Постанова
від 07.12.2022 по справі 922/4278/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/4278/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Зубченко І.В. (доповідач),судді:Радіонова О.О., Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Ламанова А.В.за участю представників: від позивача:Оріщенко Н.С., ордер серія АХ №1108259 від 30.11.2022р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №847 від 24.02.2017р.від відповідача:не з`явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Подолівське", м.Барвінкове Харківської області (вх.№1170 Х/3 від 28.10.2022р.)на рішення господарського суду Харківської областіухвалене05.10.2022р. (повний текст складено та підписано 20.10.2022р. у м.Харкові)у справі№922/4278/21 (суддя Новікова Н.А.)за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", с.Веселе Харківської області Фермерського господарства "Подолівське", м.Барвінкове Харківської областіпростягнення 12.099.628,64грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", с.Веселе Харківської області, позивач, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Фермерського господарства "Подолівське", м.Барвінкове Харківської області, про стягнення 12.099.628,64грн., з яких: 1.741.037,09грн. безпідставно набуті кошти; 39.721,57грн. сума заборгованості за користування земельними ділянками; 9.607.600,45грн. неустойка у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; 666.062,73грн. пеня; 989,23грн. 3% річних, нараховані на несплачену суму заборгованості; 44.217,57грн. 3% річних, нараховані на суму безпідставно набутих коштів (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята до розгляду протокольною ухвалою місцевого господарського суду від 02.02.2022р.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. (з подальшими доповненнями до нього) закінчився 03.01.2020р., однак відповідач (суборендар) орендовані земельні ділянки в повному обсязі позивачу (орендарю) не повернув та безпідставно продовжив ними користуватися.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. (повний текст складено та підписано 20.10.2022р.) у справі №922/4278/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Подолівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" 39.721,57грн. заборгованості за користування земельними ділянками та 9.607.600,45грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фермерське господарство "Подолівське" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить визнати факт зловживання правом Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" у силу подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. у справі №922/4278/21 та залишити позов без розгляду. У разі невизнання факту зловживання правом, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. у справі №922/4278/21 та ухвалити нове, яким відмовити в позовних вимогах у повному обсязі. Судові витрати по справі скаржник просить покласти на позивача.

Відповідач вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим з огляду на наступне:

- розглядувана позовна заява була однією з шістнадцяти аналогічних позовних заяв, які у строк з 04.10.2021р. по 27.10.2021р. були подані тим самим позивачем до того самого відповідача з тих самих підстав. Відповідачем своєчасно подано заяву про зловживання правом з додатками з вимогою застосувати передбачені законом наслідки. Ухвала господарського суду Харківської області від 16.12.2021р. про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства «Подолівське» про зловживання правом є незаконною та необґрунтованою;

- відповідачем подавалась заява про відвід судді Новікової Н.А. з причин маніпулювання позивачем авторозподілом з метою передання справи на розгляд суду в складі судді Новікової Н.А., проте суд безпідставно ухвалою від 06.12.2021р. відмовив у її задоволенні;

- місцевий господарський суд не зобов`язав позивача надати докази посилань, які лягли в основу розрахунку розміру позовної вимоги, що надалі була задоволена судом;

- заявлені основні позовні вимоги (про стягнення безпідставно набутих коштів, заборгованості за 2020р. за користування земельними ділянками та неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками) не мають під собою юридичних підстав, є юридично протилежними одна одній та відповідно до обставин справи не мали бути задоволені;

- посилання позивача на не чинність додаткової угоди від 27.12.2019р. про продовження строку суборенди землі до 03.01.2021р. є необґрунтованими, а сама додаткова угода - чинною. Законодавство, що регулювало відносини в сфері оренди землі, а також у сфері державної реєстрації права суборенди, не містило прямої норми права станом на 27.12.2019р. щодо реєстрації змін до права суборенди, яке змінене укладеною додатковою угодою. Висновки суду щодо протилежного не базуються на жодній нормі матеріального права, якою б суд спростував укладеність або дійсність вказаної додаткової угоди. Також вказане твердження суперечить факту виконання сторонами протягом 2020р. договору в редакції додаткової угоди 2019р. щодо строку дії договору;

- стягнення заборгованості за користування земельними ділянками, як різниці між сумою суборендної плати за 2020р. та фактичними платежами, здійсненими відповідачем, є необґрунтованим, оскільки протягом 2020р. з маси суборендованих земельних ділянок вибули дві земельні ділянки загальним розміром 12,4047га, площа суборендованих земельних ділянок за договором стала дорівнювати 748,3305га. Відповідно до викладеного, загальна сума суборендної плати за 2020р. мала дорівнювати 2.396.268,77грн., що і було сплачено відповідачем за 2020р.;

- незаконним та необґрунтованим є задоволення позовної вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками, оскільки відсутній факт незаконного неповернення будь-яких об`єктів суборенди. Крім необґрунтованого посилання на дату спливу строку суборенди, яку суд вважає достовірно встановленою, останній (суд) не надає обґрунтування підставам зазначення саме даних періодів часу та розрахункам позивача. Господарський суд Харківської області прийняв посилання позивача стосовно розміру земельних ділянок, які відповідач використовував у 2021р., без жодного доказу з боку позивача;

- визнання додаткової угоди 2019р. позивачем та подальша відмова від такого визнання тягне за собою порушення принципу заборони суперечливої поведінки та є підставою для відмови в позові.

За змістом апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, просить визнати причину неподання доказів (копій ухвал про повернення позовної заяви по справам №922/4277/21, №922/4289/21 та №922/4291/21) поважною, прийняти названі докази та взяти їх до уваги при розгляді апеляційної скарги.

Для розгляду апеляційної скарги згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2022р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022р. вищевказану апеляційну скаргу Фермерського господарства "Подолівське" залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.

Після отримання від апелянта на електронну адресу суду заяви про додавання платіжного документу про сплату судового збору та через систему "Електронний суд" заяви про усунення недоліків Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.11.2022р. відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Подолівське" на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. (повний текст складено та підписано 20.10.2022р.) у справі №922/4278/21 та встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу по 01.12.2022р. Названою ухвалою, разом з іншим, з метою своєчасного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання призначено розгляд справи №922/4278/21 на 07.12.2022р.

Через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства "Подолівське" надійшло клопотання про дослідження доказів, за змістом якого заявник просить суд апеляційної інстанції дослідити докази, недосліджені судом першої інстанції, та взяти їх до уваги в сукупності з іншими доказами. Серед таких доказів значаться наступні: ухвали по аналогічним справам, додані до клопотання про зловживання правом від 06.11.2021р. та до апеляційної скарги; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень-вересень 2020р.; виписка по рахунку №361 по Товариству з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро"; податкові накладні; довідка-розрахунок; договір суборенди №1-БР від 01.01.2020р. між Фермерським господарством "Подолівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос"; договір спостереження за мобільними об`єктами №0304-ПЦО/Т між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" та Приватним підприємством "Приватний центр охорони"; технологічна карта вирощування соняшника; дані трекінг-спостереження за сільськогосподарською технікою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" за 2020р. та 2021р.; вимога №01/19-05 від 19.05.2021р., яка додана до відзиву від 26.11.2021р.

01.12.2022р. на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу (з накладенням кваліфікованого електронного підпису; у межах визначеного судом строку), згідно з резолютивною частиною якого позивач просить у задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства "Подолівське" на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. у справі №922/4278/21 та усіх заявлених вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі; назване рішення - залишити без змін; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта. При цьому за коротким змістом відзиву заявник звертає увагу на наступне:

- звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" до господарського суду Харківської області з декількома позовами до Фермерського господарства "Подолівське" було формою реалізації позивачем свого права на звернення до господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України). При цьому наявність у зазначених позовах недоліків, їх подальше не усунення або відкликання/повернення таких позовів не є свідченням недобросовісного використання наданих позивачу законом процесуальних прав на звернення до суду та не свідчить про маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями господарського суду Харківської області;

- під час розгляду справи місцевим господарським судом жодного разу не було продемонстровано неоднакового чи упередженого ставлення до сторін спору. Судом було здійснено повноцінний розгляд справи із аналізом та розглядом великої кількості доказів та пояснень сторін. Відтак, не буде мати жодної ефективності та доцільності залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" без розгляду на стадії апеляційного перегляду рішення, оскільки, по-перше, відсутні підстави для прийняття такого рішення, а по-друге, очевидно наявний між сторонами спір так і не буде вирішено;

- істинність тверджень відповідача про упередженість судді Новікової Н.А. документально не підтверджена, а позиція скаржника зводиться до суб`єктивної оцінки процесуальних рішень суду та його незгоди з такими рішеннями;

- факт обробітку земельних ділянок площею 226,9092га та кадастрові номери таких земельних ділянок не входили до предмету доказування у справі №922/4278/21, оскільки позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" обґрунтовувало обставинами неповернення інших земельних ділянок площею 557,9356га з боку Фермерського господарства "Подолівське" після закінчення строку суборенди, факт чого останнім визнавався;

- усупереч твердженням апелянта, оскаржуване рішення не містить висновків суду саме про «визнання нечинною» додаткової угоди від 27.12.2019р. Натомість, судом було зазначено юридичні підстави для висновку про закінчення строку суборенди саме 03.01.2020р. Матеріалами справи підтверджується, що речове право суборенди на земельні ділянки, що було зареєстроване за Фермерським господарством "Подолівське" на підставі договору суборенди, припинилося з 03.01.2020р. згідно з п.10.2 договору суборенди. Записи про зміну речового права суборенди в частині пролонгації строку суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні;

- аргументи скаржника про те, що спеціальний Закон, який регулює орендні земельні відносини, станом на час їх виникнення не вимагав державної реєстрації права суборенди, є неспроможними та спростовуються фактичними обставинами здійснення державних реєстрацій щодо укладеного договору суборенди та змістом складених між сторонами документів;

- аргументи скаржника про вибуття з маси суборендованих двох земельних ділянок є помилковими, оскільки суд не може втручатися в господарські відносини сторін (у даному випадку здійснювати перерахунок уже погодженої та зафіксованої сторонами в актах плати за користування земельними ділянками), а матеріали справи не містять доказів корегування плати за фактичне користування відповідачем земельними ділянками за 2020р.;

- зважаючи на те, що строк договору суборенди закінчувався 03.01.2020р., у 2020р. Фермерське господарство "Подолівське" могло б на законних підставах здійснювати виключно дії зі збору врожаю сільськогосподарської культури, посіяної ще восени 2019р., причому в максимально можливий строк для збору такого врожаю - до кінця жовтня 2020р.;

- матеріали справи не містять доказів повернення спірних земельних ділянок позивачеві та доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії щодо їх повернення, відтак суд дійшов правомірного висновку про неповернення таких земельних ділянок. Відсутність факту повернення земельних ділянок не потребувала доведення певними доказами, оскільки в даному разі встановлювалася відсутність факту, а не його наявність;

- факт неповернення земельних ділянок площею 557,9356га у 2021р. під час розгляду справи визнавався відповідачем;

- встановлені ч.1 ст.278 ГПК України підстави для скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позову без розгляду відсутні;

- у ході розгляду справи позивач дотримувався послідовної та незмінної позиції щодо документу під назвою «Додаткова угода від 27.12.2019р. до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р.», щодо фактичних взаємовідносин сторін по суборенді земельних ділянок, у зв`язку із чим жодних підстав оцінювати поведінку позивача як суперечливу не існує.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.12.2022р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. у справі №922/4278/21 відмовити в повному обсязі, оскаржуване рішення - залишити без змін. Фермерське господарство "Подолівське" повноважного представника в судове засідання не направило, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило, про дату, час та місце судового засідання було повідомлене належним чином.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України", "Смірнова проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції" та інші).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника Фермерського господарства "Подолівське" за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 07.12.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як установлено господарським судом Харківської області та вбачається з матеріалів справи, 03.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (далі - орендар) та Фермерським господарством "Подолівське" (далі - суборендар) укладено договір суборенди землі №03/01/17-ПО (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Барвінківського району.

Земельні ділянки, що орендуються, знаходяться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди землі, укладених між їх власниками та орендарем (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 826,58га згідно переліку, наведеного в додатку №1 до договору.

Договір укладено строком на 3 (три) роки. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (п.3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що суборендна плата вноситься суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря. Розмір суборендної плати у рік розраховується з урахуванням розміру орендної плати згідно з договорами оренди землі та додатково ПДВ (з урахуванням ставки ПДВ, що чинна у відповідному році). Розмір суборендної плати в 2017р. становить 2.296.865,16грн. з ПДВ.

Суборендар погоджується, що обчислення розміру суборендної плати за земельні ділянки здійснюється автоматично з урахуванням індексації розміру орендної плати у відповідності з положеннями Податкового кодексу України щодо індексації нормативної грошової оцінки земель та/або збільшенням розміру орендної плати у зв`язку з ринковими факторами шляхом перегляду розміру орендної плати в договорах оренди землі (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору суборендна плата вноситься у такі строки: негайно після початку збирання врожаю суборендарем, при завершенні збирання врожаю з площі суборендованих земель, достатньої для розрахунків з орендарем, але не пізніше 15 серпня кожного року суборенди.

У разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.4.5 договору).

За умовами п.6.2 договору передача земельних ділянок суборендарю здійснюється за актом їх приймання-передачі.

Після припинення дії договору суборендар повертає протягом 5 календарних днів орендарю земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в суборенду, за винятком випадків погіршення стану земельних ділянок не з вини суборендаря (п.7.1 договору).

Відповідно до п.10.2 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-суборендаря чи юридичної особи-орендаря; закінчення строку дії договору оренди землі.

У разі зміни складу засновників (учасників) орендаря орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за одностороннім рішенням орендаря (односторонньої відмови орендаря від договору) (п.10.6 договору).

Додатком №1 до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. було визначено перелік орендованих земельних ділянок, що передаються в суборенду.

Згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок у суборенду від 03.01.2017р. (додаток до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р.) орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно з переліком (додаток №1 до договору), а саме передано земельні ділянки загальним розміром 826,58га.

01.08.2018р. між сторонами укладена додаткова угода до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., за умовами якої сторони погодили змінити умови договору суборенди в частині обчислення та виплати суборендної плати, а також оновили перелік земельних ділянок, які передаються в суборенду з 01.08.2018р.

Сторони погодили пункт 4.1 статті 4 "Суборендна плата" викласти в наступній редакції: «Суборендна плата вноситься суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря. Розмір суборендної плати у рік розраховується з урахуванням розміру орендної плати згідно з договорами оренди землі та додатково ПДВ (з урахуванням ставки ПДВ, що чинна у відповідному році). Розмір суборендної плати з 01.08.2018р. та до кінця терміну дії договору становить 2.926.223,85грн. у розрахунку на рік, з урахуванням ПДВ. Розмір суборендної плати на рік у розрахунку на один гектар з 01 серпня 2018р. становить 2.950,13грн. (без ПДВ).».

У додатку №1 до додаткової угоди від 01.08.2018р. до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. сторонами погоджено оновлений перелік орендованих земельних ділянок, що передаються в суборенду, загальна площа яких становить 793,8665га.

Разом з тим, місцевим господарським судом були вірно прийняті до уваги пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" щодо уточнення фактичних площ земельних ділянок, що перебували в користуванні Фермерського господарства "Подолівське" за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018р. Як було встановлено позивачем під час розгляду справи №922/4278/21, у додатковій угоді від 01.08.2018р. сторонами були невірно вказані площі наступних земельних ділянок: кадастровий номер 6320480500:04:000:1098 - вказана площа 3,7748га замість вірної 7,5496га; кадастровий номер 6320480500:07:000:0049 - вказана площа 8,7445га замість вірної 8,3528га; кадастровий номер 6320480500:08:000:0078 вказаний два рази із площею по 3,6266га замість вірної загальної площі 7,2531га. Крім того у додатковій угоді неправильно здійснено підсумок загальної площі всіх земельних ділянок, що створило наявність різниці між фактичною (офіційною) площею земельних ділянок та площею, помилково вказаною в додатковій угоді до договору суборенди у розмірі 3,3830га. Отже, фактичною і вірно зазначеною за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018р. повинна бути площа земельних ділянок у розмірі 797,2495га.

При цьому господарський суд Харківської області вірно врахував пояснення позивача щодо того, що право оренди на окремі земельні ділянки загальною площею 12,4047га взагалі не було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" та, відповідно, не було та не могло бути зареєстроване право суборенди за Фермерським господарством "Подолівське", а саме на земельну ділянку кадастровий номер 6320480500:04:000:0170 площею 6,2675га (зазначено в п.43 додатку до додаткової угоди від 01.08.2018р.) та земельну ділянку кадастровий номер 6320480500:04:000:0172 площею 6,1372га (зазначено в п.44 додатку до додаткової угоди від 01.08.2018р.).

Сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., які ними визнаються, а саме: у 2017р. на суму 2.296.864,14грн. з ПДВ; у 2018р. на загальну суму 2.491.952,41грн.; у 2019р. на загальну суму 2.926.223,68грн.

У 2020р. сторонами були підписані наступні акти: №1 від 31.01.2020р. на суму 255.918,74грн. з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 52.919,53грн. з ПДВ); №4 від 29.02.2020р. на суму 243.851,99грн. з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 40.852,78грн. з ПДВ); №8 від 31.03.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №15 від 30.04.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №21 від 31.05.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №23 від 30.06.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №24 від 31.07.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №26 від 31.08.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №28 від 30.09.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ.

Крім того Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" надані підписані з його сторони акти, а саме: №30 від 31.10.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №32 від 30.11.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №34 від 31.12.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ, а також рахунки на оплату: №19 від 31.10.2020р. на суму 202.999,21грн.; №21 від 30.11.2020р. на суму 202.999,21грн.; №23 від 31.12.2020р. на суму 202.999,21грн.

Таким чином, загальна суму послуг у 2020р. становить 2.435.990,52грн.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, матеріалами справи, а саме наданою позивачем випискою з картки рахунку №361 за період з 01.01.2017р. по 01.01.2021р. підтверджується проведення оплат суборендарем (відповідачем) за договором суборенди землі, а саме: у 2017р. на загальну суму 2.296.864,14грн.; у 2018р. на загальну суму: 2.491.952,41грн.; у 2019р. на загальну суму 2.926.223,68грн.; у 2020р. на загальну суму: 2.396.268,77грн.

Матеріали справи, разом з іншим, містять надані відповідачем копії додаткових угод до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., а саме додаткову угоду від 27.12.2019р. та додаткову угоду від 01.01.2020р.

Додаткова угода від 27.12.2019р. містить наступні умови:

- строк дії договору: до 03.01.2021р. включно (п.1);

- дану додаткову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, один для орендаря, другий для суборендаря, третій - для органу, який проводить державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди земельної ділянки) (п.2);

- всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін. У випадку виникнення суперечностей між положеннями договору оренди землі та положеннями даної додаткової угоди, перевагу мають положення додаткової угоди (п.3);

- дана додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами. Зміни до права оренди земельної ділянки оформлюються відповідно до чинного законодавства України (п.4).

Додаткова угода від 01.01.2020р. містить, зокрема, наступні умови:

- у зв`язку із припиненням права орендаря та вибуттям з суборенди земельних ділянок загальною площею 33,1313га сторони дійшли згоди виключити вказані земельні ділянки із загального обсягу суборенди та викласти п.2.1 статті 2 «Об`єкт суборенди» у наступній редакції: «У суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 760,7352га згідно переліку, наведеного в додатку №1 до договору»;

- пункт 4.1 статті 4 «Суборендна плата» викласти в наступній редакції: «Суборендна плата вноситься суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря. Розмір суборендної плати з 01.01.2020р. та до кінця терміну дії договору становить 2.029.992,10грн., крім того ПДВ 20% - 405.998,42грн., разом 2.435.990,52грн. у розрахунку на рік».

Разом з тим, позивачем чинність вищевказаних додаткових угод не визнається. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" наголошує на не проведенні державної реєстрації змін до речового права суборенди земельних ділянок у частині зміни (продовження) строку такої суборенди на підставі додаткової угоди від 27.12.2019р. Крім того, на думку позивача, дія додаткової угоди від 01.01.2020р. могла поширюватися виключно на період з 01.01.2020р. (з дати її укладення) по 03.01.2020р. (дата закінчення договору суборенди землі), у той час як у матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних у додатковій угоді земельних ділянок Фермерським господарством "Подолівське". При цьому право суборенди на окремі земельні ділянки, виключені додатковою угодою від 01.01.2020р., було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не було припинене на підставі такої додаткової угоди від 01.01.2020р.

У свою чергу, відповідач наголошує на чинності вищевказаних додаткових угод та вказує на те, що додаткова угода від 27.12.2019р. виконувалась сторонами шляхом надання земельних ділянок, сплати орендної плати у 2020р. та звітування про відповідні операції до контролюючих органів. За твердженнями суборендаря, станом на дату підписання відповідної додаткової угоди визначена законодавством вимога про реєстрацію права суборенди була відсутня.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши всі надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України та ч.1 ст.526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст.629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, яка кореспондується із приписами ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

У контексті положень ч.ч.1, 2 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Зокрема, згідно з приписами ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України).

У статті 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів значиться, зокрема, обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У контексті приписів ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Приписами ч.1 ст.785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.4 ст.291 ГК України).

Частиною 1 ст.631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як зазначалося вище за текстом постанови, Фермерське господарство "Подолівське" наголошує на чинності додаткової угоди від 27.12.2019р. до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., за умовами якої строк дії договору - до 03.01.2021р. включно, та на чинності додаткової угоди від 01.01.2020р. до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., яка містить умови про виключення земельних ділянок загальною площею 33,1313га із переліку земельних ділянок, що передаються в суборенду, а також умови щодо визначення розміру суборендної плати з 01.01.2020р. та до кінця терміну дії договору в розмірі 2.435.990,52грн. разом з ПДВ у розрахунку на рік. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" чинність вказаних додаткових угод не визнає та наголошує, що строк дії договору закінчився 03.01.2020р.

З цього приводу судова колегія зауважує наступне. Згідно з ч.ч.1, 5 ст.8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції станом на дату укладення додаткової угоди від 27.12.2019р.) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

16.01.2020р. набрали чинності зміни до ч.5 ст.8 вищевказаного Закону України та викладено її у новій редакції: «Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації».

У контексті положень ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на дату укладання додаткової угоди від 27.12.2019р.) державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (п.2).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на дату укладення додаткової угоди від 27.12.2019р.) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.12 вищевказаного Закону України (у редакції станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та постанови суду апеляційної інстанції) Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Як убачається зі змісту п.2 додаткової угоди від 27.12.2019р. до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., дану додаткову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, один для орендаря, другий для суборендаря, третій для органу, який проводить державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди земельної ділянки). Крім того пунктом 4 названої додаткової угоди сторони погодили, що зміни до права оренди земельної ділянки оформлюються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно, за висновками судової колегії, сторонами передбачалась та узгоджувалась процедура здійснення саме державної реєстрації речових прав (змін до права суборенди земельної ділянки на підставі такої додаткової угоди в частині зміни строку суборенди), яка не була дотримана.

Як вірно було встановлено господарським судом Харківської області, саме речове право суборенди земельних ділянок (а не договір суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р.) було зареєстроване за Фермерським господарством "Подолівське" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про що свідчать наявні в матеріалах справи Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Інформаційні довідки). При цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставами для державної реєстрації відповідного речового права суборенди відповідача на земельні ділянки зазначені договір суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. та додаткова угода від 01.08.2018р. до договору суборенди. Крім того вищевказані Інформаційні довідки щодо земельних ділянок, що перебували в суборенді у Фермерського господарства "Подолівське", не містять відомостей про державну реєстрацію змін до права суборенди на підставі додаткових угод від 27.12.2019р. та від 01.01.2020р. до договору суборенди.

Спростовуючи твердження апелянта щодо відсутності необхідності реєстрації змін до права суборенди земельних ділянок на підставі додаткової угоди від 27.12.2019р. до договору суборенди, як можливої підстави для зміни права суборенди в частині продовження строку права суборенди, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне. З аналізу Інформаційних довідок, окрім вищевикладеного, убачається, що зареєстроване за відповідачем право суборенди земельних ділянок припинилося з 03.01.2020р. згідно з п.10.2 договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р., яким узгоджено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду Харківської області про припинення права суборенди Фермерського господарства "Подолівське" на земельні ділянки на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. саме 03.01.2020р.

Усупереч твердженням апелянта, наявність у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. за 2020р. не свідчить про продовження дії договору суборенди на підставі додаткової угоди від 27.12.2019р. Вказані акти свідчать лише про те, що в 2020р. відповідач фактично без належних правових підстав користувався земельними ділянками, обставини чого (факту користування) не заперечуються сторонами.

Крім того, зі змісту Інформаційних довідок убачається відсутність реєстрації припинення права суборенди земельних ділянок загальною площею 33,1313га на підставі додаткової угоди від 01.01.2020р. до договору суборенди, а також відсутність внесення змін до права суборенди в частині розміру суборендної плати на підставі названої додаткової угоди.

За таких обставин вірним є розгляд спору, зокрема здійснення розрахунку позовних вимог, у межах справи №922/4278/21 з урахуванням саме умов договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. та умов додаткової угоди від 01.08.2018р. до названого договору.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" про стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" 9.607.600,45грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками, судова колегія враховує наступне.

У контексті приписів ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як встановлено вище за текстом постанови, строк дії права суборенди за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. сплив 03.01.2020р., факт неповернення суборендарем (відповідачем) земельних ділянок орендарю (позивачу) та факт продовження їх використання відповідачем визнається.

Позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" на підставі ст.785 ЦК України, якою унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1). Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч.2).

З аналізу наведених норм убачається, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2022р. у справі №920/948/21 та від 24.09.2020р. у справі №922/2665/17, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17.

Відповідно до п.10.2 договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 9.4 договору суборенди сторони погодили, що суборендар зобов`язаний повернути орендарю суборендовані земельні ділянки після закінчення суборенди, якщо інше не передбачено цим договором або не погоджено сторонами у письмовій формі. Згідно з п.12.1 договору право суборенди земельних ділянок оформлюється відповідно до законодавства України.

Таким чином, при поверненні земельних ділянок повинен бути складений відповідний акт прийому-передачі, оскільки передача в оренду земельних ділянок від позивача до відповідача здійснювалась за відповідним актом прийому-передачі.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойка за ч.2 ст.785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2021р. у справі №904/4472/20 та від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18.

У розумінні загальних та спеціальних норм права санкція (неустойка) за ст.785 ЦК України є мірою відповідальності, що застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю) та має характер тривалості у часі (сплачується за весь час неправомірного користування майном). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №916/1319/19.

При цьому згідно з ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем (у розглядуваному випадку суборендарем) зобов`язання щодо неповернення майна орендодавцю (у розглядуваному випадку орендарю) у контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2022р. у справі №908/1627/19, від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17.

За вимогою про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк.

З урахуванням положень ст.614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/19019/20 та від 07.07.2022р. у справі №910/10458/19, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17 та від 19.04.2021р. у справі №910/11131/19.

Як вірно встановлено господарським судом Харківської області та не спростовано апелянтом, матеріали справи не містять доказів вчинення Фермерським господарством "Подолівське" дій з метою повернення суборендованих земельних ділянок у зв`язку із закінченням строку договору суборенди чи створення позивачем перешкод у їх поверненні. При цьому під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем суборендовані земельні ділянки також не повернуті позивачу, жодних дій з повернення земельних ділянок не здійснено, суборендар продовжив їх використовувати для здійснення власної господарської діяльності та отримання, відповідно, прибутку.

У зв`язку із наведеним суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неповернення земельних ділянок за договором суборенди після закінчення строку дії відповідного договору відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача), а тому наявні правові підстави для застосування до Фермерського господарства "Подолівське" відповідальності у вигляді стягнення неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, нарахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди.

Перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" розрахунок неустойки в загальному розмірі 9.607.600,45грн. (за період з 04.01.2020р. по 31.10.2020р. щодо площі земельних ділянок 784,8448га; за період з 01.11.2020р. по 05.11.2021р. щодо площі земельних ділянок 557,9356га; за період з 05.11.2018р. по 03.01.2020р. щодо площі земельних ділянок 75,8252га), Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Харківської області про його обґрунтованість, правомірність та нормативну мотивованість. При цьому судова колегія приймає до уваги посилання позивача на те, що право суборенди земельних ділянок площею 75,8252га не було зареєстроване за відповідачем у встановленому порядку та обов`язок їх повернення виник у суборендаря 05.11.2018р. (з урахуванням строку позовної давності щодо даної позовної вимоги).

Доводи апелянта про незаконність задоволення позовної вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками з огляду на відсутність факту незаконного неповернення об`єктів суборенди судовою колегією відхиляються як такі, що спростовані матеріалами справи. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що сплив строку договору суборенди має безумовним наслідком повернення суборендарем (відповідачем) орендарю (позивачу) орендованих земельних ділянок у повному обсязі, а факт продовження користування земельними ділянками є порушенням суборендарем взятих на себе зобов`язань. У свою чергу, зазначаючи про те, що суд першої інстанції не надав обґрунтування підставам зазначення позивачем періодів часу та розрахункам позивача, апелянт не надає відповідного контррозрахунку із належними та допустимими у контексті норм ГПК України доказами на його обґрунтування.

Крім того, місцевий господарський суд, приймаючи до уваги положення п.9.3 договору суборенди, які передбачають право суборендаря, зокрема, на збір урожаю у випадку закінчення строку дії цього договору, у тому числі достроково до збору суборендарем урожаю культур, що вирощувалися ним на земельних ділянках, та заборону орендарю чинити перешкоди у зборі такого урожаю суборендарем, вірно зауважив, що наявність вказаного права у суборендаря не передбачає автоматичного продовження строку дії договору суборенди та не звільняє суборендаря від обов`язку повернути земельні ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору суборенди. При цьому у розглядуваному випадку, оскільки початок вирощування урожаю повинен мати місце в межах строку дії договору суборенди, Фермерське господарство "Подолівське" не мало права розпочинати цикл сільськогосподарських робіт на земельних ділянках у зв`язку із закінченням строку дії договору суборенди 03.01.2020р.

Приймаючи до уваги положення ч.1 ст.269 ГПК України, якою унормовано, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи відсутність доводів апелянта щодо відмови господарського суду Харківської області в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, нарахованої в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у відповідній частині не переглядається судом апеляційної інстанції.

Переглядаючи рішення господарського суду Харківської області в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з плати за фактичне користування земельними ділянками у 2020р. у розмірі 39.721,57грн., Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.4 ст.286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У контексті положень ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому факт закінчення строку дії договору суборенди земельних ділянок не свідчить про припинення у суборендаря (відповідача) зобов`язання зі сплати орендної плати за договором. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, факт відсутності якого скаржником не спростовано.

Як зазначалося вище за текстом постанови, сторонами визнається факт користування Фермерським господарством "Подолівське" у 2020р. земельними ділянками Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро".

Як убачається з наявних у матеріалах справи підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням актів перегляду ціни (перелік яких зазначений вище за текстом постанови), а також підписаних з боку позивача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та наданих останнім рахунків на оплату (перелік яких зазначений вище за текстом постанови), загальна суму послуг у 2020р. становить 2.435.990,52грн. При цьому з матеріалів справи (виписки з картки рахунку позивача №361 за період з 01.01.2017р. по 01.01.2021р.) убачається та не оспорюється апелянтом сума здійсненої відповідачем у 2020р. оплати у розмірі 2.396.268,77грн.

За таких обставин правомірним та таким, що базується на матеріалах справи, є висновок господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі 39.721,57грн. (у межах розміру позовних вимог).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, посилається на те, що стягнення вищевказаної заборгованості є необґрунтованим, оскільки протягом 2020р. з маси суборендованих земельних ділянок вибули дві земельні ділянки загальним розміром 12,4047га, площа суборендованих земельних ділянок за договором суборенди стала дорівнювати 748,3305га. Відповідно до викладеного, загальна сума суборендної плати за 2020р. мала дорівнювати 2.396.268,77грн., що і було сплачено відповідачем за 2020р. Разом з тим, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних доводів, у той час як ГПК України зобов`язує сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021р. у розмірі 1.741.037,09грн., суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Приймаючи до уваги встановлену судами відсутність між сторонами у 2021р. договірних правовідносин та неповернення суборендарем орендованих земельних ділянок, з приводу суборендованих земельних ділянок між позивачем та відповідачем виникли бездоговірні правовідносини, які підпадають під регулювання ст.ст.1212, 1214 ЦК України. За таких обставин Фермерське господарство "Подолівське", як фактичний користувач земельними ділянками, який без достатньої правової підстави за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які мав сплатити останньому за користування відповідними земельними ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

При визначенні фактичної площі земельних ділянок, яка була в користуванні суборендаря (відповідача), господарський суд Харківської області вірно врахував саме наявну в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на конкретні земельні ділянки за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. Доводи відповідача щодо необхідності врахування додаткових угод від 27.12.2018р. та від 01.01.2020р. при визначенні розміру земельних ділянок та розміру орендної плати спростовані вище за текстом постанови.

Перевіривши здійснені позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунки безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками у 2021р. у розмірі 1.741.037,09грн., Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Харківської області про те, що вони (розрахунки) є вірними, мотивованими та здійснені відповідно до положень чинного законодавства.

У свою чергу, з урахуванням того, що фактично сума безпідставно набутих грошових коштів у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021р. у розмірі 1.741.037,09грн. за юридичним змістом є орендною платою за фактичне користування суборендарем земельними ділянками, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" просить стягнути з Фермерського господарства "Подолівське" безпідставно набуті грошові кошти у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021р. за період з 01.01.2021р. по 05.11.2021р. та одночасно неустойку у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками за названий період. Зазначене матиме наслідком фактичне стягнення з суборендаря (відповідача) потрійного розміру орендної плати, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, визначеними ст.3 ЦК України, а саме справедливість, добросовісність та розумність. Крім того наведене суперечить положенням ст.61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене правомірним є висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" про стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" безпідставно набутих грошових коштів у вигляді плати за користування земельними ділянками у 2021р. у розмірі 1.741.037,09грн.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 666.062,73грн. пені, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.4.3 договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. суборендна плата вноситься у такі строки: негайно після початку збирання врожаю суборендарем, при завершенні збирання врожаю з площі суборендованих земель достатньої для розрахунків з орендарем, але не пізніше 15 серпня кожного року суборенди.

Відповідно до п.4.5 договору суборенди у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як убачається з розрахунків позивача, останнім здійснено нарахування пені за період з 15.08.2017р. по 20.11.2017р. на суму 2.296.865,16грн. та з 20.11.2017р. по 21.11.2017р. на суму 46.864,14грн. Приймаючи до уваги, що відповідно до положень ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, приймаючи до уваги подання відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, господарський суд Харківської області обґрунтовано відмовив у задоволенні відповідної вимоги позивача.

Відповідно до п.4 додаткової угоди від 01.08.2018р. до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. суборендар зобов`язаний сплатити суборендну плату не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту складання та підписання акту надання послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" здійснено нарахування пені за період з 01.12.2018р. по 29.01.2019р. на суму 8.123,63грн. та з 01.01.2019р. по 29.01.2019р. на суму 207.662,70грн. Разом з тим, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, у зв`язку із відсутністю у позовній заяві належного обґрунтування періодів розрахунку пені та суми заборгованості, на яку вона нараховується, суди позбавлені можливості оцінити обґрунтованість заявлених позовних вимог у названій частині.

Позивачем, разом з іншим, здійснено нарахування пені за період з 01.01.2021р. до 30.10.2021р. на суму 39.721,57грн. та з 01.01.2021р. по 30.10.2021р. на суму 1.393.831,45грн. У свою чергу, як вірно зазначено господарським судом Харківської області, оскільки право суборенди відповідача на земельні ділянки на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. було припинено з 03.01.2020р., необґрунтованим є нарахування пені на підставі п.4.3 договору суборенди після закінчення строку його дії.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з відмовою місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" щодо стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" 666.062,73грн. пені.

Переглядаючи рішення господарського суду Харківської області в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 989,23грн., нарахованих на несплачену суму заборгованості, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

У контексті приписів ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Як убачається з матеріалів позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" здійснено нарахування пред`явлених до стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" 3% річних на суму несплаченої заборгованості за фактичне користування земельними ділянками після припинення терміну дії договору суборенди в розмірі 39.721,57грн. за період з 01.01.2021р. по 30.10.2021р.

Разом з тим, приймаючи до уваги відсутність узгодженого сторонами в договорі суборенди строку здійснення оплати за фактичне користування земельними ділянками після закінчення строку дії договору та відсутність у матеріалах справи доказів направлення вимоги щодо сплати заборгованості в порядку ст.530 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Крім того, за висновками Східного апеляційного господарського суду при постановленні оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" щодо стягнення з Фермерського господарства "Подолівське" 3% річних у розмірі 44.217,57грн., нарахованих на суму безпідставно набутих коштів у вигляді суборендної плати за період з 01.01.2021р. по 05.11.2021р. на суму 1.741.037,09грн., з огляду на наступне. У розглядуваному випадку нарахування 3% річних не відповідає унормованому ч.2 ст.785 ЦК України правовому регулюванню, яке визначає наслідки невиконання наймачем обов`язку щодо повернення орендованої речі наймодавцеві. Крім того, як зазначалося вище за текстом постанови, відсутні правові підстави для визнання порушення відповідачем строку виконання грошових зобов`язань за відсутності певних умов договору щодо встановлення такого строку або відсутності умов виникнення такого обов`язку відповідно до ст.530 ЦК України.

За змістом апеляційної скарги Фермерське господарство "Подолівське" наголошує на тому, що розглядувана позовна заява була однією з шістнадцяти аналогічних позовних заяв, які у строк з 04.10.2021р. по 27.10.2021р. було подано тим самим позивачем до того самого відповідача з тих самих підстав. Відповідачем своєчасно подано заяву про зловживання позивачем правом з додатками з вимогою застосувати передбачені законом наслідки. Ухвала господарського суду Харківської області від 16.12.2021р. про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства «Подолівське» про зловживання правом є незаконною та необґрунтованою.

Спростовуючи зазначені твердження скаржника, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне. Згідно з ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У контексті приписів ч.2 ст.43 названого Кодексу залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст.43 ГПК України).

Зазначені норми ГПК України надають право суду визнати зловживанням процесуальними правами певні дії, а також право залишити без розгляду заяву, а не зобов`язують суд вчинити такі процесуальні дії. При цьому факт зловживання процесуальними правами щодо подання скарги, заяви або клопотання має визнаватись судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи.

При цьому у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020р. у справі №910/6245/19.

На переконання апелянта, зловживання правом позивача полягає в поданні останнім шістнадцяти однотипних позовних заяв до одного й того самого відповідача з аналогічним предметом позову і з аналогічних підстав з метою маніпулювання автоматизованою системою розподілу справи.

Разом з тим, під зловживанням процесуальним правом слід розуміти такі дії особи, які перешкоджають здійсненню правосуддя та виконанню завдань господарського судочинства.

При цьому звернення позивача до суду вдруге з ідентичним позовом з підстав повернення позивачу вперше поданої позовної заяви є правом останнього відповідно до положень ст.4 ГПК України.

Як убачається з наданих Фермерським господарством "Подолівське" копій ухвал та з системи «Діловодство спеціалізованого суду», Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" дійсно зверталося до господарського суду Харківської області з шістнадцятьма позовами.

Разом з тим, станом на 26.10.2021р. (дата надходження позову по розглядуваній справі), станом на момент прийняття рішення про залишення розглядуваного позову без руху (27.10.2021р.) та станом на момент прийняття рішення про відкриття провадження у справі №922/4278/21 (09.11.2021р.) у провадженні господарського суду Харківської області не існувало іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав (було відсутнє відкрите провадження).

При цьому позовні заяви по справі №922/4033/21 було повернуто 22.10.2021р., по справі №922/4036/21 було повернуто 21.10.2021р., по справі №922/4064/21 було повернуто 18.10.2021р., по справі №922/4065/21 було повернуто 11.10.2021р., по справі №922/4066/21 було повернуто 12.10.2021р., по справі №922/4094/21 було повернуто 12.10.2021р., по справі №922/4095/21 було повернуто 25.10.2021р., по справі №922/4096/21 було повернуто 12.10.2021р.

Крім того, спори у справах №922/4276/21 та №922/4277/21 різняться, як предметом спору, так і підставами, а тому саме лише подання позивачем вказаних позовів до суду жодним чином не може впливати на прийняття рішення щодо відкриття провадження у розглядуваній справі або свідчити про зловживання позивачем правом.

Щодо позову у справі №922/4289/21 судова колегія наголошує, що позов у розглядуваній справі надійшов до суду 26.10.2021р., а позов у справі №922/4289/21 надійшов до суду 27.10.2021р., у зв`язку із чим визначені положеннями ст.ст.43, 174 ГПК України наслідки можуть бути застосовані щодо позову №922/4289/21, оскільки останній надійшов до суду пізніше, ніж розглядуваний позов.

Норми ГПК України не містять імперативної заборони подавати декілька позовів до одного й того самого відповідача, а лише надають можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин та за наявності визначених умов (подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями).

При цьому позивач не обмежений у праві звернутись до суду з заявою про об`єднання позовних вимог чи з заявою про об`єднання справ, а тому доводи скаржника щодо вибору позивачем головуючого судді по справі є виключно припущеннями останнього.

За висновками Східного апеляційного господарського суду, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" позови не є аналогічними, оскільки позивач не обмежений в праві звертатись до суду з різними позовами про стягнення різних за своєю правовою природою сум (суми основного боргу, суми штрафних санкцій, суми безпідставно збережених коштів, неустойки), у зв`язку із чим подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" позови не можуть вважатись позовами, подання яких у розглядуваному випадку може бути визнане зловживанням правом у розумінні положень п.2 ч.2 ст.43 ГПК України.

При цьому, як вірно зауважено господарським судом Харківської області в ухвалі від 16.12.2021р., заперечення на яку включені до розглядуваної апеляційної скарги, обов`язковою ознакою зловживання правом шляхом подання позовів є наявність мети маніпуляції з автоматизованою системою розподілу, яка має бути підтверджена беззаперечними доказами. Разом з тим, з наданих відповідачем доказів не вбачається а ні самого зловживання позивачем своїм правом на подачу позову, а ні мети такого зловживання, а саме маніпуляції з автоматизованою системою розподілу, оскільки, як убачається із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021р., розподіл відповідного позову здійснювався між двадцяти чотирма суддями, у тому числі і суддя Новікова Н.А., яку за результатами такого розподілу було обрано для подальшого розгляду позовної заяви та вирішення питання щодо відкриття провадження/залишення позову без руху/повернення позовної заяви. При цьому на здійснення розподілу позову у розглядуваній справі жодним чином не вплинули раніше подані позовні заяви.

Отже, враховуючи, що скаржником не доведено обставин подання позивачем позовів з метою маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ, зважаючи на відсутність беззаперечних доказів на підтвердження відповідних обставин, судова колегія відхиляє відповідні доводи апелянта як необґрунтовані.

Фермерське господарство "Подолівське" в обґрунтування апеляційної скарги, разом з іншим, посилається на те, що відповідачем подавалась заява про відвід судді Новікової Н.А. з причин маніпулювання позивачем авторозподілом з метою передання справи на розгляд суду в складі судді Новікової Н.А., проте суд безпідставно ухвалою від 06.12.2021р. відмовив у її задоволенні.

Відповідно до приписів ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч.3 ст.35 ГПК України).

Відповідно до ч.4 вищевказаної статті незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як встановлено судовою колегією, подана Фермерським господарством "Подолівське" до господарського суду Харківської області заява про відвід судді Новікової Н.А. подавалася з тих самих підстав, що і заява про визнання дій позивача щодо подання позовів зловживанням процесуальними правами. Доводи відповідача щодо упередженості та необ`єктивності судді зводяться виключно до незгоди з процесуальними рішеннями судді у справі, що у контексті приписів ст.35 ГПК України не є підставами для відводу судді.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються судовою колегією як такі, що спростовані викладеними вище висновками Східного апеляційного господарського суду та не доводять наявності правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Фермерського господарства "Подолівське" за наведеними в ній мотивами.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фермерського господарства "Подолівське" підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Разом з тим, згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду визначена ставка судового збору - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір"). Враховуючи викладене, сплаті при поданні апеляційної скарги підлягав судовий збір у сумі 272.241,64грн. (12.099.628,64грн.*1,5%*150%).

Між тим, Фермерським господарством "Подолівське" за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 217.065,00грн. згідно з платіжним дорученням №402 від 28.10.2022р. та у розмірі 55.176,00грн. згідно з платіжним дорученням №403 від 03.11.2022р. Отже, розмір недоплаченого судового збору становить 0,64грн.

Враховуючи надані суду апеляційної інстанції повноваження, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача (апелянта) на користь Державного бюджету України недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 0,64грн.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Подолівське", м.Барвінкове Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. (повний текст складено та підписано 20.10.2022р.) у справі №922/4278/21 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2022р. (повний текст складено та підписано 20.10.2022р.) у справі №922/4278/21 - залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства "Подолівське" (64701, Харківська обл., Барвінківський р-н, м.Барвінкове, вул.Скрипника, буд.6; код ЄДРПОУ 38072134) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 0,64грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 07.12.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2022р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення07.12.2022
Оприлюднено20.12.2022
Номер документу107919185
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —922/4278/21

Постанова від 17.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 30.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Попков Денис Олександрович

Постанова від 22.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Попков Денис Олександрович

Постанова від 22.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Попков Денис Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні