Рішення

від 02.12.2022 по справі 500/5312/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5312/19

Провадження № 2/946/1161/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до малого приватного підприємства «Паллада», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до малого приватного підприємства «Паллада» (далі - МПП «Паллада»), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Також, в липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до МПП «Паллада», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2020 року цивільну справу №500/5312/19 (провадження №2/946/1017/20) за позовом ОСОБА_1 до МПП «Паллада» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та цивільну справу №500/5346/19 (провадження №2/946/1320/20) за позовом ОСОБА_2 до МПП «Паллада» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, об`єднано в одне провадження та присвоєно загальний номер №500/5312/19 (провадження №2/946/1017/20) (а.с.218 т.1).

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують тим, що 22.03.2017 року приблизно о 19 год. 25 хв. на ділянці автодороги сполучення «Одеса-Рені» 249 км. + 700 м. в Ренійському районі Одеської області відбувся наїзд вантажним сідловим тягачем «Volvo FH 13», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом рефрижератором «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався з боку с.Нова Некрасівка Ізмаїльського району в напрямку с.Новосільське Ренійського району на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок даної ДТП велосипедисту ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження, від яких він помер на місці пригоди. За фактом ДТП 23.03.2017 року слідчим ГУ НП в Одеській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000236. В результаті вказаного зіткнення та наслідків від нього, а саме смерті ОСОБА_4 , близьким родичам померлого, а саме, дружині ОСОБА_1 та донці ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди. Станом на 22.03.2017 року вантажний сідловий тягач «Volvo FH 13», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зареєстрований за МПП «Паллада», з огляду на що, позивачки вважають, що відповідач повинен відшкодувати їм моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_4 . Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Volvo FH 13», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_4 була застрахована у АТ «Страхова компанія «ТАС», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8989394 (чинного на дату ДТП). 28.03.2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомив АТ «Страхова компанія «ТАС» про настання страхового випадку та звернувся із заявами на виплату страхового відшкодування, а саме, відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1 у розмірі 19200,00 грн., що становить Ѕ частину від 38 400,00 грн., яка ділиться рівними частинами між дружиною та дочкою, відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 115 200,00 грн., тавідшкодування моральної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_2 у розмірі 19200,00 грн., що становить Ѕ частину від 38 400,00 грн., яка ділиться рівними частинами між дочкою та матір`ю, відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 7190,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви рішення щодо виплати чи відмову у виплаті страхового відшкодування страховою компанією не прийняте, проте сума, яка підлягає виплаті страховою компанією є недостатньою для повного відшкодування, завданої позивачкам моральної шкоди. Як вбачається з довідки про причину смерті ОСОБА_4 , смерть настала на місці ДТП та була прямим причинним наслідком цієї пригоди. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому ОСОБА_4 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непередбаченої сили чи умислу загиблого. Отже, саме володілець джерела підвищеної небезпеки відповідальний за шкоду, завдану потерпілому. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у АТ «Страхова компанія «ТАС», позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням частки страхового відшкодування, яку має йому сплатити страхова компанія в якості відшкодування моральної шкоди (19 200,00 грн.), зменшують розмір моральної шкоди з 300 000,00 грн. до 280 800,00 грн. З огляду на викладене, позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути з МПП «Паллада» на свою користь 280 800,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 15000,00 грн. судових витрат, пов`язаних з оплатою позивачкою правничої допомоги та позивачка ОСОБА_2 просить суд стягнути з МПП «Паллада» на свою користь 280 800,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 15000,00 грн. судових витрат, пов`язаних з оплатою позивачкою правничої допомоги.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П. від 23.03.2020 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до МПП «Паллада» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи (а.с.19 т.2).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2020 року залучено по цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (далі - ПрАТ «СК «ТАС») та ОСОБА_3 (а.с.84 т.2).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.85 т.2).

В судове засідання позивачки та їх представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 02.12.2022 року адвокат Лабик Р.Р. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачок, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

15.11.2019 року та 11.03.2020 року представник відповідача МПП «Паллада» надав суду відзиви на позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких вказав, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Згідно листа ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» від 23.12.2019 року №17820 вбачається, що 08.04.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до вказаної страхової компанії із заявами про страхове відшкодування моральної шкоди, в тому числі. Оскільки розмір мінімальної заробітної плати на дату ДТП становила 3200 грн., ліміт згідно даної статті виплат складає: 3200 грн. х 12 = 38400 грн. Дану суму було порівно розподілено між дружиною загиблого, ОСОБА_1 та донькою загиблого, ОСОБА_2 . Рішення по справі стосовно виплати належного страхового відшкодування для дружини загиблого, ОСОБА_1 , у сумі 19 200 грн. було прийнято 29.11.2019 року, рішення по справі стосовно виплати належного страхового відшкодування для доньки загиблого, ОСОБА_2 , у сумі 19 200 грн., прийнято 02.12.2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено відшкодування моральної шкоди, а моральна шкода відшкодовується одноразово, тому підстав для задоволення позову на теперішній час не існує. Крім того, позивачками не зазначено в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачкам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Також, суду не надано доказів про обсяг та глибину моральних страждань і переживань потерпілих, а саме, висновків спеціалістів психологів, психіатрів, кардіолога та невролога та інших лікарів, у яких потерпілі могли перебувати під наглядом, якби в даному випадку обставини щодо спричинення позивачкам моральної шкоди, про які зазначено в позові, мали би своє місце насправді та були підтверджені. Тому, із підстав, що розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає розміру страждань та переживань потерпілих, є недоведеним та безпідставним, позивачі мають довести факт спричинення їм моральної шкоди, глибину психологічних страждань внаслідок смерті чоловіка та батька та розмір заподіяної їм моральної шкоди, даний позов задоволенню не підлягає. Крім того, виникненню шкоди, яку позивачки просять стягнути з відповідача, заподіяною смертю фізичної особи, сприяли дії ОСОБА_4 , який спровокував ДТП та яка відбулася саме з його вини, що підтверджується постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області від 31.07.2019 року про закриття кримінального провадження №1201716000000236, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.03.2017 року за ч.2 ст.286 КК України, відповідно до якої причиною ДТП, яка призвела до смерті велосипедиста ОСОБА_4 являлися порушення ним самим вимоги п.2.9 «а», 10.1, 6.7 ПДР. Таким чином, саме необережність особи та її вина сприяли виникненню моральної шкоди, яку просять позивачки стягнути на їх користь, яка завдана смертю їх батька та чоловіка, у зв`язку із чим розмір моральної шкоди у заявленому розмірі не може бути задоволений судом. Крім того, така необережність потерпілого та його вина підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 23.03.2017 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння №9 від 22.03.2017 року, висновком судово-медичної експертизи №148 від 17.04.12017 року, протоколом слідчого експерименту та висновком судової автотехнічної експертизи, які є в матеріалах кримінального провадження №1201716000000236, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.03.2017 року за ч.2 ст.286 КК України. Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.59-63 т.1, 164-170 т.1, а.с.1-8 т.2).

06.11.2020 року представник відповідача надав суду додаткові пояснення, в яких вказав, що позивачками не надано суду відповідних висновків судової психологічної експертизи на підтвердження завданої моральної шкоди, та не заявлені клопотання щодо призначення судової психологічної експертизи, адже, лише судова психологічна експертиза могла б довести факт завдання моральної шкоди позивачам та визначити орієнтовну грошову компенсацію та завдані страждання (моральну шкоду). Таким чином вважає, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі (а.с.67-69 т.2).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань по справі суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явися, про час, дату та місце судового розгляду був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив. 08.06.2021 року надав суду пояснення по справі, в яких вказав, що вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується потерпілим одноразово. Як вбачається з матеріалів справи та доказів, наданим відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, позивачки отримали відшкодування моральної шкоди від страхової компанії, таким чином, вони не мають права на повторне відшкодування моральної шкоди. Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів кримінального провадження, саме груба необережність потерпілого, його перебування в стані алкогольного сп`яніння, порушення ним правил дорожнього руху й спровокували ДТП та сприяли збільшенню розміру спричиненої моральної шкоди позивачок та виникнення такої шкоди. ЦК України передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а вразі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується. Жодного доказу на підтвердження спричинення моральної шкоди (медичної документації, протоколів бесіди з психологами, пояснень свідків, висновку психологічної експертизи) позивачками не надано. З огляду на викладене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.162-163 т.2).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, статей 11, 15, 16, 22, 23 ЦК України потерпіла особа, якій завдано збитків або завдано моральної шкоди внаслідок порушення її прав, має право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належить, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто відшкодування моральної шкоди передбачає необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17.

В судовому засіданні встановлено, що 22.03.2017 року приблизно о 19 год. 25 хв. на ділянці автодороги сполучення «Одеса-Рені» 249 км. + 700 м. в Ренійському районі Одеської області сталася ДТП, а саме: відбувся наїзд автопоїздом у складі вантажного сідлового тягача «Volvo FH 13», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом рефрижератором «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався поза населених пунктів, з боку с.Нова Некрасівка Ізмаїльського району в напрямку с.Новосільське Ренійського району на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у зустрічному напрямку по правому узбіччю, прямолінійно, та раптово, виїхав на проїзну частину. Внаслідок даної ДТП велосипедисту ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження, від яких він помер на місці пригоди, що підтверджується постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження від 31.07.2019 року (а.с.67 т.1).

Згідно повідомлення слідчого управління ГУНП в Одеській області від 09.08.2018 року №4/ДТП-2323 23.03.2017 року слідчим відділу СУ ГУНП в Одеській області Берлізовим Є.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000236 внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом ДТП, за участю водія ОСОБА_3 та велосипедиста ОСОБА_4 за ознаками ч.2 ст.286 КК України (а.с.12 т.1).

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження від 31.07.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000236 - закрито, у зв`язку з встановленням відсутності в діях водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Причиною ДТП, яка призвела до спричинення смерті велосипедиста ОСОБА_4 явилися порушення самим велосипедистом вимог пунктів 2.9 «а». 10.1, 6-7 Правил дорожнього руху України. (а.с.67 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 23.03.2017 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15 т.1).

Як вбачається із довідки про причини смерті від 23.03.2017 року причина смерті ОСОБА_4 - малокрів`я внутрішніх органів, внутрішня кровотеча, сукупна травма голови, грудної клітки. Велосипедист травмований при зіткненні з вантажним транспортним засобом (а.с.16 т.1).

Отже, смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.03.2017 року приблизно о 19 год. 25 хв. на ділянці автодороги сполучення «Одеса-Рені» 249 км. + 700 м. в Ренійському районі Одеської області за участю водія ОСОБА_3 .

Згідно висновку експерта №148 від 17.04.2017 року судово-токсикологічним дослідженням крові і сечі з трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації в крові 2.62 ‰ і в сечі 3.44 ‰, що відповідає у живого на момент смерті сильний ступінь алкогольного сп`яніння.

Відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження від 31.07.2019 року при токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 2.62‰ і в сечі 3.44‰. Вказана концентрація етилового спирту в крові та сечі відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню. Зроблений висновок, що у даній дорожній ситуації водій автопоїзду ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 дотримуючись вимог п.12.3 ПДР України, вживши заходів екстреного гальмування. Натомість, в діях велосипедиста ОСОБА_4 навпаки вбачається невідповідність вимогам п.10.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. Таким чином, відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів встановлено, що причиною ДТП, яка призвела до спричинення смерті велосипедиста ОСОБА_4 явилися порушення самим велосипедистом вимог п.2.9 а, 10.1, 6.7 ПДР України. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017160000000236 від 23.03.2017 року закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.67 т.1).

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

ОСОБА_4 був чоловіком ОСОБА_1 з 11.10.1969 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторним) серії НОМЕР_4 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 29.09.2017 року (а.с.17 т.1).

ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) серії НОМЕР_5 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 08.11.2017 року (а.с.119 т.1).

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб (повторного) серії НОМЕР_6 , виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 08.11.2017 року після реєстрації шлюбу із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.120 т.1).

Відповідно до довідки Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 03.08.2018 року №567 на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 а/з №461 від 23.03.2017 року до складу його сім`ї входили: дружина ОСОБА_1 , 1978 року народження, донька ОСОБА_2 , 1981 року народження, онука ОСОБА_11 , 2005 року народження, онук ОСОБА_12 , 2012 року народження (а.с.18 т.1).

Згідно із довідкою Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 01.04.2019 року №240 ОСОБА_1 станом на момент ДТП 22.03.2018 року фактично перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19 т.1).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як вбачається із довідки Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 04.07.2019 року №31/15-207аз станом на 22.03.2017 року автомобіль «Volvo FH 13», 2006 року виготовлення, об`єм двигуна 12760 (см.куб.), був перереєстрований за МПП «Паллада» (а.с.28 т.1).

Згідно із повідомлення ГУ ДПС в Одеській області від 21.11.2019 року станом на 19.11.2019 року в ЦБД Державного реєстру фізичних осіб ДПС України відсутні відомості щодо будь-якого працевлаштування ОСОБА_3 протягом першого півріччя 2017 року (а.с.75 т.1).

Отже, в даному випадку обов`язок по відшкодування шкоди покладається на МПП «Паллада», а не безпосередньо водія ОСОБА_3 , оскільки він на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю та доказів незаконного заволодіння автомобілем суду не надано.

Даний висновок суду узгоджується з висновком судової палати у цивільних справах Верховного суду викладеним в постанові від 10.08.2022 року у справі №904/6092/21.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

В статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В зв`язку з чим, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості доводів представника відповідача та третьої особи, щодо відшкодування моральної шкоди одноразово як підставу для відмови в задоволенні позову.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654 св 18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702 св 18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195 св 18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216 св 18); від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775 св 20) від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17 (провадження № 61-39056 св 18); від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20 (провадження № 61-11129 св 21).

Крім того, підставами звільнення особи від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.

Як було встановлено, ДТП відбулася за обставин, коли вантажний сідловий тягач наїхав на велосипедиста ОСОБА_4 , який не утримався від виконання маневру перетину проїзної частини тим самим поставивши себе у небезпечний стан, ніяким чином не позначивши свій маневр по зміні напрямку руху, в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що останній допустив необережність через нехтування Правилами дорожнього руху.

Відповідно до пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий; г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані; ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил; д) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання); е) користуватися розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю" за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. У зв`язку з зазначеним, суд приходить до висновку щодо зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння та порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до Полісу №АЕ 8989394, діючого станом на 22.03.2017 року, транспортний засіб типу С2: вантажний автомобіль вантажопідйомністю понад 2 т. «Volvo FH 12», державний номер НОМЕР_1 , був застрахований в АТ «Страхова компанія «ТАС» (а.с.29 т.1).

28.03.2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомив АТ «Страхова компанія «ТАС» про настання страхового випадку та звернувся із заявами на виплату страхового відшкодування, а саме, відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1 у розмірі 19200,00 грн., що становить Ѕ частину від 38 400,00 грн., яка ділиться рівними частинами між дружиною та дочкою, та відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 115 200,00 грн. та позивачці ОСОБА_2 у розмірі 19200,00 грн., що становить Ѕ частину від 38 400,00 грн., яка ділиться рівними частинами між дочкою та матір`ю, відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 7190,00 грн. (а.с.24-27, 128, 129 т.1).

Згідно листа АТ «Страхова компанія «ТАС» від 23.12.2019 року №17820 розмір відшкодування склав 38400,00 грн. Дана сума була порівну розподілена між дружиною загиблого ОСОБА_1 та донькою загиблого ОСОБА_2 . Рішення по справі стосовно виплати належного страхового відшкодування дружини загиблого ОСОБА_1 у сумі 19 200,00 грн. було прийняте 29.11.2019 року, рішення по справі стосовно виплати належного страхового відшкодування для доньки загиблого ОСОБА_13 у сумі 19200,00 грн. було прийняте 02.12.2019 року (а.с.213 т.1).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідності до статті 1194 ЦК України у зв`язку з недостатністю страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди позивачкам відповідач зобов`язаний сплатити потерпілим різницю між фактичним розміром шкоди, встановленим судом, і страховою виплатою.

Також, суд не погоджується з доводами представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 , що обов`язкового призначення експертизи з метою встановлення розміру моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Ухвалою суду від 21.09.2021 року за клопотанням ОСОБА_3 судом була призначена по справі судова психологічна експертиза (а.с.208-209 т.2), яка була залишена без виконання у зв`язку з нездійсненням оплати ОСОБА_3 , що вбачається з листа в.о. директора ТОВ «Експертно-дослідна служба України» (а.с.235 т.2).

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц, Верховний Суд зазначив, що 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М.Ерделевського про визначення розміру відшкодування моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.

Отже, призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 372/4412/15-ц.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Разом з цим суд не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № П/811/4240/14 та від 09 листопада 2022 року у справі № 462/6463/16-ц.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд, приймає до уваги обставини справи, істотність вимушених у житті позивачів змін та розмір моральних страждань, у зв`язку з втратою рідної людини, характер, тривалість і обсяг заподіяних їм моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає справедливою сумою компенсації заподіяної позивачам моральної шкоди у розмірі 80 800,00 грн. кожній з позивачок.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з малого приватного підприємства «Паллада» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 80 800,00 грн. та на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 80 800,00 грн.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Лабик Р.Р. (адвокатське об`єднання «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС») надав професійну правову допомогу позивачці ОСОБА_1 що підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги №0087-ц від 27.06.2019 року (а.с.32-33 т.1), замовленням №1 на надання професійної правничої допомоги від 27.06.2019 року (а.с.31 т.1), детальним описом робіт від 12.07.2019 року (а.с.36 т.1), актом виконаних робіт (наданих послуг) від 12.07.2019 року (а.с.37 т.1), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльність (а.с.40 т.1).

Позивачка ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. На підтвердження витраченої суми, позивачкою суду надано рахунок-фактуру від 12.07.2019 року (а.с.35 т.1).

Також, адвокат Лабик Р.Р. (адвокатське об`єднання «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС») надав професійну правову допомогу позивачці ОСОБА_2 що підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги №0086-ц від 27.06.2019 року (а.с.134-135 т.1), замовленням №1 на надання професійної правничої допомоги від 27.06.2019 року (а.с.136 т.1), детальним описом робіт від 11.07.2019 року (а.с.138 т.1), актом виконаних робіт (наданих послуг) від 11.07.2019 року (а.с.137 т.1), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльність (а.с.142 т.1).

Позивачка ОСОБА_2 понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. На підтвердження витраченої суми, позивачкою суду надано рахунок-фактуру від 12.07.2019 року (а.с.139 т.1).

Оскільки витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 30000,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом обсягу робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачок витрат на професійну правову допомогу пропорційно задоволенню позовних вимог, а саме, по 4316,24 грн. на користь кожної з позивачок.

Згідно з ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, що становить суму у розмірі 1616,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,83, 95,141, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 11, 12, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1187, 1200, 1201 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до малого приватного підприємства «Паллада», адреса місцезнаходження: 67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Грецька, 1-А, будівля «Г», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з малого приватного підприємства «Паллада» (67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Грецька, 1-А, будівля «Г», код ЄДРПОУ 25037369) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_7 », суму моральної шкоди у розмірі 80 800,00 (вісімдесят тисяч вісімсот гривень нуль копійок) гривень.

Стягнути з малого приватного підприємства «Паллада» (67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Грецька, 1-А, будівля «Г», код ЄДРПОУ 25037369) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_8 », суму моральної шкоди у розмірі 80 800,00 (вісімдесят тисяч вісімсот гривень нуль копійок) гривень.

Стягнути з малого приватного підприємства «Паллада» (67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Грецька, 1-А, будівля «Г», код ЄДРПОУ 25037369) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_7 », витрати, пов`язані з професійної правовою допомогою у розмірі 4316,24 (чотири тисячі триста шістнадцять гривень двадцять чотири копійки) грн.

Стягнути з малого приватного підприємства «Паллада» (67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Грецька, 1-А, будівля «Г», код ЄДРПОУ 25037369) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_8 », витрати, пов`язані з професійної правовою допомогою у розмірі 4316,24 (чотири тисячі триста шістнадцять гривень двадцять чотири копійки) грн.

Стягнути з малого приватного підприємства «Паллада» (67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Грецька, 1-А, будівля «Г», код ЄДРПОУ 25037369) в дохід держави судовий збір у розмірі 1616,00 (одна тисяча шістсот шістнадцять гривень нуль копійок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко