Постанова

від 29.11.2022 по справі 918/32/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 листопада 2022 року Справа № 918/32/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивач - Діонісьєв І.М.;

відповідач - Гладчук З.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сумко Тетяни Сергіївни на рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2022, повний текст якого складено 23.05.2022, у справі №918/32/22 ( суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Р-Сервіс» м.Рівне

до Фізичної особи-підприємця Сумко Тетяни Сергіївни м.Рівне

про стягнення 73 561 грн 18 коп. заборгованості по розрахунуках, інфляційних

втрат та річних,-

В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «В-Р-Сервіс» (надалі в тексті - Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сумко Тетяни Сергіївни (надалі в тексті - Підприємець) 43 208 грн 00 коп. заборгованості з орендної плати, 23 535 грн 40 коп. інфляційних втрат та 6 817 грн 78 коп. -3% річних за невиконання Договору оренди нежитлового приміщення.(арк.справи 1-6).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2022 у справі №918/32/22 позов задоволено повністю. Задовільняючи позов, суд виходив зі стандарту доказування «вірогід-ності доказів», адже Відповідач у справі не надав суду жодного доказу на спростування позиції позивача, а наявні в матеріалах справи банківські виписки, у яких відображено оплату Відпові-дачем за орендними зобов`язаннями свідчать про більшу вірогідність того, що між сторонами існували правовідносини з оренди нежитлового приміщення за Договором оренди нежитлового приміщення №31/12/73 від 31.12.2015, аніж те, що Відповідач такого Договору не підписувала та не знала про його існування.(арк.справи 75-80).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2022 у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.(арк.справи 106-115).

Обґрунтовуючи свою скаргу, апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неправильно з`ясував обставини, що мають значення для справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Підприємець зазначає, що в лютому 2022 через реєстр судових рішень дізналася про існування в господарському суді Рівненської області спору, де вона є відповідачем та стверджує, що жодних повідомлень, повісток та копій документів по даній справі не отримувала. Повідомляє, що після оголошення в Україні воєнного стану виїхала за межі України та не знала про рух справи, оскільки не мала постійного безперебійного інтернету. У квітні, коли Апелянту повідомили в телефонному режимі про призначення справи до розгляду - надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням в Україні військового стану, однак місцевий суд не врахував поданого клопотання та прийняв рішення за її відсутності. Поміж іншого Апелянт зазначає, що жодних процесуальних документів від госпо-дарського суду Рівненської області їй не надходило. Вважає помилковим прийняття місцевим судом до уваги банківських виписок, з яких неможливо ідентифікувати, що це за орендна плата та за яке приміщення сплачена. Скаржник стверджує, що між нею та Позивачем ніколи не існувало жодних договірних відносин, тому підписувати спірний договір вона не могла, як і не могла підписувати інші супутні документи пов`язані з даним договором. На підтвердження своїх доводів, Підприємець додала до апеляційної скарги звернення до прокуратури та правоохоронних органів з приводу підробки її підписів у документах.(арк.справи 106-115).

Разом з апеляційною скаргою Скаржник клопотався про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи матеріалів справи.(арк.справи 125-132).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 відкрито провадження, поновлено строк на апеляційне оскарження та призначено розгляд справи на 29.11.2022.(арк.справи 159).

09.11.2022 на адресу суду надійшов відзив, в якому Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанцій без змін.(арк.справи 161-164).

В судове засідання 29.11.2022 представник ФОП Сумко Т.С. надав заяву про застосування строків позовної давності, обґрунтована тим, що фактичне порушення прав Позивача настало у 2016, а тому апеляційний суд повинен відмовити Позивачу в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строків позовної давності.(арк.справи 170-171).

В судовому засіданні колегія суддів розглянула подане Скаржником клопотання про призна-чення судової експертизи та Ухвалою суду від 29.11.2022 відмовила у його задоволенні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2022, представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Відповідача підтримав свою скаргу, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «В-Р-Сервіс»-орендодавцем, Фізичною особою-підприємцем Сухомлин Тетяною Сергіївною-орендарем та Приватним підприємством «Регіональна компанія «Лідер-М»-обслуговуюча компанія укладено Договір оренди нежитлового приміщення №31/12/73 (надалі в тексті - Договір).

Згідно п.п.2.1 Договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування приміщення у будівлі Торгового центру, а орендар зобов`язується прийняти його, сплачувати орендну плату та інші встановлені Договором платежі, а також виконувати інші встановлені цим Договором зобов`язання, і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених Договором.

Базова площа приміщення становить 55,6 м.кв.(п.3.3 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору орендодавець зобов`язаний передати приміщення Орендарю, а Орендар зобов`язаний прийняти приміщення в оренду в день підписання цього Договору, про що сторони складають Акт приймання-передачі приміщення.

Орендар зобов`язаний платити орендну плату за користування приміщенням у розмірах і в терміни, визначені цим Договором.(п.9.1 Договору).

Загальний розмір орендної плати за 1 календарний місяць, в тому числі ПДВ з 01.01.2016 року по 31.03.2016 (без коефіцієнта К2) становить 3892 грн 00 коп., а з 01.04.2016 буде становити 6672 грн 00 коп.(п.9.2.1 Договору).

Згідно з п.9.4 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця авансом за наступний місяць.

Відповідно до п.9.6 Договору, нарахування орендної плати починається з 01.01.2016 і закінчується в день підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення з оренди, згідно п.23.2 Договору.

Строк дії Договору починає обчислюватися з дня підписання даного Договору та закінчу-ється через 12 місяців, тобто 31.12.2016.(п.7.1 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторо-нами своїх зобов`язань.(п.19.1 Договору). (арк.справи 7-15).

Додатками 1-5 до Договору є: виписка з плану торгового центру; правила торгового центру; перелік експлуатаційних послуг; Акт приймання передачі приміщення від 31.12.2015; схема транспортних і пішохідних шляхів.(арк.справи 16-23).

Як стверджено матеріалами справи, 31.12.2015 сторони підписали Акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у користування нежиле приміщення загальною площею 55,6 кв.м, що знаходиться на першому поверсі будівлі Торгового центру, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Макарова, буд 60.(арк.справи 24).

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2016 Сухомлин Тетяна Сергіївна -орендар змінила прізвище на Сумко, що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .(арк.справи 25).

Місцевий суд встановив, що в період з січня 2016 року по вересень 2016 року в порушення п.9.4 Договору Відповідачем не було внесено жодної проплати за орендними платежами.

Як встановлено судом та стверджено матеріалами справи, вартість оренди приміщення з 01.01.2016 по 31.03.2016 становила 3 892 грн 00 коп. х 3 місяці (січень, лютий, березень) = 11 676 грн 00 коп.

Вартість оренди приміщення з 01.04.2016 по 30.09.2016 становила 6 672 грн 00 коп. х 6 місяців (квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень) = 40 032 грн 00 коп.

У жовтні 2016 року об`єкт оренди було відчужено, про що орендодавець повідомив орендаря листом №01/10 від 11.10.2016.(арк.справи 30).

В матеріалах справи також міститься Акт звірки взаєморозрахунків від 03.04.2019, у якому сторони зафіксували, що заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 50 208 грн 00 коп. та банківські виписки, якими здійснено часткове погашення заборгованості за Договором оренди від 31.12.2015 на загальну суму 8500,00 грн.(арк.справи 26-29).

З даних банківських виписок вбачається:

- 30.01.2018 Відповідачем сплачено на користь Позивача 1500,00 грн (з призначенням платежу: «за надані послуги зг.рах №30 від 26.01.18р. без ПДВ);

- 31.03.2021 Відповідачем сплачено на користь Позивача 3000,00 грн. (з призначенням платежу: «за оренду нежитл. приміщення №73 зг.рах. №17 від 29.01.16р. без ПДВ»);

- 12.05.2021 року Відповідачем сплачено на користь Позивача 4000,00 грн. (з призначенням платежу: «за оренду нежитл. приміщення №18 зг.Рах. №1 від 29.02.16р. без ПДВ»).

Згідно наданої Позивачем балансової довідки від 31.12.2021, борг ФОП Сумко Т.С. перед товариством становить 43208,00 грн.(арк.справи 31).

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за Договором оренди нежитлового приміщення №31/12/73 від 31.12.2015, Позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.(арк.справи 32-34).

У зв`язку з тим, що Відповідач добровільно не погасив заборгованість перед Позивачем, останній звернувся до суду за захистом свого права.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.05.2022 позов повністю задоволено.(арк.справи 86-91).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням Договору оренди нежитлового приміщення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'-язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України).

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст.759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами частин 1, 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від вико-нання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджено матеріалами справи, зобов`язання Відповідача перед Позивачем за Догово-ром оренди нежитлового приміщення від 31.12.2015р., за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 склала 50208,00 грн. Існування заборгованості сторони ствердили Актом звірки взаємних розрахунків від 03.04.2019р.

Згідно з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 - акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповнова-жених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборго-ваності) складаються та підпису-ються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за орендну плату за користування майном своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу у вигляді плати за користування майном в загальній сумі 43 208 грн 00 коп.

Крім того, згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'-язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених до стягнення вимог 23535 грн 40 коп. інфляційних втрат та 6817 грн 78 коп. -3% річних.

Апеляційний суд приймає до уваги, що Скаржником повністю заперечуються договірні відносини з Позивачем. Однак, матеріали справи не містять, а Апелянтом не доведено належними доказами твердження про непогодження умов Договору оренди.

Твердження Скаржника про звернення до правоохоронних органів з підстав підроблення її підписів не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки долучена ФОП Сумко Т.С. заява є зверненням до Рівненської окружної прокуратури про вчинення злочину.(арк.справи 141-142).

Вбачається, що Прокуратура листом від 22.02.2022 повідомила Скаржнику, що відповідно до ст.1311 Конституції України, органи прокуратури здійснюють організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, та повідомила, що перенаправила звернення за територіальною юрисдик-цією до Рівненського районного управління в поліції.

Проте в матеріалах справи відсутні дані щодо внесення відомостей до ЄРДР або притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 було відмовлено ФОП Сумко Т.С. у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Колегія суддів зазначає, що статтею 101 ГПК України передбачено право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазнача-ється, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Сумко Т.С. не заявляла про призначення судової експертизи в суді першої інстанції та не подала до суду висновок, виготовлений на її замовлення для підтвердження обставин не підписання нею Договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим та непідтвердженим твердження Скаржника про не підписання нею спірного Договору оренди та супутніх документів.

Твердження Скаржника, що суд першої інстанції не надсилав їй жодного процесуального документу та про необізнаність наявності даного спору в господарському суді, відхиляється колегією суддів. З матеріалів справи вбачається, що ФОП Сумко Т.С. надіслала на адресу суду заяву від 14.02.2022, де просила надсилати документи та повістки за місцем реєстрації: 33015, м.Рівне, вул.Чорновола 91-А/16. (арк.справи 52)

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03. 2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі в тексті - ГПК України), не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджено, відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції, всі процесуальні документи надсилалися Скаржнику на офіційну адресу згідно відомостей з ЄДР.(арк.справи 38, 47, 59, 81).

Поміж іншого судова колегія звертає увагу, що Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст.250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому ч.2 ст.247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

В матеріалах справи не міститься, а Скаржником не доведено, що ним подавалася заява про вихід зі спрощеного провадження.

Стосовно твердження Скаржника, що місцевий суд взяв до уваги банківські виписки, в яких неможливо ідентифікувати що за орендна плата та за яке приміщення сплачена, та що в банківській виписці від 31.03.2021 зазначено не той номер приміщення, яке здавалося згідно Договору оренди - відхиляються судом як необґрунтовані. В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2022, представник Позивача підтвердив, що даною банківською випискою було зараховано в рахунок погашення заборгованості за Договором оренди від 31.12.2015 та зазначено, що неправильний номер приміщення вказано внаслідок описки працівника підприємства.

Крім того, апеляційним судом не прийнято до розгляду заяву Позивача про застосування строків позовної давності, позаяк таке клопотання не заявлялось в суді першої інстанції.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за Договором оренди за нежитлове приміщення від 31.12.2015, а предметом апеляційного перегляду є правомірність рішення суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 73561 грн 18 коп. (з яких 43 208 грн 00 коп. основний борг, 23 535 грн 40 коп. інфляційні втрати та 6 817 грн 78 коп. -3% річних).

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Відповідача-2 про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнають-ся такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сумко Тетяни Сергіївни на рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2022 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №918/32/22 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Розізнана І.В.