Постанова

від 07.04.2021 по справі 711/2-1739/2008

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 711/2-1739/2008

провадження № 61-9994св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Тересв`янська селищна рада, відділ містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кожух О. А., від 04 червня 2020 року ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Тересв`янської селищної ради, відділу містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок.

В обґрунтування позову позивачі зазначали, що за час перебуванні у шлюбі на переданій їм у власність земельній ділянці площею 0, 025 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ними без належного дозволу на виконання будівельних робіт (самочинно) було збудовано житловий будинок.

Відділом містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації здійснено фактичні заміри будинку, виготовлено будівельний паспорт на будинок та надано висновок про проведення будівництва без порушень санітарних, пожежних та містобудівних норм. Будівельна готовність незавершеного будівництвом житлового будинку складає 46 %, а його вартість 306 347 грн.

З урахуванням викладеного, на підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачі просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності на нерухоме майно - самочинно збудований незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області, у складі судді Решетар В. І., від 02 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на нерухоме майно - самочинно побудований незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно спільно побудували спірний житловий будинок на належній їм на праві приватної власності земельній ділянці без порушень будівельних чи інших норм, що є підставою для задоволення вимог пред`явленого позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції та короткий зміст постанови апеляційного суду

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, у травні 2019 року ОСОБА_3 , як особа, що не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення районного суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неправомірно визнав за позивачами право власності на самочинно побудований незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 46% без надання позивачам земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно, без з`ясування і перевірки на відповідність спірного житлового будинку санітарним, пожежним та містобудівним нормам. При цьому районним судом не було враховано, що ОСОБА_3 раніше, у встановленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку за тією самою адресою, за якою розташований об`єкт самочинного будівництва відносно якого позивачами заявлено вимоги про визнання права власності, що суперечить вимогам закону та порушує права і законні інтереси ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 липня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, в якій просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга, з урахуванням поданих уточнень, мотивована помилковістю висновків апеляційного суду, який приймаючи оскаржену постанову не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня

2018 року у справі № 2-1904/08/15.

Заявник вважає, що апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу шляхом скасування рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване майно з підстав порушення прав ОСОБА_3 не вказав яким чином в цьому випадку будуть поновлені її права.

Звертає увагу на помилковість висновків апеляційного суду про набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за тією самою адресою, за якою розташований об`єкт самочинного будівництва відносно якого позивачами заявлено позовні вимоги, оскільки за адресою:

АДРЕСА_1 розташовані дві земельні ділянки з різними кадастровими номерами, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:03:005:0054, належна ОСОБА_3 та земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:03:005:0120, яка належить ОСОБА_1 .

При цьому наданий ОСОБА_3 висновок від 08 квітня 2019 року щодо здійснення ОСОБА_1 будівництва з порушенням Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92 , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 (далі - ДБН 360-92) не містить повної інформації стосовно особи права якої будуть відновлені у разі усунення встановлених порушень.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2020 року - без змін, вважаючи постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 травня 2007 року.

Із витягу з рішення Тересв`янської селищної ради від 15 травня 2008 року № 310 судами встановлено, що ОСОБА_1 вирішено передати у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 025 га та запропоновано ОСОБА_1 виготовити технічну документацію по передачі у власність зазначеної земельної ділянки.

Житловий будинок АДРЕСА_1 , ступенем готовності 46 %, побудовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без дозвільних документів.

Доданий до позовної заяви акт про відсутність порушень санітарних, пожежних та містобудівних норм при будівництві житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 не погоджено і не підписано всіма зазначеними в ньому посадовими особами.

На підставі договору дарування, укладеного 09 грудня 2005 року між

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1565, ОСОБА_3 отримала у дар земельну ділянку площею 0, 04 га, розташовану в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування жилого будинку.

На підставі зазначеного договору дарування ОСОБА_3 26 квітня 2006 року Тячівським районним відділом земельних ресурсів видано державний акт серії ЗК № 9023871 на право власності на земельну ділянку.

18 травня 2007 року ОСОБА_3 видано державний акт

серії ЗК № 031956 на право власності на земельну ділянку площею 0, 04 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для комерційного використання.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права зокрема у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що спірний житловий будинок, право власності на який визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції, було збудовано на земельній ділянці, питання щодо передачі якої позивачам не вирішувалося, також районним судом не було перевірено відповідність спірного житлового будинку санітарним, пожежним та містобудівним нормам. Крім того, колегія суддів посилалася на порушення оскарженим рішенням суду прав ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки, за адресою розташування спірного об`єкту самочинного будівництва.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи,

не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Схожі висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 13 січня

2021 року у справі № 466/5766/13-ц, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення.

Після того, як суд апеляційної інстанції встановить, що рішенням по справі було вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу на це судове рішення, він переглядає судове рішення за апеляційною скаргою цієї особи.

При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції,

ОСОБА_3 , посилаючись на висновок експертного дослідження

від 08 квітня 2019 року, стверджувала, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оскільки спірний самочинно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 побудовано між двома вже існуючими будівлями, розташованими на ділянках ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з порушенням пунктів 3.14, 3.25 ДБН 360-92.

Встановивши, що питання передачі позивачам земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 уповноваженим на те, органом не вирішувалося,

ОСОБА_3 раніше, у встановленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку за цією адресою, та, врахувавши, що судом першої інстанції не було здійснено перевірку відповідності спірного житлового будинку санітарним, протипожежним та містобудівним нормам, суд апеляційної інстанції вважав, що ухвалення судом першої інстанції рішення про визнання за позивачами права власності на житловий будинок порушує права та інтереси ОСОБА_3

ОСОБА_3 стверджувала, що відповідно до державного акту серії ЗК № 031956 від 18 травня 2007 року є власником земельної ділянки загальною площею 0, 04 га для комерційного використання кадастровий номер 2124456200:03:005:0054, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд вказуючи, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції визнано право власності на будинок за адресою земельної ділянки ОСОБА_3 , не встановив, чи є тотожними земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при тому що згідно наданого останньою Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10 липня 2019 року (а.с. 91-92) ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯЕ № 440389 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0120, в той час як ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0054.

Крім того, згідно наданого ОСОБА_3 висновку експертного дослідження по об`єкту Реконструкція аптеки з добудовою та надбудовою під торгово-офісний комплекс за адресою АДРЕСА_1 від 08 квітня 2019 року земельна ділянка ОСОБА_1 не межує із її земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасовуючи рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що вказаним рішенням суду вирішені питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 .

У разі, якщо земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є різними і не межують між собою, суду апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду, що набрало законної сили ще у 2008 році, необхідно було ретельно перевірити які саме питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 вирішені рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2008 року; чи було і коли прийнято в експлуатацію будинок позивачів та проведена реєстрація права власності на нього; чому питання про порушення прав ОСОБА_3 виникло лише у 2019 році та чи пов`язано подання апеляційної скарги ОСОБА_3 із реальним захистом її прав або викликано наявністю інших судових спорів між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки апеляційний судом не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення для прийняття процесуального рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , що призвело до передчасних і недостатньо обґрунтованих висновків, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Питання про розподіл судових витрат, у тому числі понесених при поданні касаційної скарги, має бути вирішено за результатами ухвалення остаточного рішення у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 червня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович