Рішення

від 01.12.2022 по справі 308/1590/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/1590/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Бедьо В.І.

за участю секретаря судових засідань Пазяк С.М.

представника позивача - Романець О.П.

представник відповідача Ужгородської міської ради - Белякова А.І.

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши впідготовчомусудовомузасіданніцивільнусправузапозовом заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Шерстяних О. в інтересах держави до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемайте-14» про визнання протиправним і скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська окружна прокуратура звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує наступним.

До Ужгородськоїмісцевою прокуратури(правонаступникомякої є Ужгородськаокружна прокуратура)09.09.2015року надійшлаінформація прорезультати перевірки Державноїінспекції сільськогогосподарства вЗакарпатській областіза результатамирозгляду колективногозвернення мешканцівбудинку АДРЕСА_1 .

Встановлено, що п. 1.19. рішення 15 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 року за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 та передано її у власність.

На підставі вказаного рішення 11.10.2013 року за № 2878750 проведено державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .

Відповідно до даних управління Держгеокадастру в Ужгородському районі, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2016 рік становить 992,93 грн. за 1 кв. м., тобто 660298,45 грн.

Позивач вважає, що вказане рішення Ужгородської міської ради та державна реєстрація речового права на вказану земельну ділянку не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Згідно проекту землеустрою вказаної земельної ділянки встановлено, що вона обтяжена об`єктами нерухомого майна квартира АДРЕСА_3 , про що свідчить технічний паспорт виготовлений КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода за № 3546.

Крім того відповідно до даних реєстру речових прав на нерухоме майна за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться багатоквартирний будинок загальною площею 200, 2 кв. м, житловою площею 102, 60 кв. м. Площа земельної ділянки під вказаним будинком складає 593 кв. м. В будинку є квартира АДРЕСА_4 , що складає 45/100 ч, власником якої є ОСОБА_1 та квартира АДРЕСА_5 , що складає 27/100, власниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того 28/100 частини даного будинку належить ОСОБА_5 .

Також позивач зазначає, що в матеріалах проекту землеустрою земельної ділянки наявна довідка управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради про те, що 45/100 частині житлового будинку згідно адресного плану м. Ужгорода та відповідно до рішення міськвиконкому № 206 від 18.07.2012 року надано тимчасову адресу: АДРЕСА_2 , проте станом на 12.02.2016 року у реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на вказаний будинок не зареєстровано.

Позивач вказує на те, що оскільки квартира є лише частиною житлового будинку, можливість надання земельної ділянки у власність та обслуговування квартири ЗК не передбачена.

Також із позовної заяви слідує, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 знаходиться під квартирою АДРЕСА_3 , становить 665 кв. м., тобто більше, ніж передбачено під весь вказаний будинок.

Крім того вивченням генерального плану земельної ділянки встановлено, що спірна земельна ділянки накладається на земельну ділянку багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що є прибудинковою територією, що суперечить вимогам закону.

Таким чином сторона позивача вважає, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 здійснена всупереч ст.ст. 12, 40, 42 ЗК України, оскільки міська рада не мала повноважень на розпорядження землями державної форми власності.

Підставою звернення прокурора до суду в інтересах держави позивач зазначає те, що регулювання земельних відносин і охорони землі спрямовані для задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно - значимого питання щодо порядку та правомірності розпорядження ділянки комунальної власності. Крім того прокурор зазначає, що оскільки органи Державної інспекції сільського господарства та державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення Ужгородської міської ради з метою усунення порушень земельного законодавства прокуратура в силу вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 45 ЦПК України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі шляхом усунення порушень неправомірного володіння земельною ділянкою.

На підставі викладеного позивач ставить вимоги про скасування п. 1.19. рішення 15 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 року за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 та передано її у власність; скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 та державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку від 11.10.2013 року за № 2878750 .

08.04.2016 року представник відповідача адвокат Колотуха І.О. подав заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що із експлікації по адресі АДРЕСА_1 від 10.10.97 року чітко видно, що документів на земельну ділянку та службові споруди не надано, також відсутні будь-які докази створення ОСББ та виділення їм прибудинкової території за вказаною адресою. Вказані обставини на думку відповідача спростовують твердження прокурора про накладення земельних ділянок. Також відповідач вважає, що Ужгородська міська рада, як розпорядник земель комунальної власності мала право виділити вільну земельну відповідачці, не дивлячись на те, чи остання проживає у квартирі чи в будинку. Крім того сторона відповідача вказує на те, що з моменту прийняття спірного рішення пройшло більше трьох років, у зв`язку з чим просить застосувати наслідки пропуску такого строку.

Крім того 24.05.2016 року представник відповідача ОСОБА_6 просить врахувати в якості доказів документи( Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна), що підтверджують факт існування окремого домоволодіння з окремою адресою житлового будинку, об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 66.6, житлова площа 43.3 із земельною ділянкою місця розташування з кадастровим номером:2110100000:02:001:0179, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) до винесення спірного рішення Ужгородською міською радою, а саме 11.10.2013 рік.

Розпорядженням № 998 від 24.10.2016 року матеріали справи подано на повторний автоматизований перерозподіл у зв`язку з тим, що суддя ОСОБА_7 звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Протоколом автоматизованого розподілу від 24.10.2016 року визначено головуючого суддю у справі Шепетко І.О.

25.04.2017 року представник відповідача Ужгородської міської ради Гомза Д. подала до суду заяву про застосування строків давності у даній справі та відповідно відмови у задоволенні позовних вимог. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що при пред`явленні позову прокуратурою пропущено строк позовної давності, який на думку відповідача обчислюється не з моменту виявлення прокуратурою факту порушення державних інтересів( 09.09.2015 року після інформації про результати перевірки Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області за результатами колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 ), а з моменту прийняття відповідного рішення, яке на думку прокурора порушує державний інтерес. Крім того вказує на те, що для визначення порядку обчислення позовної давності має значення не тільки обізнаність особи про порушення його прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення його прав. Одночасно повідомляють, що всі копії рішень виконавчого комітету Ужгородської міської ради передаються до прокуратури м. Ужгорода відповідно до вимоги прокурора в порядку ст. ст. 8, 20 ЗУ України про прокуратуру), оскільки прокуратурою проводиться перевірка щодо відповідності рішень Ужгородської міської ради та її структурних підрозділів вимогам законодавства, що діяло на момент прийняття оскаржуваних рішень, тому на думку представника твердження прокурора про те, що їм стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення тільки 09.09.2015 року є хибним.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.11. 2017 року до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемайте-14» (88017, м. Ужгород, вул. Жемайте, 14).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.11. 2017 року за клопотанням представника позивача призначено у справі №308/1590/16-ц комплексну земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, яку доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання: чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером №2110100000:02:001:0179 площею 0,0665 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? ; чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

На виконання вказаної ухвали суду 30.03.2020 року надійшов висновок експерта Сенейко І.Б. № 4236 від 24.03.2020 року.

Розпорядженням № 14 від 31.03.2020 року матеріали справи піддано повторному автоматизованому перерозподілу у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Шепетко І.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 року визначено головуючого суддю Бедьо В.І.

В судовому засіданні представник позивача прокурор Романець Л.П. підтримала позовну заяву та просила задовольнити з підстав, викладених у її змісті.

Представник відповідача Ужгородської міської ради Беляков А.І. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, що зазначені у письмових поясненнях відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у письмових поясненнях та заявах.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемайте-14» в судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив. Разом з тим суд констатує, що свої пояснення по суті позову такий виклав у заяві від 15.11.2017 року.

Заслухавши поясненняпредставникапозивача,представника відповідача,вивчивши змістпозовнихвимогта наданісторонамиписьмовідокази,судвстановивнаступні обставинитавідповідні правовідносини.

п. 1.19. рішення 15 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 року за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 та передано її у власність.

На підставі вказаного рішення 11.10.2013 року за № 2878750 проведено державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .

Відповідно до даних управління Держгеокадастру в Ужгородському районі, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2016 рік становить 992,93 грн. за 1 кв. м., тобто 660298,45 грн.

Улютому 2016року Ужгородськамісцева прокуратура(правонаступником якоївиступає Ужгородськаокружна прокуратура) звернуласядо судуз позовом доУжгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування пункту п. 1.19. рішення 15 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 року за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 та передано її у власність та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 та державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку від 11.10.2013 року за № 2878750 .

І. Однією з підстав звернення до суду з вказаними вимогами позивач вказує те, що спірна земельна ділянка надана відповідачу для будівництва та обслуговування об`єкту нерухомості квартири по АДРЕСА_2 , що є тільки частиною житлового будинку, а можливість надання земельної ділянки у власність для обслуговування квартири не передбачена.

Відповідач по справі ОСОБА_1 не погоджується з вказаними доводами позивача та пояснила, що будинок по АДРЕСА_2 поділений між співвласниками з окремими входами до їх помешкань. На момент виділення спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 була наявна окрема поштова адреса та виділено в натурі 45/100 частини будинку АДРЕСА_6 .

На підтвердження вказаної обставини відповідач надав в якості письмових доказів довідку Управління архітектури та містобудування № 387 від 20.07. 2012 року ( а.с. 27), видану ОСОБА_1 про те, що 45/100 частини житлового будинку( згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород» № 6835 від 09.07.2012 р., висновку КП «БТІ» щодо технічної можливості виділу частки об`єкта нерухомого майна № 41 від 10.04.2012 року) згідно діючого адресного плану м. Ужгорода та відповідно до рішення міськвиконкому № 206 від 18.07.2012 року пункт 2.4 надана тимчасова адреса: АДРЕСА_2 , колишня адреса АДРЕСА_7 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 12.02.2016 року встановлено, за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться будинок, що складається з кв. АДРЕСА_4 , що складає 45/100 ч, власником якої є ОСОБА_1 , кв. АДРЕСА_5 , що складає 27/100, власниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , 28/100 частини належить ОСОБА_5 . Загальна площа земельної ділянки з вказаною адресою складає 593 кв. м.

Крім того з доданих до справи письмових доказів встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯК № 649157 ( а. с. 74 т. 1) ОСОБА_5 , що проживає у АДРЕСА_8 є власником земельної ділянки площею 0, 0121 га за адресою: АДРЕСА_8 .

Таким чином узагальнюючи вищевикладене суд констатує, що в даному випадку житловий будинок поділений на частки, які виділені в натурі, які є різними та належать на праві приватної власності різним особам. Двоє власників в подальшому отримали земельні ділянки для обслуговування вказаних об`єктів нерухомості.

Вивчивши законодавство, що діяло на момент винесення спірного рішення, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 41 ЗК (станом на дату ухвалення спірного рішення) житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельнимкооперативам за рішенням органів виконавчої влади абоорганів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність абонадаються воренду урозмірі, якийвстановлюється відповідно до затвердженоїмістобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Положеннями ст. 42 ЗК регламентовано, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові

території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Таким чином суд констатує, що ЗК і Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласнику багатоквартирного будинку та немає прямої заборони на передачу такої земельної ділянки у власність, відповідно процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.

Жодних відомостей сприводу існування між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 спору щодо користування та володіння земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином суд приходить до переконання, що позивачем не доведено факт порушення державних інтересів оспорюваним рішенням, що стосується земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості багатоквартирний будинок загальною площею 200, 2 кв. м, житловою площею 102, 60 кв. м. в межах площі земельної ділянки під вказаним будинком яка складає 593 кв. м., адже самеспіввласники будинку визначають порядок використання земельної ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки.

ІІ. Також судом встановлено, що позивач також вказує на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає розміру та конфігурації земельної ділянки, що виділялась під буд. АДРЕСА_2 , оскільки в технічному паспорті вказаного будинку наявний план земельної ділянки під будинком, розмір якої складає 593 кв. м, в той час як відповідачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку у більшому розмірі, зокрема площа земельної ділянки за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 становить 0, 0665 га. Таким чином позивач акцентує увагу на тому, що спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушуються права Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемайте -14», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .

З метою з`ясування вказаних позивачем фактичних даних, суд за клопотанням сторони позивача призначав комплексну земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою.

Так у висновку експерта Сенейко І.Б . № 4236 від 24.03.2020 року встановлено наступне:

« 1. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) АДРЕСА_2 кадастровий номер №2110100000:02:001:0179 розроблений у відповідності до вимог законодавства ( на час розроблення та затвердження досліджуваної документації в частині визначення дії законодавства в часі, яке має бути застосовано при розробці проекту землеустрою, в частині підстав та мети розроблення документації із землеустрою, визначення повноважень суб`єкта на підставі рішення (заяви, клопотання) якого розроблено документацію із землеустрою, щодо затвердження документації із землеустрою, а в частині змісту, складу та правил оформлення розроблений у невідповідності вимог нормативно-правових актів з питань землеустрою.

2. Порушення меж земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 відповідно до правовстановлюючих документів має місце.

Встановити факт порушення меж(або накладення) земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою не надається можливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку».

Положеннямист.50 ЗУ«Про землеустрій»(станом надату прийняттяоскаржуваного рішення) регламентовано,що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі

формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів);

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон,

зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Детально вивчивши висновок експерта судом встановлено, що при вивченні всіх документів, що були наявні у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 були наявні порушення у «кадастровому плані земельної ділянки», оскільки в такому не відображено нежитлову будівлю, що перебуває у фактичному користуванні мешканців ОСББ «Жемайте 14», що не відповідає п. 1 ст. 34 ЗУ Про державний земельний кадастр».

Відповіднодо вимогст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Надавши правову оцінку вказаному висновку, суд приходить до переконання, що фактично мова йде тільки про порушення інтересів ОСББ «Жемайте 14», земельна ділянка якого накладається на земельну ділянку, що виділена у власність відповідачу ОСОБА_1 .

Разом зтим судкритично оцінюєвказаний висновокз тихпідстав,що такиймістить суперечності,зокрема п.2 «Порушення меж земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 відповідно до правовстановлюючих документів має місце.

Встановити фактпорушення меж(абонакладення) земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою не надається можливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку».

Відповідно до вимог ст. 77ЦПК України

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Законодавець уст.81 ЦПК України чітко визначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Узагальнюючи вищевикладене суд встановив, що експерт вказує на відсутність правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , тому суд не може однозначно встановити всі фактичні обставини справи.

ІІІ. Надавши правову оцінку доводам сторони відповідачів стосовно того, що прокурор є неналежним позивачем у даній категорії справ, натомість вказаний позов мав бути поданий Держгеокадастром», суд звертає увагу на те, що вказаному питанню вже надано правову оцінку в рамках даної справи Закарпатським апеляційним судом у постанові від 31.01.2022 року ( а.с. 94 т.2).

ІV. Надавши правову оцінку обраного позивачем способу захисту у даному позові, суд виходить із наступного.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, що до права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Уразі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такоговитребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

В даному конкретно випадку спірна земельна ділянка на час ухвалення оскаржуваного рішення належала до земельних ділянок комунальної власності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими

суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи,

припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи,

переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на

земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття

права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю

або споруду кількома особами право на земельну ділянкувизначається пропорційнодо частокосіб управі власності жилого будинку,будівлі абоспоруди. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи,

та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли

формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Таким чином законодавством було передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Крім того суд при детальному вивченні позову встановив, що фактично підставою для звернення до суду з даним позовом слугували результати перевірки Державною інспекцією сільського господарства колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 .

Так, у заяві ОСББ «Жемайте-14» від 15.11. 2017 року (а.с. 147 т. 1) вказано, що предметом даного спору є земельна ділянка, яку сформовано за рахунок прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .

Відповіднодо вимогст. 16ЗУ «Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» об`єднання маєправо відповіднодо законодавствата статутуоб`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Таким чином виникають об`єктивні сумніви щодо предмету поданого позивачем спору та обраного ним способу захисту, адже по суті спір стосується частинки земельної ділянки, що належить юридичній особі ОСББ «Жемайте-14», яка має всі юридичні можливості для захисту своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94).

Тому в даному випадку ОСББ «Жемайте-14», яке вважає себе володільцем спірного майна не позбавлена права звернутись до суду з позовом про витребування такого з чужого незаконного володіння.

Суд наголошує на тому, що у справах щодо витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 по справі № 359/3373/16-ц.

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Підсумовуючи викладенеу сукупностісуд дійшоввисновку проте, що позивачем недоведено належнимита допустимимидоказами фактпорушення державнихінтересів оскаржуваним рішення 15 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 року за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» гр. ОСОБА_1 , позивач всупереч вимог закону не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог належними доказами, а тому суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Що стосується вимоги позову про скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0, 0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 за кадастровим номером № 2110100000:02:001:0179 та державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку від 11.10.2013 року за № 2878750, то оскільки вона є похідною від першої вимоги, в яких суд відмовив, тому вона також не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з їх недовденістю.

У відповідності дост. 141 ЦПК Українисудові витрати залишаються за позивачем по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.2,4,12,13,15,76-82,89,133, 137,141,247,258,259,263-265 ЦПК України,Законом України«Про прокуратуру», ЗК України, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Шерстяних О. в інтересах держави до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемайте-14» про визнання протиправним і скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Учасники судового процесу:

Позивач: Ужгородська окружна прокуратура, 88000, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6.

Відповідач: Ужгородська міська рада, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_10

Третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмет спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемайте-14» , 88000, м. Ужгород, вул. Жемайте, 14.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І.Бедьо