки), інформувати інших учасників у відповідному письмовому повідомленні про ціну та розмір частки, що відчужується, та інші умови, не унормовуючи, що такі "інші умови" є істотними. Тобто по суті продавець має ознайомити учасників з договором купівлі-продажу, який він планує укласти, адже інформація про певні умови може істотно вплинути на рішення учасника щодо використання ним його переважного права.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 01.06.2021 у справі №910/3527/20.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах.

Приписами частини шостої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасники товариства зобов`язані дотримуватися статуту (пункт 1 частини першої статті 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Дослідивши зміст статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", апеляційний господарський суд зазначає про відсутність у вказаному статуті положень стосовно того, що учасники даного товариства не мають переважного права, або положень, які б встановлювали порядок реалізації переважного права учасників товариства, що був би відмінний від того, який визначений нормами статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, і в частині покладення на учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, обов`язку письмово повідомити про це інших учасників відповідного товариства.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази на підтвердження письмового повідомлення позивача за первісним позовом про намір ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснити продаж належних їм часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", у зв`язку з чим апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновком суду першої інстанції про порушення переважного права ОСОБА_1 на придбання частки інших учасників вищенаведеного товариства.

Посилання апелянтів на те, що позивач за первісним позовом усно повідомлявся про намір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" здійснити відчуження своїх часток у статутному капіталі вказаного товариства, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, по-перше, як зазначалося вище, приписами частини третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" імперативно встановлена виключно письмова форма відповідного повідомлення; по-друге, навіть у разі, якби усна форма повідомлення була б допустимою, доводи скаржників про усне повідомлення ОСОБА_1 не підтверджуються жодними доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

Зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права.

Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 01.06.2021 у справі №910/2388/20.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність ОСОБА_1 факту порушення його переважного права на придбання частки інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", а також беручи до уваги правильність обраного позивачем за первісним позовом способу захисту порушеного права, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення вимог первісного позову про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця за укладеними між відповідачами договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі вказаного товариства.

Поряд з цим, дослідивши підстави решти вимог первісного позову та мету останніх, досягнення якої прагне ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, які вважають, що їх право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства, міститься у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідно до якої учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом наведених приписів закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.

Аналогічний сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, в постановах від 13.07.2022 у справі №922/3754/20, від 18.08.2021 у справі №910/15221/19 та від 05.08.2021 у справі №915/2460/19.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

За таких обставин, вимоги первісного позову про скасування реєстраційних дій щодо зміни складу засновників, внесення до реєстру запису про виключення засновників та встановлення частки учасника товариства не відповідають належним способам захисту, визначеним у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначених вимог ОСОБА_1 є правильним.

Стосовно твердження апелянтів про те, що шляхом подання до місцевого господарського суду уточненої позовної заяви від 06.10.2020, в якій, на думку скаржників, не було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 всупереч приписів процесуального закону одночасно змінив предмет і підстави первісного позову, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Отже, враховуючи те, що і первісна редакція позову ОСОБА_1 , і подана ним в подальшому уточнена позовна заява від 06.10.2020 (вх.№12608/20 від 07.10.2020) обґрунтовані порушенням переважного права позивача за первісним позовом на придбання частки інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" у зв`язку з не дотриманням процедури його повідомлення про намір учасників цього товариства продати свої частки, колегія суддів дійшла висновку, що шляхом подання вищенаведеної уточненої позовної заяви у розумінні приписів процесуального закону було здійснено зміну лише предмета позову (адресовані відповідачам матеріально-правові вимоги позивача), а не його підстав, тому, приймаючи останню до уваги, місцевий господарський суд не припустився порушень процесуального права, тим більше, що всі виявлені судом недоліки позову були усунуті позивачем за первісним позовом, що підтверджується матеріалами справи (т.V а.с.147-161).

Щодо позовних вимог третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 послалися на те, що до 05.08.2020, тобто протягом наступних 30 днів з дня прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ" оформленого протоколом №4/1 від 04.07.2020 рішення про надання згоди на відчуження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх часток у статутному капіталі вказаного товариства, апелянти мали право скористатись своїм переважним правом на придбання даних часток, проте протиправно були позбавлені цього права, оскільки договори купівлі-продажу зазначених часток між відповідачами укладено до спливу вищенаведеного строку, а саме: 16.07.2020 та 21.07.2020.

При вирішенні спору про переведення на учасника прав та обов`язків покупця частки, суд має встановити не лише факт належного повідомлення учасника про намір продати частку, але й перевірити наявність відмови учасника від реалізації переважного права, якщо про цей факт стверджує інша сторона спору і надає відповідні докази. Якщо учасник товариства письмово відмовився від реалізації переважного права, у тому числі шляхом надання своєї згоди на продаж частки третій особі, то факт його обізнаності про намір продати частку і умови продажу частки презюмується.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2021 у справі №923/875/19 та від 24.11.2021 у справі №904/5874/19 (904/4623/19).

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №638/18231/15-ц).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналіз змісту частини другої статті 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" означає те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Колегія суддів наголошує на тому, що, взявши 04.07.2020 участь у загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", проголосувавши на цих зборах за надання згоди на продаж ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх часток у статутному капіталі вказаного товариства третім особам ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ) та підписавши відповідний протокол №4/1 від 04.07.2020 без зауважень, ОСОБА_9 (голова зборів) та ОСОБА_8 (секретар зборів) фактично підтвердили відсутність своїх намірів щодо реалізації належного їм переважного права на придбання частки.

Судом апеляційної інстанції враховується, що у даній справі скаржниками не оспорюються факти їх участі у загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", які відбулися 04.07.2020, та підписання ними протоколу цих загальних зборів №4/1 від 04.07.2020, яким оформлено рішення про надання згоди на продаж учасниками товариства своїх часток третім особам.

Згідно з усталеною діловою практикою учасники товариств часто підписують письмову заяву про відмову від реалізації переважного права купівлі частки або ухвалюють відповідне рішення на загальних зборах, чи роблять таку заяву, яка вноситься до протоколу загальних зборів без ухвалення окремого рішення з цього питання. Така відмова свідчить, що учасник не бажає користуватися своїм переважним правом.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСЛИВЦІ ДОМАНІВЩИНИ", шляхом участі та голосування на зборах 04.07.2020 за продаж іншими учасниками товариства своїх часток в статутному капіталі товариства третім особам самостійно відмовилася від реалізації свого переважного права, тобто, будучи обізнаними про намір продати частки, засвідчили відсутність своїх намірів їх придбати.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 24.11.2021 у справі №904/5874/19 (904/4623/19).

Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовилися від реалізації свого переважного права, у зв`язку з чим вказане право неможливо вважати порушеним, а також беручи до уваги те, що подальші дії останніх у вигляді звернення з позовом про переведення прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства не є добросовісними, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

З огляду на те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), посилання скаржників на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.03.2021 у справі №911/178/20, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказана постанова суду касаційної інстанції була прийнята за інших фактичних обставин справи. Зокрема, у справі №911/178/20 позивач отримав лист, який не містив повної інформації щодо умов продажу іншим учасником товариства своєї частки, у той час як у даній справі апелянтам були відомі всі необхідні відомості, що підтверджується їх голосування на загальних зборах 04.07.2020.

Водночас апеляційний господарський суд вбачає, що будь-яких інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 у справі №915/1172/20 в апеляційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не зазначено.

Поряд з цим, враховуючи часткове задоволення первісного позову, місцевим господарським судом відповідно до вимог процесуального закону пропорційно розміру задоволених вимог було правильно проведено розподіл судових витрат, за результатами якого обґрунтовано стягнуто з кожного з відповідачів за первісним позовом на користь ОСОБА_1 по 625 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи в суді першої інстанції, та 1051 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Доводи скаржників не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2022 у справі №915/1172/20 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2022.

Головуючий суддя С.В. Таран

СуддяО.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Поліщук