Ухвала

від 20.12.2022 по справі 465/5732/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5732/20

1-кс/465/2128/22

УХВАЛА

20.12.2022 року місто Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

слідчим відділом ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12020140080001482 від 08.09.2020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України.

Слідчий СВ ЛРУП№2ГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., що знаходяться на банківському рахунку Акціонерного банку «Південний» № НОМЕР_1 , що відкритий в АБ «Південний» для обслуговування ТОВ «Грін-Лайт АВТО» (ЄДРПОУ 43182680), із забороною вчиняти будь-які дії з такими коштами чи його частинами до прийняття рішення про зняття арешту. Також, просить зобов`язати посадових осіб АБ «Південний» внести відповідні відомості про накладення арешту на суму 500 тисяч гривеньдо відповідних автоматизованих систем фінансової установи та повідомити орган досудового розслідування про наявність суми коштів, на яку накладено арешт на вказаному в ухвалі банківському рахунку.

Клопотання мотивує тим, що вищевказані грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки, в сукупності з іншими отриманими в ході досудового розслідування доказами, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме: обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до його скоєння, часу та способу його вчинення. Вказує, що протиправно отримані грошові кошти відділу освіти Галицько-Франківськогорайону Львівської міської ради, частина яких 03.09.2020 о 15:43 год. в сумі 500 000,00 грн. перераховані ТОВ «ВЕЛЬТОН-ЦЕНТР» на рахунок ТОВ «Грін-Лайт АВТО» № НОМЕР_1 , що відкритий в АБ «Південний», з призначенням за товар згідно договору №173, є об`єктом кримінально-протиправних дій невстановленої особи, а тому підлягають арешту з метою їх збереження.

Прокурор, будучи присутнім в судовому засіданні 19.12.2022р., клопотання підтримав, з мотивів, наведених у ньому.

20.12.2022 р. подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, оскільки він вже виклав свою думку. У зв`язку з неявкою учасників кримінального провадження, фіксація судового процесу не здійснюється.

З метою забезпечення арешту майна, вважаю за можливе при розгляді клопотання застосувати положення ч.2 ст.172 КПК України, згідно з якими, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до таких висновків.

Відповідно до пункту 7 ч.2 ст.131 КПК, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст.170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК, повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до матеріалів клопотання, кримінальне провадження розпочато за фактом того, що невідома особа, перебуваючи в невстановленому місці, шляхом несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ, заволоділа грошовими коштами на суму 1 033 045, спричинивши матеріальної шкоди відділу освіти Галицько-Франківського району на загальну суму 1 033045, 21 грн.

Слідством встановлено, що невідомою особою, шляхом несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ (електронно-обчислювальної машини), який належить відділу освіти Галицького та Франківського управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та знаходиться м. Львові на вул. Повстанська, 8, вчинено заволодіння грошовими коштами в сумі 1 033045, 21 грн., які були призначені та перераховувались бухгалтером відділу освіти через платіжну систему «клієнт-банк» за виконані роботи ПП «Об`єднання громадян «Центр комплекс», але внаслідок втручання шкідливого програмного забезпечення, шляхом спотворення системи переказу та внесених змін в платіжному дорученні на перерахунок, кошти відділу освіти, призначені для вказаного вище суб`єкта господарювання на розрахунковий рахунок ПП «Об`єднання громадян «Центр комплекс» не надійшли, оскільки були спрямовані за зміненими реквізитами на рахунок НОМЕР_2 стороннього суб`єкта господарювання . Факт перерахунку грошових коштів на сторонній банківський рахунок було виявлено близько 13:00 год. 07.09.2020.

Також, вжитими заходами забезпечення кримінального провадження встановлено, що частина грошових коштів з суми 1 033045, 21 грн., які 03.09.2020, за платіжним дорученням №1438 з рахунку відділу освіти Галицького та Франківського управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № НОМЕР_3 АБ «Укргазбанк» о 14:18 год. надійшли на банківський рахунок АТ «КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , який використовується ТОВ «ВЕЛЬТОН-ЦЕНТР», 03.09.2020 о 15:43 год. в сумі 500000,00 грн. перераховані ТОВ «ВЕЛЬТОН-ЦЕНТР» на рахунок ТОВ «Грін-Лайт АВТО» № НОМЕР_1 , що відкритий в АБ «Південний» з призначенням за товар згідно договору №173.

Як стверджує слідчий, виникає необхідність в застосуванні заходів забезпечення, з метою виявлення та збереження речових доказів в кримінальному провадженні у вигляді протиправно отриманих грошових коштів відділу освіти, тобто здійснення їх арешту на банківському рахунку отримувача.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий просить накласти арешт грошові кошти в сумі 500000,00 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ «Грін-Лайт АВТО» № НОМЕР_1 , що відкритий в АБ «Південний».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 )

З наведеного слідує, щона банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.

Отже,безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів.

Таким чином, слідчий суддя дійшов переконання, що накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і не індивідуалізований характер,не узгоджується з заявленою метою, а саме збереженням речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, клопотання про арешт майна не відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України, оскількиі докази, які б вказували, що належніТОВ «Грін-Лайт АВТО» кошти в сумі 500000,00 грн., які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в матеріалах клопотання відсутні.

Інших даних про підстави арешту, визначені ч.2ст.170 КПК України, а саме : з метою спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди, матеріали клопотання також не містять.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про накладення арешту є необґрунтованим.

Крім цього,прокурор вході розглядуклопотання всудовому засіданні повідомив,що стягненнякоштів всумі 1 033 045грн. було предметом судового спору у господарській справі за позовом до ТОВ «ВЕЛЬТОН-ЦЕНТР», Позов задоволено. Тому, за встановлених обставин, прокурором не доведено, що накладення арешту на грошові кошти, виправдовує такий спосіб втручання у господарську діяльність ТОВ «Грін-Лайт АВТО». Слідчий суддя також бере до уваги, що службові особи ТОВ «Грін-Лайт АВТО» не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого, у даному кримінальному провадження жодній особі не пред`явлено підозри.

Відтак, доводи прокурора щодо необхідності арешту грошових коштів не знайшли свого підтвердження.

Статтями 7 та 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згіднозі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з вимогамист.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи не доведення прокурором обставин, визначених ст.ст. 170, 171 КПК України, враховуючи правові підстави для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходжу до висновку, що відсутні належні правові підстави для арешту майна, а тому клопотання до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 ОСОБА_4