Постанова

від 04.04.2024 по справі 380/745/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/745/22

провадження № К/990/9763/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Львівської міської ради

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 (суддя Чаплик І.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Коваля Р.Й.)

у справі №380/745/22

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент містобудування Львівської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, визнання протиправним і скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент містобудування Львівської міської ради (залучено до участі у справі ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про включення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові;

- зобов`язати Львівську міську раду розглянути повторно заяву про включення в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.09.2020 №859 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 " із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.09.2021 №796.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023, позов задоволено повністю.

3. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Від позивача і третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що засвідчено відповідним свідоцтвом від 11.05.2006.

6. 28.10.2010 Львівською міською радою укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки №3-1530, яким передано в строкове платне користування ділянку для здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три роки. Окрім того, сторонами укладено додаткову угоду від 01.07.2015 №3-2653 до договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 №3-1530, якою позивачу передано в строкове платне користування ділянку для здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1 , із урахуванням змін від 01.07.2015, строк оренди складав до 30.12.2016.

7. Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету від 16.03.2015 №219 з врахуванням ухвал Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526, №4527 та додаткової угоди від 01.07.2015 №3-2653 до договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 №3-1530 видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , дійсний до 30.12.2016, площа ТС 25,00 кв.м.

8. 01.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», згідно з пунктом 5 Додатку 4-В якої, тимчасову споруду на АДРЕСА_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вилучено у зв`язку з самовільним збільшення площі ТС на 16 м.кв.

9. 17.07.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про скасування пункту 5 додатку 4-В ухвали № 1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», згідно з яким тимчасову споруду на АДРЕСА_1 вилучено у зв`язку з самовільним збільшення площі ТС на 16 м.кв.

10. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 у справі № 914/1997/19 визнано незаконним та скасовано пункт 5 додатку 4-В ухвали Львівської міської ради від 01.12.2016 №1282 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» щодо вилучення з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 08.02.2017 №61 «Про демонтаж тимчасової споруди встановленої за адресою: АДРЕСА_1 ».

11. 11.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Львівської міської ради зі заявою щодо включення її як власника тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові та укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою. До заяви додано Витяг з протоколу №118 засідання постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища від 23.01.2019, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 погоджено поновлення її тимчасової споруди в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

12. Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення від 25.09.2020 №859 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », яким вирішено демонтувати належну фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасову споруду та встановлено строк його виконання 60 календарних днів. Вказане рішення було оскаржене до суду, однак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/8284/20 вказаний позов залишено без розгляду.

13. 10.09.2021 рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №796 внесено зміни до рішення від 25.09.2020 №859 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », яким вирішено демонтувати належну фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасову споруду та встановлено строк до 05.10.2021.

14. На звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо розгляду її заяви про включення її ТС до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності її усно було проінформовано, що така заява по суті розглядатись не буде, оскільки відповідно до пункту 8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» встановлено мораторій терміном до 31.12.2024 на доповнення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові новими тимчасовими спорудами. Аналогічного змісту відповідачами подано лист-відповідь позивачу від 05.02.2021 №2401-вих-8428, в якому зазначено про встановлення мораторію на розміщення тимчасових споруд до 31.12.2024, в тому числі і на споруду позивача, яку при відсутності правовстановлюючих документів на момент звернення Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вважає новою.

15. ОСОБА_1 не погоджується з такими рішеннями та бездіяльністю відповідача, оцінюючи їх як протиправні, звернулася до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірний об`єкт (тимчасова споруда) був розміщений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до чинних на той час правил (зокрема, оформлено паспорт прив`язки, укладено договір оренди землі), тобто не самовільно, й упродовж тривалого періоду часу мало місце правомірне функціонування такого об`єкта за відповідною адресою.

Після набрання чинності рішенням суду, яким відновлено право позивача на включення в комплексну схему розміщення тимчасових споруд, маючи намір і надалі здійснювати підприємницьку діяльність та бажаючи продовжити розміщення торгівельного павільйону, ОСОБА_1 звернулася до органу місцевого самоврядування з відповідним зверненням.

Натомість орган місцевого самоврядування формально та поверхнево розглянув питання розміщення та функціонування тимчасової споруди позивача, що призвело до негативних наслідків для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які полягають у можливості демонтажу належної їй споруди та неможливості її розміщення за відповідною адресою.

Суди врахували доводи відповідачів про те, що пункт 8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 було встановлено мораторій терміном до 31.12.2024, однак, такий мораторій був встановлений на доповнення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого цією ухвалою, новими тимчасовими спорудами, тобто, таке обмеження стосується саме нових споруд.

17. Щодо рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.09.2020 №859 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ". із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.09.2021 №796, суди вважали, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення від 25.09.2020 №859.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

18. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18 щодо відсутності статусу самочинного будівництва у тимчасової споруди та наявності повноважень у органів місцевого самоврядування на прийняття рішень про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд; від 13.11.2018 у справі №910/2145/18, від 27.11.2018 у справі №910/2686/18, від 12.12.2018 у справі №826/10330/17 про те, що дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою); від 19.06.2019 у справі №209/5369/15 про те, що демонтаж самовільно встановлених позивачем тимчасових споруд (у тому випадку тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності) переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.

19. Львівська міська рада вважає, що відповідь від 05.02.2021 № 2401-вих-8428 не було оскаржено та скасовано, а відтак відсутня підстава для задоволення позовної вимоги, яка стосується повторного розгляду звернення позивача, міська рада вважає її належною і наданою в межах наданих повноважень.

20. Скаржник стверджує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 30.12.2016 повинна була добровільно здійснити демонтаж тимчасової споруди на час розгляду судової справи №914/1997/19 і виконати умови договору, відповідно до якого взяла на себе зобов`язання. Позивач на момент звернення до суду уже не мав права здійснювати підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді у АДРЕСА_1 .А відтак для включення тимчасової споруди у Комплексну схему потрібно пройти процедуру включення, а саме отримати необхідні документи для її встановлення.

21. У відзиві на касаційну скаргу Департамент містобудування Львівської міської ради підтримує касаційну скаргу, а також зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо не розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про включення її тимчасової споруди в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові не підлягала задоволенню, оскільки заява позивача була належним чином розглянута, а саме посилання позивача на бездіяльність органу місцевого самоврядування є необґрунтованим та недоведеним відповідними доказами, оскільки позивачу були надані письмові відповіді листами та роз`яснені причини неможливості включення тимчасової споруди фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

22. Також третя особа у відзиві стверджує, що нормами чинного законодавства не передбачено заборону демонтажу тимчасових споруд без рішення суду, а посилання суду в оскаржуваному рішенні на статтю 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» взагалі не має відношення до справи, оскільки в цій справі мова йде про тимчасову споруду, а згідно з частиною 2 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, що також підтверджується правовим висновком Верховного Суду у постанові від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18.

23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу підтримує висновки судів попередніх інстанцій та вважає необґрунтованою касаційну скаргу, посилаючись на те, що відповідачем у межах своєї компетенції не було розглянуто звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви, відмовлено було у самому розгляді звернення.

24. На думку позивача, посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 1140/2982/18, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі № 910/2686/18, від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17 та від 19.06.2019 у справі № 209/5369/15 не є релевантними до обставин цієї справи. У цій справі обставини особливі тим, що непродовження дії паспорту прив`язки та неподання раніше позивачем про включення її тимчасової споруди до комплексної схеми обумовлені протиправними діями самої Львівської міської ради, які порушують принципи належного урядування та заборони суперечливої поведінки.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.

26. Згідно з пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

27. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

28. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів".

29. Статтею 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

30. Пунктом 1 частини 1 статті 9 названого Закону передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

31. Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

32. Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

33. Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

34. Механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10. 2011 № 244 (далі - Порядок № 244).

35. Пунктом 1.5 Порядку № 244 визначено, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд - це текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС на території населеного пункту або його частини, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

36. Згідно з пунктами 2.1, 2.17, 2.18, 2.20, 2.30, 2.31 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень. Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

37. Пунктом 2.4 Порядку № 244 передбачено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

38. Схожі за змістом за змістом приписи закріплені в Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (далі - Положення № 4526).

39. Згідно з визначенням, наведеним в пункті 1.3 цього Положення, самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорта прив`язки ТС.

40. Відповідно до пункту 1.7 Положення № 4526 дія Правил розміщення тимчасових споруд поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та відомчої належності, а також на фізичних осіб, які встановлюють тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

41. Пунктом 2.1 Положення № 4526 визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорта прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

42. Згідно з підпунктом 2.4.3. пункту 2.4 Положення № 4526 розміщення тимчасових споруд здійснюється: на приватних земельних ділянках за згодою власника земельної ділянки.

43. Відповідно до пункту 3.14 Положення № 4526 термін дії паспорта прив`язки тимчасової споруди встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Львова.

44. Зі змісту наведених норм права вбачається, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема організацію, нормування та здійснення контролю, у тому числі самоврядного, у сфері благоустрою населених пунктів. Своєю чергою, правове регулювання у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо). За своєю юридичною природою перелік тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі пункту 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, використовуючи тимчасову споруду за вказаною адресою на підставі договору від 28.10.2010 № №3-1530, паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, дійсного до 30.12.2016.

46. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 у справі № 914/1997/19, яке набрало законної сили 13.02.2020, було відновлено право позивача на включення в комплексну схему розміщення тимчасових споруд належної їй тимчасової споруди.

47. 11.09.2020 позивачка звернулася до Львівської міської ради зі заявою щодо включення її як власника тимчасової споруди до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові та укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою.

48. У відповідь на звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 її усно було проінформовано, що її заява по суті розглядатись не буде, оскільки відповідно до пункту 8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» встановлено мораторій терміном до 31.12.2024 на доповнення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові новими тимчасовими спорудами. Аналогічного змісту відповідачами подано лист-відповідь позивачу від 05.02.2021 №2401-вих-8428.

49. Пунктом 8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 (на яку покликався відповідач у відмові) було встановлено мораторій терміном до 31.12.2024 на доповнення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого цією ухвалою, новими тимчасовими спорудами.

50. Як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, таке обмеження стосується саме нових споруд, у той же час, споруда фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вже тривалий час розміщується за вказаною вище адресою, була встановлена не самовільна і правомірно використовувалася за призначенням. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не забезпечив ґрунтовного розгляду звернення позивача та жодним чином не оцінив порушеного питання з урахуванням всіх обставин справи, не забезпечивши таким чином дотримання вимоги правової визначеності.

51. У постанові від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, предметом якої було невключення ТС до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, Верховний Суд виснував:

" 76. Визначаючи повноваження Львівської МР щодо самостійного вирішення питання про включення або невключення ТС позивача до нового Переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, колегія суддів виходить з такого.

77. Відповідно до частин першої та дванадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

78. Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

79. Оскільки ухвала Львівської МР від 26 грудня 2019 року № 6107 визначає перелік ТС для здійснення підприємницької діяльності на території міста Львова, колегія суддів вважає, що така ухвала є регуляторним актом.

80. Аналогічний висновок у подібних спірних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 310/6300/16-а(2-а/310/12/17).

81. Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивачем не оскаржується вищезазначена ухвала Львівської МР, з огляду на що у межах розгляду та вирішення цієї справи не досліджується питання щодо дотримання встановленого порядку розробки та прийняття цього рішення. Разом з тим, позивач оскаржує саме бездіяльність Львівської МР щодо не включення його ТС до Переліку ТС, затвердженого ухвалою відповідача 1 від 26 грудня 2019 року № 6107.

82. З огляду на це Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" принципами державної регуляторної політики є:

доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

83. Отже, під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотримання усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

84. До того ж висновок про необхідність врахування інтересів суб`єкта господарювання, зокрема того, який вже здійснює господарську діяльність на відповідній території, під час розроблення містобудівної документації та документації з питань благоустрою населених пунктів міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі № 824/376/19-а".

52. Вказана позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 19.10.2023 у справі №380/5032/20. Також у названій постанові, зокрема, зазначено, що рішення про формування переліків тимчасових споруд, які увійшли до "нової" Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і, відповідно, в яких продовжено термін здійснення підприємницької діяльності, Львівська міська рада приймала самостійно, без будь-яких звернень суб`єктів господарювання. Дискреція Львівської міської ради не є абсолютною. При вирішенні питання про включення або невключення ТС до Комплексної схеми розміщення ТС у відповідному населеному пункті, рішення має прийматися з урахуванням принципів регуляторної політики та політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема збалансованості інтересів держави, суспільних інтересів (територіальної громади) та інтересів суб`єктів господарювання, передбачуваності, у тому числі для суб`єктів господарювання, які добросовісно та з дотриманням усіх правил здійснюють свою діяльність протягом тривалого часу на відповідній території. В іншому випадку такі дії (бездіяльність) матимуть ознаки свавільних.

53. У справі, що розглядається, відповідач не зазначив, чи були допущені власником ТС будь-які порушення, чи висловлювалися зауваження до здійснюваної позивачем діяльності, пов`язаної з використанням ТС.

54. Разом з тим, зазначена бездіяльність Львівської міської ради призвела до неможливості здійснення добросовісної господарської діяльності позивачем, продовження дії документів дозвільного характеру та договорів оренди.

55. У зв`язку з чим, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що орган місцевого самоврядування формально та поверхнево розглянув питання розміщення та функціонування тимчасової споруди фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що призвело до негативних наслідків для позивача.

56. Таким чином, протиправним є й наступне рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.09.2020 №859 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1" із змінами, внесеними Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.09.2021 №796, яке перебуває у безпосередньому зв`язку із рішенням про відмову включення тимчасової споруди до Комплексної схеми та є його наслідком.

57. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вжили усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

58. Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду.

59. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18, від 13.11.2018 у справі №910/2145/18, від 27.11.2018 у справі №910/2686/18, від 12.12.2018 у справі №826/10330/17, від 19.06.2019 у справі №209/5369/15 в частині того, що дії з демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою), переслідують легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту є не застосовними до обставин цієї справи, оскільки у справі, що розглядається, позивачем оспорюється не повноваження Львівської міської ради на прийняття рішень щодо благоустрою, а прийняття конкретного рішення про демонтаж ТС позивача, яка була встановлена на АДРЕСА_1 ще у 2011 році відповідно до чинних на той час правил (зокрема, було оформлено паспорт прив`язки, договір оренди земельної ділянки), тобто, не самовільно, й упродовж тривалого часу мало місце правомірне функціонування такого об`єкта за відповідною адресою.

60. При цьому слід погодитися з доводами позивача про те, що непродовження дії паспорту прив`язки та неподання раніше позивачем про включення тимчасової споруди до комплексної схеми обумовлені протиправними діями самої Львівської міської ради, які порушили принципи належного урядування та заборони суперечливої поведінки.

61. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.

62. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

64. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №380/745/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб