Рішення

від 16.11.2022 по справі 461/8830/17

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 461/8830/17

Провадження по справі № 2/354/86/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Малик О.А.

представника третьої особи адвоката Олексюка Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

В С Т А Н О В И В:

Кредитна спілка «Християнська злагода»(надалі-КС» Християнська злагода») у грудні 2018 року звернулася до Галицького районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 29.08.2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2177 га кадастровий номер АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в рівних частках по 0,10885 га. Також між цими ж сторонами цього ж дня був посвідчений договір купівлі-продажу дачного будинку за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, 29.09.2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. був посвідчений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки площею 0,1002 га кадастровий номер 2611093001160130003, що розташована за адресою уч. Село с. Яблуниця, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 . Вироком Галицького районного суду м. Львова у кримінальній справі №1-9/11 від 14.06.2011 року, який набрав законної сили, ОСОБА_6 засуджено за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України до 12 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом. Даним вироком встановлено факт злочинної легалізації доходів, викрадених у КС «Християнська злагода» її колишньою головою ОСОБА_6 при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок та дачного будинку в с. Яблуниця в їх колишніх власників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Зокрема, як вбачається із вироку, ОСОБА_6 , переслідуючи мету легалізації здобутих за вказаних обставин злочинним шляхом коштів, діючи за попередньою змовою з іншими підсудними та невстановленими слідством особами у липні 2008 року домовилась із ОСОБА_1 про придбання у нього двох земельних ділянок, розташованих в с. Яблуниця на одній з яких збудований дачний будинок та передала йому завдаток у розмірі 230000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становила 1161500 грн. Продовжуючи свою злочинну діяльність по легалізації здобутих злочинним шляхом коштів 29.08.2008 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 ще 200000 доларів США, що становило 1010000 грн. та 900000 грн., як оплату за вчинення останнім продажу вказаних земельних ділянок та будинку. З метою приховування своєї злочинної діяльності ОСОБА_6 до відповідних угод купівлі-продажу від 29.08.2008 року внесла інформацію про те, що покупцем однієї з вказаних ділянок є її мати ОСОБА_5 , а покупцями іншої ділянки, на якій розташований будинок, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У договорі купівлі-продажу, за яким покупцем виступала ОСОБА_5 , підпис від імені останньої виконала ОСОБА_6 , а другий договір від імені покупця підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вчинивши угоду з придбання в ОСОБА_1 вказаних об`єктів, ОСОБА_6 , діючи згідно плану злочинної діяльності за попередньою змовою з іншими підсудними та невстановленими слідством особами легалізувала 3071500 грн. з числа здобутих злочинним шляхом коштів. Відтак, зазначені правочини є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок відповідно до ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном за кошти, здобуті злочинним шляхом у КС «Християнська злагода». Відповідно до правил ст.216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю, а кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. На даний час нерухоме майно, здобуте для легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, перебуває у власності третіх осіб. Із урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позовні вимоги та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та відновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611093001:12:001:0002, що розташована в с. Яблуниця; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та відновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на дачний будинок загальною площею 65,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 ; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 та відновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0001, яка розташована за адресою уч. АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3071500 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.12.2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 10.05.2018 року та постановою Верховного Суду від 26.02.2020 року, вказану позовну заяву передано на розгляду за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

07.08.2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, предметом позову є три договори купівлі-продажу, проте відповідач є стороною лише одного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року за умовами якого він відчужив частину належної йому земельної ділянки вартістю 80430,54 грн., до інших двох договорів він жодного відношення не має. Окрім цього, посилаючись на норму ст.228 ЦК України позивач не надає жодних доказів того, що укладений між ним та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АРК Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним, а при укладенні цього правочину відповідач та покупець мали намір або порушили публічний порядок. Водночас у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 року №9 зазначено, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Також вказав, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, проте, як підтверджується вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року особою, яка вчинила злочин та завдала майнової шкоди позивачу є колишня голова правління ОСОБА_6 , тобто позов пред`явлено до неналежного відповідача. Дана справа не є справою про правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБА_6 , яка вчинила злочин, тому вирок відносно останньої в силу вимог ч.6 ст.82 ЦПК України не є обов`язковим для суду. Підписуючи договір купівлі-продажу земельної ділянки від імені покупця, ОСОБА_6 діяла як представник на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а не була стороною даного правочину. Жодних доказів того, що відповідач отримав грошові кошти у сумі 3071500 грн. позивачем не надано. Також відповідачем з посиланням на норми ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України заявлено про застосування строку позовної давності при розгляді даної справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №135 від 03.08.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

21.08.2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову та заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги викладено у наступній редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3071500 грн.; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0002, що розташована в с. Яблуниця; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на дачний будинок загальною площею 65,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 ; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0001, яка розташована за адресою уч. Село в с. Яблуниця.

Ухвалою суду від 25.08.2022 року вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л.

Окрім цього, ухвалою суду 25.08.2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

20.11.2020 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в якій зазначено, що з вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року вбачається, що в якості розрахунку за нікчемними правочинами відповідач ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 430000 доларів США та 900000 грн. у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають збільшенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 430000 доларів США та 900000 грн. отриманих за нікчемним правочином.

13.01.2021 року від представника третьої особи ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог, в яких зазначено, що при зверненні до суду із вказаною заявою позивачем не сплачено судовий збір, оскільки КС «Християнська злагода» не має статусу потерпілого у кримінальній справі за наслідками якої подано цивільний позов на відшкодування збитків, завданих злочином. Окрім цього, вказана заява підписана головою правління позивача без надання суду документів для перевірки його повноважень. Відповідно до Закону України «Про кредитні спілки» спілка діє на основі статуту, а органами її управління є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. До матеріалів справи не долучено копію статуту кредитної спілки, в якому було б зазначено, що голова правління наділений відповідними повноваженнями звертись до суду без довіреності або наказу про призначення його на посаду голови, а витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб не дає можливості встановити перелік повноважень керівника, його права, обов`язки та обмеження діяльності. Окрім цього, позовна вимога не може бути сформована в іноземній валюті, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у справі №6-248цс17, відповідно до якої згідно зі ст.524 ЦК України грошове зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України-гривні.

У письмовій заяві позивача, яка надійшла на адресу суду 30.03.2021 року зазначено, що КС «Християнська злагода» вважає лист представника третьої особи під назвою «Заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог» таким, що не являється заявою по суті справи, не має жодних процесуально-правових наслідків та таким, що не заслуговує на увагу суду та учасників справи. Окрім цього, наданий договір про надання правової допомоги №1/15-09-20 від 15.09.2020 року не надає адвокату Мулі О.Д. повноважень представляти інтереси третьої особи ОСОБА_4 у даній справі, не підтверджує його повноважень та не є документом, визначеним ч.4 ст.62 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.09.2021 року, відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

08.06.2021 року від представника третьої особи ОСОБА_4 надійшли повторні заперечення щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, з мотивів, аналогічних наведеним у первинних запереченнях.

08.06.2021 судом за клопотанням представника третьої особи ОСОБА_4 постановлено ухвалу про витребування доказів у справі.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Від представника позивача Геш І.Ю. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений позов не визнав та суду пояснив, що він є стороною лише одного із договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року, за яким відчужив частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки на користь ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої при укладенні зазначеного договору діяла ОСОБА_6 . На виконання умов договору він отримав грошові кошти у розмірі вартості земельної ділянки, вказаної у договорі. Походження зазначених грошових коштів йому не було відоме. Стороною інших двох правочинів, про застосування наслідків недійсності яких заявлено позивачем, він не був. Йому відомо, що за вказаними договорами його сестра ОСОБА_2 , від імені якої діяв його покійний брат ОСОБА_8 , відчужила на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку та дачний будинок. Жодних доказів на підтвердження факту отримання ним грошових коштів у розмірі, вказаному у позові позивачем суду не надано. Також зазначив, що він не був допитаний в якості свідка при розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 та не пригадує що він був допитаний під час досудового слідства у вказаній справі та надавав покази про одержання від ОСОБА_6 грошових коштів у вказаних у вироку розмірах.

Представник відповідача адвокат Малик О.А. у судовому засіданні заявлений позов не визнала та просить у його задоволенні відмовити за безпідставністю, оскільки він заявлений до неналежного відповідача. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на вирок Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року відносно ОСОБА_6 , проте в ході розгляду даної кримінальної справи не досліджувалось і не доказувалось питання вини ОСОБА_1 , походження переданих йому на виконання умов договору купівлі-продажу грошових коштів, їх розмір, номерні знаки, а тому зазначений вирок не може бути взятий судом до уваги в якості належного доказу. ОСОБА_6 не була стороною вказаних у позові правочинів, а тому вони не можуть бути визнані нікчемними з наведених позивачем мотивів, оскільки у такому випадку необхідно довести вину сторін правочинів, направлену на порушення публічного порядку. У договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визначена ціна договору, що є істотною умовою договору, яка погоджена сторонами правочину. Факт отримання відповідачем коштів у визначеному позивачем розмірі, як і його участь при укладенні інших двох правочинів не підтверджено жодними доказами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 -адвокат Олексюк Л.В. у судовому засіданні позов не визнав та вказав, що заявлені вимоги не підлягають до задоволення за безпідставністю. Зазначив, що відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його укладення вимог ч.ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від імені якої по довіреності діяла ОСОБА_6 . На момент укладення даного правочину ОСОБА_5 була наділена повним обсягом цивільної право та дієздатності, її волевиявлення на укладення зазначеного правочину було вільним та відповідало внутрішній волі, ОСОБА_6 діла від її імені та в межах наданих повноважень. Позивачем не надано доказів, що зазначений договір є недійсним, доказів того, що зміст правочину суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, чи інтересам держави і суспільства або його моральним засадам. Посилаючись на нікчемність вказаного правочину відповідно до ст.228 ЦК України позивач не надав жодного доказу що вказаний договір порушує публічний порядок. Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3071500 грн. на відшкодування шкоди завданої злочином, вказав, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року підтверджено, що вказану шкоду КС «Християнська злагода» завдано колишньою головою правління ОСОБА_6 , вказаний вирок не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2009 року, укладеного від імені ОСОБА_5 . На виконанні у Галицькому відділі ДВС м. Львова перебуває зведене виконавче провадження ВП №51395701 про стягнення з КС «Християнська злагода» на користь фізичних осіб-потерпілих у кримінальному провадженні завданих збитків у розмірі 18000000 грн., в рамках якого накладено арешт на майно спілки. Позивач в регресному порядку звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_6 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.03.2015 року з ОСОБА_6 стягнуто на користь позивача матеріальні збитки, завдані злочином, згідно вироку суду від 14.06.2011 року у повному обсязі, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення також із тих мотивів, що не може бути двічі стягнуто одне і теж відшкодування.

Представник третьої особи Черепія П.М., яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-адвокат Мула О.І. у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнає у зв`язку із безпідставністю. Він не був притягнутий до кримінальної відповідальності і не несе відповідальності за злочинні дії ОСОБА_6 . Договори купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку від 29.08.2008 року укладені між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 не була стороною даних правочинів, жодних стосунків у ОСОБА_4 із даною особою не існувало. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року з ОСОБА_6 вже стягнуто на користь КС «Християнська злагода» шкоду, завдану вчиненням злочину в повному обсязі у розмірі, визначеному вироком суду від 14.06.2011 року, а тому вимога позивача про стягнення шкоди в межах даного позову пред`явлена з метою отримати подвійне відшкодування. Також зазначив, що представник позивача Геш І.Ю. не є повноважним представником КС «Християнська злагода» та не має повноважень на представництво інтересів спілки.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29.08.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 12.08.2008 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. за реєстром №3482 діяла ОСОБА_6 , був укладений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Село, площею 0,1002 га із загальної площі 0,2174 га, який посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстровано в реєстрі за №3230.

Як вбачається із договору зазначена частина земельної ділянки належить продавцю на пілставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №034422, виданого Яблуницькою сільською радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11.03.2003 року, №237, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних акті на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.08.2003 року за №0000015, кадастровий номер 2611093001160130003.

Відповідно до п.2 договору продаж зазначеної частини земельної ділянки вчинено за ціною 80430,54 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Також, 29.08.2008 року між ОСОБА_2 від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 13.06.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кіцула О.М. за реєстром №1047 діяв ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,2177 га в рівних частинах по 0,10885 га, який посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. за реєстром №3217.

Як зазначено у договорі вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №014220, виданого Яблуницькою сільською радою, на підставі рішення виконавчого комітету Яблуницької сільської ради від 11.04.2003 року №26, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних акті на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 20.08.2008 року за №010829800312, кадастровий номер 2611093001160130001.

Згідно п.3 договору продаж вказаної земельної ділянки вчинено за ціною 261697,17 грн. Ця сума повністю сплачена покупцями готівкою і отримана продавцем особисто до підписання договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Окрім цього, 29.08.2008 року між ОСОБА_2 від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 13.06.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франкіdського міського нотаріального округу Кіцула О.М. за реєстром №1047 діяв ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу дачного будинку, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.05.2006 року виконавчим комітетом Яремчанської міської ради на підставі рішення №19 від 22.02.2006 року та рішення №38 від 25.04.2006 року. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №3223.

Відповідно до договору вказаний дачний будинок належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.05.2006 року виконавчим комітетом Яремчанської міської ради на підставі рішення №19 від 22.02.2006 року та рішення №38 від 25.04.2206 року, що є зареєстрованим Обласним комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 30.06.2006 року, номер запису 3, в книзі 25С, реєстраційний номер 14800521.

Відповідно до п.4 договору продаж дачного будинку за домовленістю сторін вчинено за ціною 163550, 00 грн., які покупці сплатили, а продавець одержав повністю до підписання цього договору. Підписанням вказаного договору сторони засвідчують факт повного розрахунку за проданий дачний будинок(п.5 договору).

Відповідно до повідомлення Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №626/05-05/20 від 12.05.2017 року земельній ділянці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 присвоєно кадастровий номер 2611093001:12:001:0002 при виготовленні технічної документації віз землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розробленої ПП «Геопростір».

Постановою начальника ВСУ ГУМВС України у Львівській області від 25.11.2009 року КС «Християнська злагода» визнано цивільним позивачем на суму 27796609 грн. у кримінальній справі №123-0354, порушеній за фактом вчинення головою правління КС «Християнська злагода» ОСОБА_6 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановленими слідством особами злочинів, передбачених ст.190, ч.5 ст.191 КК України.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.04.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23.05.2013 року, ОСОБА_6 звизнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст.ст.70,72 КК України у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, коштів та іншого майна, отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.366 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст.ст. 70,72 КК України у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.366 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст..ст. 70,72 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

Поданий у вказаній кримінальній справі цивільний позов КС «Християнська злагода» про відшкодування збитків залишено без розгляду.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 , яка обіймала посаду голови правління КС «Християнська злагода» у період 2004-2008 років, будучи службовою особою, діючи в складі очолюваної нею групи за попередньою змовою з підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та невстановленими слідством членами групи, зловживаючи своїм службовим становищем привласнила залучені кредитною спілкою «Християнська злагода» на депозити від її вкладників кошти в загальній сумі 18890448,15 грн., що є особливо великим розміром. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, упродовж 2006-2008 років ОСОБА_6 , будучи службовою особою, головою правління КС «Християнська злагода», діючи за попередньою змовою в групі з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, у процесі вчинення привласнення коштів даної спілки, а саме-внесених членами спілки депозитів, вчиняла їх легалізацію.

Переслідуючи мету легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, підсудними були придбані земельні ділянки, житло, автомобілі та інше, за кошти, здобуті злочинним шляхом.

Як вбачається із вироку суду, серед іншого ОСОБА_6 , переслідуючи мету легалізації здобутих за вищевказаних обставин злочинним шляхом коштів, діючи за попередньою змовою з іншими підсудними та невстановленими слідством особами, у липні 2008 року у м. Івано-Франківську домовилась із ОСОБА_1 про придбання у нього двох земельних ділянок, розташованих в с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, на одній з яких збудований будинок. Отримавши погодження ОСОБА_1 про продаж вказаних об`єктів нерухомості, ОСОБА_6 у липні 2008 року в м. Івано-Франківську передала ОСОБА_1 завдаток в розмірі 230000 доларів США , що відповідно до курсу НБУ становило 11651500 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність по легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, 29.08.2008 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 , окрім вищезазначених коштів, ще 200000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 1010000 грн. та 900000 грн. як оплату за вчинення останнім продажу вказаних двох земельних ділянок, на одній з яких розташований будинок. З метою приховування своєї злочинної діяльності ОСОБА_6 до відповідних угод купівлі-продажу від 29.08.2008 року внесла інформацію про те, що покупцем однієї із вказаних земельних ділянок є її мати ОСОБА_5 , а покупцями іншої ділянки, на якій розташовано будинок є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

Зазначені договори купівлі-продажу посвідчив приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_11 . У договорі купівлі-продажу, за яким покупцем виступала ОСОБА_5 , підпис від імені останньої виконала ОСОБА_6 , а другий з вказаних договорів купівлі-продажу від імені покупця підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вчинивши угоду з придбання в ОСОБА_1 вказаних об`єктів ОСОБА_6 , діючи згідно плану злочинної діяльності за попередньою змовою з іншими підсудними та невстановленими слідством особами, легалізувала 3071500 грн. з числа здобутих злочинним шляхом коштів.

У відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії(бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року у цивільній справі №461/11353/14-ц задоволено позов КС «Християнська злагода» та стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Християнська злагода» матеріальні збитки, завдані злочином у розмірі 18937221,00 грн.

Як зазначено у рішенні суду, підставою для стягнення зазначеної шкоди став вирок Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_6 засуджено за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України.

На виконання зазначеного рішення суду 11.11.2015 року за заявою представника позивача КС «Християнська злагода» Геш І.Ю. видано виконавчий лист.

Згідно повідомлення Галицького відділу ДВС м. Львів №В-15/4708 від 14.06.2017 року на виконанні у вказаному відділі перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №51395701 про стягнення з КС «Християнська злагода» на користь фізичних, юридичних осіб, держави, що включає в себе 181 виконавчих проваджень на загальну суму 18941277,98 грн. В процесі проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно КС «Християнська злагода» та арешт коштів на рахунках в банківських установах.

Відповідно до повідомлення Залізничного районного суду м. Львова №13029/9648/12 від 17.09.2021 року у провадженні даного суду перебуває кримінальна справа про обвинувачення ряду осіб в тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.357, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3,ч.4, ст.. 358 КК України. У даній справі КС «Християнська злагода» визнана цивільним позивачем і нею подано цивільний позов до всіх обвинувачених про відшкодування завданої шкоди у сумі 215828294,90 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 11, 202, 626, 627, 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 655-657, 691 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплекту, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Норми статей 203, 215, 228, 230 ЦК України вказують, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В межах розгляду даної справи в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, підлягають юридичній оцінці доводи щодо нікчемності укладених між сторонами договорів, а позивач, оспорюючи правомірність правочинів з підстав порушення публічного порядку, має довести існування обставин, з якими стаття 228 ЦК України пов`язує правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст.228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зміст наведених норм свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Водночас, договори купівлі-продажу є самостійними цивільно-правовими договорами, зміст яких полягає в передачі продавцем майна покупцеві зі сплатою останнім певної грошової суми.

Предметом спору у даній справі є договори купівлі-продажу нерухомого майна- земельних ділянок та дачного будинку, які на момент укладення цих договорів перебували у власності продавців на законних підставах.

Як вбачається із досліджених судом доказів сторони спірних правочинів в установленому законом порядку здійснили їх нотаріальне посвідчення та необхідну реєстрацію, зазначені договори були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки майно перейшло у власність покупців, було зареєстроване за ними та залишається у їх володінні на момент розгляду справи.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін(щодо знищення чи незаконного заволодіння майном, тощо

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності у сторін правочинів будь-яких претензій з приводу правомірності укладення ними зазначених договорів, а також доказів, які б підтверджували факт обізнаності продавців чи покупців за вказаними договорами про існування будь-яких злочинних домовленостей, що передували укладенню зазначених договорів чи передачі в якості оплати за ними грошових коштів, здобутих третіми особами злочинним шляхом.

При цьому суд звертає увагу на те, що колишня голова правління КС «Християнська злагода» Сусуловська Т.В. не була стороною зазначених правочинів, оскільки при укладенні 29.08.2008 року із ОСОБА_1 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частини земельної ділянки за реєстром №3230 ОСОБА_6 діяла виключно як представник по довіреності третьої особи ОСОБА_5 , а сторонами двох інших правочинів-договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року за реєстром № 3217 та договору купівлі-продажу дачного будинку від 29.08.2008 року за реєстром №3223 були треті особи у справі- ОСОБА_2 , яка виступала як продавець та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які виступали в якості покупців зазначеного майна та представники яких у судовому засіданні підтвердили добровільність дій останніх при укладенні даних правочинів та зазначили, що вони є добросовісними набувачами спірного майна.

Таким чином, позивачем в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому відсутні підстави для встановлення нікчемності правочинів з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України.

Окрім цього суд звертає увагу на наступне.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до правил статей 2,5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі N 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі N 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 року у справі N 910/3907/18, від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19.

Позивачем в обґрунтування заявленої вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів не зазначено, яким чином залежить можливість реалізації прав КС «Християнська злагода» на відшкодування завданої шкоди, внаслідок встановлення нікчемності договорів, стороною яких позивач не являється, а тому суд вважає, що в цій частині позову обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки права позивача не можуть бути захищені в обраний ним спосіб, а задоволення вказаної вимоги не призведе до поновлення порушених прав КС «Християнська злагода» з метою захисту яких був поданий вказаний позов.

Суд також враховує те, що заявляючи вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та скасування державної реєстрації права власності покупців за спірними договорами купівлі-продажу на придбане нерухоме майно, позивач не звернув увагу на те, що зазначену вимогу за правилами реституції може бути адресовано лише сторонам правочину.

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок. Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

У цій справі позивач пред`явив позов до ОСОБА_1 , який є стороною лише одного із спірних договорів-договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.08.2008 року, за реєстром №3230, сторін інших двох договорів, а саме: договору купівлі-продажу дачного будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року, за реєстром №№3217,3223 щодо яких заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, позивачем залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору і в ході розгляду справи клопотань чи про залучення до участі у справі даних осіб у якості співвідповідачів позивач не заявляв.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КС «Християнська злагода» в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку від 29.08.2008 року, за реєстром №№3217, 3223 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0002, що розташована в с. Яблуниця та дачний будинок загальною площею 65,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 заявлено до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 430000 доларів США та 900000 грн., отриманих за нікчемним правочином суд зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви та заяв по суті справи, вказаний позов заявлено КС «Християнська злагода» з метою відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, що підтверджується вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, який набрав законної сили.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки).

У відповідності до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З дослідженого судом вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року у кримінальній справі №1230354, який послужив підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом, вбачається, що встановлений судом у даній справі загальний розмір матеріальної шкоди, завданої КС «Христинська злагода» внаслідок вчинення кримінального правопорушення становить 18890448,15 грн.

Як встановлено судом, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року, у цивільній справі №461/11353/14-ц, яке набрало законної сили, з ОСОБА_6 стягнуто на користь КС «Християнська злагода» матеріальні збитки, завдані злочином у розмірі 18937221,00 грн. Вказаний розмір відшкодування відповідає розміру матеріальної шкоди, завданої КС «Христинська злагода», встановленому вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, що свідчить про те, що завдана позивачу внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкода відшкодована у повному обсязі.

Таким чином, звернувшись до суду із позовом до колишньої голови правління КС «Християнська злагода» Сусуловської Т.В. про стягнення матеріальних збитків, позивач визначився із способом захисту свого порушеного права та в установленому законом порядку реалізував своє право на отримання відшкодування шкоди, завданої злочином і заявлені вимоги були задоволені судом у повному обсязі, а тому подальше звернення до суду із вимогою про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів, в якості відшкодування матеріальної шкоди, факт заподіяння якої встановлено вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, є намаганням позивача отримати подвійне відшкодування завданих збитків, що суперечить нормам цивільного законодавства та є неприпустимим, а тому вказана вимога не підлягає до задоволення за безпідставністю.

При цьому суд приймає до уваги те, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.08.2008 року за реєстром № 3230 продаж земельної ділянки вчинено за ціною 80430,54 грн., стороною двох інших договорів купівлі-продажу, що є предметом спору у даній справі ОСОБА_1 не являється і матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем за вказаними договорами грошових коштів у визначеному позивачем розмірі.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.4 ст.12, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях-ч.6 ст.81 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що у задоволенні позовних вимог КС «Християнська злагода» до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.08.2008 року за реєстром №3230, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року, за реєстром №3217, договору купівлі-продажу від 29.08.2008 року, за реєстром №3223 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0002, що розташована в с. Яблуниця та дачний будинок загальною площею 65,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0001, яка розташована за адресою уч. АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 430000 доларів США та 900000 грн. отриманих за нікчемним правочином слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідачем ОСОБА_1 у даній справі подана заява про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Із урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача відсутні.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину -відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Кредитна спілка «Християнська злагода», місце знаходження: 79005, м. Львів, вул. Костюшка, 4/19, код ЄДРПОУ 26126750.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особа: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3

Третя особа: ОСОБА_4 , проживає: АДРЕСА_6 , зареєстрований: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 28 листопада 2022 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук