Ухвала

від 28.11.2022 по справі 711/2-1739/2008

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 711/2-1739/2008

У Х В А Л А

іменем України

28 листопада 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г.,

з участю секретарки судового засідання Терпай С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, Відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за апеляційної скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року, ухвалене суддею Решетарем В. І.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Тересвянської селищної ради, відділу містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок.

Позов обґрунтували тим, що за час перебуванні у шлюбі на переданій їм у власність земельній ділянці площею 0,025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ними без належного дозволу на виконання будівельних робіт (самочинно) було збудовано житловий будинок.

Відділом містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації здійснено фактичні заміри будинку, виготовлено будівельний паспорт на будинок та надано висновок про проведення будівництва без порушень санітарних, пожежних та містобудівних норм. Будівельна готовність незавершеного будівництвом житлового будинку складає 46 %, а його вартість 306 347 гривень.

Посилаючись на наведені вище обставини, а також положення ч. 3 ст. 376 ЦК України, просили суд визнати за ними право приватної спільної сумісної власності на нерухоме майно - самочинно збудований незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року цей позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на нерухоме майно - самочинно побудований незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_3 , як особа, що не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, подала на нього апеляційну скаргу через його незаконність і необґрунтованість унаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Скарга мотивована тим, що оскаржене рішення суду порушує її права як власника, оскільки судом не враховано, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 09 грудня 2005 року їй належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , і за цією земельною ділянкою оформлено право власності на будинок за позивачами.

Стверджувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в установленому законом порядку земельна ділянка не виділялась та ними будинок побудовано з порушенням санітарних, пожежних та містобудівних норм унаслідок чого порушено її законні права та інтереси.

З огляду на наведене просила оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити. Водночас просила поновити їй строк на апеляційне оскарження цього рішення суду першої інстанції, як пропущеного з поважних причин.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду Джуги С.Д. від 20 травня 2019 року, зокрема поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.09.2008.

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_3 позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилались на її надуманість і безпідставність, просили таку залишити без задоволення, а оскаржене рішення місцевого суду - без змін.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 указувала на голослівність тверджень ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у відзиві на її апеляційну скаргу.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. ПостановуЗакарпатського апеляційного суду від 04 червня 2020 рокускасовано, а справу направлено на новий розгляддо суду апеляційної інстанції.

Учасники справи, їх представники у судове засідання не з`явилися вкотре, хоча про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, а тому їх неявка, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою ст. 3 ЦПК України регламентовано, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 травня 2007 року (т.1 а.с.3).

Із витягу з рішення Тересвянської селищної ради 11-ої сесії 5-го скликання від 15 травня 2008 року № 310 видно, що ОСОБА_1 вирішено передати у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,025 га та запропоновано ОСОБА_1 виготовити технічну документацію по передачі у власність зазначеної земельної ділянки (т.1, а.с.8).

На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 09 жовтня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0283 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2124456200:03:005:0120 (т.1а.с.185).

Житловий будинок АДРЕСА_1 , ступенем готовності 46% (т.1 а.с.4), побудовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без дозвільних документів.

Доданий до позовної заяви акт про відсутність порушень санітарних, пожежних та містобудівних норм при будівництві житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 не погоджено і не підписано всіма зазначеними в ньому посадовими особами (т.1 а.с.7).

Відповідно до договору дарування, укладеного 09 грудня 2005 року між

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який посвідчений нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-1565, ОСОБА_3 отримала у дар земельну ділянку площею 0,04 га, розташовану по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування жилого будинку (т.1 а.с.50).

На підставі зазначеного договору дарування ОСОБА_3 26 квітня 2006 року Тячівським районним відділом земельних ресурсів видано державний акт серії ЗК № 9023871 на право власності на цю земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124456200:03:005:0054 (т.1 а.с.52).

18 травня 2007 року ОСОБА_3 , на підставі рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18.10.2006 № 63, видано державний акт серії ЗК № 031956 на право власності на земельну ділянку площею 0,04 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення:для комерційного використання (т.1 а.с.51).

Отже, з наведених вище державний актів на право власності на земельну ділянку, а також з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10 липня 2019 року (т.1а.с.91,92) слідує,що ОСОБА_1 є власникомземельної ділянкиз кадастровимномером 2124456200:03:005:0120,а ОСОБА_3 зкадастровим номером2124456200:03:005:0054,що свідчитьпро двірізні земельніділянки по АДРЕСА_1 . Такожокремість цихділянок за кадастровими номерами 2124456200:03:005:0120 і 2124456200:03:005:0054 та різне їх місце розташування узгоджується із загальнодоступних відомостей Публічної кадастрової карти України.

Водночас згідно з висновком експертного дослідження по об`єкту «Реконструкція аптеки з добудовою та надбудовою під торгово-офісний комплекс за адресою АДРЕСА_1 » від 08 квітня 2019 року, то земельна ділянка ОСОБА_1 не межуєіз земельноюділянкою ОСОБА_3 . Також зазначено, що будівля АДРЕСА_1 введена в експлуатацію ОСОБА_1 12.12.2011, про що свідчить декларація про готовність об`єкта до експлуатації (т.1 а.с.57-60).

Як убачається з довідки Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації за вих. № 09/95 від 03.04.2019, право власності на житловий будинок із вбудованими торговим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в цілому за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Тересвянською селищною радою 18.05.2012 за № 1324, згідно з рішенням виконкому цієї ж селищної ради за № 142 від 28.12.2011 (т.1а.с.47).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР.

Як убачається з рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 260/1651/19, що набрало 15.12.2020 законної сили, у задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції Українидо ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої добудови до літньої кухні домоволодіння по АДРЕСА_1 відмовлено повністю.

Отже, скасовуючи у цій справі судове рішення апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Якщо суд апеляційної інстанції встановить, що рішенням по справі було вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу на це судове рішення, він переглядає судове рішення за апеляційною скаргою цієї особи. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів доходить висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов`язків ОСОБА_3 , оскільки ані мотивувальна йогочастина,ані резолютивначастина немістить висновкисуду проправа таобов`язки ОСОБА_3 .

За таких обставин апеляційний суд уважає, що апеляційне провадження в цій справі підлягає закриттю.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 2 ст. 362 ЦПК України).

Керуючись статтями 258, 260, 352, 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, Відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року.

Суддя-доповідачка

Судді