Рішення

від 07.11.2022 по справі 308/9359/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9359/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Бенца К.К.,

при секретарі- Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адмінісстративним позовом ОСОБА_1 до Баранинської сільської об`єднаної територіальної громади Ужгородського району про визнання незаконним та скасування рішення Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_1 », поновлення на посаді голови Великолазівської сільської ради, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_1 », поновлення на посаді голови Великолазівської сільської ради, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Мотивуючи свої позовні вимоги вказує на те, що обіймав посаду голови Великолазівської сільської ради Ужгородського району. 14 грудня 2016 року Великолазівською сільською радою на 7-ій сесії 7-го скликання було прийнято рішення №206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 та дострокове припинення його повноважень» , в якому зазначено, що оскільки він перебуває у щорічній відпустці, останнім робочим днем вважати 27 січня 2017 року. Підставою прийняття такого рішення слугувало невиконання ним повноважень з використання бюджетних коштів «для ремонту ДНЗ с. Великі Лази та приміщення Великолазівської сільської ради, в результаті чого дані приміщення знаходяться в незадовільному стані».

Позивач вважає, що вищезазначене рішення є незаконним та суперечить вимогам Конституції України.

Вважає, що Великолазівська сільська рада приймаючи згадане рішення не діяла у спосіб, передбачений законом, оскільки в порушення вимог п.п.9, 11 ч.1. ст.26, ч.7 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не було заслухано звіт про діяльність ОСОБА_2 як очільника виконавчого органу сільської ради. Вказує на те, що виключно після заслуховування звіту голови сільської ради про його діяльність , Великолазівська сільська рада може визнати його роботу на посаді сільського голови незадовільною, дійти висновку про невиконання ним повноважень та прийняти рішення про дострокове припинення його повноважень.

Вказує нате,що враховуючи приписи п.а ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з питання використання бюджетних коштів він підлягав заслуховуванню на пленарному засіданні сільської ради.

Позивач зазначив, що при прийнятті згаданого рішення Великолазівською сільською радою порушено також пункт 8.6. Регламенту роботи Великолазівської сільської ради VII скликання, затвердженого рішенням сільської ради №55 від 24 грудня 2015 року. Відповідно до якого подання депутатів, які стосуються певних питань порядку денного чергової сесії, вносяться голові у письмовій формі не пізніше, як за один день до проведення чергового пленарного засідання. Подання, що надійшли несвоєчасно, розглядаються на наступній сесії.

Вказує на те, що згідно з Протоколу засідання Великолазівської сільської ради від 14 грудня 2016 року питання висловлення недовіри сільському голові та дострокового припинення його повноважень було внесено до порядку денного засідання під час самого засідання депутатом ОСОБА_3 та за рішенням ради це питання включено до порядку денного засідання.

Позивач зазначає, що відповідно до п.3 ч.11 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених в абзаці першому частини другої цієї статті, - з дняприйняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень. Зазначає, що після прийняття рішення від 14 грудня 2016 року про дострокове припинення повноважень сільського голови, він 14 грудня 2016 року не був звільнений з посади, а продовжував перебувати у трудових відносинах з сільською радою до 26 січня 2017 року.

З огляду на викладене позивач вважає, що 27 січня 2017 року його безпідставно звільнено з посади Великолазівського сільського голови, не за процедурою, визначеною законом. Позивач вважає, що оскільки як сільський голова він не звільнений 14 грудня 2016 року у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень, як це передбачає закон, то 26 січня 2017 року відсутня правова підстава для його звільнення з посади сільського голови. Таким чином, зміст Рішення №206 дає підстави кваліфікувати цей документ як юридично необгрунтований, а також нелегітимний і такий, що не може тягнути правових наслідків. Зазначає, що у даному випадку не може йтися про помилку чи описку, оскільки все викладене у вказаному рішенні №206 має однакову юридичну значимість.

Зважаючи на викладене позивач вказує на те, що він не є звільнений з посади голови Великолазівської сільської ради за процедурою визначеною законом, чим порушено його права, а від так за захистом таких, вимушений звертатися до суду.

Окрім того, позивач ОСОБА_2 просив суд поновити строк для зверення до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він знаходився на стаціонарному лікуванні з 23 грудня 2016 року, в тому числі в Ужгородському кардіоцентрі, що підтверджу листками непрацездатності, та не мав змоги займатись питанням захисту своїх прав. Через загрозу для його життя, у звязку з погіршенням стану здоровя, він не вжив необхідних заходів для поновлення його прав, в тому числі в суді.

В ході розгляду справи, 19 лютого 2020 р. позивач, скориставшись наданими йому правами передбаченими ст. 47 КАС України, подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача - Баранинської сільської об`єднаної територіальної громади на його користь спричинену моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що зазначеним звільненням йому заподіяно моральну шкоду, так як незаконне звільнення призвело до моральних страждань. Вказує на те, що протягом тривалого часу працював у правоохоронних органах, надалі займав виборні посади в органах місцевого самоврядування та завжди користувався повагою оточуючих і мешканців села, а спосіб, мотиви та рішення органу місцевого самоврядування про його звільнення з посади сільського голови через висловлення недовіри підірвало його ділову репутацію серед мешканців громади та принизило його честь і гідність. Позивач вказує на те, що він зазнав тяжких моральних переживань у зв`язку з чим тривалий час перебував на лікуванні. Вважає, що через такі незаконні дії погіршився його психоемоційний стан, перебуває у стані постійного нервового напруження, зявилась нервозність. Через нервозність погіршився сон та зник апетит, що призвело до погіршення загального стану здоров`я. Вказує на те, що понад три роки позивач змушений відстоювати свою позицію та прикладати багато часу і зусиль для відновлення порушеного права та відновлення репутації у громаді.

Крім того позивач зазначає, що його було звільнено з роботи, заробітна плата з якої була для нього єдиним джерелом доходів для існування, а отже він був позбавлений засобів існування для себе та своєї сім`ї, що також завдало йому моральної шкоди. Враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких він зазнав, оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень.

З посиланням на зазначені обставини , вважаючи звільнення незаконним, позивач просить суд ухвалити рішення яким: визнати незаконнимта скасуватирішення Великолазівськоїсільської радиУжгородського районувід 14.12.2016року №206«Про висловленнянедовіри Великолазівськомусільському голові ОСОБА_2 »;поновити напосаді головиВеликолазівської сільськоїради;стягнути з Великолазівськоїсільської радиУжгородського району середнійзаробіток завесь часвимушеного прогулута відшкодуватиморальну шкоду у розмірі 150 000 гривень.

Позиція сторін справи :

В судовомузасіданні позивачзбільшені позовнівимоги підтримав зпідстав тамотивів викладених упозові та заявіпро збільшенняпозовних вимог. Вказав на те, що вважає оспорюване рішення Великолазівської сільської ради упередженим та незаконним з підстав викладених у позові. Зазначив, що порушено пункт 8.6. Регламенту роботи Великолазівської сільської ради VII скликання, затвердженого рішенням сільської ради №55 від 24 грудня 2015 року. Винесено рішення без його участі, зокрема не було заслухано звіт про його діяльність як очільника виконавчого органу сільської ради, оскільки перебував у відпустці. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому розгляді перерви позивач не з`явився, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник позивача Васильчук Л.Б. в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала з підстав та мотивів викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог. Вказала на те, що Великолазівська сільська рада приймаючи згадане рішення не діяла у спосіб, передбачений законом. Великолазівська сільська рада порушила вимоги п.9 та п.11 ч.1 ст.26, ч.7 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» оскільки виключно після заслуховування звіту сільського голови про його діяльність як очільника виконавчого органу сільської ради, рада може визнати його роботу на посаді сільського голови незадовільною, дійти висновку про невиконання ним повноважень та прийняти рішення про дострокове припинення повноважень. Враховуючи вимоги п.а ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з питання використання бюджетних коштів ОСОБА_2 як сільський голова підлягав заслуховуванню на пленарному засіданні сільської ради.

Вважає, що при прийнятті рішення від 14 грудня 2016 року Великолазівською сільською радою грубо порушено вимоги Конституції України та пункт 8.6. Регламенту роботи Великолазівської сільської ради VII скликання, затвердженого рішенням сільської ради №55 від 24 грудня 2015 року. Вказує на те, що з Протоколу засідання Великолазівської сільської ради від 14 грудня 2016 року вбачається, що питання висловлення недовіри сільському голові та дострокового припинення його повноважень внесено до порядку денного засідання під час самого засідання депутатом ОСОБА_3 . За рішенням ради це питання включено до порядку денного засідання.

Зазначила, що після прийняття рішення від 14 грудня 2016 року про дострокове припинення повноважень сільського голови, ОСОБА_2 14 грудня 2016 року не був звільнений з посади, а продовжував перебуватиу трудовихвідносинах зсільською радоюдо 26січня 2017року. З оглядуна зазначене,вважає,що 27січня 2017року ОСОБА_2 з посадиВеликолазівського сільськогоголови звільнено безпідставно, не за процедурою, визначеною законом. Тобто, якщо сільський голова не звільнений 14 грудня 2016 року у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень, як це передбачає закон, то вже 26 січня 2017 року відсутня правова підстава для його звільнення з посади сільського голови.

Вказала на те, що позивачу завдана моральна шкода, про яку він зазначає у заяві про збільшення розміру позовних вимог. Враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких ОСОБА_2 зазнав, просила стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 150000 гривень. В наступне судове засідання після оголошення перерви в судовому розгляді не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило. Письмовий відзив до суду не надійшов.

Відзивнаадміністративнийпозовнеподано,атомусуднапідставіч.6ст.162, ч.2 ст.175 КАСУкраїнивирішуєспірзанаявнимиматеріаламисправи.

Справа перебувала у провадженні різних суддів та різних судових інстанціях.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

10.10.2017 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано до суду заяву про видачу копії ухвали.

17.10.2017 року позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.09.2017 року.

12.02.2018 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано клопотання про передачу адміністративної справи на розгляд за правилами предметної підсудності до Закарпатського окружного адміністративного суду.

13.04.2018 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано заяву про розгляд клопотання без участі позивача та його представника.

01.08.2018 року позивачем подано заяву про відвід судді Придачук О.А.

04.01.2019 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано заяву про повідомлення часу розгляду справи.

28.01.2019 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано до суду заяву про залучення співвідповідача.

03.05.2019 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано до суду заяву про розгляд клопотання без участі позивача та його представника.

19.02.2020 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

23.04.2020 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано до суду заяву про витребування доказів.

15.05.2020 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано заяву про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника.

30.09.2020 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано заяву про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника.

12.08.2020 року від Баранинської сільської ради надійшли докази витребувані ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.07.2020 року.

24.02.2021 року позивачем подано заяву про приєднання примірного розрахунку середньомісячної зарплати за час вимушеного прогулу.

09.07.2021 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано висьмові пояснення до дебатів.

26.10.2021 року представником позивача Васильчук Л.Б. подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

25.09.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. адміністративний позов залишено без розгляду.

27.10.2017 року ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження.

06.11.2017 року ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду призначено справу до апеляційного розгляду.

28.11.2017 року ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25.09.2017 року скасовано.

14.12.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. відкрито провадження у справі.

13.03.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. адміністративну справу передано на розгляд за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду.

05.05.2018 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу передано на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду.

29.10.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. заяву ОСОБА_2 про відвід судді Придачук О.А. задоволено.

10.12.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. прийнято справу до свого провадження.

07.10.2019 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. замінено відповідача.

14.07.2020 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. заяву представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено.

10.12.2020 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Уданійсправізаходи забезпеченняпозовусудомнезастосовувалися.

Провадженняу справіухвалоюсуду незупинялося,атомуне булопідстав дляйого поновлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача та представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, наякихґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенняспорупосуті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу прийняття рішення Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 »

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто,особливістюадміністративногосудочинстваєте,щотягардоказування в спорі покладаєтьсянавідповідача-суб`єктавладнихповноважень, який повинен надати докази, що свідчатьпроправомірністьйогодій,законністьприйнятихрішень.

Відповідно до вимог ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ст.77 КАС Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яких ґрунтуються їївимоги тазаперечення. Вадміністративних справахпро протиправність рішень, дійчибездіяльності суб`єктавладнихповноваженьобов`язокщодо доказування правомірності свогорішення, діїчи бездіяльностіпокладаєтьсянавідповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :

Судом встановлено, що рішенням сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 » вирішено : Висловити недовіру Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 ; припинити достроково повноваження сільського голови ОСОБА_2 . У зв`язку з перебуванням сільського голови Шпонтак Л.В. у щорічній відпустці вважати останнім робочим днем сільського голови 26 січня 2017 року.(а.с.7)

Згідно з Протоколом засідання сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради від 14 грудня 2016 року питання висловлення недовіри сільському голові та дострокового припинення його повноважень включено до порядку денного засідання під час самого засідання сьомої сесії сьомогоскликання за пропозицією депутата ОСОБА_3 . За рішенням депутатів це питання включено до порядку денного засідання.(а.с.8-9)

Як встановлено судом, ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у період з 23.12.2016 року по 31.03.2017 року, що підтверджується листками непрацездатності ( а.с. 28-32)

Як встановлено судом, рішенням сьомої сесії сьомогоскликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 23.12.2016 року №219 «Про внесення змін до рішення 7 сесії 7 скликання 1 засідання №206 від 14.12.2016 року «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 » вирішено : внести зміни в п.3 рішення 7 сесії 7 скликання у зв`язку з перебуванням сільського голови на лікарняному та вважати останнім робочим днем сільського голови останній день його перебування на лікарняному.

Згідно розпорядження сільського голови Великолазівської сільської ради Ужгородського району «Про звільнення з посади сільського голови ОСОБА_2 » від 24.04.2017 року №19 ОСОБА_2 звільнено з посади Великолазівськоїго сільського голови з 24.04.2017 року у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень на підставі рішення сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 ».

Відповідно до Регламенту роботи Великолазівської сільської ради VII скликання, затвердженого рішенням сільської ради №55 від 24 грудня 2015 року вбачається, що згідно п.8.6. подання депутатів, які стосуються певних питань порядку денного чергової сесії, вносяться голові у письмовій формі не пізніше, як за 1 день до проведення чергового пленарного засідання. Подання, що надійшли несвоєчасно, розглядаються на наступній сесії.(а.с.10-27)

Надаючиправовуоцінкуспірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, судвиходить знаступного.

Так, частиною 2статті 2 КАС Українивстановлено: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно доКонституції УкраїнивизначаєЗакон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі - Закон №280/97-ВР).

Згідно з частиною першоюстатті 42 Закону № 280/97-ВРповноваження сільського, селищного, міського голови починається з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частини першої та другоїстатті 79 цього Закону.

Частиною третьоюстатті 42 Закону № 280/97-ВРпередбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбаченихстаттею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

Згідно ч.7 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов`язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

За змістом частин першоїстатті 79 Закону № 280/97-ВРповноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі: його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; припинення його громадянства; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; відкликання з посади за народною ініціативою; визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; його смерті.

Відповідно до ч. 2ст. 79 Закону № 280/97-ВР( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушуєКонституціюабо закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Згідно частини третьоїстатті 79 Закону № 280/97-ВРповноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Відповідно до п.3 ч.11.ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється зпосади з підстав, зазначених в абзаці першому частини другої цієї статті, - з дняприйняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень.

Таким чином, дострокове припинення повноважень голови сільської ради з підстав, передбачених частиною другоюстатті 79 Закону №280/97-ВР, є крайнім заходом реагування на діяльність сільського голови, і для того щоб виносити на голосування і приймати таке рішення мають бути вагомі причини (мотиви) і об`єктивні обставини, які в сукупності вказують на те, що подальше виконання сільським головою своїх повноважень є неможливим (недоцільним) та\або таким, що негативно позначається на діяльності органів місцевого самоврядування. Ці ж мотиви і обставини мають міститися у рішенні органу місцевого самоврядування, зі змісту якого було б зрозуміло, що саме спонукало до його прийняття.

Як встановленосудом,у рішенні сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 відсутні мотиви і обставини прийняття такого рішення.

Приписами частини 4статті 42 Закону №280/97-ВРвизначено, що до повноважень сільського, селищного, міського голови, зокрема, належить: забезпечення здійснення у межах наданихзакономповноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержанняКонституціїта законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організація в межах, визначених цимЗаконом, роботи відповідної ради та її виконавчого комітету; підписання рішень ради та її виконавчого комітету; внесення на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду секретаря ради; здійснення керівництва апаратом ради та її виконавчого комітету; скликання сесії ради, внесення пропозиції та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради; виконання функції розпорядника бюджетних коштів та використання їх лише за призначенням, визначеним радою; звернення до суду про визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; ведення особистого прийому громадян; забезпечення на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; здійснення інших повноваження місцевого самоврядування, визначених цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видання розпоряджень у межах своїх повноважень та інш.

Згідно п.13 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою. При цьому слід зазначити, що голова є розпорядником бюджетних коштів, однак така компетенція не є його самостійною компетенцією власне як голови сільської ради, а його компетенцією як очільника виконавчого комітету, позаяк це вбачається із п.п. 4 п. а ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно п.п. 4 п. а ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п.9) та п.11) ч.1. ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання:

- заслуховування звітусільського,селищного,міського головипро діяльністьвиконавчих органівради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради;

-заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.

Згідно пунктів 13, 16 частини першоїстатті 26 Закону № 280/97-ВРвиключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.3.ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Порядок та спосіб прийняття Великолазівською сільською радою Ужгородського району рішень встановлений Регламентом роботи Великолазівської сільської ради Ужгородського району VII скликання.

Регламент роботи Великолазівської сільської ради Ужгородського району , затверджений рішенням сільської ради від 24.12.2015 № 55 (далі - Регламент).

Відповідно до п. 8.6 ст. 8 Регламенту - подання депутатів, які стосуються певних питань порядку денного чергової сесії, вносяться голові у письмовій формі не пізніше, як за 1 день до проведення чергового пленарного засідання. Ці пропозиції повинні відповідати вимогам цього Регламенту щодо підготовки питань до розгляду на пленарному засіданні ради.Подання, що надійшли несвоєчасно, розглядаються на наступній сесії.

Суд дослідив витяг з протоколу сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року та встановив, що депутат ОСОБА_3 запропонував включити до порядку денного питання про висловлення недовіри сільському голові ОСОБА_2 з мотивів незабезпечення здійснення наданих йому повноважень. Окрім того, депутати перейшли до таємного голосування, не заслухавши звіт сільського голови, а також без обговорення порушень, в яких звинувачували сільського голову, хоча депутатом ОСОБА_5 було запропоновано вислухати сільського голову ОСОБА_2 .

Водночас на момент прийняття оскаржуваного рішення Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року не було рішень судів, якими визнавалась неправомірність дій сільського голови ОСОБА_2 , і які б набули чинності. Доказів зворотнього суду не надано.

Рішення сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 не містить посилання на доведені в передбаченому законодавством порядку факти порушень сільським головою Конституції та законів України, прав і свобод громадян, незабезпечення здійснення наданих йому повноважень.

Слід враховувати, що процедура дострокового припинення повноважень сільського голови у разі висловлювання йому недовіри, навіть за наявності для цього підстав, має здійснюватися відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що Великолазівська сільська рада Ужгородського району мала право припинити достроково повноваження сільського голови за наявності відповідних підстав, однак, кожен факт правопорушення ОСОБА_2 має бути доведений у встановленому законодавством порядку, оскільки для кожної категорії правопорушень існує чітко визначенийзакономпорядок доведення вини і визнання особи винною у їх вчиненні.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду ід 17 липня 2019 року у справі №691/1079/17, від 11 вересня 2019 року у справі №703/914/16-а.

Відповідно достатті 242 КАС Українирішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отож оскаржуване рішення сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 » прийняте за відсутністю законних підстав, необґрунтовано, з порушеннямЗакону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,з порушеннямпроцедури прийняттята Регламенту,а також,відповідачем небуло доведено,що рішенняприйняте увідповідності звимогами закону,не булодоведено наявність обставин, у яких Великолазівська сільська рада Ужгородського району звинувачувала сільського голову ОСОБА_2 , а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його незаконним та його скасування , поновлення на посаді сільського голови , а відтак задоволення позову.

Суд звертає увагу , що відповідач під час розгляду справи в суді не довів належними та допустимими доказами законність прийнятого рішення сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 » та відповідачем не було доведено наявність обставин, у яких Великолазівська сільська рада Ужгородського району звинувачувала сільського голову ОСОБА_2 .

У зв`язку з незаконністю прийняття рішення сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 » ,позовні вимоги в частині поновлення на посаді сільського голови ОСОБА_2 також підлягають задоволенню, оскільки повинно бути поновлено порушене право позивача.

На підставі ч.3ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей , передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 235 КЗпП України у рази звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Що стосуєтьсяпозовних вимог вчастині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окрім вимог про визнання незаконним та скасування рішення сьомої сесії сьомого скликання Великолазівської сільськоїради Ужгородськогорайону від14.12.2016року №206 «Провисловлення недовіриВеликолазівському сільськомуголові ОСОБА_2 » та поновлення на посаді, позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 з відповідними змінами та доповненнями.

Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу розраховується виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують місяцю звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки про доходи №1135 виданої Баранинською сільською радою Ужгородського району від 11.08.2020 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 4918,83 гривень, заробітна плата ОСОБА_2 за лютий 2017 року становить 4583,48 гривень, за березень 2017 року становить 5254,19 гривень.

В лютому 2017 року - 20 робочих днів, в березні 2017 року - 22 робочих днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає :

(4918,83 грн. + 4918,83 грн.) : ( 20 р.д. + 22 р.д. ) = 234,23 грн.

Кількість днів за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_2 за період з 25.04.2017 року до 07.11.2022 року (день фактичного розрахунку) складає 1390 робочих дня. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає : 234 грн. 23 коп. х 1390 р.д. = 325 579 гривень 70 копійок.

Що стосується позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 150000,00 гривень в зв`язку з незаконним звільненням, суд приходить до наступного.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування , їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 2371 КЗпП України.

Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Слід зазначити, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: характер порушення прав позивача, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав та виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме у розмірі 15 000,00 гривень.

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповіднодоч.2ст.2КАСУкраїниусправахщодо оскарженнярішень, дійчи бездіяльностісуб`єктіввладнихповноважень адміністративнісуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1)на підставі,умежахповноваженьта успосіб,що визначені Конституцієюта законами України; 2)звикористаннямповноваженнязметою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобтозурахуваннямусіх обставин, що маютьзначення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) здотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючивсім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансуміжбудь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод таінтересів особи іцілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особина участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобтопротягом розумного строку.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 77 КАС України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 », поновлення на посаді голови Великолазівської сільської ради, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Що стосується вимоги позивача про поновлення строку звернення до суду , суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у щорічній відпустці до 26 січня 2017 року (а.с. 7). Крім того, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач вказував, що знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 23 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року , що підтверджується листками непрацездатності (а.с. 28-32). З матеріалів справи слідує, що по закінченню лікування 24 квітня 2017 року ОСОБА_2 звертався до суду з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства, однак ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2017 року було закрито провадження у даній справі з підстав не належності розгляду спору в порядку цивільного судочинства, що зумовило повторне звернення позивача з позовною заявою 22 вересня 2017 року. (а.с. 42)

Отже, суд приходить до висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до п.6 ч.1ст.244 КАС Українипід час час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до ч.1ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про:

присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2,6,77,90, 242, КАС України, ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12,26,28,42,79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,

ухвалив:

Збільшені позовнівимоги ОСОБА_1 до Баранинськоїсільської об`єднаноїтериторіальної громадиУжгородського районупро визнаннянезаконним таскасування рішенняВеликолазівської сільськоїради Ужгородськогорайону від14.12.2016року №206«Про висловленнянедовіри Великолазівськомусільському голові ОСОБА_2 »,поновлення напосаді головиВеликолазівської сільськоїради,стягнення середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулута відшкодуванняморальної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з позовом.

Визнати незаконним та скасувати рішення Великолазівської сільської ради Ужгородського району від 14.12.2016 року № 206 «Про висловлення недовіри Великолазівському сільському голові ОСОБА_2 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботіна посаді голови Великолазівської сільської ради Ужгородського району днем 24 квітня 2017 року.

Стягнути з Баранинської сільськоїоб`єднаної територіальноїгромади Ужгородськогорайону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2017 року до 07.11.2022 року в сумі = 325 579 гривень 70 копійок.

Стягнути з Баранинської сільськоїоб`єднаної територіальноїгромади Ужгородськогорайону на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 гривень 00 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді голови Великолазівської сільської ради Ужгородського району днем 24 квітня 2017 року та в частині стягнення з Баранинської сільськоїоб`єднаної територіальноїгромади Ужгородськогорайону на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Баранинської сільськоїоб`єднаної територіальноїгромади Ужгородськогорайону на користь держави суму судового збору в розмірі 640,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 )

Відповідач: Баранинська сільська об`єднана територіальна громада Ужгородського району (Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Центрлаьна, 42, 89425).

Дата складанняповного судовогорішення - 17.11.2022.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца