Рішення
від 07.12.2022 по справі 947/2950/21
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/2950/21

Провадження № 2/947/1023/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС»

про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 3 000 000 (трьох мільйонів) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 09 липня 2019 року на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога ріг вул. Філатова, виконувались роботи з влаштування перекриття другого поверху автопаркінгу житлового будинку. ОСОБА_1 , як працівник був задіяний до вказаних робіт, з іншими співробітниками. Приблизно об 11 годині 07 хвилин конструкція опалубки обвалилась, внаслідок чого ОСОБА_1 з іншими робітниками отримали численні травми різного ступеня тяжкості. Однак, найбільш зі всіх в цій події постраждав позивач ОСОБА_1 , працюючий арматурником, який отримав інвалідність довічно.

Так, як стверджує позивач, внаслідок нещасного випадку він отримав тілесні ушкодження у вигляді множинної поєднаної травми, перелому 12 грудного, вивиху 11 грудного хребців, забію спинного мозку з його розтрощенням, множинні переломи ребер зліва (8-11), забою лівої легені, лівосторонній гідроторакс, ателектазу лівої легені, переломи кісток обох гомілок з розвитком гангрени обох нижніх кінцівок, некротизуючий фасциит лівого стегна, сепсис.

Надалі внаслідок розвитку посттравматичної гангрени лівої нижньої кінцівки та некротизуючого фасциита лівого стегна 11.07.2019 року позивачу ампутовано ліву нижню кінцівку.

У зв`язку з некрозом тканин правої нижньої кінцівки, 23.07.2019 року її також було ампутовано.

Актом МСЕК № 122-ТР від 29.10.2019 року, позивачу у зв`язку з трудовим каліцтвом встановлена стійка втрата працездатності на 100 % та І група інвалідності довічно.

Згідно до Висновку Експерта № 2239 від 05.10.2020 р., ушкодження ОСОБА_1 згідно з п. 2.1.3 «з», «и», «м», «о» та п. 2.1.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 10.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критеріями небезпеки для життя та втрати будь-якого органу чи втрати органом його функцій.

Позивач в обґрунтування позову стверджує, що вищевказаний нещасний випадок заподіяв йому глибоку моральну шкоду, що виражається в тому, що в момент одержання травми, наступних хірургічних втручань він переніс найсильніший біль і страх, та тривалий час перебував і перебуває у депресивному, шоковому стані у зв`язку з настанням важких негативних наслідків, заподіяних здоров`ю при виконанні трудових обов`язків, приймаючи що він не має можливості домогтися ефективного лікування й реабілітації по відновленню здоров`я, тому що порушено анатомічну цілісність ніг (проведені ампутації лівої та правої гомілки). Так, ступінь ушкодження має довічний і необоротний характер, що постійно призводить до емоційних страждань позивача і є наслідком одночасного додаткового погіршення його стану здоров`я, а спогади про життя до події, взагалі призводить позивача до глибоко душевного стресу, оскільки життєвий ритм, звички, разом зі способом життя, кардинально підлягає зміні та адаптації. Крім того, внаслідок події, позивач зазначає досить глибоких страждань, з підстав не можливості утримувати свою сім`ю та членів родини, оскільки потребує стороннього догляду.

Приймаючи вищевикладене, позивач посилаючись на приписи ст. 1174 та ст. 1192 ЦК України, та порушення його немайнових прав з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.02.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовом, представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», заборонивши фізичним і юридичним особам вчиняти дії щодо розпорядження часткою учасників у статутному капіталі ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» в розмірі 100% статутного капіталу або часткою від цієї частки.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.02.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за вх. №4494/21вх. від 27.01.2021 року по цивільній справі №947/2950/21 - повернуто позивачеві.

01.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», в якому представник просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням на його необґрунтованість та відсутність у наданих до суду доказів протиправності дій товариства.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не доведена вина ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» у можливих моральних стражданнях (моральної шкоди) ОСОБА_1 та причинно-наслідковий зв`язок між виною організації та моральними стражданнями ОСОБА_1 , враховуючи фінансову допомогу надану товариством в добровільному порядку на відшкодування лікування.

У зв`язку з чим, представник відповідача вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн. недоведеними, необґрунтованим та не підлягаючими задоволенню.

13.04.2021 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому представник з посиланням на докази надані до позову, вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність в діях ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» вини за наслідком пригоди та безпідставними доводи про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача, виниклою пригодою та моральними стражданнями спричиненими позивачеві.

13.04.2021 року судом було ухвалено приєднати до матеріалів справи наданий відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, разом з додатками до них, враховувати їх під час розгляду справи.

Також судом було ухвалено задовольнити клопотання представника позивача про виклик і допит свідків.

У підготовчому судовому засіданні 09.06.2021 року судом було проведено допит свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У підготовчому судовому засіданні 06.07.2021 року судом було проведено допит свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

У підготовчому судовому засіданні 12.07.2021 року судом було продовжено допит свідка: ОСОБА_8 та проведено допит свідка - ОСОБА_9 .

В підготовчому судовому засіданні 10.08.2021 року за наслідком проведення допиту свідків, судом було постановлено на розв`язання подане 27.01.2021 року представником позивача клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, в рамках якої представник просила суд призначити вказану експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства України.

10.08.2021 року Київським районним судом міста Одеси було постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача задоволено, призначено по цивільній справі №947/2950/21 - судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на розв`язання яких постановлені наступні питання:

1. Чи є у під експертної особи - ОСОБА_1 зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (заподіяння шкоди здоров`ю, втрата процездатності, заподіяння шкоди її громадським інтересам, тощо)?

2. Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи - ОСОБА_1 ? Якщо так, то чи завдані ОСОБА_1 страждання (моральна шкода)?

3. Чи спричинені особі - ОСОБА_1 страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі?

4. Якщо особі завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?

5. Чи обґрунтованою є грошова компенсація за моральні страждання у сумі 3 000 000 (три мільйони) гривень ?

6. Які зміни у сферах життєдіяльності: фізичне та психічне здоров`я, родина, соціальний статус, міжособистісні стосунки, матеріальний стан відбулись у психотравмувальної особи - ОСОБА_1 ?

7. Чи є ознаки несприятливих змін під експертної особи - ОСОБА_1 , якщо є, то в чому вони полягають? Якщо такі зміни виявлені, то чи не перебувають вони у причинному зв`язку з діями відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні Індустрії Плюс»?

Тієї ж дати, судом було постановлено ухвалу, якою зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

31.05.2022 року до суду надійшли з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали цивільної справи, разом з висновком експерта №21-5402 судової психологічної експертизи від 20.05.2022 року.

За наслідком викладеного, оскільки ухвала суду від 10.08.2021 року виконана, а підстави для зупинення провадження по справі відпали, судом 01.06.2022 року постановлено ухвалу, якою поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

29.08.2022 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача по справі про призначення по справі комплексної судової психіатрично-психологічної експертизи, в якому представник просив призначити вказану експертизу, проведення якої доручити експертам Комунального некомерційного підприємства Одеської обласної ради «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, на вирішення яких поставити наступні питання:

1. Чи страждає ОСОБА_1 у теперішній час на будь-який психічний розлад? Якщо так, то чи перебуває цей психічний розлад у причинно-наслідковому зв`язку з подіями, які досліджуються у справі?

2. Чи страждав ОСОБА_1 на будь-який психічний розлад з моменту подій, які досліджуються у справі, до теперішнього часу? Якщо так, то чи перебував цей психічний розлад у причинно-наслідковому зв`язку з подіями, що досліджуються у справі?

3. На вирішення судово-психологічного експерта поставити питання: Який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду)?.

В обґрунтування клопотання представник відповідача посилався на невідповідність вимогам закону висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №21-5402 від 20.05.2022 року, з посиланням на висновок фахівця за №3 від 05.08.2022 року, отриманим за власним замовленням.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2022 року клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» - Адвокатського бюро «Лукинюка» в особі адвоката Лукинюка Володимира Васильовича про призначення комплексної судової психіатрично-психологічної експертизи по справі, залишено без задоволення, як необґрунтоване.

Також, 09.06.2021 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування доказів, в якому представник просила суд витребувати з Центру обслуговування платників Київської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області належним чином завірені копії інформації щодо отримання ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36552267, доходів за період з 01 січня 2019 року по день надання відповіді; а також витребувати відомості про банківські рахунки ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 36552267, з інформацієї про рух коштів на них за період з 01 січня 2019 року по день надання відповіді, з банківських установ України.

Вказане клопотання було задоволено судом ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2022 року.

Також 30.08.2022 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

З 20.09.2022 року по 28.10.2022 року до суду надійшла витребувана судом інформація на ухвалу суду від 30.08.2022 року про витребування доказів.

14.11.2022 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування доказів з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2022 року залишено без розгляду.

В судове засідання призначене на 07.12.2022 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, однак до суду надійшли заяви: від представника позивача про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності; від представника відповідача про заперечення проти задоволення позову в повному обсязі та розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи подання сторонами заяв про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до ч.3 ст. 211 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Через неявку сторін по справі в судове засідання та розгляд справи судом за відсутності учасників справи, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» зареєстровано 08.07.2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (номер запису про державну реєстрацію 1 556 102 0000 036035). Ідентифікаційний код юридичної особи - 36552267, зареєстроване за адресою: 65080, м. Одеса. пл. Толбухіна, 135, 4-В, місце знаходження якого 26.09.2021 року було змінено на: 65101, Одеська область, місто Одеса, вул.Інглезі, будинок 6/1, офіс 136.

Основний вид діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» - будівництво житлових і нежитлових будівель, що належить до виду діяльності за КВЕД - 41.20.

Підприємство, як підрядник, здійснює будівництво об`єктів житлового та нежитлового призначення, розташованих в місті Одесі та на території Одеській області, яким у тому числі здійснювалось будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та дитячим садком («ЖК «Манхеттен»), за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно був розташований будівельний майданчик ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

09 липня 2019 року на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», розташованого за адресою: м. Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, ріг з вулицею Філатова, виконувались роботи з влаштування перекриття другого поверху автопаркінгу житлового будинку.

За штатним розписом на 01.08.2019 року, загальна кількість працівників підприємства становило 19 осіб, серед них зайнятих виконанням робіт підвищеної небезпеки - 12, жінок-1, осіб віком до 21 року - відсутні.

На роботах була задіяна бригада, до складу якої входили:

- арматурники: ОСОБА_10 , ОСОБА_1 ;

- бетоняри: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які працювали за договорами підряду.

Для влаштування перекриття двома днями раніше була зібрана конструкція опалубки з сертифікованих елементів, а саме стійок, підтримуючих триніг, поздовжніх та поперечних балок, інших деталей.

Приблизно о 11 годині 07 хвилин конструкція опалубки обвалилась. Робітники, що знаходились на робочій поверхні конструкції та біля неї на першому поверсі, отримали травми різного ступеня важкості. Майстром Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» ОСОБА_15 та начальником дільниці ОСОБА_16 була організована евакуація потерпілих, надання першої допомоги.

Найбільше за наслідком виниклого обвалу постраждав арматурник - ОСОБА_1 , який, за попередньою оцінкою, отримав перелом хребта.

ОСОБА_1 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», був прийнятий на роботу, посаду арматурника, 13.06.2019 року на підставі Наказу №3-ОК від 12.06.2019 року та звільнений 08.11.2019 року у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я у відповідності до п.2 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу №20-ОК від 08.11.2019 року, що підтверджується відповідним записом наявним в трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 .

За наслідком вищевказаного випадку, що стався 09.07.2019 року о 11 годині 07 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», Головним управлінням Держпраці в Одеській області 10.07.2019 року винесено наказ, зі внесеними до нього змінами наказом від 20.08.2019 року за №1554, яким утворено комісію з проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

За наслідком проведеного комісією спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року о 11 годині 07 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» складено відповідний акт від 06.09.2019 року, за формою Н-1/П, затвердженим начальником Головного Управління Держпраці в Одеській області 06.09.2019 року, яким встановлені вищевказані обставини, а також наступне.

Так, у відповідності до акту, комісією зазначено що нею не встановлюються особи, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку. Основною причиною нещасного випадку комісія вважає недосконалість технологічного процесу, відсутність в нормативних документах, в тому числі загальнодержавної дії, правил безпечного влаштування конструкції опалубки в нестандартних ситуаціях, в тому числі дво- та більше ярусних, або прямої заборони їх застосування.

Згідно Акту, встановлено, що місце нещасного випадку знаходиться на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», що розташований по вулиці Люстдорфська дорога, ріг з вулицею Академіка Філатова в місті Одесі. Безпосередньо випадок стався на ділянці спорудження бетонного перекриття другого поверху автопаркінгу житлового будинку. Для влаштування перекриття на місці виконання робіт була споруджена збірна двоярусна конструкція опалубки. Кожний ярус влаштований за вимогами та за технологією, передбаченою Технологічною картою ПВР, при цьому вказана карта взагалі не передбачає використання робочої поверхні нижнього ярусу, як основи дня установки елементів другого ярусу, тобто питання влаштування дво- та більше ярусних конструкцій опалубки не регламентовані.

Відповідно п. 13.4.7.1 НПАОП 45.2-7.02-12 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009) "... Розкладання несучих та формувальних елементів горизонтальної опалубки необхідно здійснювати з перекриттям поверху, розташованого нижче…». Комісія звертає у Акті увагу на нестандартні умови влаштування опалубки на місці нещасного випадку, а саме відсутності перекриття першого поверху.

Місце влаштування опалубки було нестандартним з причини відсутності перекриття першого поверху, що створило необхідність будування двоярусної конструкції. Другий ярус опалубки розташовувався на робочій поверхні першого ярусу, що не передбачено Проектом виконання робіт та нормативною базою з питань охорони праці, в тому числі п.13.4.7.1 НПАОП 45.2-7.02-12 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3-2-2009): «…Розкладання несучих та формувальних елементів горизонтальної опалубки необхідно здійснювати з перекриттям поверху, розташованого нижче…».

У відповідності до розділу 7 Акту «Висновок комісії», комісія, на підставі матеріалів спеціального розслідування, причин та обставин групового нещасного випадку, що стався в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» з арматурниками: ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бетонярами: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дійшла до висновку, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом згідно п.п.1.2, п.53 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року за №337.

Свідками нещасного випадку визначені у Акті, наступні особи:

- ОСОБА_17 , працюючий теслярем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС»;

- ОСОБА_5 , працюючий бетонярем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС»;

- ОСОБА_18 , працюючий в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

Також судом встановлено, що членом спеціалізованої комісії ОСОБА_21 страховим експертом з охорони праці відділу профілактики страхових випадків Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Одеській області 04.09.2019 року надано окремо думку до Акту Н-1/П розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

У відповідності до окремої думки, член спеціалізованої комісії зазначила, що Комісією зі спеціалізованого розслідування нещасного випадку не виявлена основна причина нещасного випадку, через яку відбулося падіння двоярусної конструкції опалубки.

Зазначено, що однією із причин даного нещасного випадку являється порушення вимог передбачених Технологічною картою влаштування монолітних залізобетонних перекриттів, опалубних, арматурних та бетонних робіт, а саме як вказано в акті п. 3 «при цьому вказана карта не передбачає використання робочої поверхні нижнього ярусу (фанери) як основи для установки елементів другого ярусу…..»», а отже спорудження зібраної двоярусної конструкції опалубки відбулося із порушенням.

Також членом комісії висловлено незгоду з висновком комісії у пункту 8 Акту, а саме з тим, що основною причиною нещасного випадку комісія вважає недосконалість технологічного процесу, відсутність в нормативних документах, в тому числі загальнодержавної дії, правил безпечного влаштування конструкцій опалубки в нестандартних ситуаціях, в тому числі дво-та більше ярусних, або прямої заборони їх застосування, оскільки відсутність в нормативних документах правил безпечного влаштування конструкцій в нестандартних ситуаціях не дає право роботодавцю порушувати вимоги Технологічної карти та створювати небезпечні умови для працівників.

Вищевказані обставини, у тому числі здійснення будівництва відповідачем, як підрядником, вищевказаного об`єкту, залучення до цих робіт позивача по справі, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» під час розгляду справи не оспорювались жодним чином, що в силу приписів ч.1 ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Отже, за наслідком групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року о 11 годині 07 хвилин на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», постраждав працівник відповідача, арматурник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , з ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають двох спільних малолітніх дітей: сина - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

01.09.2020 року КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Одеської обласної державної адміністрації видано висновок експерта №2239 судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ООБСМЕ від 01.09.2020 року, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області, винесеної в рамках кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160480002455 від 09.07.2019 року, за фактом події, яка мала місце 09.07.2019 року на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», під час будівництва ЖК «Манхетен» по вулиці Академіка Філатова в місті Одесі.

У відповідності до вказаного висновку експерта №2239 від 01.09.2020 року, експертом встановлено, що у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: забій (розтрощення) спинного мозку на рівні 11-го грудного - 1-го поперекового хребців, підвивих 11-го грудного хребця, перелом 12-го грудного хребця, переломи VІ-ХІ ребер зліва; відкритий перелом кісток правої гомілки в нижній третині та малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини; відкритий перелом лівої великогомілкової кістки в верхній третині; рвані рани нижніх кінцівок, множинні забої та садна.

Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. Такий механізм виникнення ушкоджень міг мати місце в умовах падіння з висоти.

Враховуючі дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 09.07.2019 року.

Вказані ушкодження супроводжувались травматичним шоком та були небезпечними для життя в момент спричинення. Крім того отримана травма викликала необхідність ампутації обох нижніх кінцівок на рівні середньої третини стегон, що дорівнює втраті обох ніг.

Тому дані ушкодження згідно з п. 2.1.3 «з», «и», «м», «о» та п. 2.1.4 «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р„ відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критеріями небезпеки для життя та втрати будь-якого органу чи втрати органом його функції.

Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися в умовах власноручного спричинення та умовах падіння з положення на площині.

Судом встановлено, що вищевказані висновки викладені у висновку експерта зі встановлення тілесних ушкоджень, проведених медичних обстежень, визначених діагнозів стосовно ОСОБА_1 , узгоджуються з діагнозами, медичним лікуванням та встановленими ушкодженнями стосовно нього, зазначеними у наданій позивачем медичній документації до позову, а саме:

- комп`ютерною томографією органів грудної клітини, діагностичного центру «Вітамед-1» від 23.09.2019 року;

- протоколом магнітно-резонансної томографії ТОВ «Сучасні діагностичні системи» від 10.12.2019 року;

- магнітно-резонансною томографією грудного відділу хребта, діагностичного центру «Вітамед-1» від 26.07.2019 року;

- магнітно-резонансною томографією органів грудної клітини, діагностичного центру «Вітамед-1» від 26.07.2019 року;

- консультаційним висновком спеціаліста КУ «МКЛ №11» від 07.10.2019 року;

- випискою №9274 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КУ «МКЛ №11» від 01.10.2019 року;

- випискою №445 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КУ «МКЛ №11» від 14.02.2020 року;

- медичною картою амбулаторного хворого КНП «Медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради від 20.08.2019 року;

- медичною картою амбулаторного хворого КНП «КДЦ №20» Одеської міської ради від 08.10.2019 року;

- випискою із медичної карти амбулаторного хворого КНП «КДЦ №20» Одеської міської ради від 13.08.2020 року;

- консультаційним висновком спеціаліста КНП «КДЦ №20» Одеської міської ради від 13.08.2020 року;

- консультаційним висновком спеціаліста КНП «КДЦ №20» Одеської міської ради від 14.08.2020 року;

- консультаційним висновком спеціаліста КНП «Медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради від 13.08.2020 року.

Також, як вбачається стосовно ОСОБА_1 , Лікарсько-консультативною комісією КНП «Медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради було винесено низку рішень, а саме:

- 13.10.2020 року за №3629 у відповідності до виписки з якого встановлено висновок, що ОСОБА_1 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, побутового догляду терміном на один рік;

- 13.10.2020 року за №3630 у відповідності до виписки з якого встановлено висновок, що ОСОБА_1 за станом здоров`я потребує спеціального медичного догляду (обробка ран, пролежнів, внутрішньо м`язових ін`єкцій, медикаментозне лікування, заміна та оброботка сечового катетера, випорожнення прямої кишки) терміном на один рік;

- 13.10.2020 року за №3638 у відповідності до виписки з якого встановлено висновок, що ОСОБА_1 за станом здоров`я потребує підгузки (розміром №3) - №90 на місяць, сечоприймачі, №2 на місяць - постійно.

У відповідності до вказаних висновків ЛКК, ОСОБА_1 встановлено діагноз: множинна сочетана то рако-скелетно-спинальна травма. Перелом Th12, вивих Th11 грудних хребців. Забій спинного мозку з його розтрощенням. Посттравматична мієлопатія, гіпестезія - анестезія віл рівня Th11-L1. Порушення функції тазових резервуарів за центральним типом (по типу затримки). Ампутаційні куски обох нижніх кінцівок на рівні середньої третини стегна. Гранулюючі рани пост операційних кукс. Відсутність функції ходи та опори. Порушення функції самообслуговування.

Згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії 10 ААА за №261236 від 29.10.2019 року, ОСОБА_1 втратив - 100 % працездатності, потребує постійного стороннього догляду, потребує побутового догляду, у зв`язку з трудовим каліцтвом. Висновок встановлено безстроково.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ за №714155 від 29.10.2019 року, ОСОБА_1 встановлено першу (І) групу інвалідності «А», безстроково, у зв`язку з трудовим каліцтвом, з висновок про потребу у сторонньому догляді.

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда №1478, затвердженою наказом МОЗ від 08.10.2007 року за №623, виданою 29.10.2019 року МСЕК, ОСОБА_1 зокрема надані рекомендації у:

- потребі стороннього догляду;

- потребі у побутовому догляді;

- крісло-колясці для переміщення по кімнаті та вулиці;

- проти пролежневій подушці; функціональному ліжку;

- проти пролежневому матраці;

- допоміжних засобів для підняття;

- протезуванні кінцівок;

- ортопедичному взутті.

Отже, згідно відомостей з вищевказаної медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 неодноразово проходив лікування і безстроково потребує стороннього догляду, у зв`язку з заподіяним каліцтвом, ушкодженням здоров`я, отриманого при виконанні трудових обов`язків, внаслідок події - групового нещасного випадку, який мав місце 09.07.2019 року.

Позивач посилаючись на заподіяну йому моральну шкоду у зв`язку з отриманими каліцтвами під час виконання останнім трудових обов`язків на підприємстві відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 55 Конституції України наголошується на тому, що права і свободи людини захищаються судом.

Кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими зокрема є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Одночасно суд зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Отримані позивачем каліцтва і ушкодження були отримані внаслідок події, яка мала місце 09.07.2019 року, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільного Кодексу України та законодавства, яке було чинним на момент вказаної події.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. (ч.1 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

За загальним правилом, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

За змістом статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

- наявність такої шкоди;

- протиправність діяння її заподіювача;

- наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто і відшкодування упущеної вигоди, і відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17.

Вирішуючи і надаючи оцінку вищевказаним обставинам в контексті завданні позивачеві моральної шкоди, судом приймається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані до суду докази в цілому, так і надаючи оцінку кожному доказу окремо, розглядаючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд по-перше вважає доцільним встановити факти надавши оцінку посиланням відповідача про відсутність вини в діях відповідача та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між завданою позивачеві моральною шкодою та діями відповідача, та доводам позивача про протилежне.

Згідно зі статтею 171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», врегульовано Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337 (надалі - Порядок).

Вимоги цього Порядку поширюються на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку (п.2).

У відповідності до Порядку, груповий нещасний випадок - нещасний випадок, що стався одночасно з двома та більше працівниками незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм.

Медичний висновок - висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні вжити всіх можливих заходів, необхідних для надання допомоги потерпілому та негайно повідомити про нещасний випадок безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства (установи, організації) або іншій уповноваженій особі підприємства (установи, організації).

Безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа підприємства (установи, організації) зобов`язані (пункт 5 Порядку):

- терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі потреби його направлення до закладу охорони здоров`я;

- негайно повідомити роботодавцеві про те, що сталося;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння) обстановку на робочому місці, машини, механізми, обладнання, устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку, якщо це не загрожує життю та здоров`ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків або порушення виробничих процесів.

У відповідності до пункту 8 Порядку, повідомлення про нещасний випадок надається за місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), а у разі настання нещасного випадку внаслідок події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів - за місцем реєстрації підприємства (установи, організації):

- територіальному органові Держпраці;

- робочому органові Фонду;

- керівникові підприємства (установи, організації), на території якого сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), якщо потерпілий є працівником іншого підприємства (установи, організації);

- керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві (в установі, організації) кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий), а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці;

- уповноваженому органові чи наглядовій раді підприємства (у разі її утворення);

- органові ДСНС у разі, коли нещасний випадок стався внаслідок пожежі.

Для випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню, у повідомленні про нещасний випадок, що надається територіальному органові Держпраці, роботодавцем зазначаються кандидатури представників підприємства (установи, організації) та уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) (із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, посади, контактних телефонів) для включення їх до складу спеціальної комісії.

Розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу (пункт 9).

Пункт 14 передбачає, що Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

Пунктом 47 встановлено, що протягом трьох робочих днів після формування матеріалів розслідування роботодавець повинен надіслати їх зокрема Держпраці (у разі проведення спеціального розслідування).

Потерпілому, членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі надається акт за формою Н-1 разом з документами, зазначеними у пункті 12 приміток до додатка 11.

Відповідно до пункту 50 Порядку встановлено, що кількість актів за формою Н-1 визначається рішенням комісії (спеціальної комісії).

Оригінали акта за формою Н-1 надаються потерпілому (членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі), робочому органу Фонду, підприємству (установі, організації) або місцевій держадміністрації чи органу місцевого самоврядування (у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства).

Іншим органам та установам, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), надається копія акта.

У відповідності до пункту 52 Порядку передбачено, що обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є зокрема:

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

26) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту.

Так, як вже судом встановлено, ОСОБА_1 в момент настання групового нещасного випадку, який мав місце 09.07.2019 року, працював на посаді арматурника в ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

За наслідком вищевказаної події було проведено відповідне спеціальне розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року о 11 годині 07 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», за наслідком чого складено відповідний акт від 06.09.2019 року, за формою Н-1/П, затверджений начальником Головного Управління Держпраці в Одеській області 06.09.2019 року, яким встановлено, що нещасний випадок, що стався в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» з арматурником зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язаний з виробництвом згідно п.п.1.2, п.53 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року за №337.

Крім того, зазначений Акт, як і будь-який інший доказ в матеріалах справи, не містить жодного висновку, що нещасний випадок у відповідача, який мав місце 09.07.2019 року, стався з вини працівників.

У відповідності до висновку експерта №2239 судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ООБСМЕ від 01.09.2020 року, проведеного експертом КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Одеської обласної державної адміністрації, встановлено, що виявлені вищевказані у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. Такий механізм виникнення ушкоджень міг мати місце в умовах падіння з висоти. Враховуючі дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 09.07.2019 року. Вказані ушкодження супроводжувались травматичним шоком та були небезпечними для життя в момент спричинення. Крім того отримана травма викликала необхідність ампутації обох нижніх кінцівок на рівні середньої третини стегон, що дорівнює втраті обох ніг.

Дані ушкодження згідно з п. 2.1.3 «з», «и», «м», «о» та п. 2.1.4 «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критеріями небезпеки для життя та втрати будь-якого органу чи втрати органом його функції.

За таких обставин, суд на підставі належних доказів, поданих сторонами, доходить до висновку та вважає, що ОСОБА_1 доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, а саме факт настання нещасного випадку, який стався із ним 09.07.2019 року, а відтак і отримані ушкодження, каліцтво, під час виконання трудових обов`язків у ТОВ «БУДІЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 711/10371/17, провадження № 14-344цс19, Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 січня 2020 року у справі № 635/3143/17, провадження № 61-19065св18, Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 січня 2020 року по справі № 210/84/16-ц.

Стосовно періодичних доводів представника відповідача про те, що позивач не працював в організації, суд зазначає наступне.

Зазначені доводи відповідача спростовуються наданою до суду трудовою книжкою та наявному в ньому, вище встановленому судом, запису про прийняття ОСОБА_1 на роботу до ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» 19.06.2019 року.

Крім того, як вже встановлено, вищевказані обставини були встановлені у акті спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року о 11 годині 07 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», від 06.09.2019 року, за формою Н-1/П, затвердженим 06.09.2019 року начальником Головного Управління Держпраці в Одеській області.

Пунктом 58 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, передбачено, що протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку.

Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії).

Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Доказів на підтвердження того, що жодна зі сторін зверталась до Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного спеціального розслідування, у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку, викладеного в акті від 06.09.2019 року, за формою Н-1, до суду не надано, а відтак останній є належним доказом підтверджуючим зазначені в ньому обставини та пов`язаність нещасного випадку з виробництвом у відповідача.

Також під час розгляду справи, судом було допитано в якості свідків, зокрема:

- ОСОБА_5 , який приймав участь як свідок нещасного випадку, що зафіксовано у акті спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року о 11 годині 07 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», від 06.09.2019 року, за формою Н-1/П, а також працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

Так, свідок зазначив, що працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» з травня 2018 року. Станом на травень 19-го року працював за адресою: АДРЕСА_2 , будівельна площадка «Манхетен», де також працював ОСОБА_1 , арматурником, який в свою чергу є його кумом.

- ОСОБА_7 , який також працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», та підтвердив, що з 2019 року коли він прийшов на роботу, ОСОБА_1 вже працював на об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 .

- ОСОБА_8 , співзасновник Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», який підтвердив працевлаштування ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС».

Надаючи оцінку вказаним показам свідків, які мають безумовне відношення до організації де працював позивач, які не суперечать один одному, а відтак свідчать про їх достовірність, судом приймаються як належні і допустимі, за наслідком викладеного суд вважає доведеними доводи позивача, що ОСОБА_1 у 2019 році працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», до офіційного працевлаштування - 19.06.2019 року.

Між іншим судом приймається, що у відповідності до п.п.26 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, нещасний випадок визнається пов`язаним з виробництвом, зокрема виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання нещасного випадку, пошкодження здоров`я чи настання смерті, були б не можливими.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У відповідності до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Досліджуючи подані позивачем до суду докази, приймаючи вище встановлені обставини в цілому, встановлений ОСОБА_1 діагноз у виді: множинної сочетано то рако-скелетно-спинальної травми; перелому Th12, вивиху Th11 грудних хребців; забою спинного мозку з його розтрощенням; посттравматичною мієлопатією, гіпестезією - анестезією віл рівня Th11-L1; порушенням функції тазових резервуарів за центральним типом (по типу затримки); ампутації обох нижніх кінцівок на рівні середньої третини стегна; гранулюючих ран пост операційного куксу; відсутності функції ходи та опори; порушення функції самообслуговування; що призвело до 100 % втрати працездатності, потреби у постійному сторонньому догляді, безстроково, та перенесення вище переліченого фізичного болю та душевних страждань, суд вважає встановленим наявність завданої позивачеві, через вказані чинники - моральної шкоди.

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, каліцтво, отримане позивачем, за наслідком чого спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в порушенні функцій організму, кардинальній зміні звичайного способу життя, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, зміни у повсякденного житті приймаючи необхідність у постійному сторонньому догляді, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування, було заподіяне позивачу саме під час виконання ним трудових обов`язків.

Одночасно надаючи висновок, щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданої позивачеві моральної шкоди, судом приймаються, як доречні доводи члена комісії ОСОБА_21 викладені в окремій думці від 04.09.2019 року до Акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 09.07.2019 року, складеного 06.09.2019 року, як і обставинам встановлених у ньому стосовно незгоди з вказаними висновками в пункті 8 Акту, а саме про те, що основною причиною нещасного випадку комісія вважає недосконалість технологічного процесу, відсутність в нормативних документах, в тому числі загальнодержавної дії, правил безпечного влаштування конструкцій опалубки в нестандартних ситуаціях, в тому числі дво- та більше ярусних, або прямої заборони їх застосування, оскільки відсутність в нормативних документах правил безпечного влаштування конструкцій в нестандартних ситуаціях не дає право роботодавцю порушувати вимоги Технологічної карти та створювати небезпечні умови для працівників.

Надаючи оцінку зазначеному Акту, як і кожному доказу наявному в матеріалах справи на підставі ст. 89 ЦПК України, суд зазначає.

Так, у пункті 8 Акту, Комісія дійшла до висновку, що основною причиною нещасного випадку комісія вважає недосконалість технологічного процесу, відсутність в нормативних документах, в тому числі загальнодержавної дії, правил безпечного влаштування конструкцій опалубки в нестандартних ситуаціях, в тому числі дво-та більше ярусних, або прямої заборони їх застосування.

Пунктом 13.4 ДБН А.3.2-2-2009 Системи стандартів безпеки праці

«ОХОРОНА ПРАЦІ І ПРОМИСЛОВА БЕЗПЕКА У БУДІВНИЦТВІ. Основні положення», передбачено правила для використання дрібноштучних (системних) опалубок.

Згідно з вказаним пунктом, під час розроблення ПВР на зведення об`єктів будівництва з використанням системних опалубок необхідно визначити технологічну послідовність робіт, під час якої безпечність виконання робіт була б забезпечена на всіх етапах реалізації проекту.

13.4.2 Системна опалубка, що використовується (придбана або орендована) будівельною організацією, повинна експлуатуватися відповідно до інструкції з експлуатації організації-виробника опалубки. Інструкція повинна бути адаптована до умов праці організації-користувача. Без інструкції з експлуатації виробника опалубки її використання заборонено.

13.4.3 Під час продажу (оренди) системної опалубки або її елементів продавець (орендодавець) зобов`язаний надати покупцеві (орендатору) інформацію про несучу здатність елементів опалубки. Без наявності такої інформації експлуатація опалубки або її елементів заборонена.

13.4.4 Основа, на якій установлюється системна опалубка, або елементи, що її підтримують, не повинні деформуватись під дією технологічних навантажень і факторів, що виникають під час експлуатації опалубки.

13.4.5 Установлення елементів системної опалубки виконується організацією, що експлуатує цю опалубку, або організацією, що здає її в оренду.

13.4.6 До виконання робіт з монтажу (демонтажу) системної опалубки допускаються працівники, що мають відповідну до Єдиного класифікатора технічних спеціальностей (ЄКТС) професійну підготовку, пройшли спеціальне навчання та отримали відповідні інструктажі з безпеки праці.

13.4.7 Системну опалубку необхідно встановлювати відповідно до технологічних карт зведення залізобетонних конструкцій.

13.4.7.1 Розкладання несучих та формувальних елементів горизонтальної опалубки необхідно здійснювати з перекриття поверху, розташованого нижче, за допомогою спеціальних пристосувань та засобів підмощування. Розкладання елементів горизонтальної опалубки необхідно виконувати із застосуванням засобів індивідуального захисту - поясів та страхувальних канатів. Можливість вільного руху працівників та/або в разі втрати працівником стійкості його

переміщення у просторі не повинно бути нижче рівня робочого горизонту.

Отже, під час надання висновку, зазначеного у Акті, стосовно того, що основною причиною нещасного випадку комісія вважає недосконалість технологічного процесу, відсутність в нормативних документах, в тому числі загальнодержавної дії, правил безпечного влаштування конструкцій опалубки в нестандартних ситуаціях, як вбачається, останньою (Комісією) не надано оцінки причинно-наслідковому зв`язку між причиною нещасного випадку у виді недосконалості технологічного процесу, в поєднанні зі встановленням дотримання організацією вимог п. 13.4.4., 13.4.7 ДБН А.3.2-2-2009, вчиненням дій з попередження виниклої події, а також на факт забезпечення працівників засобами індивідуального захисту - поясів та страхувальних канатів.

Суд вважає, що матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку з виконання ним трудових обов`язків, яке призвело до безстрокової втрати позивачем працездатності в ступені 100%, встановлення позивачу першої (І) групи інвалідності безстроково, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка має прямий і безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з діями відповідача, як роботодавця, на якого покладено обов`язок створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання нещасного випадку, пошкодження здоров`я чи настання смерті, були б не можливими.

За наслідком викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, каліцтва, повної непрацездатності, внаслідок виконання ним трудових обов`язків, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Щодо розміру визначеного позивачем завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не здійснювалось відшкодування на користь позивача моральної (немайнової) шкоди, доказів в спростування чого не надано.

Частиною 3 статті 23 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом («Stankov v. Bulgaria», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).

У рішенні ЄСПЛ в справі «Недайборщ проти рф» від 01.07.2010 року (скарга №42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов`язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди.

Так, визначаючи розмір моральної шкоди, судом надається оцінка поясненням свідків, допитаних під час розгляду справи, які є родичами та близькими особами позивача.

Так, судом були допитані наступні особи:

- ОСОБА_22 , яка пояснила наступне. Вона - ОСОБА_22 є сімейним лікарем ОСОБА_1 , який звернувся до неї, як сімейного лікаря у 2019 році після нещасного випадку. Вона ж оформлювала йому групу інвалідності - перша група. На момент нещасного випадку, звернення потерпілого для консультації було частіше (один раз на тиждень, наразі трохи менше). Свідок пояснила, що у ОСОБА_1 є рани, які довго не загоюються (рани на копчику, сидіти довго не може, півтора року намагалися вилікувати дані рани, щоб загоїлися, проте безрезультатно), у зв`язку з чим сидіти пацієнту не рекомендується. ОСОБА_1 самостійно себе обслуговувати не може, з підстав встановленого катетера, який необхідно постійно замінювати. На даний час у нього спостерігаються постійні інфекції. Щодо санітарно-курортного лікування, в Україні не багато таких курортів для спинальних хворих, санаторій є «Куяльник» та санаторій «Одеса» ще санаторій «Горького», проте в них немає таких можливостей для таких хворих, як ОСОБА_1 . Для пацієнта з такими травмами, потрібні спеціалізовані фахівці, необхідні процедури як міостимуляція, щоб якось запустити організм. Свідок зазначила, що вона рекомендувала звернутися ОСОБА_1 до психолога, оскільки це не тільки фізична травма, але ще й психологічна. Свідок зазначала, що з такими травмами, як у ОСОБА_1 , особі дуже складно жити і нормалізуватись, оскільки складається образ, що ти суспільству не потрібний, не маєш можливості реалізувати. Є й фізичні проблеми, комфорту життєвого немає, що завдає труднощі навіть сходити в туалет. Свідок пояснювала, що це психологічна травма не тільки для ОСОБА_1 , а і для сім`ї. Дружина його - ОСОБА_23 , постійно шукає можливості для реабілітації. Відновити ці функції організму ОСОБА_1 можливо, але дуже складно. В Україні майже неможливо, щоб отримати протези, треба відновити іннервацію. Така висока ампутація, це дуже складно для протезування. Без відновлення іннервації неможливо вставити протези. Згідно з реабілітаційною карткою санаторно-курортне лікування, санаторії, який би зміг прийняти таких хворих не проходили.

- ОСОБА_24 пояснила наступне. ОСОБА_24 являється матір`ю ОСОБА_1 . Свідок зазначала, що спостерігаючи за ОСОБА_1 , вбачається, що його життя розділилося на до та після. До трагедії він був дуже веселим та життєрадісним хлопцем, його дуже всі поважали та любили. Після цієї трагедії, він суто емоційно пригнічений. Чотири місяці він лежав у лікарні та місяць дома. Весь цей час вона, як матір, цілодобово була біля нього, а дружина була змушена працювати, щоб утримувати малолітніх дітей і оплатити орендовану квартиру. Свідок пояснила, що вона з невісткою постійно були біля нього і всіляко підтримували сина. У фірмі, в якій працював ОСОБА_1 , їм допомогли перші два місяці. В подальшому, люди з фірми її та невістку попередили, що якщо вони здійснять розголос цьому випадку, вони припинять допомогу. За наслідком чого, як стверджує свідок, вони погодилися на умови компанії, приймаючи, що вони збирали на лікування сина гроші усіляко, через соціальні мережі, друзів, громадян. Свідок стверджує, що у ОСОБА_1 було переливання крові. Саме завдяки друзям, добродушним людям, ОСОБА_1 зміг узяти себе в руки і почав боротися за своє життя. Протягом перших двох місяців, як зазначає ОСОБА_24 , жоден з фірми не підійшов до неї і не запитав як стан її сина, оскільки займались вирішенням питань з лікарями, повз них. Так, працівники фірми брали список ліків, купували, приносили і віддавали лікарям. Наприкінці представник фірми сказав, що швидше за все, що вони відмовляться у подальшому фінансуванні її сина, оскільки він не йде на одужання. Свідок стверджувала, що після цього, ще місяць вони всіляко збирали матеріальну допомогу і ОСОБА_1 ще місяць пролежав у лікарні, після чого йому необхідно було пройти курс реабілітації, бо з перелом хребта, його не можна було транспортувати кудись, рекомендовано тільки вдома і тільки знайти реабілітолога. У зв`язку з цим, лікарі не знали чи піде зараження крові чи ні, що впливало на тривале і повільне проведення операцій. В подальшому через зараження крові, прийшлось ампутувати одну ногу, а згодом і другу. ОСОБА_1 пролежав чотири місяці на спині з переломом хребта.

Свідок зазначала, що після того, як її син повернувся додому, він повністю розчарувався в людях, особливо тих, для кого гроші дорожчі за людське життя. Він став дуже замкнутим, перестав спілкуватися з друзями, він вважав себе тягарем для сім`ї, став зриватися на дружині, став зриватися на дітях, з підстав неможливості самостійно пересуватися, потреби у сторонній допомозі, матеріальної та моральної опіки. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 усе життя опікувався про всіх членів сім`ї, а тут доводиться його опікуватися, що дуже впливає на нього, на моральний і пригнічений стан. Також, ОСОБА_1 дуже кохає своїх двох малолітніх діточок. Матір пояснила, що коли народився син, ОСОБА_1 три місяці сам його купав, нікому не віддавав. Однак, після трагедії, ОСОБА_1 розуміючи, що не має можливості надати дітям минулого, не може їх захистити ні фізично, ні матеріально, дуже пригнічується та засмучується. З підстав викладеного, ОСОБА_1 , за словами свідка, став зовсім іншою людиною, у нього життя змінилося на 360 градусів, не вгору, а донизу.

- ОСОБА_3 , надав наступні свідчення. Він, працює лікар-урологом в міській лікарні № 10. До нього в кінці 2019 року звернувся ОСОБА_1 з порушенням функцій тазових органів та сечовий міхур. На момент огляду були наявні явища нейро-січового міхура. Свідок пояснив, що ОСОБА_1 , на жаль, не може самостійно здійснити сечовипускання, постійно змушений користуватися катетером фолею, періодично приймає фіто для підтримки свого урологічного здоров`я. Відповідно до цієї години самостійного акту сечовипускання в нього також немає. Щоб бачити його потенціал, потрібне додаткове обстеження, залучення додаткових фахівців вищих рівнів закладів охорони здоров`я, проведення реабілітації. Однак, наразі цього неможливо здійснити. На протязі періоду лікування, ОСОБА_1 постійно вимушений користуватись катетером і звертається до уролога за скеруванням сімейного лікаря. На добу, потребується 2-3 катетери, а разом з цими катетерами певні лікарські засоби, тому що якщо ставити катетер, необхідною дією є обробка сечовипускного каналу, антисептики та асептики. Крім того, ОСОБА_1 змушений постійно приймати фіто препарати, щоб уникнути захворювання хронічного типу, тобто хронічного запалення сечовипускних шляхів.

- позивач - ОСОБА_1 , допитаний в якості свідка, надав також свідчення. Так, свідок пояснив, що він працював в ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», з травня 2018 року. Тоді, він та ще десять чоловік написали заяви для працевлаштування і надали їх, разом з документами, начальнику дільниці, ОСОБА_25 . Після події, він дізнався, що був працевлаштований не офіційно, а через пригоду, здійснили відповідний запис попереднім числом. ОСОБА_1 зазначив, що більше він працював, як провідний арматурник. Стосовно виниклої пригоди, ОСОБА_1 зазначив, що під час роботи він з бригадою просили, щоб їм встановили будівельні ліси, тому що вони не були впевнені у двоярусній опалубці, оскільки: по-перше, ця опалубка якщо будується, вона має бути на бетоні, на поверхні, яка не дає ні прогинів, нічого, щоб вона стійко стояла. Через те, що вказаного забезпечено не було, ОСОБА_1 з бригадою не дуже хотіли туди заходити працювати, але проводився інструктаж майстром та начальником дільниці і вони сказали, що воно так має бути, працюватимете, все за технологією. ОСОБА_1 зазначив, що як тільки зайшовши на це перекриття, не почуваючи ні тріску, нічого, він тільки встиг узятися за металоконструкції, з яких це перекриття здійснено, та полетів донизу. ОСОБА_1 зазначив, що це дуже страшна картина була. У реанімації він пробув десь від двох до трьох тижнів. Реанімацію зовсім погано пам`ятає, стан тяжкий, біль. Потім трохи, та після того, як дружина повідомила, що він вже стабілізувався, його перевели до стаціонару, де він пробув ще біля чотирьох місяців. До події, як зазначив свідок, він вів активне соціальне життя, допомагав багатьом людям, друзям допомагав, усім допомагав. Будівельна фірма відвернулася від нього, як тільки він вийшов з реанімації. Згодом його сім`я почала звертатися до ЗМІ, до соціальних мереж, просити фінансової допомоги для лікування. Наразі, він не має змоги нікуди виходити самостійно.

- ОСОБА_7 під час допиту, повідомив наступне. Виникла трагедія з ОСОБА_1 , це нещастя, власне. Як тільки ОСОБА_1 доправили до лікарні, одразу ж, ОСОБА_8 разом з декілька керівників, вирушили туди і з першого дня і практично до виписки надавали допомогу постраждалим. Свідок зазначив, що гроші видавались компанією за необхідності, коли суму визначали лікарі і залежало від вартості ліків. У перші дні, коли був критичний період, вони вимушені були витрачати близько 50 тисяч гривень на день. Все давалося в повному обсязі і він (свідок) безпосередньо спілкувався з лікарем, який казав які треба ліки, скільки будуть обходитися, тощо. На запитання представника позивача, свідок доповів, що потерпілими були шість осіб, яким також надавалась матеріальна допомога, яку він також надавав за вказівками керівництва. Фінансова допомога в розмірі 50 тис. грн.. можливо розповсюджувалась і на допомогу іншим потерпілим, ніж на ОСОБА_1

- ОСОБА_8 , який є співзасновником ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» повідомив, що він та його компанія, є передовою на ринку будівництва та слідкує за дотриманням прав працівників, а також виконанням усіх норм законодавства. На час жахливої трагедії на будівельному майданчику, ОСОБА_8 був поза межами міста Одеси, однак близько к 5-ої години приїхав одразу до лікарні, де були травмовані працівники його компанії, у тому числі ОСОБА_1 , якого одного направили до МКЛ №11. Так, ОСОБА_8 зауважив, що його першочерговим завданням було допомогти своїм працівникам, для їх скорішого одужання. За наслідком чого, було здійснено оперативний механізм для допомоги, сплати медичних препаратів та необхідних затрат лікарям, від компанії. ОСОБА_8 зазначив, що вони сплачували усі потреби пов`язані з лікуванням. Після 20-их чисел вересня 2019 року, коли усі розуміли що ОСОБА_1 будуть виписувати з лікарні, він ОСОБА_8 порушив питання стосовно подальшої реабілітації ОСОБА_1 . Однак, як надав свідчення свідок, родичі ОСОБА_1 висловили умови по відшкодуванню шкоди у виді однієї квартири та мільйона гривень. Після, ще декілька перемовин з родичами ОСОБА_1 , як зазначав ОСОБА_8 , він та компанія прийняли рішення, що вирішення зазначеного питання з ОСОБА_1 у судовому порядку, на чому саме наполягали родичі потерпілого.

Аналізуючи вищезазначені пояснення свідків, які не суперечать між собою, підтверджуються фактичними обставинами справи на підставі зібраних письмових доказів, судом приймаються як належні та допустимі.

Суд звертає увагу, що за наслідком допиту свідків, вивчення медичної документації, висновків експертиз, приймаючи, що здійснюються розголошення відомостей про особисті сторони життя позивача, його медична історія, відомості, діагнози, тощо, що в подальшому є наслідком відображення таких відомостей у рішенні суду, до якого кожен має право на доступ у порядкувизначеному Законом України «Про доступ до судових рішень», судом було з`ясовано думку позивача стосовно здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні, однак, позивачем було висловлено бажання на розгляд справи у відкритому судовому засіданні та надано згоду на використання наданих ним і свідками свідчень про його життя у рішенні суду, яке підлягає подальшому опублікуванні у ЄДРСР.

Суд зазначає, що для оцінки вищезазначених факторів, які складають завдану позивачеві моральну шкоду, з метою визначення розміру такої шкоди, яка була б справедливою та адекватною, у тому числі є необхідним визначення у особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей, що у відповідності до Розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року за №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5), належить до основних завдань психологічної експертизи.

Виходячи з викладеного, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Київським районним судом міста Одеси 10.08.2021 року було постановлено ухвалу, якою за клопотанням представника позивача призначено по справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення яких поставлені наступні питання:

1. Чи є у під експертної особи - ОСОБА_1 зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам тощо)?

3. Чи спричинені особі - ОСОБА_1 страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі?

5. Чи обґрунтованою є грошова компенсація за моральні страждання у сумі 3 000 000 (три мільйони)гривень ?

За наслідком проведення вказаного дослідження за вищезазначеними питаннями, Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надано висновок експерта №21-5402 судової психологічної експертизи від 20.05.2022 року.

У відповідності до висновку експерт дійшов до наступних висновків:

- за першим питанням: у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли внаслідок заподіяння шкоди здоров`ю - ампутації обох нижніх кінцівок, втрати працездатності та повної можливості звичного ведення побуту.

- за другим питанням: ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_26 завдані страждання (моральна шкода).

- за третім питанням: ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується у справі (ампутації обох нижніх кінцівок, неможливість соціального функціонування, втрата працездатності та втрата повної можливості звичного ведення побуту).

- за четвертим питанням: орієнтований розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 становить 3 000 000,00 (три мільйони) гривень.

- за п`ятим питанням: грошова компенсація за моральні страждання у сумі 3 000 000,00 (три мільйони) гривень є обґрунтованою існуванням внутрішніх (особистих) та зовнішніх (життєвих, соціальних) змін ОСОБА_1 та може відповідати дійсному розміру відшкодування.

- за шостим питанням: у ОСОБА_1 відбулись в емоційному стані, індивидуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли внаслідок ампутації обох ніжних кінцівок, втрати працездатності та повної можливості звичного ведення побуту.

- за сьомим питанням: у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли в наслідок заподіяння шкоди здоров`ю - ампутації обох нижніх кінцівок, втрати працездатності та повної можливості звичного ведення побуту.

У висновку експерт зазначив та виходив з того, що розмір загальної суми компенсації, яка заявлена ОСОБА_1 становить 3 000 000 (три мільйони) гривень. Під час діагностичного інтерв`ю пан ОСОБА_27 пояснив, що така сума моральної компенсації надала б йому можливість пройти лікування та реабілітацію, відвідати санаторій. Також підекспертний зазначив, що цю суму бачить як інструмент допомоги у подальшому вихованні та забезпечені двох дітей, адже наразі він не має можливості працювати і матеріальним забезпеченням родини займається лише дружина. Сума компенсації, як вказує пін ОСОБА_27 , надасть йому можливість відчувати себе незалежним від інших, дозволить бути (разом з іншими членами сім`ї) повноцінною, забезпеченою родиною.

Світова практика має декілька підходів до компенсації моральної шкоди: 1) концептуальний, де моральна шкода дорівнюється до матеріальної; 2) особистісний, де метою компенсації постає повернення втраченого щастя та можливості насолоджуватися життям зараз та в майбутньому; 3) функціональний - сума компенсації є достатньою для розумної розради, спрямована на забезпечення потерпілого засобами. які дозволять йому в якійсь мірі замінити колишні заняття, звички, хобі;» зберегти сформовані зв`язки, коло спілкування, образ життя.

Свідок дійшов до висновку, що безумовно, перший підхід не може бути використаним у випадках, коли матеріальна шкода або відсутня, або несуттєва. Другий підхід має не зовсім реальну мету, так як щастя дуже важко виміряти. Тобто, єдиним раціональним підходом до вирішення проблеми компенсації моральної шкоди постає функціональний.

У випадку пана ОСОБА_27 функціональний підхід може полягати в тому, щоб надати йому можливість «замістити» (замінити, відновити) втрачену під час фізичного травмування частину внутрішнього «Я», надати досліджуваному можливість вкластися в майбутнє своїх дітей, зробити щось для себе, або зробити щось для інших членів родини, які також переживали негативний вплив.

Отже, досліджувана ситуація призвела до кардинальної негативної зміни життя ОСОБА_1 . Ампутація обох нижніх кінцівок, втрата працездатності та втрата повної можливості звичного ведення побуту підекспертним, негативно вплинуло на його психологічний стан, соціальне функціонування, самооцінку, самосприйняття, матеріальний стан.

Підекспертний не може адаптуватися до свого стану, відчуває нездатність пристосуватися до нових умов існування. Втрати ОСОБА_1 є довічними та непоправними, бо він ніколи більше не зможе повністю відновити своє здоров`я. ОСОБА_28 центрує свою увагу на травмувальній ситуації, що поглинає його емоційні ресурси та продовжує завдавати моральних страждань.

У ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які негативно впливають та перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли в результаті обставин, що досліджуються за справою.

Враховуючи позицію ОСОБА_1 відносно суми відшкодування його моральних страждань, обставини справи, практику відшкодування у подібних випадках та особливості конкретного випадку, експерт дійшов до висновку, що попередня орієнтовна сума грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених підекспертному, відповідає заявленим вимогам та становить 3 000 000 (три мільйони) гривень.

Встановлення наявності причинно-наслідкового зв`язку у змінах, які відбулися у ОСОБА_1 з діями відповідача - Товаривства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС не відноситься до компетенції експерта-психолога, а потребує доказування у судовому порядку. Експерт оцінює наявність негативних психологічних факторів, які вплинули на стан пана ОСОБА_27 (його актуальний психологічний стан, емоційні переживання, незадоволення ситуацією, незгода з обставинами в яких він перебуває, наявність зміни у життєдіяльності, порушення звичного життя, можливий негативний вплив на соціальну сферу тощо).

Під час оцінки доказів, судом враховується, що згідно зі ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що під час розгляду справи представник відповідача заперечував проти висновків вищевказаної експертизи та клопотав про призначення комплексної судової психіатрично-психологічної експертизи, з посиланням на висновок фахівця у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_29 за №3 від 05.08.2022 року.

Вказане клопотання представника відповідача про призначення комплексної судової психіатрично-психологічної експертизи, було залишено без задоволення ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2022 року.

Суд одночасно вважає за необхідним зазначити, що у відповідності до наданого представником відповідача висновку фахівця №3 від 05.08.2022 року зазначено, що у висновку від 20.05.2022 року за №21-5402, експерт порушила межі своєї компетенції і втрутилася у сферу психіатричної діагностики, не маючи відповідної підготовки. Переживання досліджуваного описані та оцінені без застосування належного методу (клініко-психопатологічного). Відтак підсумкові висновки експерта не можна вважати науково-обґрунтованими, оскільки вони виходять за межі спеціальних знань психолога.

Разом з тим, у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу», для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого науково-методичного збірника "Криміналістика та судова експертиза".

Як вбачається, у вказаному висновку фахівця, як і відповідачем по справі не було наведено жодних належних посилань у чому саме висновок експерта №21-5402 від 20.05.2022 року не відповідає зареєстрованим Методикам проведення відповідної судово-психологічної судової експертизи.

Поданий представником відповідача висновок фахівця №3 від 05.08.2022 року, складено особою, яка не попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України та не наділена функціями на надання оцінки діям судовому експерта, за наслідком чого в якості належного і допустимого доказу судом не може бути прийнята, що є висновком ухвали суду від 30.08.2022 року.

Будь-яких інших обґрунтувань щодо необґрунтованості висновку експерта №21-5402 судової психологічної експертизи від 20.05.2022 року, стороною відповідача не наведено.

Разом з тим, судом приймається, що процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), було врегульовано Порядком проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 03.02.2022 року №335/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2022 року №131/34414, у відповідності до якого метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Сторона відповідача під час розгляду справи не скористалась правом на рецензування вищевказаного висновку судового експерта.

Крім того, судом враховується, що під час призначення судово-психологічної експертизи ухвалою суду від 10.08.2021 року сторона відповідача не заперечувала проти призначення саме цього виду експертизи, не ставила на розв`язання суду додаткові питання для призначення судовому експерту.

Разом з тим, судом приймається, що висновок експерта №21-5402 від 20.05.2022 року, проведено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Отже, висновок експерта №21-5402 від 20.05.2022 року є логічним, послідовним, містить опис та обґрунтування зроблених висновків, відповідей на поставлені питання та ґрунтується на дослідженні доказів, які містяться в матеріалах справи, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, має фахову підготовку в даній області знань, судом не встановлено не відповідність висновку вимогам Закону України «Про судову експертизу», Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року за №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5), у зв`язку із чим сумнівів у його безсторонності у суду не виникає.

На підставі вищевказаного, суд вважає висновок експерта судової психологічної експертизи №21-5402 від 20.05.2022 року, належним і допустимим доказом.

Одночасно судом враховується, що згідно зі ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Крім того, приймаючи висновок експерта судової психологічної експертизи №21-5402 від 20.05.2022 року при визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються також висновки Верховного Суду викладені у постановах від 09.09.2020 року по справі №374/4412/15-ц та від 09.11.2022 року по справі № 462/6463/16-ц, відповідно до яких призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам в цілому, суд також зводиться до практики Європейського Суду з прав людини з питання відшкодування моральної шкоди, яка свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права.

Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Отже, в поєднанні з вищевказаними висновками суду, на підставі поданих до суду доказів, суд вважає доведеними доводи позивача стосовно перенесеної глибини фізичних, моральних емоційних і психологічних страждань, звернення до спеціалістів та наявності негативних явищ, які вплинули на стан особи, внаслідок перенесеного душевного і фізичного болю, через нещасний випадок, який мав місце 09.07.2019 року на будівельному майданчику відповідача під час виконання трудових обов`язків.

Судом приймається, що позивач внаслідок нещасного випадку під час виконання службових обов`язків отримав: множинної сочетано то рако-скелетно-спинальну травму; перелом Th12, вивих Th11 грудних хребців; забій спинного мозку з його розтрощенням; посттравматичною мієлопатію, гіпестезію - анестезією віл рівня Th11-L1; порушенням функції тазових резервуарів за центральним типом (по типу затримки); ампутації обох нижніх кінцівок на рівні середньої третини стегна; гранулюючих ран пост операційного куксу; відсутності функції ходи та опори; порушення функції самообслуговування, що беззаперечно підтверджує перенесений вкрай складний фізичний біль та душевні страждання.

Зазначені обставини призвели до 100 % втрати працездатності, потреби у постійному сторонньому догляді, безстроково, тобто цілодобово у необмеженості в часі, чим порушено нормальні життєві зв`язки позивача - ОСОБА_1 , він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, реалізовувати плани, працювати, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.

Наведені вище докази і обставини свідчать, що ушкодження здоров`я, каліцтво, отримане позивачем, що спричиняє йому моральні й фізичні страждання, полягають в порушенні функцій організму, кардинальній зміні звичайного способу життя, призводять до неможливості реалізовувати свої наміри в професійній сфері з урахуванням наявності двох малолітніх дітей, внести зміни у повсякденному житті, у тому числі з самоутриманні, приймаючи необхідність у постійному сторонньому догляді, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Крім того, позивач внаслідок отриманих ушкоджень, перенесених операцій, лікування, потребує тривалого часу і необхідності покладання немалих зусиль для зміни організації свого життя, що полягає у встановленні додаткових засобів, які нададуть можливість забезпечити першочергові необхідні речі з підняття, пересування по дому, на вулицю, що беззаперечно впливає на фізичний біль та душевні страждання останнього, враховуючи одночасно, що втрати перенесені ОСОБА_1 є довічними та непоправними.

За наслідком вищевикладеного, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що відбулось в наслідок групового нещасного випадку під час виконання трудових обов`язків на будівельному майданчику відповідача, в поєднанні з причинно-наслідковим зв`язком з діями останнього, як роботодавця, на якого покладено обов`язок створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання нещасного випадку, пошкодження здоров`я чи настання смерті, були б не можливими, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 3 000 000 (трьох мільйонів) гривень, що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Одночасно судом відхиляються доводи відповідача стосовно факту добровільного відшкодування частини витрат лікування позивача, під час перебування у лікарні до вересня 2019 року, оскільки предметом позову є немайнова - моральна шкода, а у відповідності до ч.4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Слід зазначити, що встановити ціну людського життя, відновити порушене здоров`я неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, оцінивши та надавши оцінку усім зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, проаналізувавши усі обставини по справі, суд вважає, що порушені права позивача по справі підлягають обов`язковому захисту, позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Як вбачається, позивачем в цій справі понесені витрати зі сплати коштів за проведення судово-психологічної експертизи в сумі - 12355 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, як підлягають відшкодуванню відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, задоволення позову в повному обсязі, а також оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимогою майнового характеру в максимальному розмірі за ставками діючими станом на момент подання позову до суду, а саме станом на 2021 рік, в сумі 11350 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 19, 71-82, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (місцезнаходження: 65101, Одеська область, місто Одеса, вул. Інглезі, будинок 6/1, офіс 136) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (місцезнаходження: 65101, Одеська область, місто Одеса, вул. Інглезі, будинок 6/1, офіс 136; код ЄДРПОУ 36552267) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , у відшкодування моральної шкоди - 3 000 000 (три мільйони) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (місцезнаходження: 65101, Одеська область, місто Одеса, вул. Інглезі, будинок 6/1, офіс 136; код ЄДРПОУ 36552267) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , у відшкодування витрат з проведення судової психологічної експертизи - 12355 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (місцезнаходження: 65101, Одеська область, місто Одеса, вул. Інглезі, будинок 6/1, офіс 136; код ЄДРПОУ 36552267) на користь держави судовий збір за вимогою матеріального характеру в сумі 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.12.2022 року.

Головуючий Калініченко Л. В.


Дата ухвалення рішення	07.12.2022
Оприлюднено	20.12.2022
Номер документу	107923425
Судочинство	Цивільне
Суть	відшкодування моральної шкоди

Калініченко Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.12.2022 по справі 947/2950/21КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Судовий реєстр по справі —947/2950/21

Рішення від 07.12.2022

Рішення
від 07.12.2022 по справі 947/2950/21
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ