Постанова

від 21.12.2022 по справі 484/4/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.12.22

22-ц/812/984/22

Справа №484/4/21 Головуючий суду першої інстанції - Закревський В. І.

Провадження №22-ц/812/984/22 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Лівінського І. В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О. С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бєлоущенка А. Ж.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Сатурн» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Закревського В. І. в приміщенні суду в м. Первомайськ Миколаївської області, повний текст якого складено 02 вересня 2022 року, за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Сатурн» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_2 через свого представника подав до суду позов про внесення змін у договір оренди земельної ділянки.

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

Зазначений позов він обґрунтував наступним.

Позивач є власником земельної ділянки із кадастровим номером 4825485500:05:000:0105 площею 6,81 га.

23 квітня 2016 року він передав вищевказану земельну ділянку строком на п`ять років в оренду фермерському господарству «Сатурн» (далі - ФГ «Сатурн»).

Оскільки строк договору мав закінчитися 23 квітня 2021 року, він у 2020 році почав вести перемовини щодо передачі земельної ділянки в наступну оренду. Під час вказаного йому стало відомо, що вищезазначений договір оренди землі укладений на строк до 2031 року.

Отримавши від відповідача другий екземпляр договору, ОСОБА_2 впевнився у тому, що наданий йому екземпляр договору оренди не відповідав тому договору, яким ним укладався, а тому мала місце підробка.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ФГ «Сатурн» повернути йому земельну ділянку із кадастровим номером 4825485500:05:000:0105 площею 6,81 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також позивач просив скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ «Сатурн» вищезазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:34843065 від 19 квітня 2017 року, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором Потеряйко О. О.

ФГ «Сатурн» проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на безпідставність позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав, що договір, яким позивач передав в оренду земельну ділянку, був підписаний сторонами добровільно, а тому вважається укладеним. Крім того, позивач отримував від ФГ «Сатурн» орендну плату протягом його дії. Вказане, на думку ФГ «Сатурн», свідчить про наявність у позивача волевиявлення на підписання договору оренди, а тому пред`явлення ним такого позову є недобросовісними діями.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 на праві власності земельною ділянкою та зобов`язано ФГ «Сатурн» повернути позивачу земельну ділянку із кадастровим номером 4825485500:05:000:0105 площею 6,81 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4825485500:05:000:0105, що належить ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19 квітня 2017 року, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О. О.

З ФГ «Сатурн» на користь ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в сумі 1833,20 грн та витрати на проведення судово-технічної експертизи в сумі 8237,28 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не підписував договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 15 років, а дійсно підписаний сторонами договір в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи неможливість встановлення строку на який укладено договір, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст. 530 ЦК України та вважав, що вимога орендодавця щодо повернення землі у вигляді позовної заяви є достатньою підставою для припинення договірних правовідносин.

Не погодившись з рішенням суду, ФГ «Сатурн» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір щодо оренди землі. Обставини, на які посилається позивач у позові, мали б бути вирішені шляхом подання позову щодо зміни умов договору. З огляду на зазначене, відповідач вважав, що ОСОБА_2 обрано неправильний спосіб захисту, а тому відсутні підстави для задоволення його позову. Крім того, відповідач просив врахувати, що станом на день укладення спірного договору, норми Закону України «Про оренду землі» містили вимоги, що строк договору оренди землі не може бути менше 7 років.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,81 га з кадастровим номером 4825485500:05:000:0105, яка розташована на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

23 квітня 2016 року ОСОБА_2 передав в оренду ФГ «Сатурн» вищезазначену земельну ділянку на підставі договору оренди, укладеного у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Того ж дня, сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішення про державну реєстрацію права оренди було прийнято 12 квітня 2017 року.

У наявному у справі екземплярі договору та згідно з даними державної реєстрації строк дії договору оренди становить 15 років.

У акті приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) термін оренди відсутній.

На виконання своїх зобов`язань за договором оренди землі ФГ «Сатурн» сплатило ОСОБА_2 орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 2016 по 2020 роки (а.с.36-40).

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №35067/21-33 від 06 травня 2022 року за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, друковані тексти першого аркушу договору оренди землі від 23 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Сатурн», та друковані тексти другого аркушу цього договору (з підписами сторін) виготовлені не одночасно (не в один друкуючий цикл) і на різних знакосинтезуючих пристроях з лазерною технологією друку.

У договорі оренди перший та другий аркуші раніше не складали єдиного цілого документу і у даному договорі перший аркуш замінювався.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач підписував спірний договір оренди. Заміна аркуша договору, у якому зазначено інший строк дії договору, було вчинене після підписання сторонами договору та узгодження строку його дії.

Сторони зазначали про досягнення згоди з інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", що підтверджено у тому числі сплатою та отриманням орендної плати за ним.

Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11.03.2021 у справі №198/877/19, від 02.02.2022 у справі №700/8/20, від 18.05.2022 у справі №613/1436/17, регламентують, якщо надані суду докази не дають підстав однозначно стверджувати, який строк договору був узгоджений сторонами, то більш розумним є висновок, що сторони не домовилися щодо строку оренди і, з урахуванням частини другої статті 763 ЦК України, договори оренди укладені на невизначений строк.

Свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Так, у частині третій статті 19 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Отже, Закон не допускає строк дії договору менший ніж 7 років.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що додаткова угода не відповідає вимогам частини третьої статті 203 ЦК України, оскільки позивач погодила внесені зміни до істотних умов договору, а саме: строку дії лише на 7 років, а не 12 років, а тому додаткова угода не відповідає внутрішній волі позивача. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що діями відповідача також було порушено пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України, що передбачає свободу договору. Зміни до додаткової угоди були внесені в односторонньому порядку, а тому дії відповідача порушили право позивача на свободу договору.

Отже, викладене свідчить, що якщо сторона договору у односторонньому порядку внесла зміни до договору, то незгода з цим розглядається у порядку визнання недійсним договору чи його частини. Якщо з доказів неможна встановити, який строк дії договору погодили сторони, то він діє на невизначений строк. Однак, якщо є спеціальний Закон, яким є Закон України «Про оренду землі», який містить норму про те, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, то застосовуються норми цього Закону щодо мінімального строку оренди.

За правилами статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що викладений судом висновок про задоволення вимог позивача не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Досліджені докази свідчать, що між сторонами було укладено договір оренди, про що свідчать підписи на договорі, це не заперечував сам позивач, про це ж свідчать фінансові документи про отримання ним орендної плати. Незгода позивача була пов`язана із строком дії договору. Вимог про визнання договору чи його частини недійсними позивач не заявляв.

Крім пояснень позивача про те, що договір було укладено на 5 років, іншими доказами це не підтверджено. Відповідач наполягав на тому, що договір було укладено на 15 років. За таких обставин, спірний договір було укладено на невизначений термін, але строком не менше 7 років, як це визначено у ст.19 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки, семирічний строк дії спірного договору не закінчився, то відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 , які полягали в усуненні перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язанні повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України позивач повинен відшкодувати відповідачу судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2749,81 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сатурн» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «Сатурн» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2749,81 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

І. В. Лівінський

Повний текст постанови складено 21 грудня 2022 року.