Постанова

від 02.03.2023 по справі 461/8830/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/8830/17

Провадження № 22-ц/4808/349/23

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря Шандалович В.В.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника третьої особи адвоката Олексюка Л.М.

представника третьої особи адвоката Мули О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Ваврійчук Т.Л. в м. Яремче, у справі за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином, та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року Кредитна спілка «Християнська злагода» (далі - КС «Християнська злагода») звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином, та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позов мотивовано тим, що 29.08.2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001160130001, що розташована в уч. Село с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з іншої в рівних частках по 0,10885 га. Цього ж дня був посвідчений договір купівлі-продажу дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між цими ж сторонами. Крім того, 29.09.2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. був посвідчений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001160130003, що розташована в уч. Село с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 .

Вироком Галицького районного суду м. Львова у кримінальній справі № 1-9/11 від 14.06.2011 року, який набрав законної сили, ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом. Даним вироком встановлено факт злочинної легалізації доходів, викрадених у КС «Християнська злагода» її колишньою головою ОСОБА_6 при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок та дачного будинку в с. Яблуниця в їх колишніх власників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Зокрема, як вбачається із вироку, ОСОБА_6 , переслідуючи мету легалізації здобутих за вказаних обставин злочинним шляхом коштів, діючи за попередньою змовою з іншими підсудними та невстановленими слідством особами у липні 2008 року домовилась із ОСОБА_1 про придбання у нього двох земельних ділянок, розташованих в с. Яблуниця, на одній з яких збудований дачний будинок, та передала йому завдаток у розмірі 230000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 1161500 грн. Продовжуючи свою злочинну діяльність по легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, 29.08.2008 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 ще 200000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 1010000 грн, та 900000 грн, як оплату за вчинення останнім продажу вказаних земельних ділянок та будинку. З метою приховування своєї злочинної діяльності ОСОБА_6 до відповідних угод купівлі-продажу від 29.08.2008 року внесла інформацію про те, що покупцем однієї з вказаних ділянок є її мати ОСОБА_5 , а покупцями іншої ділянки, на якій розташований будинок, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У договорі купівлі-продажу, за яким покупцем виступала ОСОБА_5 , підпис від імені останньої виконала ОСОБА_6 , а другий договір від імені покупця підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вчинивши угоду з придбання в ОСОБА_1 вказаних об`єктів, ОСОБА_6 , діючи згідно плану злочинної діяльності за попередньою змовою з іншими підсудними та невстановленими слідством особами, легалізувала 3071500 грн з числа здобутих злочинним шляхом коштів. Відтак, зазначені правочини є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном за кошти, здобуті злочинним шляхом у КС «Християнська злагода». Відповідно до правил ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю, а кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. На даний час нерухоме майно, здобуте для легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, перебуває у власності третіх осіб.

Посилаючись на наведене та з урахуванням заяв про зміну предмета позову від 21.08.2020 року та про збільшення позовних вимог від 20.11.2020 року, КС «Християнська злагода» просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 430000 доларів США та 900000 грн отриманих за нікчемним правочином; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0002, що розташована в с. Яблуниця; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на дачний будинок загальною площею 65,6 м.кв, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.08.2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0001, що розташована в с. Яблуниця.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.12.2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 10.05.2018 року та постановою Верховного Суду від 26.02.2020 року, вказану позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Рішенням Яремчанськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від16листопада 2022року у задоволенні позову Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином, та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

КС «Християнська злагода» на вказане рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд прийняв до уваги рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року у справі № 461/11353/14-ц про стягнення коштів з ОСОБА_6 , яка не є учасником даної справи, та безпідставно дійшов висновку про те, що кошти позивачу відшкодовано цією особою.

Також в оскаржуваному рішенні суд зазначив про те, що відповідач являється стороною лише одного нікчемного договору, проте відмовив у задоволенні позову, в цій частині, в повному обсязі.

Крім того, суд не дав жодної правової оцінки преюдиційним доказам, зокрема вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року у справі № 1-9/11, яким встановлено сторін нікчемних правочинів, мету, з якою вони вчинялись, та суму, яку отримав відповідач за такими правочинами. При цьому, відповідачем у даній справі визначено саме ту особу, яка отримала викрадені у КС «Християнська злагода» кошти.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила. Зазначила, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено порушення прав КС «Християнська злагода» з боку ОСОБА_1 . Щодо вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року у справі № 1-9/11, на який посилається позивач, то такий не має преюдиційного значення для даної цивільної справи, оскільки вина ОСОБА_1 даним вироком не встановлювалась. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не скористалися.

Представник апелянта в засідання апеляційного суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач та представники третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скаргу заперечили, просили залишити її без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.08.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 12.08.2008 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. за реєстровим № 3482, діяла ОСОБА_6 , був укладений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, уч. Село, площею 0,1002 га із загальної площі 0,2174 га.

Згідно з договором ця частина земельної ділянки належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 034422, виданого Яблуницькою сільською радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11.03.2003 року № 237, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.08.2003 року за № 000015, кадастровий номер 2611093001160130003 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору продаж зазначеної частини земельної ділянки вчинено за 80430,54 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3230 (т. 1 а.с. 6-7).

Також, 29.08.2008 року між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 13.06.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кіцулою О.М. за реєстровим № 1047, діяв ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,2177 га в рівних частинах по 0,10885 га.

Як зазначено в договорі, вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 014220, виданого Яблуницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Яблуницької сільської ради від 11.04.2003 року № 26, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 20.08.2008 року за № 010829800312, кадастровий номер 2611093001160130001 (п. 1 договору).

Згідно з п. 3 договору продаж вказаної земельної ділянки вчинено за 261697,17 грн. Ця сума повністю сплачена покупцями готівкою і отримана продавцем особисто до підписання договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3217 (т. 1 а.с. 8-9).

Окрім цього, 29.08.2008 року між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 13.06.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кіцулою О.М. за реєстровим № 1047, діяв ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу дачного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 м.кв, житловою площею 42,0 м.кв, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.05.2006 року виконавчим комітетом Яремчанської міської ради на підставі рішення № 19 від 22.02.2006 року та рішення № 38 від 25.04.2006 року.

Відповідно до п. 4, 5 договору продаж дачного будинку за домовленістю сторін вчинено за 163550,00 грн, які покупці сплатили, а продавець одержав повністю до підписання цього договору. Підписанням цього договору сторони засвідчують факт повного розрахунку за проданий дачний будинок.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3223 (т. 1 а.с. 10-11).

Згідно повідомлення відділу у м. Яремче міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремче Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.05.2017 року № 626/05-05/20 при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, земельній ділянці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 присвоєно кадастровий номер 2611093001:12:001:0002; земельній ділянці ОСОБА_5 присвоєно кадастровий номер 2611093001:12:001:0001 (т. 1 а.с. 21).

Постановою начальника ВСУ ГУМВС України у Львівській області від 25.11.2009 року КС «Християнська злагода» визнано цивільним позивачем на загальну суму 27796609 грн у кримінальній справі № 123-0354, порушеній за фактом вчинення головою правління КС «Християнська злагода» ОСОБА_6 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановленими слідством особами злочинів, передбачених ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України (т. 2 а.с. 180).

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року у справі № 1-9/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.04.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.2013 року, ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст. 70, 72КК України у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом; ОСОБА_9 визнано винниму вчиненнізлочинів,передбачених ч.4ст.190,ч.5ст.191,ч.3ст.209,ч.2ст.366КК Українита призначенойому покаранняіз застосуваннямст.70,72КК Україниу виді11років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади,пов`язані звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій настрок 3роки,з конфіскацієюособистого майна,з конфіскацієюкоштів таіншого майна,одержаних злочиннимшляхом; ОСОБА_10 визнано винноюу вчиненнізлочинів,передбачених ч.5ст.191,ч.3ст.209,ч.2ст.366КК Українита призначеноїй покаранняіз застосуваннямст.70,72КК Україниу виді8років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади,пов`язані звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій настрок 3роки,з конфіскацієюособистого майна,з конфіскацієюкоштів таіншого майна,одержаних злочиннимшляхом(т. 1 а.с. 13-20, т. 2 а.с. 125-179, т. 3 а.с. 2-82).

Поданий у вказаній кримінальній справі цивільний позов КС «Християнська злагода» про відшкодування збитків залишено без розгляду.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 , яка обіймала посаду голови правління КС «Християнська злагода» у період 2004-2008 років, будучи службовою особою, діючи в складі очолюваної нею групи за попередньою змовою з підсудними ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановленими слідством членами групи, зловживаючи своїм службовим становищем привласнила залучені КС «Християнська злагода» на депозити від її вкладників кошти в загальній сумі 18890448,15 грн, що є особливо великим розміром. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, упродовж 2006-2008 років ОСОБА_6 , будучи службовою особою, головою правління КС «Християнська злагода», діючи за попередньою змовою в групі з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, у процесі вчинення привласнення коштів даної спілки, а саме внесених членами спілки депозитів, вчиняла їх легалізацію.

Переслідуючи мету легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, підсудними були придбані земельні ділянки, житло, автомобілі та інше за кошти, здобуті злочинним шляхом.

Як вбачається із вироку суду, серед іншого ОСОБА_6 , переслідуючи мету легалізації здобутих за вищевказаних обставин злочинним шляхом коштів, діючи за попередньою змовою з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, у липні 2008 року в м. Івано-Франківську домовилась із ОСОБА_1 про придбання у нього двох земельних ділянок, розташованих в с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, на одній з яких збудований будинок. Отримавши погодження ОСОБА_1 про продаж вказаних об`єктів нерухомості, ОСОБА_6 у липні 2008 року в м. Івано-Франківську передала ОСОБА_1 завдаток в розмірі 230000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 1651500 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність по легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, 29.08.2008 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 , окрім вищезазначених коштів, ще 200000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 1010000 грн та 900000 грн як оплату за вчинення останнім продажу вказаних двох земельних ділянок, на одній з яких розташований будинок. З метою приховування своєї злочинної діяльності ОСОБА_6 до відповідних угод купівлі-продажу від 29.08.2008 року внесла інформацію про те, що покупцем однієї із вказаних земельних ділянок є її мати ОСОБА_5 , а покупцями іншої ділянки, на якій розташовано будинок, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначені договори купівлі-продажу посвідчив приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_11 . У договорі купівлі-продажу, за яким покупцем виступала ОСОБА_5 , підпис від імені останньої виконала ОСОБА_6 , а другий з вказаних договорів купівлі-продажу від імені покупця підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вчинивши угоду з придбання у ОСОБА_1 вказаних об`єктів ОСОБА_6 , діючи згідно плану злочинної діяльності за попередньою змовою з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, легалізувала 3071500 грн з числа вищевказаних, здобутих злочинним шляхом коштів.

Також встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року у цивільній справі № 461/11353/14-ц задоволено позов КС «Християнська злагода» та стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Християнська злагода» матеріальні збитки, завдані злочином, в розмірі 18937221,00 грн (т. 3 а.с. 125-127).

Як зазначено в рішенні суду, підставою для стягнення зазначеної шкоди став вирок Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України.

На виконання вказаного рішення суду 11.11.2015 року за заявою представника позивача КС «Християнська злагода» - Геш І.Ю. видано виконавчий лист (т. 3 а.с. 124).

Згідно повідомлення Галицького відділу ДВС м. Львів № В-15/4708 від 14.06.2017 року на виконанні у вказаному відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 51395701 про стягнення з КС «Християнська злагода» на користь фізичних, юридичних осіб, держави, що включає в себе 181 виконавче провадження на загальну суму 18941277,98 грн. В процесі проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно КС «Християнська злагода» та арешт коштів на рахунках в банківських установах (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до повідомлення Залізничного районного суду м. Львова № 13029/9648/12 від 17.09.2021 року у провадженні даного суду перебуває кримінальна справа про обвинувачення ряду осіб в тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 357; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України. У даній справі КС «Християнська злагода» визнана цивільним позивачем і нею подано цивільний позов до всіх обвинувачених про відшкодування шкоди в сумі 215828294,90 грн (т. 3 а.с. 142-144).

Відмовляючи в задоволенні позову КС «Християнська злагода», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку, а тому підстави для встановлення нікчемності правочинів з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України, відсутні.

Заявляючи вимогупро застосуваннянаслідків недійсностінікчемних правочинів,позивачне зазначив, яким чином залежить можливість реалізації його прав на відшкодування завданої шкоди внаслідок встановлення нікчемності договорів, стороною яких він не являється, а тому в цій частині позову обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки права позивача не можуть бути захищені в обраний ним спосіб, а задоволення вказаної вимоги не призведе до поновлення порушених прав КС «Християнська злагода», з метою захисту яких був поданий вказаний позов.

Позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_1 , який є стороною лише одного із спірних договорів - договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.08.2008 року за реєстровим № 3230. Сторін двох інших договорів, щодо яких заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, позивачем залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а тому позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу від 29.08.2008 року за реєстровими №№ 3217, 3223 заявлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо вимоги КС «Християнська злагода» про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, в якості відшкодування шкоди, завданої злочином, то така є безпідставною, оскільки позивач уже звертався до суду з позовом до колишньої голови правління КС «Християнська злагода» Сусуловської Т.В. про стягнення шкоди, факт заподіяння якої встановлено вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року, і заявлені вимоги були задоволені судом в повному обсязі, а отже позивач визначився із способом захисту свого порушеного права та в установленому законом порядку реалізував своє право на отримання відшкодування шкоди, завданої злочином.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно дост.15,16ЦК Україникожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655-657, 691 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплекту, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У справі, що переглядається, позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу земельних ділянок та дачного будинку від 29.08.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. за реєстровими №№ 3217, 3223, 3230, з посиланням на ст. 228 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 369/6955/18 (провадження № 61-18959св21) зазначено, що «відповідно до правового висновку щодо застосування статті 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін».

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що належних та допустимих доказів існування обставин, які б дозволили віднести оспорювані позивачем договори до правочинів, що порушують публічний порядок, суду не надано.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що предметом спору у даній справі є договори купівлі-продажу нерухомого майна - земельних ділянок та дачного будинку, які на момент укладення цих договорів перебували у власності продавців на законних підставах. Сторони спірних правочинів в установленому законом порядку здійснили їх нотаріальне посвідчення та необхідну реєстрацію, зазначені договори були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки майно перейшло у власність покупців, було зареєстроване за ними та залишається у їх володінні на момент розгляду справи.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін правочину (щодо знищення чи незаконного заволодіння майном тощо).

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності у сторін правочинів будь-яких претензій з приводу правомірності укладення ними зазначених договорів, а також доказів, які б підтверджували факт обізнаності продавців чи покупців за вказаними договорами про існування будь-яких злочинних домовленостей, що передували укладенню зазначених договорів чи передачі в якості оплати за ними грошових коштів, здобутих третіми особами злочинним шляхом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав жодної правової оцінки доказам, які містять преюдиційні факти, зокрема вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року у справі № 1-9/11, яким встановлено сторін нікчемних правочинів, мету, з якою вони вчинялись, та суму, яку отримав відповідач за такими правочинами, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням.

Згідно з ч. 6 та 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року у справі № 1-9/11 містить встановлені факти щодо дій конкретних осіб. Даним вироком притягнуто до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та викладені у вказаному вироку обставини не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору.

Відповідно доположень ст.4ЦПК Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст. 55, 124Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил ст. 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.

Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту в частині вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині позову обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призведе до поновлення порушених прав КС «Християнська злагода», з метою захисту яких був поданий даний позов.

Крім того, вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів за правилами реституції може бути адресовано лише сторонам правочину.

Згідно позовної заяви позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_1 , який є стороною лише одного із спірних договорів - договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. за реєстровим № 3230.

Сторін інших спірних договорів, щодо яких заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, позивачем залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17, від 13.03.2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 року у справі № 520/17304/15-ц).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги КС «Християнська злагода» в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку від 29.08.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. за реєстровими №№ 3217, 3223, заявлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Твердження апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач являється стороною лише одного нікчемного договору, проте відмовив у задоволенні позову, в цій частині, в повному обсязі, є помилковими та спростовуються мотивувальною частиною судового рішення.

Переглядаючи рішення в частині вирішення позовної вимоги КС «Християнська злагода» про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, в якості відшкодування шкоди, завданої злочином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вказаної вимоги, враховуючи наступне.

Так, встановлено, що позивач уже звертався до суду з позовом до колишньої голови правління КС «Християнська злагода» Сусуловської Т.В. про стягнення шкоди, факт заподіяння якої встановлено вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року у цивільній справі № 461/11353/14-ц позов КС «Християнська злагода» задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Християнська злагода» матеріальні збитки, завдані злочином в розмірі 18937221,00 грн (т. 3 а.с. 125-127).

На виконання зазначеного рішення суду 11.11.2015 року за заявою представника позивача КС «Християнська злагода» - Геш І.Ю. видано виконавчий лист (т. 3 а.с. 124).

Суд першої інстанції правильно врахував рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2015 року у справі № 461/11353/14-ц та дійшов вірного висновку про те, що позивач визначився із способом захисту свого порушеного права та в установленому законом порядку реалізував своє право на отримання відшкодування шкоди, завданої злочином.

Доводи апелянта про те, що вказане рішення ухвалене щодо особи, яка не є учасником даної справи ( ОСОБА_6 ), та що суд безпідставно дійшов висновку про те, що кошти позивачу відшкодовано цією особою, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову у справі № 461/11353/14-ц було стягнення матеріальних збитків, завданих злочином, в сумі 18937221,01 грн, що встановлено вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року. Кошти, які позивач просить стягнути в межах даного позову, згідно вироку Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року належать до коштів, здобутих злочинним шляхом, а тому стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача вказаних коштів призведе до подвійного відшкодування шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 березня 2023 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта