Рішення

від 07.12.2022 по справі 380/745/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

справа №380/745/22

провадження № П/380/751/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Чаплик І.Д.

секретар судового засідання Посмітюх К.Т.

за участі

представника позивача Оприска М.В.,

представника відповідачів Наконечна О.М.,

представника третьої особи Петрівська М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент містобудування Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНКОПП: НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896), Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ 26256622), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про включення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові;

- зобов`язати Львівську міську раду розглянути повторно заяву про включення в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №796 від 10.09.2021.

Позовна заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 з 2011 року здійснює підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_2 , нею було укладено договір оренди землі, який періодично поновлювався, виготовлено паспорт прив`язки тимчасової споруди з терміном дії до 31.12.2016. Проте, ухвалою Львівської міської ради від 01 грудня 2016 року № 1282 тимчасову споруду на АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 вилучено у зв`язку з самовільним збільшення площі. Вказані дії Львівської міської ради позивач оскаржила в судовому порядку і після закінчення судових спорів звернулася із заявою про продовження строку розміщення такої тимчасової споруди та подала необхідні підтверджуючі документи. Однак, не розглянувши заяву позивача та не прийнявши кінцевого рішення з цього питання, Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 , яким вирішено демонтувати належну ФОП ОСОБА_1 тимчасову споруду. Позивач вважає, що таке рішення було прийнято відповідачем без належного обгрунтування, поверхнево та формально, без урахування дійсних обставин справи щодо розміщення відповідної тимчасової споруди, без розгяду заяви позивача щодо включення тимчасової споруди до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, а тому просить визнати таку бездіяльність протиправною, зобов`язавши повторно розглянути подану заяву, а прийняте рішення про демонтаж скасувати.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку, посилаючись на те, що Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №796 від 10.09.2021, яким було поновлено дію індивідуального акту рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №859 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 від 25.09.2020, та встановлено новий строк для його виконання і саме з цього часу, на думку позивача, цей індивідуальний акт став порушувати права та законні інтереси позивача

Ухвалою від 17 січня 2022 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 14.02.2022, зазначено, що питання про поновлення пропущеного строку буде розглядатись судом в судовому засіданні.

Підготовче засідання 14.02.2022 та 09.03.2022 відкладалося в зв`язку з неявкою відповідача та неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника з поважних причин.

Ухвалою суду від 04.04.2022 визнано поважними причини пропуску строку та поновлено пропущений строк звернення із позовною заявою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправним і скасування рішення, підготовче засідання відкладено на 11.05.2022.

11.05.2022 підготовче засідання відкладено на 30.05.2022 в зв`язку з неявкою відповідача та його клопотанням про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника з поважних причин.

29.05.2022 на виконання ухвали суду представник відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що з 30.12.2016 позивач не виконує свої зобов`язання згідно договору від 26.10.2010 №3-1530 (зі змінами), яким зобов`язалась виконати демонтаж самостійно після закінчення терміну договору на тимчасову споруду та користувалась незаконно земельною ділянкою комунальної власності, а тому відповідачем було прийнято ухвалу про демонтаж цієї тимчасової споруди. Відповідачі зазначають, що для включення до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові позивачу необхідно пройти процедуру включення, а саме отримати необхідні документи для встановлення тимчасової споруди, оскільки паспорт прив`язки закінчився 30.12.2016. Щодо нерозгляду заяви позивача вказує, що відповідь позивачу була надана листом 05.02.2021 №2401-вих-8428, в якому зазначено про встановлення мораторію на розміщення тимчасових споруд до 31.12.2024, в тому числі і на споруду позивача, яку при відсутності правовстановлюючих документів на момент звернення Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вважає новою. Представник відповідачів також наводить умови, наявність яких є необхідними для продовження підприємницької діяльності та зазначає про недотримання позивачем таких умов, а тому його право жодним чином не порушено.

30.05.2022 підготовче засідання відкладено на 15.06.2022 за клопотанням представника позивача для надання йому можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.06.2022 задоволено клопотання представника відповідачів про залучення третіх осіб та залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент містобудування Львівської міської ради (79008, м. Львів, Площа Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 34857473), підготовче засідання відкладено до 20.07.2022.

В судовому засіданні 20.07.2022 представник третьої особи подав пояснення по суті спору, в яких зазначив, що позивачу були надані письмові відповіді та пояснені причини неможливості включення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, а тому вважає безпідставними доводи позивача про бездіяльність відповідачів. Також наводить аналогічні аргументи щодо відсутності підстав для включення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, невиконання позивачем умов договору в частині демонтажу тимчасової споруди та відповідно наявність підстав для її демонтажу згідно з оскаржуваною ухвалою Виконавчого комітету Львівської міської ради.

20.07.2022 підготовче засідання було відкладено до 08.08.2022 за клопотанням позивача для надання можливості ознайомитися з поданими поясненнями.

Ухвалою суду від 08.08.2022, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2022..

22.08.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2022 для надання позивачем додаткових пояснень з окремих питань.

07.09.2022 розгляд справи відкладено до 26.09.2022 в зв`язку з неявкою позивача та його клопотанням про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника з поважних причин.

26.09.2022 розгляд справи відкладено на 10.10.2022 в зв`язку з неявкою сторін та їх клопотанням про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника з поважних причин.

10.10.2022 розгляд справи відкладено на 09.11.2022 в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, масованою ракетною атакою та відсутністю електроенергії в суді.

24.10.2022 на адресу суду надійшли пояснення від позивача, в яких зазначає, що тимчасова споруда була встановлена ще у 2011 році, а тому на неї не поширюються обмеження щодо включення до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, які встановлені ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107, оскільки такі обмеження стосуються лише нових споруд.

09.11.2022 розгляд справи відкладено на 23.11.2022 в зв`язку з неявкою сторін та їх клопотанням про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника з поважних причин.

23.11.2022 розгляд справи відкладено до 07.12.2022 в зв`язку з неявкою позивача та його клопотанням про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника з поважних причин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих суду поясненнях.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець, що засвідчується відповідним свідоцтвом від 11.05.2006.

28.10.2010 Львівською міською радою укладено з ФОП ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки №3-1530, яким передано в строкове платне користування ділянку для здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_2 , строком на три роки. Окрім того, сторонами укладено додаткову угоду від 01.07.2015 № 3-2653 до договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 №3-1530, якою позивачу передано в строкове платне користування ділянку для здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_2 . Із урахуванням змін від 01.07.2015, строк оренди складав до 30.12.2016.

Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету від 16.03.2015 № 219 з врахуванням ухвал Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526, № 4527 та додаткової угоди від 01.07.2015 № 3-2653 до договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 №3-1530 видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , дійсний до 30.12.2016, площа ТС 25,00 кв.м.

01 грудня 2016 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», згідно з пунктом 5 Додатку 4-В якої, тимчасову споруду на АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 вилучено у зв`язку з самовільним збільшення площі ТС на 16 м.кв..

17 липня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про скасування п. 5 додатку 4-В ухвали № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», згідно з яким тимчасову споруду на АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 вилучено у зв`язку з самовільним збільшення площі ТС на 16 м.кв.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2020 у справі № 914/1997/19 визнано незаконним та скасовано пункт 5 додатку 4-В ухвали Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» щодо вилучення з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 08.02.2017 № 61 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленої за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, позивач 11.09.2020 звернулася до Львівської міської ради зі заявою щодо включення її як власника тиммчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові та укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою. До заяви додано Витяг з протоколу №118 засідання постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища від 23.01.2019, яким ФОП ОСОБА_1 погоджено поновлення її тимчасової споруди в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

У той же час, Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 , яким вирішено демонтувати належну ФОП ОСОБА_1 тимчасову споруду та встановлено строк його виконання 60 календарних днів. Вказане рішення було оскаржене до суду, однак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/8284/20 вказаний позов залишено без розгляду.

10.09.2021 рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №796 внесено зміни до рішення №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 , яким вирішено демонтувати належну ФОП ОСОБА_1 тимчасову споруду та встановлено строк до 05.10.2021.

Також, за змістом позовних вимог вбачається, що на звернення ФОП ОСОБА_1 щодо розгляду її заяви про включення її до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності її усно було проінформовано, що така заява по суті розглядатись не буде, оскільки відповідно до п.8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» встановлено мораторій терміном до 31.12.2024 на доповнення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові новими тимчасовими спорудами. Аналогічного змісту відповідачами подано лист-відповідь позивачу від 05.02.2021 №2401-вих-8428, в якому зазначено про встановлення мораторію на розміщення тимчасових споруд до 31.12.2024, в тому числі і на споруду позивача, яку при відсутності правовстановлюючих документів на момент звернення Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вважає новою.

Позивач не поджується з такими рішенням та бездіяльністю відповідачів, оцінюючи їх як протиправні, а тому звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон України №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно із пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту а статті 30 Закону України №280/97-ВР).

Стаття 31 Закону України №280/97-ВР встановлює, що виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до статті 73 Закону України №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України Про благоустрій населених пунктів (далі Закон України №2807-IV).

Статтею 5 Закону України №2807-IV встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України №2807-IV передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону України №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 Закону України №2807-IV, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України №2807-IV до об`єктів благоустрою належать малі архітектурні форми, які визначаються цією правовою нормою як елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до вказаного Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Крім цього, частинами другою-четвертою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі Порядок №244).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з пунктами 1.5 та 1.6 Порядку №244 комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - це текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Аналогічні за змістом приписи закріплені в Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (далі Положення № 4526).

Згідно з визначенням, наведеним в пункті 1.3 цього Положення, самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорта прив`язки ТС.

Відповідно до пункту 1.7 Положення № 4526 дія Правил розміщення тимчасових споруд поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та відомчої належності, а також на фізичних осіб, які встановлюють тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Пунктом 2.1 Положення № 4526 визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорта прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

Згідно з підпунктом 2.4.3. пункту 2.4 Положення № 4526 розміщення тимчасових споруд здійснюється: на приватних земельних ділянках за згодою власника земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3.14 Положення № 4526 термін дії паспорта прив`язки тимчасової споруди встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Львова.

Таким чином, до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено питання організації благоустрою населеного пункту, контролю за ним, а також вирішення питань щодо розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає суспільному інтересу, який полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців відповідного населеного пункту.

У той же час, суд зазначає, що вказане не є підставою для неврахування прав та інтересів індивідуальних суб`єктів осіб, що розміщують відповідні тимчасові споруди (що передбачене чинним законодавством України та, за певних умов і обставин, є можливим і допустимим).

Як встановив суд, позивач здійснювала підприємницьку діяльність, використовуючи тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору від 28.10.2010 № №3-1530, паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, дійсного до 30.12.2016, тобто у відповідності до вище вказаних норм.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2020 у справі № 914/1997/19 визнано незаконним та скасовано пункт 5 додатку 4-В ухвали Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» щодо вилучення з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , тобто відновлено право позивача на включення в комплексну схему розміщення тимчасових споруд.

11.09.2020 позивач звернулася до Львівської міської ради зі заявою щодо включення її як власника тиммчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові та укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою. До заяви додано Витяг з протоколу №118 засідання постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища від 23.01.2019, яким ФОП ОСОБА_1 погоджено поновлення її тимчасової споруди в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Наведене свідчить про те, що спірний об`єкт (тимчасова споруда) був розміщений ФОП ОСОБА_1 відповідно до чинних на той час правил (зокрема, оформлено паспорт прив`язки, укладено договір оренди землі), тобто не самовільно, й упродовж тривалого періоду часу мало місце правомірне функціонування такого об`єкта за відповідною адресою.

При цьому, у подальшому, після набрання чинності рішенням суду, яким відновлено право позивача на включення в комплексну схему розміщення тимчасових споруд, маючи намір і надалі здійснювати підприємницьку діяльність та бажаючи продовжити розміщення торгівельного павільйону, позивач звернулася до органу місцевого самоврядування з відповідним зверненням.

Надану ж позивачу відповідь від 05.02.2021 №2401-вих-8428 на її звернення щодо продовження розміщення павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , що передбачає включення такої споруди до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Львова, суд оцінює як поверхневу та формальну.

Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що п. 8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 було встановлено мораторій терміном до 31.12.2024, однак, такий мораторій був встановлений на доповнення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого цією ухвалою, новими тимчасовими спорудами. Тобто, таке обмеження стосується саме нових споруд.

Суд звертає увагу, що споруда ФОП ОСОБА_1 вже тривалий час розміщується за адресою: АДРЕСА_2 , була встановлена не самовільно та правомірно використовувалася за призначенням. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не забезпечив ґрунтовного розгляду звернення позивача та жодним чином не оцінив порушеного питання з урахуванням всіх обставин справи, не забезпечивши таким чином дотримання вимоги правової визначеності.

Відповідно до п. 3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 у справі 1-25/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Таким чином, втручання у права повинно бути передбачуваним для особи, інакше воно не може бути законним та суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі, чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист 1 прав людини і основоположних свобод; небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито.

У даному випадку суд не вбачає, що орган місцевого самоврядування діяв таким чином, щоби забезпечити належний рівень правової визначеності у спірних правовідносинах, ним не було надано обґрунтованого рішення щодо проблемних правовідносин й не розглянуто (з відповідною ретельністю та з урахуванням всіх обставин справи й інтересів усіх зацікавлених сторін) клопотання ФОП ОСОБА_1 по суті.

Аналіз наведеного свідчить про те, що таким чином орган місцевого самоврядування формально та поверхнево розглянув питання розміщення та функціонування тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 , що призвело до негативних наслідків для позивача, які полягають у можливості демонтажу належної їй споруди та неможливості її розміщення за відповідною адресою.

Відтак, зважаючи на встановлене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо нерозгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про включення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та зобов`язати Львівську міську раду розглянути повторно заяву про включення в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Щодо рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №796 від 10.09.2021, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові по справі №705/6569/16-а від 07.10.2019.

Згідно з частиною 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначено, що регуляторний актце прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; розробник проекту регуляторного акта - регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта.

Статтею 4 наведеного Закону передбачено, що принципами державної регуляторної політики є: доцільністьобґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Відтак, законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд.

Більш того, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення №859 від 25.09.2020 виконавчий комітет Львівської міської ради посилається на ухвалу Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», в якій на момент прийняття оскаржуваного рішення були внесені зміни ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» шляхом заміни пунктів 7.3.- 7.8. пунктами 7.3.-7.7. та викладення таких у новій редакції. Нова редакція цих пунктів надавала право органу місцевого самоврядування одноосібно (за відсутності судового рішення з цього приводу) приймати рішення про демонтаж тимчасових споруд, та за необхідності здійснювати розділення майна на окремі конструктивні елементи.

Проте, рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/2335/20 від 30.11.2020, яке набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2020, серед іншого, визнано протиправним та нечинним підпункт 7.8. пункту 7 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова».

Відтак, в Положенні №4526 передбачено порядок демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд. Зокрема, при виявлені самовільно встановленої тимчасової споруди складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства Адміністративно-технічне управління та власник тимчасової споруди. У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п. 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих Правил (п.п. 7.4, 7.5, 7.8. Положення №4526).

З цих підстав суд приходить до висновку, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення №859 від 25.09.2020.

Наведені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав і для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №796 від 10.09.2021, яке перебуває у безпосередньому зв`язку із бездіяльністю щодо нерозгляду клопотання про включення тимчасової споруди до Комплексної схеми та є його наслідком.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі Бочаров проти України, рішенні в справі Федорченко та Лозенко проти України, рішенні в справі Кобець проти України, при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачами не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Позивач сплатила судовий збір за вказаним позовом у сумі 4540 грн., що підтверджено квитанцією про сплату від 24.12.2021, який підлягає стягненню на її користь з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.

Позивач у позові зазначила про те, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть подані відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНКОПП: НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896), Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ 26256622) за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Департамент містобудування Львівської міської ради (79008, м. Львів, Площа Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 34857473) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправним і скасування рішення задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про включення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Зобов`язати Львівську міську раду розглянути повторно заяву про включення в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №859 від 25.09.2020 Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №796 від 10.09.2021.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНКОПП: НОМЕР_1 ) з Виконавчого комітету Львівської міської ради (площа Ринок, 1, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26256622) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесять) гривень і з Львівської міської ради (площа Ринок, 1, м. Львів, 79000; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України. із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2022.

Суддя Чаплик І.Д.