Постанова

від 20.12.2022 по справі 420/4129/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4129/19Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О..

при секретарі Цехмейстренко Ю.В.,

за участі представника апелянта Лех А.О.,

представника відповідача та 3-ї особи Морякова К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі за позовом BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), 3-ті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «АТІС», Управління державної казначейської служби у м.Южному Одеської області про визнання протиправними дій, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо пред`явлення Претензії №100044 від 31.07.2018 року на суму 17305,68 доларів США;

- стягнути на користь Компанії BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] в особі ТОВ «АТІС» за рахунок Державного бюджету грошові кошти у загальному розмірі 523934,77 (п`ятсот двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять чотири грн., 77 коп.), що складається з:

463017,17 грн. (чотириста шістдесят три тисячі сімнадцять грн. 17 коп.) суми основного зобов`язання;

13053,28 грн. (тринадцять тисяч п`ятдесят три грн. двадцять вісім грн.) розмір 3% від простроченої суми;

47864,32 грн. (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 32 коп.) інфляційне збільшення суми заборгованості, за наступними банківськими реквізитами: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», м. Дніпро, МФО 307123, отримувач ТОВ «АТІС», код ЄДРПОУ 31432532.

В обґрунтування позову зазначалось, що підставою для оплати суми претензії в розмірі 17305,68 доларів США було притягнення капітана т/х «BW ACORN», ІМО 9548586 до адміністративної відповідальності за нібито забруднення внутрішніх вод внаслідок скиду з судна забрудненої води з неізольованої баластної системи з перевищенням нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що зафіксовано протоколом та постановою. Оскільки претензія на суму 17305,68 доларів США адресована судновласнику (позивачу), ним сплачено суму претензії з метою недопущення простою судна в МТП «Южний». При цьому, зважаючи на висновки Київського районного суду м. Одеси у рішенні № 520/13131/18 про відсутність в діях капітана ознак інкримінованого йому адміністративного правопорушення та скасування постанови, слідує, що оплата претензії не має належних правових та фактичних підстав, а тому суми претензії в розмірі 17305,68 доларів США була стягнута неправомірно та підлягає поверненню у повному обсязі.

21.02.2022 року Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надала до суду клопотання вх. №10674/22 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про залишення позову без розгляду відмовлено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами у м. Одеса позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а тому наявні підстави у відповідності до ч.4 ст. 123 КАС України про залишення позову без розгляду.

Апелянт зазначає, що 31 липня 2018 р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря виставлено претензію BW DRY CARGO SHIPS LIMITED про відшкодування збитків заподіяних державі України та позивачем 31 липня 2018 р. було сплачено суму збитків заподіяних державі Україна, тому позивачу було відомо про наявність відповідної претензії та у відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду закінчується 31.01.2019 р., однак позивач звернувся до суду з позовом 10.07.2019 р.

Таким чином, апелянт вважає, що позивач був обізнаний щодо дій відповідача з визначення забруднення акваторії, розрахунку збитків (оскільки отримав претензію та оплатив суму збитків) і не був позбавлений можливості оскаржити відповідні дії / рішення протягом встановленого КАС України строку, пред`явивши відповідний позов.

Щодо суті заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому апелянт вважає, що в основі спору доведення факту наявності/відсутності відшкодування шкоди позивачем, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, яка за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, що у свою чергу, випливає із реалізації відповідачем владних (адміністративних) функцій та повноважень.

Такі дані відносини не є класичними борговими відносинами, у яких застосовуються положення про нарахування розмір 3% від простроченої суми та інфляційне збільшення суми заборгованості.

До того ж, апелянт звертає увагу, що рішення у цій справі не набрало законної сили, а отже, факт протиправності дій відповідача недоведений, тобто заявлена сума до стягнення не є заборгованістю у розумінні ЦК України. Тому, правові підстави включення до основної суми стягнення, яка відповідає розміру розрахованих Інспекцією збитків, 13053,28 грн. - розмір 3% від простроченої суми та 47864,32 грн. - інфляційне збільшення суми заборгованості, відсутні і підлягають відрахуванню із заявленої суми стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції. Також, позивач заперечує проти доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду з позовом.

Позивачем до суду апеляційної інстанції під час розгляду справи були надані додаткові письмові пояснення з викладенням позиції щодо обґрунтованості позовних вимог з посиланням на сталу судову практику, яка склалась з 2019 р. з аналогічних правовідносин , в яких позовні вимоги до екологічної інспекції були задоволенні судами .

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) фактично складаються з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права в частині не застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.123 КАС України та незгодою зі стягненням збитків, 3% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом в позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до суду, судом першої інстанції зазначене питання було вирішено та відкрито провадження у справі, в свою чергу відповідачем після відкриття провадження у справі під час первісного розгляду клопотання про залишення позову без розгляду до суду надано не було.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений позов було розглянуто по суті заявлених вимог та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом було зазначено про необхідність з`ясувати вимірювання показників якого баласту здійснено представниками екологічної інспекції та в які саме воді було виявлено забруднення, а також зазначено про необхідність дослідження підстав ухвалення відповідачем рішення про заборону виходу з порту судна, при цьому розглядаючи справу Верховним Судом не було встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час відкриття провадження у справі та не було встановлено пропуску позивачем строку звернення до суду.

Під час нового розгляду справи відповідач 21.02.2022 року Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернувся до суду з клопотанням вх. №10674/22 про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було відмовлено, оскільки судом не було встановлено підстав для залишення позову без розгляду.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) в апеляційній скарзі не погоджується з цією ухвалою, вважає строк звернення до суду пропущеним без поважних причин, при цьому у резолютивній частині апеляційної скарги апелянт не просить застосувати наслідки, передбачені ст. 123 КАС України, а просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в позові по суті спору.

Колегія суддів вважає зазначити, що справа знаходиться на розгляді в суді з 10.07.2019 року тривалий час вже більше трьох років, розглядається у відкритому судовому провадженні за участю всіх сторін.

Питання пропуску строку звернення до адміністративного суду у цій справі було вже неодноразово вирішено судами різних інстанцій, що підтверджується матеріалами справи наявними у томі № 1 ( а.с. 2, 5, 12, 71, 57-62, 81-85).

Так, в ухвалі від 26.07.2019 року (том № 1 а.с. 2) суд першої інстанції зазначив, що позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 15.07.2019 року (том № 1 а.с. 57¬62) в тому числі щодо строку звернення до суду, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції сторонами не було заявлено будь-яких клопотань з цього питання.

При касаційному перегляді постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р., Верховним Судом не було виявлено порушень в частині строків звернення до суду, а було зазначено про неповноту встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що у адміністративній справі № 420/2429/20, предмет позову якої є аналогічним предмету позову у цій справі, судом апеляційної інстанції вирішувалось питання пропуску строку звернення до суду, за наслідком чого ухвалу суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. У рішенні апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, неправильно оцінив рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 року у справі №522/8795/19 за позовом капітана судна та не врахував його правове значення для визначення строків та підстав для звернення судновласника до адміністративного з позовом. Адміністративна справа № 420/2429/20 була розглянута по суті заявлених позовних вимог та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 р. залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 рока та постановою Верховного Суду від 29.11.2022 р. адміністративний позов задоволено. В свою чергу Верховний Суд не знайшов підстав для залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене, судова колегія вважає доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до суду необґрунтованими та безпідставними, тому не може прийняти їх до уваги.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 30.07.2018 Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря складено акт відбору проб та протокол № 406, якими встановлено забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України внаслідок скиду з судна «BW ACORN» баластних вод в акваторію Аджалицького лиману з перевищенням гранично допустимих концентрацій по завислим речовинам, залізу та нафтопродуктам.

31.07.2018 Інспекція пред`явила претензію № 100044, якою повідомила, що судно «BW ACORN», ІМО 9548586, перебуваючи у внутрішніх морських водах України, акваторії Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» забруднило внутрішні морські води України, та запропоновано відшкодувати добровільно збитки, нанесені державі у сумі 17 305,68 доларів США, а також довела до відома, що у разі відмови від добровільного відшкодування буде поданий позов до суду на відповідну суму.

31.07.2018 начальник Інспекції прийняв рішення про заборону на вихід судна «BW ACORN», ІМО 9548586, з морського порту «Южний», у зв`язку з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу та несплатою штрафів чи претензії за порушення природоохоронного законодавства на суму 17 305,68 доларів США.

31.07.2018 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Манченко Ю.П. щодо ОСОБА_1 , капітана судна т/х «BW ACORN», ІМО 9548586 складено протокол № 100741 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого о 21.30 год. 30.07.2018 встановлено забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України внаслідок скиду з судна баластних вод в акваторію Аджалицького лиману з перевищенням гранично допустимих концентрацій завислих речовин, заліза та нафтопродуктів.

31.07.2018 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Манченко Ю.П. щодо ОСОБА_1 , капітана судна т/х «BW ACORN», ІМО 9548586, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою ст. 59 КУпАП України.

Також 31.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Атіс», відповідно до портового агентського договору, сплачено суму претензії за порушення природоохоронного законодавства на суму 17 305,68 доларів США та суму штрафу в розмірі 1190 грн.

14.03.2019 рішенням Київського районного суду міста Одеси у справі № 520/13131/18 скасовано постанову від 31.07.2018 № 100741, винесену державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Манченком Ю.П., про накладення адміністративного стягнення на громадянина Індійської Республіки ОСОБА_1 за ст. 59-1 КУпАП України у розмірі 1190 грн. та закрита справа про адміністративне правопорушення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14.3.2019 у справі №520/13131/18 набрало законної сили.

BW DRY CARGO SHIPS LIMITED [Бі.Ві Драй Карго Шипс Лімітед] не погодилося з діями відповідача щодо складання претензії за порушення природоохоронного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень. Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформульований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а, від 12 травня 2021 року у справі № 640/11938/20, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 23 грудня 2021 року у справі № № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

У справі, що розглядається, предметом спору є, зокрема, дії Держекоінспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо розрахунку збитків та пред`явлення претензії № №100044 від 31.07.2018 року на суму 17305,68 доларів США.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 804/6165/16, претензії про добровільну сплату шкоди складаються з метою досудового врегулювання спору та самі по собі не встановлюють обов`язків. Тобто, претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, а тому висновки, викладені у спірній претензії, не породжують для позивача обов`язкових юридичних наслідків та не можуть бути предметом оскарження у судах будь-якої юрисдикції.

Водночас, на відміну від фактичних обставин, встановлених у справі № 804/6165/16, у справі, що розглядається, позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача був вимушений сплатити нараховану за претензією суму відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу, попри незгоду з вимогами цієї претензії. При цьому, у справі № 804/6165/16 позивачем не було сплачено суми збитків за претензією у добровільному порядку, а тому у постанові від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, відтак, претензія не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати його права чи інтереси.

За приписами статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється Державною екологічною інспекцією України - центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля.

Відповідно до пункту «ґ» частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища (Державної екологічної інспекції України) належить пред`явлення претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд зазначив, що у зв`язку із пред`явленням претензії начальник Інспекції цього ж дня прийняв рішення про заборону на вихід судна з морського порту у зв`язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу та несплатою штрафів чи претензії за порушення природоохоронного законодавства. Це рішення обмежило господарську діяльність судновласника. Цього ж дня компанія, що діяла відповідно до портового агентського договору, з метою уникнення більших втрат від простою та затримки судна, сплатило суму претензії.

Правовий алгоритм стягнення збитків, завданих навколишньому середовищу, передбачає, що у разі відхилення претензії, органи Державної екологічної інспекції України звертаються до суду з відповідним позовом до власника судна про стягнення збитків. Під час розгляду справи за таким позовом суд перевіряє, зокрема, чи було вчинено правопорушення, чи завдано збитки та який їх розмір. Судовий порядок стягнення збитків дає можливість суб`єкту господарювання захиститися від необґрунтованих вимог. На стадії оформлення та пред`явлення претензії у адресата претензії не виникають обмеження або перешкоди у здійсненні своєї нормальної господарської діяльності.

Однак у ситуації позивача, а вона загалом є типовою для портів України через наявність до 2019 року законодавчих прогалин, цей алгоритм не працював. Заборона виходу судна з порту у зв`язку із несплатою суми збитків змушувала судновласника сплатити суму претензії. Після сплати суми, зазначеної у претензії, у Інспекції відпадає необхідність звертатися до суду. Де-юре Інспекція реалізувала свої повноваження повною мірою: виявила порушення, зафіксувала, пред`явила претензію, стягнула збитки.

Зазвичай, добровільна сплата претензійної суми свідчить про згоду з претензією. Судновласник міг би відхилити претензію, якщо вважав її безпідставною. Однак претензія у цій справі мала наслідком заборону виходу судна з порту. А це, своєю чергою, призводить до збитків від простою та низки інших негативних наслідків. Тому сплату претензійної суми за таких вимушених для позивача обставин не можна назвати добровільною або такою, що свідчить про згоду із претензією.

Оцінюючи контекст обставин справи № 420/4129/19, Верховний Суд дійшов висновку, що сплата суми претензії не свідчить про визнання претензії. Спір щодо наявності правопорушення, за яке пред`явлено претензію, залишається. Судновласник і далі вважає, що його права було порушено.

Верховний Суд також звернув увагу, що дії відповідача є взаємопов`язаними, послідовними та похідними одна від іншої, а саме: здійснення екологічного контролю (перевірка судна); відбір проб ізольованого баласту; дослідження відібраних проб; розрахунок збитків; оформлення претензії; рішення Інспекції про заборону на вихід судна з морського порту в зв`язку з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу та несплатою штрафів чи претензій за порушення природоохоронного законодавства України. Такі дії мають учинятися на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Таким чином, за встановлених обставин справи, а саме - коли сплата коштів за претензією здійснена позивачем вимушено з огляду на обмеження його господарської діяльності внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій Держекоінспекції, суди мають перевірити правомірність таких дій.

З огляду на принцип офіційності, судова колегія вважає необхідним самостійно дослідити наявні у цій справі докази, не обмежуючись преюдиційними обставинами, встановленими під час розгляду адміністративної справи.

Так, відповідно до пункту 5-1 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року № 269 (далі - «Правила № 269»), скидання ізольованого баласту в територіальному морі, внутрішніх водних шляхах України дозволяється без обмежень та контролю з боку державних органів за умови, що такий баласт прийнято у Чорному чи Азовському морі до входу в територіальні води.

Згідно параграфу 4 (В) правила 34 частини С глави 4 Конвенції МАРПОЛ 73/78, ізольований баласт взагалі не підлягає контролю, його скид в особливих районах не заборонений та не обмежений. Пункт 3.4.1 ДСанПІН 199-97 визначає, що відведення чистого баласту з ізольованих танків, якщо він прийнятий за межами акваторії порту вивантаження, будь-якими обмеженнями не обумовлюється.

Матеріалами справи встановлено, що баласт був наповнений судном у порту Бендер-Хомейні (Іран) та перед суднозаходом до морського порту Південний був замінений у Чорному морі за межами територіального моря України, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітом про операції з баластними водами (том № 2 а.с. 205), журналом операцій з баластними водами судна т/х «BW ACORN», ІМО 9548586 за період з 27.07.2018 по 30.07.2018 роки (том № 2 а.с. 207) та схематичним зображенням процедури заміни баластних вод судна у Чорному морі відповідно до відомостей та координат з вищезазначених суднових документів (том № 2 а.с. 209).

Таким чином, колегія суддів встановила, що скидання ізольованого баласту судна т/х «BW ACORN» ІМО 9548586 дозволялось без обмежень та контролю з боку державних органів, оскільки він був прийнятий у Чорному морі до входу в територіальні води України.

Пунктом 5-1 Правил № 269 визначено, що морські екологічні інспекції Держекоінспекції мають право перевірити відповідність ізольованого баласту, скидання якого здійснюється із суден у внутрішні морські води та територіальне море, нормативам гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин у морському порту виключно у випадку, якщо під час скидання із судна ізольованого баласту разом з ним викидаються зримі плавучі частки або виникають видимі сліди нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в районі скиду, що призвело до фактичного погіршення якості води.

На підтвердження факту скидання з судна «BW ACORN». IMO 9548586 видимих плавучих часток або виникнення видимих слідів нафти, нафтовмісних або інших забруднюючих речовин у районі скидання стороною відповідача надано Акт відбору проб вод №376 від 30.07.2018 року, з якого вбачається, що державним інспектором Д.Є. Костінюк в присутності капітана судна «BW ACORN» Вадівелу Пандіжан було виконано відбір проб баластних вод з неізольованої баластної системи на підставі ДСТУ ISO 5667-10:2005 Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод; та КНД 211.1.0.009-94 Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод /а.с.59/, а також Протокол №406 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 30.07.2018 року відповідно до акта відбору проб вод №376 від 30.07.2018 року /а.с.60-61/.

З рапорту Начальнику Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, наданого головним спеціалістом ПЕК «МТП «Южний» Костінюком Д.Є., вбачається, що 30.07.2018 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря посту екологічного контролю «Морський торговельний порт «Южний» Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря виявлено, що в районі причалу №17 ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс», з судна «BW ACORN», ІМО 9548586 здійснюється скид вод в акваторію Аджалицького лиману. Під час вищезазначеного скиду спостерігаються видимі плавучі частки невідомого походження. Вказані факти зафіксовано засобами відео фіксації /а.с.63/.

При цьому відеофіксації виявлених забруднень суду не надано. Тобто, будь-яких доказів, фактів, наявність яких є підставою для контролю ізольованого баласту, відповідачем надано не було. Відтак, підстави для здійснення відбору проб з танків судна з ізольованим баластом в усіх зазначених випадках були відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що при скиданні з судна ізольованого баласту, скидались зримі плавучі частки або виникали видимі сліди нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в районі скиду, що було би підставою для вчинення ним дій з контролю ізольованого баласту судна Позивача.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про морські порти України», забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту покладено на адміністрацію морських портів України - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Крім того, порядок державного контролю в портах за дотриманням на суднах вимог Міжнародних конвенцій, Кодексу торговельного мореплавства України, законодавчих актів України з безпеки мореплавства та запобігання забрудненню довкілля регулюється Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими Наказом Міністерства транспорту від 17.07.2003 року №545

Пунктом 1.4. Правил контролю визначено, що державний інспектор - посадова особа Укртрансбезпеки, Держрибагентства України або служби капітана морського порту України, яка має відповідну кваліфікацію і уповноважена в установленому законодавством порядку здійснювати контроль за дотриманням на суднах, що заходять у морські порти України, правил мореплавства та вимог міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та визначення готовності суден до виходу в море. Державними інспекторами є: інспектор контролю державою порту (далі - ІКДП); інспектор служби капітана морського порту (далі - ІСКМП); інспектор держави прапора (далі - ІДП).

Відповідно до п. 1.5. Правил контролю, з метою забезпечення безпеки мореплавства та запобігання забрудненню із суден усі судна, що перебувають у морських портах України, підлягають обов`язковому контролю ІСКМП (інспектором служби капітана морського порту) і вибірковому контролю ІКДП (інспектором контролю державою порту).

Як вбачається з п. 2.1.6. Правил контролю, якщо перевіркою судна службою капітана морського порту встановлено, що є повідомлення про забруднення судном довкілля, то повинні бути поінформовані ІКДП або ІДП для проведення більш детальної перевірки. Огляд судна посадовими особами Укртрансбезпеки проводиться у разі отримання інформації від членів екіпажу або інших осіб про забруднення судном довкілля або про порушення умов перевезення вантажів і пасажирів тощо (абз. 5 п. 2.2.3. Правил контролю).

Згідно п. 2.2.13. Правил контролю, якщо внаслідок огляду судна отримані дані про скидання судном шкідливих речовин у портах, біля віддалених від берега терміналів або в територіальних морських водах України, Укртрансбезпека повідомляє про це компетентні органи Міністерства екології та природних ресурсів України для проведення ними розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб згідно з чинним законодавством. Обставини скидання забруднювальних речовин із суден викладаються у звіті за формою, наведеною в додатку 10, яка в установленому порядку подається до ІМО (2.2.14.).

Таким чином, при заході будь-якого судна до українського порту воно підлягає обов`язковій перевірці з боку інспектора служби капітана морського порту (ІСКМП) та інспектора контролю державою порту (ІКДП) на предмет дотримання міжнародних конвенцій (в т.ч. Конвенції МАРПОЛ 73/78) та запобігання забрудненню довкілля. Якщо за результатами перевірки ІСКМП будуть отримані дані про забруднення судном довкілля, ІСКМП повідомляє органи ІКДП (Укртансбезпека), які в свою чергу повинні провести більш детальну перевірки судна. І лише якщо ІКДП встановить факти скидання судном шкідливих речовин у портах, про це повідомляються компетентні органи Мінекології, в тому числі відповідач.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами контролю судна т/х «BW ACORN», ІМО 9548586, а також інспектування безпосередньо акваторії порту (Малого Аджалицького лиману) уповноважені інспектори служби капітана морського порту «Южний», відділу екологічної безпеки Южненської філії ДП «АМПУ» та Укртрансбезпеки не виявили будь-яких фактів та навіть ознак забруднення судном акваторії (том № 2 а.с. 212-215, 217), тому у відповідача були відсутні визначені чинним законодавством підстави для проведення перевірки (контролю) т/х «BW ACORN» до моменту її початку.

Щодо з`ясування, вимірювання показників якого баласту здійснено представниками відповідача і в якій саме воді виявлено забруднення колегія суддів зазначає наступне.

Конвенція МАРПОЛ 73/78 поділяє баласт (баластні води) на чистий, брудний та ізольований:

- баласт брудний - баластні води (з нафтою або іншими забруднюючими речовинами), які утворюються в неочищених суднових танках (нафтотанках) після приймання до них водяного баласту;

- баласт чистий - баластні води у танку, призначені тільки для цих цілей, або в танку, який після останнього транспортування в ньому нафти очищений до такого стану, що стік з нього, скинутий з непорушного судна на спокійну чисту воду при ясній погоді, не викликає появи слідів нафти на поверхні води;

- ізольований баласт - баластні води, прийняті в танк, який повністю відділено від вантажної і паливної системи і призначено тільки для перевезення водяного баласту та вантажів, які не є нафтою або рідкими отруйними речовинами, які визначені у Додатках до Конвенції МАРПОЛ 73/78.

Відповідні визначення імплементовані до національного законодавства, а саме до Правил № 269.

Пункт 2.3 ДСанПІН 199-97 визначає чистий баласт як водяний баласт у танку, що призначений тільки для цього, або в танку, який після останнього транспортування в ньому нафти очищений до такого стану, що стік з нього, скинутий з непорушного судна на спокійну чисту воду при ясній погоді, не викликає появи слідів нафти на поверхні води; ізольований баласт - баластні води, прийняті в танк, який повністю відділено від вантажної і паливної системи і призначено тільки для перевезення водяного баласту та вантажів, які не є нафтою або рідкими отруйними речовинами, які визначені у Додатках до Конвенції МАРПОЛ 73/78.

Тобто, у випадку, якщо судно не перевозить нафту або рідкі отруйні речовини, баластна вода, яку таке судно набирає до своїх танків для досягнення необхідних морехідних якостей, є ізольованим баластом.

Колегією суддів встановлено, що згідно листа класифікаційного товариства NIPPON KAIJI KYOKAI від 08.02.2019року (том № 2 а.с. 225), відповідно до якого судно т/х «BW ACORN» ІМО 9548586 було сконструйовано і передано в експлуатацію з ізольованими баластними танками, а саме: носовим баластним танком, баластним танком лівого борту № 1, баластним танком правого борту № 1, баластним танком лівого борту № 2/3, баластним танком правого борту № 2/3, баластним танком лівого борту № 4, баластним танком правого борту № 4, баластним танком лівого борту № 5/6, баластним танком правого борту № 5/6, баластним танком лівого борту № 7, баластним танком правого борту № 7, кормовим баластним танком, що вважається типовою конструкцією розташування для балкерних (суховантажних) суден типу Панамакс.

При цьому, вказані спеціальні баластні танки обслуговуються баластною системою трубопроводів, відокремленою від системи трубопроводів для інших рідин на борту, тому баластна вода, що подається до цих танків, не може бути забруднена іншою рідиною, що переводиться в інших танках або системі трубопроводу, за винятком протікання стінок танків або трубопровідній системі.

Крім того, в матеріалах справи містяться звіт про операції з баластними водами (том № 2 а.с. 205), журнал операцій з баластними водами судна т/х «BW ACORN» ІМО 9548586 за період з 27.07.2018 по 30.07.2018 роки (том № 2 а.с. 207) та схематичним зображенням процедури заміни баластних вод судна у Чорному морі відповідно до відомостей та координат з вищезазначених суднових документів (том № 2 а.с. 209), які свідчать, що баласт наповнений судном у порту Бендер-Хомейні (Іран) перед суднозаходом до морського порту Південний був замінений у Чорному морі за межами територіального моря України.

Отже, колегія суддів зазначає, що баластні води, набрані до спеціальних танків т/х «BW ACORN» та замінені у Чорному морі, є ізольованим баластом у розумінні Конвенції МАРПОЛ 73/78 та Правил № 269.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволяли точно встановити які води досліджувались відповідачем.

Пунктом 5-1 Правил № 269 визначено, що перевірка здійснюється з метою встановлення джерела забруднення. Порядок перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що Порядок перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №828, який визначає механізм перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу з метою встановлення джерела забруднення внутрішніх морських вод та територіального моря, був відсутній на час виникнення спірних правовідносин у липні 2018 року, в свою чергу відсутність законодавчо встановленого порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу виключали можливість діяти Відповідачу у спосіб встановлений законом, що є умовою правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії відповідача щодо здійснення екологічного контролю (перевірки) судна позивача, відбору проб ізольованого баласту та їх дослідження за відсутності нормативно визначеного порядку вчинення таких дій є неправомірними.

З урахуванням встановлених по справі обставин судова колегія дійшла висновку, що відповідач Держекоінспекція, як суб`єкт владних повноважень, при відборі проб забортної води діяв протиправно, тому відповідно не можуть вважатися правомірними його послідуючі похідні дії щодо розрахунку збитків та пред`явлення претензії №100044 від 31.07.2018 року на суму 17305,68 доларів США.

Також, приймаючи рішення та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив про необхідність з`ясувати підстави ухвалення Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря рішення про заборону виходу з порту судна.

Таким чином, стосовно дій відповідача щодо прийняття рішення про заборону на вихід судна т/х «BW ACORN» ІМО 9548586 з морського порту Южний в зв`язку з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу та несплатою штрафів чи претензій за порушення природоохоронного законодавства України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України кожне судно зобов`язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту, зокрема, в разі: в) несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів; г) рішення уповноважених законодавством державних органів (органів доходів і зборів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, та прикордонної служби).

Отже, колегія суддів зазначає, що повноваженнями на ухвалення рішення про заборону на вихід морського судна з порту наділений виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, яким є Державна екологічна інспекція України.

При цьому, слід зазначити, що підстави для відмови у видачі дозволу на вихід із порту є вичерпними. Серед них несплата встановлених зборів, штрафів та інших платежів. «Встановленими» для цілей цієї правової норми є збори, штрафи чи платежі, встановлені відповідними нормативно-правовими актами. Суми збитків, завданих забрудненням навколишнього середовища, які визначені у претензії, не є встановленим збором, штрафом, іншим платежем у розумінні ст.91 Кодексу торговельного мореплавства України.

Таким чином, ні сама претензія Інспекції, ні несплата суми збитків, що в ній зазначена, не є законною підставою для заборони виходу судна з порту.

З огляду на викладене колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у цій справі та у справі №420/2429/20 від 29.11.2022р., приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2019 року рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/13131/18 скасовано постанову №100741 від 31.07.2018 року, винесену державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Манченком Юрієм Петровичем, про накладення адміністративного стягнення на громадянина Індійської Республіки ОСОБА_1 за ст. 59-1 КУпАП у розмірі 1190,00 грн. і закрито справу про адміністративне правопорушення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2019 року по справі № 520/13131/18 набрало законної сили (а.с. 29-40).

За результатами розгляду цієї адміністративної справи, дослідження наявних у матеріалах справи доказів (зокрема, звіту позивача про операції із баластними водами, листа Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» акта перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства і правил із запобігання забруднення навколишнього природного середовища, суд дійшов висновку, що дії відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо відбору проб та проведення їх аналізу є такими, що проведені з порушенням вимог чинного законодавства; жодних забруднень акваторії з т/х «BW ACORN » під час скиду, ознак нафтопродуктів чи будь-яких домішок не виявлено, а тому за відсутності складу правопорушення, суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 6 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18 та від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі (в визначених законом випадках, у рішеннях суду винесених у кримінальному судочинстві та у справах про притягнення до адміністративної відповідальності); ці обставини досліджені (оцінені) судом саме як обставина (юридично значимий факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридично значимого факту); ці обставини містяться у мотивувальній (як виняток, у резолютивній) частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; як виняток, певні преюдиційні обставини можуть міститися і у резолютивній частині рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні обставини, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 ЦПК України «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Порівняння засада (принципів) цивільного та господарського судочинства, закріплених у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 ГПК України відповідно із засадами (принципами) адміністративного судочинства, дозволяє стверджувати, що принцип офіційного з`ясування всіх обстави у справі є обов`язковим лише при вирішенні публічно-правових спорів.

Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, тому судова колегія вважає обгрунтованим дослідження судом першої інстанції під час розгляду в суді адміністративної юрисдикції обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних дій за наявності рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/13131/18.

Судова колегія звертає увагу, що з врахуванням вище сформованої судової практики та необхідністю нормативного врегулювання діяльності екологічних інспекцій у портах, в національному законодавстві були прийняті відповідні нормативно-правові акти, якими не було внормовані повноваження відповідача на момент вчинення певних дій, які є предметом оскарження у цій справі, а саме Порядок взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 670; Порядок перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 828; Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затверджене Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 16.01.2021 р. № 16, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.03.2021 р. за № 406/36028.

Щодо доводів апелянта викладених в апеляційній скарзі про відсутність правових підстав включення до основної суми стягнення, яка відповідає розміру розрахованих Інспекцією збитків, 13053,28 грн. - розмір 3% від простроченої суми та 47864,32 грн. - інфляційне збільшення суми заборгованості, судова колегія зазначає наступне.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що в основі спору доведення факту наявності/відсутності відшкодування шкоди позивачем, заподіяної порушенням законодавства, яка за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, що у свою чергу, випливає із реалізації відповідачем владних (адміністративних) функцій та повноважень.

Також, апелянт вважає, що дані відносини не є класичними борговими відносинами, у яких застосовуються положення про нарахування розмір 3% від простроченої суми та інфляційне збільшення суми заборгованості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.п. 3); інші юридичні факти (п.п. 4). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Колегія суддів зазначає, що стаття 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, яке виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладена у постановах Верховного Суду України від 17.10.2018 р. №908/2552/17, від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 р. № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Таким чином, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Отже, доводи апеляційної скарги є помилковими, у той час як суд першої інстанції дотримався норми матеріального права, задовольняючи позов, що узгоджується з висновками Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 20.12.2022 року

Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Кравець