Постанова

від 31.01.2024 по справі 461/8830/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 461/8830/17

провадження № 61-5287св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка «Християнська злагода»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.

у справі за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої злочином, та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Кредитна спілка «Християнська злагода» (далі - КС «Християнська злагода») у грудні 2017 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який змінила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь 430 000 доларів США та 900 000 грн отриманих за нікчемним правочином;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0002, що розташована в селі Яблуниця;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 29 серпня 2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на дачний будинок загальною площею 65,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2008 року та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 та відновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001:12:001:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог КС «Християнська злагода» посилалася на те, що 29 серпня 2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2177 га, кадастровий номер 2611093001160130001, що розташована в участок Село у селі Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з іншої в рівних частках по 0,10885 га.

Цього ж дня був посвідчений договір купівлі-продажу дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між цими ж сторонами.

Крім того, 29 вересня 2008 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. був посвідчений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки площею 0,1002 га, кадастровий номер 2611093001160130003, що розташована в участок Село у селі Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 .

Вироком Галицького районного суду міста Львова від 14 червня 2011 року у кримінальній справі № 1-9/11, який набрав законної сили, ОСОБА_6 засуджено за частиною п`ятою статті 191, частиною третьої статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

Даним вироком встановлено факт злочинної легалізації доходів, викрадених у КС «Християнська злагода» її колишньою головою ОСОБА_6 при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок та дачного будинку в селі Яблуниця в їх колишніх власників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відтак, зазначені правочини є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном за кошти, здобуті злочинним шляхом у КС «Християнська злагода».

Відповідно до правил статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю, а кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. На даний час нерухоме майно, здобуте для легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, перебуває у власності третіх осіб.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 16 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29 серпня 2008 року за реєстром № 3230 продаж земельної ділянки вчинено за ціною 80 430,54 грн, стороною двох інших договорів купівлі-продажу, що є предметом спору у цій справі, ОСОБА_1 не є і матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем за вказаними договорами грошових коштів у визначеному позивачем розмірі.

Позовні вимоги КС «Християнська злагода» в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку від 29 серпня 2008 року заявлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Також суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, місцевий суд зазначив про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу КС «Християнська злагода» залишив без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно врахував рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 вересня 2015 року у справі № 461/11353/14-ц та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач визначився із способом захисту свого порушеного права та в установленому законом порядку реалізував своє право на отримання відшкодування шкоди, завданої злочином.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

КС «Християнська злагода» у квітні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що обставини отримання відповідачем коштів встановлено преюдиційними доказами, зокрема вироком Галицького районного суду міста Львова від 14 червня 2011 року у справі № 1-9/11, який набрав законної сили.

Висновки судів суперечать правовим позиціям викладеним у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 640/3502/14-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 910/4932/19, від 10 березня 2020 року у справі № 910/24075/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19, від 30 жовтня 2019 року у справі № 320/2617/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Малик О. А. у травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не визнається сума грошей, за яку він продав ОСОБА_6 нерухоме майно; відповідач заперечує умисел на легалізацію незаконно здобутих коштів чи якусь причетність до цього. Ціна договору купівлі-продажу нерухомого майна між відповідачем та ОСОБА_6 вказаній у договорі та не спростовано доказами.

У справі відсутні докази порушення прав кредитної спілки з боку ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Справа № 461/8830/17 надійшла до Верховного Суду 09 травня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 12 серпня 2008 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М. М. за реєстровим № 3482, діяла ОСОБА_6 , 29 серпня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,1002 га із загальної площі 0,2174 га, який посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 3230.

Згідно з пунктом 1 договору ця частина земельної ділянки належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 034422, виданого Яблуницькою сільською радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11 березня 2003 року № 237, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29 серпня 2003 року за № 000015, кадастровий номер 2611093001160130003.

Відповідно до пункту 2 договору продаж зазначеної частини земельної ділянки вчинено за 80 430,54 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 13 червня 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кіцулою О. М. за реєстровим № 1047, діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 29 серпня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,2177 га в рівних частинах по 0,10885 га, який посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 3217.

Згідно з пунктом 1 зазначеного договору, вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 014220, виданого Яблуницькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Яблуницької сільської ради від 11 квітня 2003 року № 26, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 20 серпня 2008 року за № 010829800312, кадастровий номер 2611093001160130001.

Відповідно до пункту 3 договору продаж вказаної земельної ділянки вчинено за 261 697,17 грн. Ця сума повністю сплачена покупцями готівкою і отримана продавцем особисто до підписання договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 13 червня 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кіцулою О. М. за реєстровим № 1047, діяв ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 29 серпня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу дачного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв. м, житловою площею 42,0 кв. м, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18 травня 2006 року Виконавчим комітетом Яремчанської міської ради на підставі рішення № 19 від 22 лютого 2006 року та рішення № 38 від 25 квітня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 3223.

Відповідно до пунктів 4, 5 договору продаж дачного будинку за домовленістю сторін вчинено за 163 550 грн, які покупці сплатили, а продавець одержав повністю до підписання цього договору. Підписанням цього договору сторони засвідчують факт повного розрахунку за проданий дачний будинок.

Згідно з повідомленням Відділу у місті Яремче міськрайонного управління у Надвірнянському районі та місті Яремче Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12 травня 2017 року № 626/05-05/20 при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку земельній ділянці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 присвоєно кадастровий номер 2611093001:12:001:0002; земельній ділянці ОСОБА_5 присвоєно кадастровий номер 2611093001:12:001:0001.

Постановою начальника СУ ГУМВС України у Львівській області від 25 листопада 2009 року КС «Християнська злагода» визнано цивільним позивачем на загальну суму 27 796 609 грн у кримінальній справі № 123-0354, порушеній за фактом вчинення головою правління КС «Християнська злагода» ОСОБА_6 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленими слідством особами злочинів, передбачених статтею 190, частиною п`ятою статті 191 КК України.

Вироком Галицького районного суду міста Львова від 14 червня 2011 року у справі № 1-9/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 квітня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2013 року, ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України та призначено їй покарання із застосуванням статей 70, 72 КК України у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом; ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 366 КК України та призначено йому покарання із застосуванням статей 70, 72 КК України у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом; ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 366 КК України та призначено їй покарання із застосуванням статей 70, 72 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією особистого майна, з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

Поданий у вказаній кримінальній справі цивільний позов КС «Християнська злагода» про відшкодування збитків залишено без розгляду.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 , яка обіймала посаду голови правління КС «Християнська злагода» у період 2004-2008 років, будучи службовою особою, діючи в складі очолюваної нею групи за попередньою змовою з підсудними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленими слідством членами групи, зловживаючи своїм службовим становищем привласнила залучені КС «Християнська злагода» на депозити від її вкладників кошти в загальній сумі 18 890 448,15 грн, що є особливо великим розміром. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, упродовж 2006-2008 років ОСОБА_6 , будучи службовою особою, головою правління КС «Християнська злагода», діючи за попередньою змовою в групі з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, у процесі вчинення привласнення коштів даної спілки, а саме внесених членами спілки депозитів, вчиняла їх легалізацію.

Переслідуючи мету легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, підсудними були придбані земельні ділянки, житло, автомобілі та інше за кошти, здобуті злочинним шляхом.

Серед іншого ОСОБА_6 , переслідуючи мету легалізації здобутих за вищевказаних обставин злочинним шляхом коштів, діючи за попередньою змовою з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, у липні 2008 року в місті Івано-Франківську домовилась із ОСОБА_1 про придбання у нього двох земельних ділянок, розташованих в селі Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, на одній з яких збудований будинок. Отримавши погодження ОСОБА_1 про продаж вказаних об`єктів нерухомості, ОСОБА_6 у липні 2008 року в місті Івано-Франківську передала ОСОБА_1 завдаток в розмірі 230 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 1 651 500 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність по легалізації здобутих злочинним шляхом коштів, 29 серпня 2008 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 , окрім вищезазначених коштів, ще 200 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 1 010 000 грн та 900 000 грн як оплату за вчинення останнім продажу вказаних двох земельних ділянок, на одній з яких розташований будинок. З метою приховування своєї злочинної діяльності ОСОБА_6 до відповідних угод купівлі-продажу від 29 серпня 2008 року внесла інформацію про те, що покупцем однієї із вказаних земельних ділянок є її мати ОСОБА_5 , а покупцями іншої ділянки, на якій розташовано будинок, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначені договори купівлі-продажу посвідчив приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_10 . У договорі купівлі-продажу, за яким покупцем виступала ОСОБА_5 , підпис від імені останньої виконала ОСОБА_6 , а другий з вказаних договорів купівлі-продажу від імені покупця підписали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вчинивши угоду з придбання у ОСОБА_1 вказаних об`єктів ОСОБА_6 , діючи згідно з планом злочинної діяльності за попередньою змовою з іншими підсудними та іншими невстановленими слідством особами, легалізувала 3 071 500 грн з числа вищевказаних, здобутих злочинним шляхом коштів.

Також судами встановлено, що рішенням Галицького районного суду міста Львова від 21 вересня 2015 року у цивільній справі № 461/11353/14-ц позов КС «Християнська злагода» задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Християнська злагода» матеріальні збитки, завдані злочином, в розмірі 18 937 221 грн.

Як зазначено в рішенні суду, підставою для стягнення зазначеної шкоди став вирок Галицького районного суду міста Львова від 14 червня 2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_6 засуджено за частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України.

На виконання вказаного рішення суду 11 листопада 2015 року за заявою представника позивача КС «Християнська злагода» - Геш І. Ю. видано виконавчий лист.

Згідно з повідомленням Галицького відділу ДВС міста Львів № В-15/4708 від 14 червня 2017 року на виконанні у вказаному відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № НОМЕР_1 про стягнення з КС «Християнська злагода» на користь фізичних, юридичних осіб, держави, що включає в себе 181 виконавче провадження на загальну суму 18 941 277,98 грн. В процесі проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно КС «Християнська злагода» та арешт коштів на рахунках в банківських установах.

Відповідно до повідомлення Залізничного районного суду міста Львова № 13029/9648/12 від 17 вересня 2021 року у провадженні даного суду перебуває кримінальна справа про обвинувачення ряду осіб в тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191; частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 209; частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190; частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366; частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 357; частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частинами третьою, четвертою статті 358 КК України.

У даній справі КС «Християнська злагода» визнана цивільним позивачем і нею подано цивільний позов до всіх обвинувачених про відшкодування шкоди в сумі 215 828 294,90 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 655, частини першої статті 656, частини першої статті 657, частини першої статті 691 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплекту, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Звертаючись до суду з цим позовом, КС «Християнська злагода» просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу земельних ділянок та дачного будинку від 29 серпня 2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. за реєстровими № № 3217, 3223, 3230, з посиланням на статтю 228 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 369/6955/18 (провадження № 61-18959св21) зазначено, що «відповідно до правового висновку щодо застосування статті 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку, а тому підстави для встановлення нікчемності правочинів з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України, відсутні.

Також суди правильно вказали, що заявляючи вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів позивач не зазначив, яким чином залежить можливість реалізації його прав на відшкодування завданої шкоди внаслідок встановлення нікчемності договорів, стороною яких він не є, тому обраний позивачем спосіб захисту не є ефективними і не призведе до поновлення порушених прав КС «Християнська злагода», з метою захисту яких був поданий цей позов.

Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Встановивши, що позов у цій справі пред`явлено до ОСОБА_1 , який є стороною лише одного із оспорюваного договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29 серпня 2008 року за реєстровим № 3230; сторін двох інших договорів щодо яких заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів позивачем залучено до участі у справі як третіх осіб, тому позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договорів купівлі-продажу від 29 серпня 2008 року за реєстровими №№ 3217, 3223 заявлено до неналежного відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказане є самостійною підставою для відмови в позові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів суди попередніх інстанцій виходили з того, що предметом спору у цій справі є договори купівлі-продажу нерухомого майна - земельних ділянок та дачного будинку, які на момент укладення цих договорів перебували у власності продавців на законних підставах; сторони оспорюваних правочинів в установленому законом порядку здійснили їх нотаріальне посвідчення та необхідну реєстрацію, зазначені договори були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки майно перейшло у власність покупців, було зареєстроване за ними та залишається у їх володінні на момент розгляду справи; матеріали справи не містять доказів щодо наявності у сторін правочинів будь-яких претензій з приводу правомірності укладення ними зазначених договорів, а також доказів, які б підтверджували факт обізнаності продавців чи покупців за вказаними договорами про існування будь-яких злочинних домовленостей, що передували укладенню зазначених договорів чи передачі в якості оплати за ними грошових коштів, здобутих третіми особами злочинним шляхом.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків,викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 640/3502/14-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 910/4932/19, від 10 березня 2020 року у справі № 910/24075/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19, від 30 жовтня 2019 року у справі № 320/2617/17, не заслуговують на увагу, з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Правові висновки, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не релевантні до спірних правовідносин, тому не підлягають застосуванню у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малик О. А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, зокрема просить стягнути з КС «Християнська злагода» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду касаційної скарги у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Малик О. А. надала копію договору № 02/09/22 про надання правничої (правової) допомоги від 02 вересня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Малик О. А., копію додатку 1 до договору № 02/09/22 про надання правничої (правової) допомоги від 15 травня 2023 року.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність представником ОСОБА_1 - адвокатом Малик О. А. понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції у загальному розмірі 10 000 грн та їх співмірність складності справи і виконаною адвокатом роботою.

Заперечень щодо вказаних розмірів витрат на професійну правничу допомогу від КС «Християнська злагода» не надходило.

Враховуючи, що касаційна скарга КС «Християнська злагода» не підлягає задоволенню, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2023 року підлягають залишенню без змін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про стягнення з КС «Християнська злагода» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Кредитної спілки «Християнська злагода» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров