Рішення

від 13.12.2022 по справі 524/9534/21

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/9534/21

Провадження №2/524/809/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022 року

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Топчій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомКременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.06.2020 року по 06.10.2021 року відповідач користувався земельною ділянкою, кадастровий номер: 5310436100:04:003:0273, площею 4136 кв.м, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , проте плату за користування такою ділянкою у встановленому порядку не вносив, внаслідок чого Кременчуцька міська рада Полтавської області не отримала грошові кошти у сумі 29949,56грн.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що користувачем вказаної земельної ділянки було МКП «Граніт», директором і засновником якого є відповідач. На земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, власником якого з 22 червня 2016 року є він ОСОБА_1 11.05.2017 року Кременчуцькою міською радою було поновлено договір оренди землі, кадастровий номер: 5310436100:04:003:0273 на три роки із МКП «Граніт», договір укладено 26.05.2017 року. 01.04.2020 року МКП «Граніт» направило до Кременчуцької міської ради лист про поновлення договору оренди землі від 26.05.2017 року з додатком - проектом додаткової угоди, однак відповіді не отримувало. Тому відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у договорі. Саме МКП «Граніт» повинно сплачувати кошти за користування вказаною земельною ділянкою, тому у позові необхідно відмовити.

Ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглядати справу без участі представника позивача.

Представник відповідача та відповідач надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, заперечують проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.08.2021 року, ОСОБА_1 15.06.2016 року набув право власності на незавершене будівництво, багатоповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:04:003:0273, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площа - 4136 кв.м.

Як зазначає позивач, у період з 01.06.2020 року по 06.10.2021 року відповідач використовував вищезазначену земельну ділянку без укладання договору оренди, плату за фактичне користування не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єктів нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю.

З урахуванням розрахунку, який не оспорюється відповідачем, розмір доходу розрахований Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю з 01.06.2020 року по 06.10.2021 року, складає 29949,56 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 наведених норм законодавства, з огляду на неоформлення ним права користування земельною ділянкою у вказаний період.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 ЦК України вбачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі слід виходити з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 01.06.2020 року по 06.10.2021 року у розмірі 29949,56 грн.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що МКП «Граніт» повинно сплачувати кошти за користування вказаною земельною ділянкою, оскільки жодних договорів оренди земельної ділянки за вказаний період підприємство із Кременчуцькою міською радою не укладало, до суду із позовами про визнання договору оренди поновленим чи зобов`язання укладення такого договору не зверталося. Також суд звертає увагу, що відповідач як власник і директор МКП «Граніт» не підтвердив жодними доказами сплату орендних платежів за користування вказаною земельною ділянкою з 01.06.2020 року по 06.10.2021 року.

Отже, відповідач як власник об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою жодним чином не оформив та використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, оскільки вказана земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання мала б отримати у разі оформлення відповідачем згідно вимог Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За таких обставин, позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2270грн.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 124 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у розмірі29949,56грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, адреса місця знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, 2, 39600.

Відповідач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2022 року.

Суддя О.В. Гончаренко